1.Підготовка до школи та робочого місця. (при навчанні онлайн теж важливо розділити простори – «домашній» та «робочий простір». Це буде прискорювати процес налаштування на роботу)

2.. Підтримуйте позитивне ставлення дитини до школи

Підтримуйте прагнення малюка стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільного життя дитини, терпіння, увага до її перших успіхів і можливих труднощів допоможуть першокласникові відчути значущість своєї діяльності, сприятимуть підвищенню самооцінки дитини, її впевненості в собі. Якщо дитина бачить, що батьки беруть найактивнішу участь у навчанні, що вони зацікавлені в її успіхах, вона намагається пізнавати й робити ще більше, щоб порадувати їх.

3. Не сваріть дитину за помилки

Коли людина вчиться, це природно, що вона припускається помилок. Згадайте себе. Коли ви чогось учитеся, у вас теж може не все відразу виходити. У вас також трапляються помилки, при цьому ніхто вас не сварить і не обзиває, скажімо, нездарою. Уявіть, що ви повертаєтеся з роботи й розповідаєте чоловікові або дружині, що у вас, скажімо, дебет із кредитом не зійшовся й взагалі проблеми на роботі. А ваші домашні замість того, щоб підтримати вас, дати ділову пораду, розповідають вам, який ви некмітливий, неуважний і з начальством ладнати не вмієте!

Якщо в малюка не ладнається з навчанням, намагайтеся втриматися від критики й докорів. Усі помилки дитини походять від браку знань або ж від нерозуміння. І те, й інше ми, дорослі, у змозі виправити. Для початку заспокойте дитину й завірте, що любите її, які б оцінки вона не отримувала. Поясніть, що до школи йдуть навчатися. Згадайте разом із дитиною, як вона вчилася, наприклад, кататися на велосипеді, що спочатку також не відразу виходило, потрібно було потренуватися.

4.** Обговоріть із дитиною розпорядок дня, складіть його разом і дотримуйтеся**

Звісно, дуже добре, якщо ваш першокласник був заздалегідь привчений до шкільного режиму — рано прокидатися і рано лягати. Однак, якщо це не так, вам слід виявити твердість і наполягти на тому, щоб дитина вкладалася спати не пізніше ніж о дев'ятій годині вечора, у тому числі у вихідні. Бажано години за півтори перед відходом до сну припинити рухливі ігри та обмежити перегляд телепередач. Найкраще прогулятися з дитиною перед сном, хоча б на 15-20 хв.

5. Частіше хваліть дитину

Відомо, що емоційна підтримка й похвала здатні підвищити інтелектуальні досягнення людини. Навіть у незначній, на вашу думку, роботі знайдіть те, за що можна було б похвалити («Ти так добре впорався!»). Якщо ж ви говорите: «Знову в тебе нічого не вийшло!», — то навряд чи підтримаєте цими словами дитину. Вірте в сили дитини, і тоді вона повірить у себе і надихнеться на нові здійснення.

6. Обговоріть із дитиною нові правила й норми, з якими вона зустрілася в школі

Пам'ятайте про те, що духовне й фізичне здоров'я першокласника залежить від контактів з усіма, хто працює в школі. Неможливо не поважати вчителя початкової школи, тому що він працює й живе життям своїх дітей. Підтримайте словом і справою свого вчителя, допоможіть йому. Не поспішайте засуджувати вчителя, адміністрацію школи, не кваптеся категорично висловлювати свої думки про них — краще порадьтеся: адже все, що робиться вчителем, насамперед, робиться на користь вашої дитини

Порада 8. «Учитися потрібно весело, щоб добре вчитися!»

Це слова зі старої пісеньки. Вони є основним принципом успішного навчання першокласника. Вступ до школи кардинально змінює життя дитини, але не повинен позбавляти її різноманіття, радості й, звісно, гри. У шести-семирічному віці кожні 2-3 місяці відбуваються зміни в психологічному й фізіологічному «портреті» дитини, що є дуже істотними для її розвитку.

У шестирічної дитини, незважаючи на здатність засвоювати новий навчальний матеріал, ще зберігається потреба в грі. На жаль, у школі це враховують не завжди. Намагайтеся збагатити елементами гри виконання домашніх завдань. Крім того, у першокласника також повинен залишатися вільний час для ігрових занять. ПРАКТИКУЮЧИЙ ПСИХОЛОГ: Тетяна Цимбаліст

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже від-бувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового по-ложення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками. Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов’язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім’єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оціню¬ється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих: батьків, однокласників.

Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров’я школяра. Це пов’язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда¬ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви¬конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви¬значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев¬них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, що саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

— своєчасність переходу від гри до навчання;

— відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку¬вання з однолітками; — правильне виховання в сім’ї;

— усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна¬чення навчання в школі;

— у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

— у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан¬ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам’ятати на¬ступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1 — 1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити¬на працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується. а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час ви¬конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитивна мотивація.

2. Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри¬мувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку, і служить причиною швидкого стомлення).

3. Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред-мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога. 4. При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий пови¬нен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку.

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

— У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

— Якщо у сім’ї по відношенні до когось із членів сім’ї використову¬ється агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і об¬раженою.

— Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри¬матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.

— У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину. Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою до¬помоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повинні:

— встановив стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур¬ботою та любов’ю;

— вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш¬ність своїх дій;

— спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додаткових завдань;

— контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків¬ської уваги);

— підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;

— уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку¬вання.

Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює ре¬жимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зни¬ження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

ГОТУЄМОСЯ В ПЕРШОКЛАСНИКИ

Готовність дитини до школи не є прос¬тим показником, тоб¬то таким, коли можна сказати — вона є або її немає. Готовність до школи вбирає в себе усі ті ре¬зультати, до яких ви прагнули рік за роком усі 6—7 років, і день у день, виховуючи сина чи доню, створю¬вали умови для їх всебічного розвитку.

Спеціалісти-психологи на перше місце ставлять моти¬ваційну готовність до навчання. Тобто, коли дитина має правильне уявлення про школу і її вимоги: «Мені вже 7 років, я хочу йти до школи, щоб вивчитись добре пра¬цювати, стати лікарем, модельєром, конструктором», — говорить дитина.

Іноді в дітей не зовсім правильна мотивація: «У школі краще, ніж у садочку, — каже дитина, — там не треба спати». «У школі є перерва, можна виходити в коридор і бігати». Діти з таким уявленням про школу зустрінуть¬ся з непередбачуваними труднощами і вже за кілька днів, якщо вдома і в школі не надати їм відповідної до¬помоги і підтримки, скажуть, що вони до школи не хо¬чуть. А є й такі, котрі наче й знають про вимоги до шко¬ляра і водночас бояться, непокояться: «У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу йти до школи, якось страш¬но…». Так! Діти теж потребують поради психолога.

Але ж і знання не в усіх майбутніх першокласників однакові. А зараз ста¬ли звичними вступні співбесіди. У деяких школах це навіть щось на зразок іспи¬ту: не складеш — не зарахують!

Звичайно, за рів¬нем знань діти різ¬няться. Зрозуміло, чим більше дитина знає, тим впевненіше почувається в школі. Але іноді і в малих «вундеркіндів» вини¬кають труднощі — діти не завжди вмі¬ють чітко висловити свою думку, вчасно відреагувати на запи¬тання, відстояти свою позицію. Цьому ще доведеться вчитись і вчитись… тому не варто розділяти дітей на «розумних» і «не дуже», влаштовуючи екзамен дошкільнятам. Інша річ, коли вчителі й спеціалісти хочуть краще познайомитись, поспілкуватись з майбутніми учнями. Цього не варто боятися.

Отже, виходить, що деякі майбутні проблеми, з якими зіткнулися сьогоднішні дошкільнята восени, можна прогнозувати?

Так! Це можна передбачити. Наприклад, тип темпера¬менту дитини безпосередньо пов’язаний з тим, яким уч¬нем вона стане. У жвавих, життєрадісних, рухливих сангвініків часто проблеми з тим, що вони непосидючі. Від уповільнених флегматиків не можна вимагати швид¬кого залучення до процесу роботи. Меланхоліки — швидко втомлюються, а холерики — непослухи і забіяки. Це загалом. А якщо брати конкретну дитину — тут низка проблем, з приводу яких варто порадитись. Тому батькам важливо знати темперамент своєї дитини хоча б і для того, щоб знайти ключ до її поведінки, а іноді й пояснити вчителеві, чому дитина саме така.

Нерідко батьки опиняються в такій ситуації, що дово¬диться відстоювати особистість своєї дитини перед авторитарною позицією вчителя. На чиєму боці тоді пси¬холог?

Психолог завжди на боці дитини. Дитина — не пога¬на і не хороша, вона така, якою є. І ще. Не можна порівнювати дітей з іншими дітьми. Слід порівнювати дитину з нею ж, але днем, місяцем, роком раніше. Як вона змінилась, чого досягла? А любов батьківська — це душевна, а не розумова категорія. Вона повинна зігрівати й захищати дитя усе життя, давати силу, підтримувати у важку хвилину…

Звичайно, не лише радість, а й почуття великої гордості охоплює ваших донечку чи сина, коли ви разом ку¬пуєте і приносите додому шкільні речі. Дитина хоче поділитися своєю радістю з бабусею, діду сем, з дітьми у дворі чи в сад¬ку. Таке емоційне піднесення треба підкріпити уважним ознайомленням з кожною річчю, дослідити з май¬бутнім учнем її призначен¬ня, де вона зберігатиметься вдома, в ті дні, коли її не треба нести до школи (на столі, у шухляді), і як розміс¬титься у ранці, в портфелі? Як чистити і прасувати шкільну форму? Як вішати на плічки у шафу?

Спеціально повправляйтеся з дитиною у складанні речей до ранця. Це може бути вашим щоденним заняттям протягом тижня — перед вечірньою казкою. Щоб уникнути одноманітності, заняття може проводитися як гра «Збери до школи ра¬нець». Джерело;

Перед тим, як відправити дітей до школи, посидьте з ними на 5 хвилин і поясніть їм, що бути дуже високим, низьким, пухким, худим, чорним чи білим – це не смішно.

Немає нічого поганого в тому, щоб носити одні й ті самі туфлі чи кросівки щодня. Поясніть, що б/в або порваний портфель несе ті ж сни.

Навчіть їх нікого не виключати лише тому, що вони «різні» чи ні таких варіантів, як вони.

Поясніть їм, що глузування та образи ображають і що школа має НАВЧИТИСЯ, А НЕ конкурувати, НЕ КРИТИКУВАТИ, НЕ ПРИНИЖУВАТИ.

Поясніть їм, що у них та їхніх однокласників однакова цінність.

Освіта починається вдома, цінності та співпереживання – ось чого не вистачає у сучасному світі! Джерело: