Батькам та вчителям буває важко говорити з маленькими дітьми про спалах коронавірусу та погіршення ситуації. Це не прості розмови, але вони важливі. Не існує "правильних" чи "неправильних" шляхів розмовляти з дітьми про такі надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров'я.
Є кілька корисних порад:
1. Створіть відкрите та сприятливе середовище, де діти знають, що можуть поставити будь-яке запитання, бажано не змушувати дітей обговорювати ситуацію, поки вони не будуть готові.
2. Надавайте чесні відповіді на поставлені запитання. Діти, зазвичай, знають або з часом дізнаються, якщо ви "приховуєте інформацію". Це може вплинути на їхню спроможність довіряти вам в майбутньому.
3. Використовуйте слова та поняття, які діти можуть зрозуміти. Дайте своє пояснення, враховуючи вік, рівень мови та рівень розвитку дитини. Наприклад, так можна навчити дитину мити руки - Посилання. Або передивитися мультфільм для дітей.
4. Допоможіть дітям знайти вірну та актуальну інформацію. Роздрукуйте таблиці фактів
5. Будьте готові повторити інформацію та пояснити кілька разів. Певну інформацію дитині може бути важко прийняти та зрозуміти. Дитина може запитувати вас знову і знову про одне й те ж саме - це один із шляхів заспокоєння.
6. Приймайте та підтримуйте дитину, її думки, почуття та реакції. Дайте знати дитині, що ви вважаєте, що її запитання, думки та почуття є важливими, нормальними та відповідають дійсності.
7. Пам’ятайте, що діти здатні сприймати все, що навколо близько до серця. Наприклад, вони можуть хвилюватись про власну безпеку та безпеку членів сім'ї. Вони також можуть турбуватися про друзів чи родичів, які подорожують чи живуть далеко.
8. Підтримуйте дитину, але не давайте нереальних обіцянок. Добре повідомити дітям про те, що вони в безпеці у своєму будинку або в школі. Але ви не можете пообіцяти, що у вашому місті чи громаді не буде випадків коронавірусу.
9. Проінформуйте дітей, що багато людей допомагають людям, котрі постраждали від спалаху коронавірусу. Це можливість показати дітям що, коли трапляється щось страшне чи погане, люди допомагають одне одному.
10. Діти навчаються, спостерігаючи за батьками та вчителями. Вони будуть цікавитись вашою реакцією на новини про спалах коронавірусу, прислухаючись до ваших розмов з іншими дорослими та орієнтуватися на них. /для дитини краще дізнатися від вас що ви хвилюєтесь, з поясненням чому, ніж фантазувати з приводу ваших реакцій які вона спостерігає/
11. Не дозволяйте дітям дивитися занадто багато телебачення з тривожною інформацією та страхітливими зображеннями, повідомленнями про смерті. Такий контент може завдавати шкоди та посилювати тривогу.
12. Особливо страждають діти, котрі пережили серйозні захворювання або втрати в минулому, вони дуже вразливі та схильні до тривалої та інтенсивної реакції на графічні новини із зображенням хвороби чи смерті. Ці діти можуть потребувати додаткової підтримки та уваги.
13. Діти, які надмірно переймаються спалахом коронавірусу, можливо потребують консультації у кваліфікованого фахівця з психічного здоров'я (психолог, психіатр). Інші ознаки того, що дитині може знадобитися додаткова допомога, включають:
➢ порушення сну;
➢ занепокоєння;
➢ нав'язливі думки;
➢ тривожність;
➢ нав'язливі страхи щодо хвороби чи смерті;
➢ небажання залишати батьків або йти до школи.
Якщо така поведінка зберігається, попросіть педіатра або сімейного лікаря перенаправити вас до відповідного спеціаліста. Посилання
14. Хоча батьки та вчителі можуть стежити за новинами та щоденним оновленням інформації з цікавістю та увагою, більшість дітей, просто, хочуть бути дітьми. Вони можуть не хотіти думати про те, що відбувається по всій країні чи десь у світі. Вони
скоріше б грали в м’яча, каталися на скейтах, лазили по деревах або їздили на велосипедах.
В надзвичайній ситуації у сфері охорони здоров’я, навіть дорослим непросто розібратися та прийняти. Зрозуміло, що багато маленьких дітей відчувають переляк і розгубленість. Як батьки, вчителі та дбайливі дорослі, ми можемо найкращим чином допомогти: слухаючи, відповідаючи послідовно і чесно та підтримуючи дитину. На щастя, більшість дітей, навіть ті, що зазнали втрати чи хвороби, досить стійкі. Однак, створивши відкритий безпечний простір, де діти можуть ставити запитання, ми можемо допомогти їм впоратись із стресовою ситуацією та переживаннями і таким чином зменшити ризик тривалих емоційних розладів.
Переклад Оксани Залеської
Автор оригіналу: David Fassler, MD