ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР

(Сценарій позакласного заходу до 125-річчя з дня народження М.О. Булгакова)

Читець: Ю. Левитанский. “Каждый выбирает для себя…”

Каждый выбирает для себя

Женщину, религию, дорогу;

Дьяволу служить или пророку –

Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает по себе

Слово для любви и для молитвы;

Шпагу для дуэли, меч для битвы

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает по себе

Щит и латы, посох и заплаты;

Меру окончательной расплаты

Каждый выбирает по себе.

І ведучий: 125 років тому, а саме 15 травня 1891 року в Києві народився той, хто писав у важкі для країни 20-30-і роки, той, хто став жертвою існуючого режиму, той, хто знайшов свою популярність тільки після смерті, той, кого ми називаємо Великим Майстром!

ІІ ведучий: Це Михайло Опанасович Булгаков! Його творча доля непроста: спочатку він не міг донести свої твори до читача через існуючий режим, який миттєво засуджував будь-яке інакомислення. А потім лише після смерті, в 1966 році, коли було опубліковано його роман “Майстер і Маргарита” до М.О. Булгакова приходить справжня популярність.

І ведучий: Тож, як писав сам Булгаков: “ За мною, читач!..”, щоб поринути у світ життя та творчості Великого Майстра і зрозуміти, яка людина з’явилася на світ 125 років тому…

ІІ ведучий: 15 травня 1891 року в сім’ї Булгакових – доцента Київської духовної академії Опанаса івановича і його дружини Варвари михайлівни народився первісток – син Михайло. Батько майбутнього письменника був вельми освіченим і працьовитим чоловіком. Мати завжди чітко визначала межі добра і зла, відрізнялася досить твердим характером. Багатодітна сім’я – 3 сина і 4 дочки – трималася нам дружбі, взаємній любові і беззаперечним авторитетом знань. Спогади про безтурботне життя в батьківському домі на Андріївському узвозі назавжди залишаться для письменника теплими й світлими. Як згадує російський письменник К. Паустовський: “ Булгакови жили на узвозі до Подолу навпроти Андріївської церкви – у дуже мальовничому київському куточку.

За вікнами їх квартири постійно було чути звуки роялю й навіть пронизливої валторни, голоси молоді, біганина і сміх, суперечки і спів. Такі родини з великими культурними і трудовими традиціями були окрасою провінційного життя, своєрідними осередками передової думки”.

І ведучий: У 1909 році Михайло Булгаков закінчує київську Першу гімназію і вступає на медичний факультет Київського університету. Медицину він вибрав без сумніву, за його зізнанням саме професія лікаря давала можливість бути незалежним і допомагати людям. Та мирний лад життя Булгакових, як і всіх інших родин, кардинально змінився з початком Першої світової війни.

ІІ ведучий: У 1916 році Михайло Опанасович отримує диплом лікаря і влаштовується на роботу в один з госпіталів, куди надходили поранені з фронту. Потім було призначення земським лікарем у Смоленську губернію. Молодий лікар набуває величезного досвіду. Йому не раз доводилося приймати самостійні рішення у визначенні діагнозу та лікуванні хворих.

І ведучий: На початку 1918 року Булгаков опинився в рідному Києві, де постійно змінюється влада: приходять війська білогвардійців, Червоної армії, петлюрівців… Майбутній письменник згадує, що в ті роки в Києві він нарахував 14 державних переворотів, 10 з яких пережив особисто. В автобіографії він розповідав: “1919 року, мешкаючи в Києві, послідовно призивався на службу як лікар усіма владами, що займали місто.”

ІІ ведучий: Спочатку Михайло Опанасович був мобілізований як військовий лікар в армію Української Народної Республіки, потім служив в Червоній армії, а згодом – тв білогвардійських військових формуваннях армії А. І. Денікіна.

І ведучий: У 1920 році Булгаков, біографія якого могла скластися зовсім поіншому, захворів на тиф і не зміг покинути Росію…

ІІ ведучий: Після одужання лікар-практик починає писати. У Владикавказі, де він жив на початку 1921 року, з’являються перші драми. Їх грали на місцевій сцені, але Михайло Опанасович мріє про серйозні постановки в столичному театрі.

І ведучий: У вересні того ж таки 1921 року М. Булгаков переїздить до Москви. В його біографії починається новий етап. Він вступає у “шалену боротьбу за існування”. У пошуках заробітку він брався за будь-яку справу: працює секретарем літературного відділу, редактором приватної газети, інженером у Науково-технічному комітеті… Часу для художньої творчості не вистачало, над рукописами він працював ночами.

ІІ ведучий: У житті мета формулювалася ним як “повернення норми” – кватртири, одягу й книжок. У творчості головним завданням було досягнення майтерності.

Вже 1923 року М.О. Булгаков стає членом Всеросійського Союзу письменників.

І ведучий: Повсякденне життя, яке встановлювалося в Москві, вимагало нових форм ззображення. Ще в публіцистиці Булгакова помітним був сатиричний підхід до опису того, що відбувалося в країні. Такий підхід залишиться основним в усіх його творах. В результаті повісті “Дияволіада” і “Фатальні яйця”, які Булгаков публікує в 1924-1925 роках, викликають невдоволення влади і пролетарських письменників. А твір “Собаче серце” побачить світ лише через шість десятиліть.

Читець 1: “Дияволіада” відкрила новий етап у творчості Булгакова. У цій сатиричній повісті показано трагедію “маленького “ радянського чиновника Короткова, який нікому не потрібен; його нікому захистити від страшної, диявольської сили, котра знищує все на своєму шляху. Образ Короткова можна порівняти з гоголівським Акакієм Акакійовичем (“Шинель”). У цьому творі виявилася характерна ознака художнього методу письменника – поєднання трагічного і комічного.

Читець 2: “Фатальні яйця” – фантастична повість , дія в якій відбувається у недалекому майбутньому – 1928 році. Професор Персиков відкрив чарівний промінь, що може прискорювати зростання живих організмів. Хоча можливості наукового відкриття ще не з’ясовані остаточно, авантюрист Рокк використовує червоний промінь для вирощування величезних курей. Але замість курячих яєць йому завезли зміїні, з яких вилупилися гігантські гадюки. Кульмінаційним моментом повісті є похід плазунів на Москву, лише несподіваний мороз врятував мешканців міста від нашестя. У такій символічній формі письменник попереджав про небезпеку порушення природної, духовної та соціальної еволюції. Промінь Персикова має колір радянського прапора, тому асоціюється із соціалістичними змінами, які не сприйняв Булгаков, передчуваючи майбутні катастрофи.

Читець 1: “Собаче серце” – сатирична повість, у якій ідеться про медичний експеримент перетворення собаки в людину. Професор Преображенський плекав великі надії на своє наукове відкриття, але , хоча практична частина експерименту вдалася, моральний аспект не задовольнив професора: хороший пес Шарик став брутальним чоловіком Шариковим. Усі спроби перевиховати його не вдаються, він стає ще гіршим під ганебним впливом суспільства. Повість побудована за принципом парадоксу, який полягає в тому, що поведінка Шарикова не тільки не засуджується оточенням, а навпаки, заохочується ним. Виявилося, що Шариков цілком підходить новому суспільству, його навіть призначають на посаду “заввіділу у боротьбі з котами”. У цей час на сторінках радянської преси тривали дискусії про виховання нової людини соціалістичного типу. Булгаков у сатиричній формі показав, що може вийти з людини у процесі революційних зрушень.

ІІ ведучий: У 1925 році журнал “Росія”починає друкувати нове творіння письменника – роман “Біла гвардія”. Однак закриття журналу перервало публікацію роману, і по його сторінках Булгаков напише новий твір – п’єсу “Дні Турбіних”.

І ведучий: У 1926 році МХАТ поставив “Дні Турбіних”. Скандальна п’єса, яку Сталін назвав “антирадянською штукою” спочатку була дозволена на рік. Однак згодом неодноразово поверталася на сцену, так як припала до душі вождю. Він бачив її, незважаючи на дану ним негативну оцінку, більше 10 разів!

Читець 2: Роман “Біла гвардія” , п’єси “Дні Турбіних” і “Біг” складають трилогію про долю російської інтелігенції, їх поєднує образ центрального героя, в якому втілено духовні пошуки автора. У “Білій гвардії” Олексій Турбін трагічно сприймає події революції та громадянської війни, відчуваючи загрозу знищення духовності. Але він не тікає від дійсності, а намагається визначити своє місце у подіях, ставлячи перед собою питання: Як бути? Як жити?”. Однак у романі відповіді на них ще немає. У п’єсі “Дні Турбіних” Олексій Турбін уже все вирішив: для нього, як і для інших інтелігентів, не існує виходу – стріляти в свій народ він не може, тому шукає смерті й гине, рятуючи молодих юнкерів. У п’єсі “Біг” Булгаков показав, що моглоб бути з Олексієм Турбіним, якби той не загинув під час громадянської війни і виїхав у еміграцію. Генерал Хлудов, головний герой “Бігу”, врятувався від більшовиків, однак душевний біль не вгамовується: жити в розриві з батьківщиною він не може, але прийняти її – криваву й жорстоку – також не в силі. Хлудов, як і Олексій Турбін, шукає смерті, йому залишається єдине – самогубство. Письменник показав духовну драму інтелігенції, зруйнування культурних засад суспільства, порушення моральних принципів.

ІІ ведучий: Далі йдуть нові п’єси, серед яких “Багряний острів”, “Зойчина квартира”. Та їх вилучають з репертуарів театрів. В газетах лунає заклик: “Геть булгаківщину!” . Багато з його творів так і не потрапило на сцену за життя драматурга…

І ведучий: Ім’я письменника стало мішенню для нищівної критики. Позбавлений літературних заробітків, письменник звернувся до Уряду СРСР з відчайдушним листом. Він рішуче сформулював головну вимогу: або надати йому можливість творчого та фізичного виживання, або “вигнати” його за межі країни, котрій він, як доводили переслідування цензури, був “непотрібний”.

ІІ ведучий: Мабуть, лист вразив владу, тому що за деякий час Булгакову зателефонував Й. Сталін. Він підтримав ідею письменника влаштуватися режисером в одному зі столичних театрів.

І ведучий: Не маючи можливості ставити власні п’єси, Булгаков брався за інсценізацію класичних творів: “Мертвих душ” М. Гоголя, “Війни і миру” Л. Толстого, “Дон Кіхота” М. Де Сервантеса…

ІІ ведучий: Тим часом у його майстерні кипіла напружена робота. Одна по одній з’являлися нові п’єси: “Адам і Єва” (1931), “Блаженство” (1934), “Іван Васильович” (1934-1936),”Мольєр” (“Кабала святенників”,1936), “Останні дні”( “Пушкін”, 1940). Паралельно пишуться яскраві прозові твори : біографічна повість “Життя пана де Мольєра” (1932-1933), “Театральний роман” (завершився незавершеним, 1936-1937). Все це створювалося на тлі постійних депресій і стрімкого розвитку успадкованої від батька хвороби нирок.

І ведучий: Проблема “митець і влада” стає головною у творах Булгакова 30-х років. Протягом 1928-1940 років Михайло Опанасович працював над романом “Майстер і Маргарита”, у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос: про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу… Цей роман став вінцем всього життя Булгакова і приніс йому світову популярність. У 60-70-ті роки “Майстра і Маргариту” переписували від руки, тиражували на друкарських машинках і принтерах, і ці тиражі перевищували усі мрії вірнопідданих соцреалістів!

ІІ ведучий: Спочатку Михайло Опанасович планував написати твір про диявола, але поступово перетворив сюжет не тільки в сатиричне зображення Москви 30-х років, але і віддзеркалення власної непростої творчої долі.

І ведучий: Відомо шість редакцій роману. Варіанти назв роману були такі: “Чорний маг”, “Копито інженера”, “Жонглер з копитом”, “Син В(…)”, “Гастроль (Воланда)”, “Інженер з копитом” тощо. У 1931-1932 рр. У роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в а в 1937-1938 рр. з’явилася остаточна назва – “Майстер і Маргарита”.

Читець 1: У творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Показано духовну деградацію суспільства у культурно-історичному контексті, трагедію людини і всього світу. Цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя Івана Бездомного, пригоди Воланда з його почетом … Булгаков болісно переживав, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про вічні цінності, а це неминуче призводить до трагедії. На його думку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне – силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. Тому в романі утверджується ідея високих людських цінностей – добра, справедливості, кохання, волі. Ієшуа, майстер і Маргарита втілюють ідею непереможності особистості, яка усвідомила силу своєї творчості та внутрішньої свободи. Душі улюблених героїв Булгакова непідвладні ні дияволу, ні земній владі. І це має стати запорукою майбутнього духовного відродження світу. “Рукописи не горять.” – ця фраза стає лейтмотивом усього твору і символізує безсмертя людського духу, творчості, добра , любові, волі, християнських ідеалів. Спалений роман майстра про Єршалаїм знову відновлено. Отримують нове життя душі майстра і Маргарити. Але куди вони летять у фіналі роману? Куди потрапляють – у рай чи пекло? Тут ми постаємо перед важливою проблемою світла і спокою, яка викликає різні думки у дослідників і читачів.

ІІ ведучий: “За мною,читач! Хто сказав тобі, що немає на світі теперішньої , вірної, вічної любові?” – звертається до нас письменник на сторінках свого шедевру, і ми прямуємо за ним…

І ведучий: Так, біографія Михайла Опанасовича Булгакова не буде повною без згадки про його коханих жінок. “Три одруження наворожила циганка”, - зазначав письменник.

ІІ ведучий: Вперше Михайло Опанасович одружився ще на другому курсі Київського університету, в 1913 році, на Тетяні Миколаївні Лаппо. Вчинок молодої людини викликав невдоволення у рідних, так як обоє в той час були досить молоді. Їхнє спільне життя не було легким – засобів для існування не вистачало, проте молода дружина усюди слідувала за чоловіком. Розлучилися вони в 1924 році. Усні спогади Тетяни Миколаївни були записані дослідниками творчості письменника.

І ведучий: З Любов’ю Євгенівною Білозерською Булгаков познайомився на початку 1924 року на вечорі в редакції газети “Напередодні”, в якій він працював в той час. Вони одружилися через рік і прожили у злагоді 5 років, до зустрічі письменника з Оленою Сергіївною Шиловською. Білозерська брала діяльну участь у творчості чоловіка, їй він присвятив твори “Собаче серце” і “Кабала святенників”. Існує припущення, що саме Любов Євгенівна запропонувала ввести образ головної героїні, основним прототипом якої згодом стала Олена Сергіївна в роман “Майстер і Маргарита”. Білозерська залишила книгу про спільне життя з Булгаковим “О, мед спогади”.

ІІ ведучий: У 1932 році письменник розлучається з другою дружиною і одружується з Оленою Сергіївною Шиловською. Їхні стосунки були складними і неоднозначними, вона мала свою сім’ю, Булгаков залишився без роботи. Але кохання виявилося сильнішим за обставини. Олена Сергіївна стала для Булгакова коханою, музою, секретарем, зберігачем всіх його паперів. В 1933 році письменник передав їй довіреність на розпорядження його творами. А ще Олена Сергіївна - безцінний біограф: всі сім років спільного життя вона вела щоденник, що допомагає уявити, що пережив знехтуваний владою і літературними колами творець. Сама вона бачила мету свого життя в тому, щоб зберегти кожен рядочок, написаний коханою людиною.

І ведучий: Тим часом , жити письменникові залишалося зовсім недовго. У 1939 році він закінчив п’єсу “Батум” про початок революційної діяльності Сталіна. На перший погляд , цілком безвинна, вона містила багато символів і натяків на жорстокий характері бездушність вождя народів, його прагнення будь-якою ціною здобути владу. Звичайно, всі ці натяки були розгадані, що призвело до нищівної критики п’єси.

ІІ ведучий: Все це не могло не позначитися на стані здоров’я письменника. Лікарі діагностують у нього гіпертонічний нефросклероз. Письменник починає диктувати останні варіанти роману “Майстер і Маргарита”.

І ведучий: З лютого 1940 року друзі і рідні постійно чергують біля ліжка Михайла Опанасовича, який страждає від страшної хвороби нирок. 10 березня 1940 року Великого Майстра не стало… Він помер на сорок дев’ятому році життя, так і не зробивши остаточної правки роману “Майстер і Маргарита” – свого духовного заповіту.

ІІ ведучий: Знайшовши себе у мистецтві, Великий Майстер не перестав бути лікарем, поставлені ним діагнози суворі й правдиві, а соціальні й психологічні оцінки завжди точні…

І ведучий: Закінчуємо наш захід поезією Анни Ахматової “Пам’яті М.О. Булгакова”

Читець: Вот это я тебе, взамен могильных роз,

Взамен кадильного куренья;

Ты так сурово жил и до конца донёс

Великолепное презренье.

Ты пил вино – ты как никто шутил

И в душных стенах задыхался,

И гостью страшную ты сам к себе впустил

И с ней наедине остался.

И нет тебя, и всё вокруг молчит

О скорбной и высокой жизни,

Лишь голос мой, как флейта, прозвучит

И на твоей безмолвной тризне.

И кто подумать смел, что полоумной мне,

Мне, плакальщице дней погибших,

Мне, тлеющей на медленном огне,

Всех потерявшей, всё забывшей,

Придётся вспоминать того, кто,полный сил,

И светлых замыслов, и воли,

Всё кажется, вчера со мною говорил,

Скрывая дрожь предсмертной боли.

Тема: Джанні Родарі. “Листівки з видами міст”. Широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша. Листівки як символ широти світу і прагнення до його відкриття.

Мета: Ознайомити шестикласників з життям та творчістю Дж. Родарі, шляхом історико-культурного коментаря розкрити маловідомі і малозрозумілі факти історії та культури Італії; розвивати навички виразного читання поезії, вміння висловлювати враження від прочитаного, характеризувати образ ліричного героя; удосконалювати навички усного мовлення, дослідницької роботи. Виховувати любов до художнього слова,формувати загальнолюдські якості – доброту, щирість,співчуття, небайдуже ставлення до життя.

Обладнання: Карта світу, портрет письменника, комп’ютерні презентації до уроку, словник до уроку, виставка книг Дж. Родарі.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу

Художні твори – як давні, так і сучасні -

виховують розум, розвивають уяву й дарують

дітям ключі від таємниць.

Дж. Родарі

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Слово вчителя.

Якою неосяжною є наша планета! Моря, океани, материки, гори, ліси… На уроках світової літератури ми линемо в Америку, Німеччину, Іспанію, Росію, Японію. А сьогодні побуваємо в Італії. (На карту світу, де знаходиться Італія, прикріплюється прапорець). Це батьківщина відомого італійського письменника Джанні Родарі. (Презентація про Італію та її визначні місця). Італія – країна оперної музики, бельканто, футболу, вулканів, спагеті, капуччіно, піцци. Столиця – древній Рим, в якому туристів більше, ніж голубів. Італія славиться Ватиканом – мікродержавою, в якій живе Папа Римський; прекрасною Венецією, що стоїть на воді; Пізанською вежею, яку всі хочуть підперти, аби вона не впала; древнім Колізеєм, Неаполем, Капітолієм. У країні є діючі і згаслі вулкани: Етна – найвищий діючий вулкан Європи (3340 м), Везувій (1277 м) височіє над Неаполем. Виверження Везувію було у 79 р. н.е., тоді майже повністю лава і попіл накрили Помпеї, Геркуланум.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Формування нових знань, умінь, навичок.

Повідомлення вчителя, учнів про Дж. Родарі. (Презентація про життя і творчість Дж. Родарі).

У північно-італійському містечку Омен 23 жовтня 1920 р. в сім'ї власника маленької пекарні народився хлопчик Джанні, якому судилося стати одним з найкращих казкарів Італії. Його батько, Джузеппе Родарі, був главою численної родини і зовсім небагатою людиною,та й вся Італія на початку XX століття була дуже далека від процвітання. Людям доводилося відправлятися на заробітки в сусідні держави - Францію, Швейцарію, Німеччину. Але пекар Родарі зумів знайти своє місце в житті, і так-сяк родина зводила кінці з кінцями.

Дитинство майбутнього казкаря протікало в люблячій сім'ї, але народився він слабким і часто хворів. Батьки багато часу приділяли спілкуванню з дітьми, вчили їх малювати і грати на скрипці. Тяга до малювання у Джанні була настільки велика, що у свій час він навіть мріяв стати художником. Ще йому хотілося стати майстром іграшок, щоб діти грали незвичайними і ніколи не набридаючими їм механічними іграшками. Все життя він вважав, що іграшки для дітей настільки ж важливі, як і книги. В іншому випадку діти просто не зможуть правильно ставитися до навколишнього світу, не стануть добрими.

Джанні виповнилося лише дев'ять років, коли на сім'ю обрушилася страшна трагедія. В сильний дощ Джузеппе підібрав на вулиці кошеня, жалюгідного і мокрого, а по дорозі додому сам промок до кісток і сильно застудився. Усього тиждень знадобився пневмонії, щоб звести в могилу життєрадісного і улюбленого всіма батька сімейства. Для вдови і дітей настали важкі часи. Щоб хоч якось прогодувати сім'ю, мати влаштувалася в багатий будинок на роботу служниці. Лише це дозволило Джанні і його двом братам Маріо і Чезаре вижити.

Звичайна школа сім'ї Родарі була не по кишені, а тому Джанні почав займатися в духовній семінарії, де безкоштовно і вчили, і годували, і навіть одягали семінаристів з бідних сімей. Хлопчик дуже нудьгував в семінарії. Пізніше Родарі говорив, що більш нудних днів, ніж навчання в семінарії, він за своє життя пригадати не може, і стверджував, що для такого навчання потрібно мати терпіння. Все, що зацікавило Джанні в цьому навчальному закладі - бібліотека. Тут він зміг прочитати безліч дивовижних книг, які будили фантазію хлопчика і дарували йому світлі мрії. Незважаючи на любов до малювання, оцінки з цього предмету в семінарії у Джанні були незмінно поганими. Справжнім художником він, звичайно ж, не став, але завзятість дозволила йому розвинути в собі дивовижну пильність і буквально на льоту схоплювати саму суть речей. Правда, втілював він ці картини в словах.

У 1937 році Джанні Родарі закінчив семінарію і відразу ж влаштувався на роботу, щоб приносити в сім'ю гроші. Він став викладати в початковій школі, а одночасно відвідував лекції з філології в Міланському університеті і з величезним інтересом самостійно вивчав філософію і суспільствознавство, освоюючи праці Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького. На своїх уроках в школі Родарі намагався спростити навчання для дітей і для цього придумував повчальні й забавні історії. Під його керівництвом учні зводили будиночки з кубиків з буквами і спільно зі своїм учителем придумували казки. Можливо, що Родарі, який дуже любив дітей, став би вчителем зі світовим ім'ям, але Друга світова війна зламала безліч доль. Вплинула вона і на Джанні Родарі.

Правда, в армію його не взяли - не пройшов медичну комісію, але багатьох друзів і знайомих Родарі заарештували, двоє з них загинули, а брат Чезаре потрапив до концтабору. У результаті Родарі зрозумів, що з тим, що відбувається в світі необхідно боротися, і вступив в Рух Опору./

У 1948 році Джанні почав працювати в газеті «Єдність» («Уніта») журналістом. Йому довелося чимало їздити по країні, добуваючи новини для своєї газети. Через деякий час головний редактор газети запропонував молодому журналісту окрему тему недільних номерів, присвячену дітям, і Родарі приймається вести «Дитячий куточок». На цих сторінках він розміщує свої власні цікаві і веселі вірші і казки, повні фантазії і доброти. Пізніше багато видань передруковували ці історії, повні посмішок і вигадок.

А згодом Родарі стає редактором дитячого журналу «Піоньере».Саме на сторінках «Піоньере» в 1951 році з'явилася знаменита казка «Пригоди Цибуліно». Казка була не стільки чарівною, скільки побутовою - в ній чоловічки-овочі і чоловічки-фрукти, хоча й жили в фантастичному державі, але їх життя було дуже схожим на реальне життя бідних італійців.

У 1952 році Родарі був вперше запрошений в Радянський Союз. Тут він спілкувався з дитячими письменниками та поетами, а вже в наступному році в радянській пресі з'явилися перекладні версії віршів італійського казкаря і його знаменитого «Чиполліно». Переклади виконав Самуїл Маршак. Одночасно з виходом в Радянському Союзі «Пригод Чиполліно» Джанні Родарі одружився з Марією Терезою Феретті. Дочка Паола у подружжя народилася Родарі чотири роки потому, в 1957 році. У цьому ж році в житті Родарі відбулася ще одна важлива подія - він здає іспит і отримує звання журналіста-професіонала.

Коли Паоліну батько вперше взяв із собою в Радянський Союз, вона попросила показати їй магазини іграшок. Яке ж було здивування Родарі, коли він побачив у вітринах «Дитячого світу» персонажів своїх власних казок - Цибуліно, принца Лимона, синьйора Помідора та інших. Для письменника подібне видовище було ціннішим за будь тріумфу - герої його казки стали справжніми іграшками!

Джанні Родарі написав ще безліч казок, в числі яких «Джельсоміно в країні брехунів», «Пригоди Блакитної Стріли», «Торт у небі», «Казки по телефону», але сам себе вважав не письменником, а журналістом. Та й у рідній Італії дуже довго його популярність залишалася надзвичайно низькою, і можна сказати, що світ дізнався про прекрасне казкаря через іншу країну - Радянський Союз. Лише в 1967 році Джанні Родарі оголосили найкращим письменником на батьківщині, але сталося це вже після того, як його книга «Торт у небі» була удостоєна загальноєвропейської премії та золотої медалі. Твори Родарі почали включати до шкільної програми, а також знімати по них мультиплікаційні і художні фільми.

Для дорослих він написав одну-єдину книгу - «Граматику фантазії», що має підзаголовок «Введення в мистецтво придумування історій». Як жартував сам автор, цю книгу прочитали «помилково» безліч хлопців, і вона перестала належати дорослим. Хоча Родарі склав її лише для того, щоб навчити батьків придумувати чарівні історії для своїх дітей.

Тріумф Джанні Родарі відбувся в 1970 році, коли за всі свої твори йому присудили Міжнародну Золоту Медаль імені Ганса Християна Андерсена - найвищу нагороду в галузі літератури для дітей.

Великий італійський казкар Джанні Родарі помер від важкої хвороби 14 квітня 1980, у Римі під час операції. Для багатьох ця смерть стала несподіванкою - адже йому не виповнилося й шістдесяти років. З усього світу його дружині і дочці прийшли тисячі телеграм зі співчуттями.

Якщо вірити словам давньогрецького мудреця про те, що люди живуть в написаних ними книгах, то Джанні Родарі житиме вічно - у своїх прекрасних героях і в серцях дітей, які їх полюбили.

Українською мовою твори Джанні Родарі перекладали А. Іллічевський, І. Корунець, І. Дзюба, А.Собуцький, М.Лукаш, І.Труш.

Інтерактивна вправа “Асоціативна характеристика”

Р – розумний

О – обдарований

Д – добрий, дружелюбний

А – активний

Р – рішучий

І – ініціативний

Учитель. Подорож… Хто ж не любить подорожувати? Мабуть, таких людей немає. А що ми зазвичай привозимо на згадку про відвідане нами? (Фотографії, сувеніри, листівки). Що ж найчастіше зображено на листівках? ( Визначні місця, архітектурні пам’ятки, куточки природи).

Ось про такі листівкиі розповість Джанні Родарі у своєму вірші “Листівки з видами міст”. Але, щоб краще зрозуміти зміст поезії, відкриємо словникову скарбничку. (У кожного на парті словничок, пояснення слів супроводжується відповідними слайдами).

Капітолій – один із семи пагорбів, на яких виник Давній Рим

Колізей – амфітеатр,де відбувалися бої гладіаторів

Форум – площа для масових зборів

Мілан – місто Італії, де розміщений один із найкращих соборів

світу, побудований у готичному стилі

Пізанська вежа – знаменита похила вежа заввишки 55 – 56 м

Венеція – найромантичніше місто Італії

Гавань – захищене від вітру місце, куди заходять кораблі

Неаполітанська затока – затока, розташована на західному березі Італії, її

ширина – 30 м

Везувій – один із небезпечних вулканів світу

Гондоли – човни

Гулі – ігри

Синьйори – звертання до чоловіків

Глянець – блискуча поверхня

Робота з підручником. Виразне читання вірша вчителем, учнями

Поштові листівки з видами міст

Купує в Італії кожен турист.

Ось Рим — Колізей, Капітолій і Форум...

Мілан із славетним готичним собором.

Ось Піза з своєю похилою вежею.

Венеція-краля з каналів мережею.

Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,

Неаполь — затока, Везувій димучий...

Чудово! Прекрасно! Розкішні види!

А глянь за картинки — чи так воно вийде?

Чи справді в Венеції тільки й роботи —

Гондоли ганять і співать без турботи?

Чи справді безжурні неаполітанці

Тільки те й знають, що гулі і танці?

Не вірю я чужим речам,

А вірю я своїм очам.

Дозвольте, синьйори, самому розглянуться

На всі ті міста — у натурі, без глянцю.

Хай сам подивлюся.

Хай сам я побачу,

Кому як живеться.

Хто скаче, хто плаче.

Хай сам я узнаю.

Хто як міркує.

Хто діло робить.

Хто байдикує,

Хто на роботу йде не снідавши.

Хто спать лягає не обідавши,

Та ще й на камені голому,

Бо ніде прихилити голову...

Погляньте і ви за картинки, синьйори:

Картинки веселі, життя — суворе.

Переклад М.Лукаша.

Бесіда за прочитаним

. Яке враження справила на вас поезія?

. Які описи постають перед нами? (Описи найкращих краєвидів Італії). Знайдіть їх у тексті.

. Як змінюється настрій автора і ваш під час прочитання вірша? (Спочатку піднесений: бачимо розкішні краєвиди; потім пригнічений: уявляємо злиденне життя людей)

Дослідження художніх світів твору

. На скільки частин можна поділити текст? (На дві: 1 – опис краєвидів, 2 – опис злиденного життя народу) . Ці два світи розділені запитанням: Чи справді неаполітанці Тільки те й знають, що гулі та танці? Підберіть слова, якими можна охарактеризувати ці два світи

Краса Буденність

Рим скаче

Колізей плаче

Капітолій діло робить

Форум байдикує

Пізанська вежа на роботу, не снідавши

Мілан спать лягає на голому камені

Венеція не обідавши

Генуя ніде прихилить голову

Неаполь

Везувій

Чудово! Прекрасно! Розкішні види! Міста – у натурі, без глянцю

Картинки веселі Життя суворе

Характеристика образу ліричного героя

(Вміє цінувати красу; співчуває знедоленим; прагне справедливості; небайдужий; до всього намагається долучитися сам: дозвольте… самому розглянуться, сам подивлюся, сам я узнаю, сам я побачу; не вірить чужим речам, а вірить своїм очам).

Аналіз вірша за планом. Робота в зошитах

1. Тема вірша: опис краєвидів Італії

2. Жанр: ліричний вірш

3. Поетичні образи: образ автора, образ Італії

4. Художні засоби: епітети (славетний собор, палаци блискучі, Везувій димучий, розкішні види, безжурні неаполітанці, веселі картинки); метафора ( Венеція-краля); іронія (“Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?”); анафора (єдиний початок “Хай сам подивлюся, Хай сам я побачу; Хто скаче, Хто як міркує, Хто діло робить, Хто байдикує”); антитеза (ганять, співать – скаче, плаче; робить діло – байдикує; веселі – суворе; чужим – своїм; палаци блискучі – камінь голий); перелічення (Рим – Колізей, Капітолій і Форум…); риторичні запитання (“А глянь за картинки – чи так воно вийде?”, “Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?”, “Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гулі і танці?”); інверсія (“ Купує в Італії кожен турист”, “Не вірю я…”, “Хай сам я побачу…”).

5. Настрій, почуття, переживання ліричного героя: Настрій сумний, герой стурбований суворим життям неаполітанців

6. Тон вірша: від піднесеного, веселого до пригніченого, сумного)

7. Римування: паралельне – аабб

8. Головна думка: Розкішні краєвиди повинні поєднуватися з гарним життям народу.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Підсумкова бесіда:

.Чи можуть поштові листівки з видами міст розповісти про життя їхніх мешканців?

.Який художній засіб є центральним у творі?

.Чому головним художнім засобом стала антитеза?

VІ. Рефлексія

Робота з епіграфом

Вправа “Мікрофон”

- Сьогодні я дізнався…

- Найбільше мене схвилювало…

- На мою думку, автор спонукає читача до…

VІІ. Оцінювання навчальних досягнень учнів

VІІІ. Домашнє завдання

1.Опрацювати ст. 202-203, виразно читати вірш, запитання 1-5 стор. 203- дати відповіді (усно); В.р. : твір-мініатюра на тему: “У чому істинна краса людини та світу?”

Вчитель. Сьогоднішня подорож підходить до кінця. Ми з вами побували в прекрасній країні – Італії, познайомилися з творчістю Дж.Родарі, проаналізували його поезію «Листівки з видами міст». Розглядаючи листівки з видами міст, ми відчуваємо неосяжність світу, його звабливість, прагнемо до його відкриття та дослідження. Я думаю, що ви збагатили себе досвідом попередніх поколінь, красою творіння рук людських, життєвою мудрістю розуміння справжньої краси та справедливості…

ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР

(Сценарій позакласного заходу до 125-річчя з дня народження М.О. Булгакова)

Читець: Ю. Левитанский. “Каждый выбирает для себя…”

Каждый выбирает для себя

Женщину, религию, дорогу;

Дьяволу служить или пророку –

Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает по себе

Слово для любви и для молитвы;

Шпагу для дуэли, меч для битвы

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает по себе

Щит и латы, посох и заплаты;

Меру окончательной расплаты

Каждый выбирает по себе.

І ведучий: 125 років тому, а саме 15 травня 1891 року в Києві народився той, хто писав у важкі для країни 20-30-і роки, той, хто став жертвою існуючого режиму, той, хто знайшов свою популярність тільки після смерті, той, кого ми називаємо Великим Майстром!

ІІ ведучий: Це Михайло Опанасович Булгаков! Його творча доля непроста: спочатку він не міг донести свої твори до читача через існуючий режим, який миттєво засуджував будь-яке інакомислення. А потім лише після смерті, в 1966 році, коли було опубліковано його роман “Майстер і Маргарита” до М.О. Булгакова приходить справжня популярність.

І ведучий: Тож, як писав сам Булгаков: “ За мною, читач!..”, щоб поринути у світ життя та творчості Великого Майстра і зрозуміти, яка людина з’явилася на світ 125 років тому…

ІІ ведучий: 15 травня 1891 року в сім’ї Булгакових – доцента Київської духовної академії Опанаса івановича і його дружини Варвари михайлівни народився первісток – син Михайло. Батько майбутнього письменника був вельми освіченим і працьовитим чоловіком. Мати завжди чітко визначала межі добра і зла, відрізнялася досить твердим характером. Багатодітна сім’я – 3 сина і 4 дочки – трималася нам дружбі, взаємній любові і беззаперечним авторитетом знань. Спогади про безтурботне життя в батьківському домі на Андріївському узвозі назавжди залишаться для письменника теплими й світлими. Як згадує російський письменник К. Паустовський: “ Булгакови жили на узвозі до Подолу навпроти Андріївської церкви – у дуже мальовничому київському куточку.

За вікнами їх квартири постійно було чути звуки роялю й навіть пронизливої валторни, голоси молоді, біганина і сміх, суперечки і спів. Такі родини з великими культурними і трудовими традиціями були окрасою провінційного життя, своєрідними осередками передової думки”.

І ведучий: У 1909 році Михайло Булгаков закінчує київську Першу гімназію і вступає на медичний факультет Київського університету. Медицину він вибрав без сумніву, за його зізнанням саме професія лікаря давала можливість бути незалежним і допомагати людям. Та мирний лад життя Булгакових, як і всіх інших родин, кардинально змінився з початком Першої світової війни.

ІІ ведучий: У 1916 році Михайло Опанасович отримує диплом лікаря і влаштовується на роботу в один з госпіталів, куди надходили поранені з фронту. Потім було призначення земським лікарем у Смоленську губернію. Молодий лікар набуває величезного досвіду. Йому не раз доводилося приймати самостійні рішення у визначенні діагнозу та лікуванні хворих.

І ведучий: На початку 1918 року Булгаков опинився в рідному Києві, де постійно змінюється влада: приходять війська білогвардійців, Червоної армії, петлюрівців… Майбутній письменник згадує, що в ті роки в Києві він нарахував 14 державних переворотів, 10 з яких пережив особисто. В автобіографії він розповідав: “1919 року, мешкаючи в Києві, послідовно призивався на службу як лікар усіма владами, що займали місто.”

ІІ ведучий: Спочатку Михайло Опанасович був мобілізований як військовий лікар в армію Української Народної Республіки, потім служив в Червоній армії, а згодом – тв білогвардійських військових формуваннях армії А. І. Денікіна.

І ведучий: У 1920 році Булгаков, біографія якого могла скластися зовсім поіншому, захворів на тиф і не зміг покинути Росію…

ІІ ведучий: Після одужання лікар-практик починає писати. У Владикавказі, де він жив на початку 1921 року, з’являються перші драми. Їх грали на місцевій сцені, але Михайло Опанасович мріє про серйозні постановки в столичному театрі.

І ведучий: У вересні того ж таки 1921 року М. Булгаков переїздить до Москви. В його біографії починається новий етап. Він вступає у “шалену боротьбу за існування”. У пошуках заробітку він брався за будь-яку справу: працює секретарем літературного відділу, редактором приватної газети, інженером у Науково-технічному комітеті… Часу для художньої творчості не вистачало, над рукописами він працював ночами.

ІІ ведучий: У житті мета формулювалася ним як “повернення норми” – кватртири, одягу й книжок. У творчості головним завданням було досягнення майтерності.

Вже 1923 року М.О. Булгаков стає членом Всеросійського Союзу письменників.

І ведучий: Повсякденне життя, яке встановлювалося в Москві, вимагало нових форм ззображення. Ще в публіцистиці Булгакова помітним був сатиричний підхід до опису того, що відбувалося в країні. Такий підхід залишиться основним в усіх його творах. В результаті повісті “Дияволіада” і “Фатальні яйця”, які Булгаков публікує в 1924-1925 роках, викликають невдоволення влади і пролетарських письменників. А твір “Собаче серце” побачить світ лише через шість десятиліть.

Читець 1: “Дияволіада” відкрила новий етап у творчості Булгакова. У цій сатиричній повісті показано трагедію “маленького “ радянського чиновника Короткова, який нікому не потрібен; його нікому захистити від страшної, диявольської сили, котра знищує все на своєму шляху. Образ Короткова можна порівняти з гоголівським Акакієм Акакійовичем (“Шинель”). У цьому творі виявилася характерна ознака художнього методу письменника – поєднання трагічного і комічного.

Читець 2: “Фатальні яйця” – фантастична повість , дія в якій відбувається у недалекому майбутньому – 1928 році. Професор Персиков відкрив чарівний промінь, що може прискорювати зростання живих організмів. Хоча можливості наукового відкриття ще не з’ясовані остаточно, авантюрист Рокк використовує червоний промінь для вирощування величезних курей. Але замість курячих яєць йому завезли зміїні, з яких вилупилися гігантські гадюки. Кульмінаційним моментом повісті є похід плазунів на Москву, лише несподіваний мороз врятував мешканців міста від нашестя. У такій символічній формі письменник попереджав про небезпеку порушення природної, духовної та соціальної еволюції. Промінь Персикова має колір радянського прапора, тому асоціюється із соціалістичними змінами, які не сприйняв Булгаков, передчуваючи майбутні катастрофи.

Читець 1: “Собаче серце” – сатирична повість, у якій ідеться про медичний експеримент перетворення собаки в людину. Професор Преображенський плекав великі надії на своє наукове відкриття, але , хоча практична частина експерименту вдалася, моральний аспект не задовольнив професора: хороший пес Шарик став брутальним чоловіком Шариковим. Усі спроби перевиховати його не вдаються, він стає ще гіршим під ганебним впливом суспільства. Повість побудована за принципом парадоксу, який полягає в тому, що поведінка Шарикова не тільки не засуджується оточенням, а навпаки, заохочується ним. Виявилося, що Шариков цілком підходить новому суспільству, його навіть призначають на посаду “заввіділу у боротьбі з котами”. У цей час на сторінках радянської преси тривали дискусії про виховання нової людини соціалістичного типу. Булгаков у сатиричній формі показав, що може вийти з людини у процесі революційних зрушень.

ІІ ведучий: У 1925 році журнал “Росія”починає друкувати нове творіння письменника – роман “Біла гвардія”. Однак закриття журналу перервало публікацію роману, і по його сторінках Булгаков напише новий твір – п’єсу “Дні Турбіних”.

І ведучий: У 1926 році МХАТ поставив “Дні Турбіних”. Скандальна п’єса, яку Сталін назвав “антирадянською штукою” спочатку була дозволена на рік. Однак згодом неодноразово поверталася на сцену, так як припала до душі вождю. Він бачив її, незважаючи на дану ним негативну оцінку, більше 10 разів!

Читець 2: Роман “Біла гвардія” , п’єси “Дні Турбіних” і “Біг” складають трилогію про долю російської інтелігенції, їх поєднує образ центрального героя, в якому втілено духовні пошуки автора. У “Білій гвардії” Олексій Турбін трагічно сприймає події революції та громадянської війни, відчуваючи загрозу знищення духовності. Але він не тікає від дійсності, а намагається визначити своє місце у подіях, ставлячи перед собою питання: Як бути? Як жити?”. Однак у романі відповіді на них ще немає. У п’єсі “Дні Турбіних” Олексій Турбін уже все вирішив: для нього, як і для інших інтелігентів, не існує виходу – стріляти в свій народ він не може, тому шукає смерті й гине, рятуючи молодих юнкерів. У п’єсі “Біг” Булгаков показав, що моглоб бути з Олексієм Турбіним, якби той не загинув під час громадянської війни і виїхав у еміграцію. Генерал Хлудов, головний герой “Бігу”, врятувався від більшовиків, однак душевний біль не вгамовується: жити в розриві з батьківщиною він не може, але прийняти її – криваву й жорстоку – також не в силі. Хлудов, як і Олексій Турбін, шукає смерті, йому залишається єдине – самогубство. Письменник показав духовну драму інтелігенції, зруйнування культурних засад суспільства, порушення моральних принципів.

ІІ ведучий: Далі йдуть нові п’єси, серед яких “Багряний острів”, “Зойчина квартира”. Та їх вилучають з репертуарів театрів. В газетах лунає заклик: “Геть булгаківщину!” . Багато з його творів так і не потрапило на сцену за життя драматурга…

І ведучий: Ім’я письменника стало мішенню для нищівної критики. Позбавлений літературних заробітків, письменник звернувся до Уряду СРСР з відчайдушним листом. Він рішуче сформулював головну вимогу: або надати йому можливість творчого та фізичного виживання, або “вигнати” його за межі країни, котрій він, як доводили переслідування цензури, був “непотрібний”.

ІІ ведучий: Мабуть, лист вразив владу, тому що за деякий час Булгакову зателефонував Й. Сталін. Він підтримав ідею письменника влаштуватися режисером в одному зі столичних театрів.

І ведучий: Не маючи можливості ставити власні п’єси, Булгаков брався за інсценізацію класичних творів: “Мертвих душ” М. Гоголя, “Війни і миру” Л. Толстого, “Дон Кіхота” М. Де Сервантеса…

ІІ ведучий: Тим часом у його майстерні кипіла напружена робота. Одна по одній з’являлися нові п’єси: “Адам і Єва” (1931), “Блаженство” (1934), “Іван Васильович” (1934-1936),”Мольєр” (“Кабала святенників”,1936), “Останні дні”( “Пушкін”, 1940). Паралельно пишуться яскраві прозові твори : біографічна повість “Життя пана де Мольєра” (1932-1933), “Театральний роман” (завершився незавершеним, 1936-1937). Все це створювалося на тлі постійних депресій і стрімкого розвитку успадкованої від батька хвороби нирок.

І ведучий: Проблема “митець і влада” стає головною у творах Булгакова 30-х років. Протягом 1928-1940 років Михайло Опанасович працював над романом “Майстер і Маргарита”, у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос: про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу… Цей роман став вінцем всього життя Булгакова і приніс йому світову популярність. У 60-70-ті роки “Майстра і Маргариту” переписували від руки, тиражували на друкарських машинках і принтерах, і ці тиражі перевищували усі мрії вірнопідданих соцреалістів!

ІІ ведучий: Спочатку Михайло Опанасович планував написати твір про диявола, але поступово перетворив сюжет не тільки в сатиричне зображення Москви 30-х років, але і віддзеркалення власної непростої творчої долі.

І ведучий: Відомо шість редакцій роману. Варіанти назв роману були такі: “Чорний маг”, “Копито інженера”, “Жонглер з копитом”, “Син В(…)”, “Гастроль (Воланда)”, “Інженер з копитом” тощо. У 1931-1932 рр. У роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в а в 1937-1938 рр. з’явилася остаточна назва – “Майстер і Маргарита”.

Читець 1: У творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Показано духовну деградацію суспільства у культурно-історичному контексті, трагедію людини і всього світу. Цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя Івана Бездомного, пригоди Воланда з його почетом … Булгаков болісно переживав, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про вічні цінності, а це неминуче призводить до трагедії. На його думку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне – силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. Тому в романі утверджується ідея високих людських цінностей – добра, справедливості, кохання, волі. Ієшуа, майстер і Маргарита втілюють ідею непереможності особистості, яка усвідомила силу своєї творчості та внутрішньої свободи. Душі улюблених героїв Булгакова непідвладні ні дияволу, ні земній владі. І це має стати запорукою майбутнього духовного відродження світу. “Рукописи не горять.” – ця фраза стає лейтмотивом усього твору і символізує безсмертя людського духу, творчості, добра , любові, волі, християнських ідеалів. Спалений роман майстра про Єршалаїм знову відновлено. Отримують нове життя душі майстра і Маргарити. Але куди вони летять у фіналі роману? Куди потрапляють – у рай чи пекло? Тут ми постаємо перед важливою проблемою світла і спокою, яка викликає різні думки у дослідників і читачів.

ІІ ведучий: “За мною,читач! Хто сказав тобі, що немає на світі теперішньої , вірної, вічної любові?” – звертається до нас письменник на сторінках свого шедевру, і ми прямуємо за ним…

І ведучий: Так, біографія Михайла Опанасовича Булгакова не буде повною без згадки про його коханих жінок. “Три одруження наворожила циганка”, - зазначав письменник.

ІІ ведучий: Вперше Михайло Опанасович одружився ще на другому курсі Київського університету, в 1913 році, на Тетяні Миколаївні Лаппо. Вчинок молодої людини викликав невдоволення у рідних, так як обоє в той час були досить молоді. Їхнє спільне життя не було легким – засобів для існування не вистачало, проте молода дружина усюди слідувала за чоловіком. Розлучилися вони в 1924 році. Усні спогади Тетяни Миколаївни були записані дослідниками творчості письменника.

