Багато в Млієві доріг,
Найкраща з них – до школи.
ЇЇ не зможу я забуть
В своїм житті ніколи.
Мліївському ліцею №1 у 2023 році виповнилося 118 років. Багато це чи мало?
Сто тринадцять років! Як для людини – чималий вік! А як для навчального закладу ?
Багато чого могли б “розповісти “старі приміщення шкіл та класів, якби мали змогу говорити . Стоять вони в журі, примушуючи нас поринути в минуле; нагадують жителям села про себе. Заросли стежини, не лунає дитячий сміх, тільки тополі оберігають їх, простягають свої віти і втішають таємністю спогадів. А сьогодні діти впевнено крокують до двоповерхової школи, яка побудована в центрі села в 1984 році .
Як все починалося?
Мліїв – одне з найбільших сіл Городищенського району, яке розміщене по обидві сторони річки Вільшанки. Просвітницькі ідеї та патріотичні прагнення Яхненків та Симиренків активно підтримують та впроваджують у життя мліївчани , шанують пам’ять великого Кобзаря, який побував у селі в 1859 році, гостюючи у свого приятеля, управителя фірми «Яхненки й Симиренко», Олексія Івановича Хропаля. Після цих відвідин Т.Г. Шевченко, дізнавшись більше про місцевого титаря Данила Кушніра, прототипа героя поеми “Гайдамаки”, зробив деякі переробки в одній із редакцій твору , замінивши Вільшану на Мліїв. Тараса Григоровича захопила освітня та просвітницько-культурна робота підприємців, адже у промисловому містечку, окрім лікарні, діяли бібліотека, самодіяльний театр,школа. Прагнення до навчання передавалося із покоління в покоління. Де ж могли здобути освіту мліївчани?
Спочатку у Млієві була Земська двокласна школа. Назву вона отримала від слова “земство”- управління, яке збудувало її в 1907 році. Школа розміщувалась у кількох приміщеннях:
земська школа ( приміщення Гедземона, теперішня ветлікарня);
будинок у центрі села ( колишня хата-читальня);
будинок на полі ( старе приміщення Мліївської середньої школи № 1);
2 класи ( будинок Сукача).
Земська школа ( приміщення Гедземона, сьогодні ветлікарня)
Будинок на полі ( старе приміщення Мліївської середньої школи № 1)
Чисельність жителів села зростала, поліпшувався добробут. На одному із засідань сільвиконкому керівник мліївського лісництва - Гладкий Іван Федорович запропонував побудувати нове приміщення школи в центрі села. Його ідею підтримали керівники всіх господарств , сільський голова Черниш Валерій Миколайович та директори шкіл – Сенецький Іван Павлович, Гончар Василь Федорович. Два роки кипіла робота на будівництві. І 1 вересня 1984 року новопризначений директор школи Кравченко Надія Анастасівна отримала символічний ключ від новобудови, спорудженої на честь 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, яку очолювала по 1990 рік. У рік відкриття біля новобудови з ініціативи директора учні посадили алею Слави з білокорих беріз як знак вшанування пам’яті воїнів - переможців.
У стінах навчального закладу з року в рік педагоги зустрічають, навчають своїх вихованців, дають їм путівку в життя. Хочеться, щоб їх доля була щасливою...