І ведучий: З Любов’ю Євгенівною Білозерською Булгаков познайомився на початку 1924 року на вечорі в редакції газети “Напередодні”, в якій він працював в той час. Вони одружилися через рік і прожили у злагоді 5 років, до зустрічі письменника з Оленою Сергіївною Шиловською. Білозерська брала діяльну участь у творчості чоловіка, їй він присвятив твори “Собаче серце” і “Кабала святенників”. Існує припущення, що саме Любов Євгенівна запропонувала ввести образ головної героїні, основним прототипом якої згодом стала Олена Сергіївна в роман “Майстер і Маргарита”. Білозерська залишила книгу про спільне життя з Булгаковим “О, мед спогади”.

ІІ ведучий: У 1932 році письменник розлучається з другою дружиною і одружується з Оленою Сергіївною Шиловською. Їхні стосунки були складними і неоднозначними, вона мала свою сім’ю, Булгаков залишився без роботи. Але кохання виявилося сильнішим за обставини. Олена Сергіївна стала для Булгакова коханою, музою, секретарем, зберігачем всіх його паперів. В 1933 році письменник передав їй довіреність на розпорядження його творами. А ще Олена Сергіївна - безцінний біограф: всі сім років спільного життя вона вела щоденник, що допомагає уявити, що пережив знехтуваний владою і літературними колами творець. Сама вона бачила мету свого життя в тому, щоб зберегти кожен рядочок, написаний коханою людиною.

І ведучий: Тим часом , жити письменникові залишалося зовсім недовго. У 1939 році він закінчив п’єсу “Батум” про початок революційної діяльності Сталіна. На перший погляд , цілком безвинна, вона містила багато символів і натяків на жорстокий характері бездушність вождя народів, його прагнення будь-якою ціною здобути владу. Звичайно, всі ці натяки були розгадані, що призвело до нищівної критики п’єси.

ІІ ведучий: Все це не могло не позначитися на стані здоров’я письменника. Лікарі діагностують у нього гіпертонічний нефросклероз. Письменник починає диктувати останні варіанти роману “Майстер і Маргарита”.

І ведучий: З лютого 1940 року друзі і рідні постійно чергують біля ліжка Михайла Опанасовича, який страждає від страшної хвороби нирок. 10 березня 1940 року Великого Майстра не стало… Він помер на сорок дев’ятому році життя, так і не зробивши остаточної правки роману “Майстер і Маргарита” – свого духовного заповіту.

ІІ ведучий: Знайшовши себе у мистецтві, Великий Майстер не перестав бути лікарем, поставлені ним діагнози суворі й правдиві, а соціальні й психологічні оцінки завжди точні…

І ведучий: Закінчуємо наш захід поезією Анни Ахматової “Пам’яті М.О. Булгакова”

Читець: Вот это я тебе, взамен могильных роз,

Взамен кадильного куренья;

Ты так сурово жил и до конца донёс

Великолепное презренье.

Ты пил вино – ты как никто шутил

И в душных стенах задыхался,

И гостью страшную ты сам к себе впустил

И с ней наедине остался.

И нет тебя, и всё вокруг молчит

О скорбной и высокой жизни,

Лишь голос мой, как флейта, прозвучит

И на твоей безмолвной тризне.

И кто подумать смел, что полоумной мне,

Мне, плакальщице дней погибших,

Мне, тлеющей на медленном огне,

Всех потерявшей, всё забывшей,

Придётся вспоминать того, кто,полный сил,

И светлых замыслов, и воли,

Всё кажется, вчера со мною говорил,

Скрывая дрожь предсмертной боли.

Формування освіченої, творчої особистості – одне з основних завдань, яке стоїть перед вчителем зарубіжної літератури. Використовуючи інтерактивні методи навчання, учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчально-виховного процесу. Учні усвідомлюють , чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, вміють, як виражають своє емоційне ставлення до уроку.

Розгадування кросвордів (чайнвордів, філвордів, сканвордів, ключвордів тощо) - зручна форма активізації пізнавальної діяльності учнів. В процесі підготовки до розгадування або складання кросворду учню необхідно старанно опрацювати теоретичний і практичний матеріал.

Під час розгадування кросворду у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять. Дитина поглиблює раніше набутий досвід. Використання кросвордів дозволяє здійснювати індивідуальний та диференційований підходи до учнів на уроках.

Необхідно дотримуватися основних правил при складанні завдань:

- доступність;

- об’єктивний мотив, що спонукає учнів працювати на найкращий кінцевий результат;

- створення на уроці обстановки ігрової ситуації;

- забезпечення лише позитивних емоцій учнів.

Щоб у дітей не пропав інтерес до розв’язування кросвордів, потрібно урізноманітнювати їхній зміст і форми подання.

Даний кейворд (ключворд) використовується в 6 класі після вивчення теми “Мудрість байки”. Мета вправи - узагальнення та систематизація отриманих знань, вдосконалення рівня володіння учнями темою, підвищення продуктивності та ефективності навчального процесу, розвиток пізнавальної активності, виховання самостійності та інтересу до навчального предмета.

Тип уроку: урок застосування здобутих знань, умінь і навичок. Етап уроку, на якому пропонується дана вправа – узагальнення та систематизація основних теоретичних понять.

Попередня підготовка: учні отримали домашнє завдання: повторити вивчене з теми.

Вправа неодмінно принесе задоволення - учень, справившись із завданням, отримає певний заряд оптимізму. Це заспокоює, розслабляє дитину.

Особливість розв’язання кейворда в тому, що в клітинках загадані слова, а знаходяться числа. Кожній літері відповідає своє число. Перше слово дається з підказкою, далі потрібно замість чисел поставити розгадані букви. З кожним розгаданим словом завдання спрощується. Внизу – таблиця, в яку записуються розгадані букви.

Даний кейворд можна використовувати як для фронтальної так і для індивідуальної роботи з учнями.

Правильно розгадавши кейворд, учні зможуть прочитати за виділеними літерами назву теми, над якою працювали.

Рекомендоване домашнє завдання – скласти запитання до розгаданих слів. Наприклад:

1. Видатний французький байкар ,автор байки “Зачумлені звірі” (Лафонтен)

2. Художній прийом перенесення якостей, рис людей на тварин, рослини, предмети (Уособлення)

3. Відображення смішного в характерах людей або в їхньому житті (Гумор)

4. Невеликий прозовий або віршований твір алегоричного змісту і повчального характеру (Байка)

5. Як називають автора байок? (Байкар)

6. Перша(головна) ознака байки (Алегорія)

7. Хто не працював влітку, а лише співав (Цикада)

8. Нахабністю , силою наділений в байках … (Вовк)

9. Видатний російський байкар (Крилов)

10. Оповідна частина байки (Розповідь)

11. Повчальна частина байки (Мораль)

12. Нищівне висміювання вад окремої людини або всього суспільства (Сатира)

13. Засновник жанру байки (Езоп)

14. Батьківщина байки (Греція)

15. Видатний український письменник, поет, байкар (Глібов)

16. Висловлювання з прихованим змістом (Інакомовлення)