Допомога під час воєнного стану

Що потрібно робити у надзвичайній ситуації? Правила безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

- вимкнути світло, закрити вікна та двері;

- зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (ванна кімната, передпокій);

- інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

- відразу залишити житловий будинок, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

- без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

- проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

- уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

- якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

- виконати всі інструкції рятувальників.

4. Під час повітряної небезпеки:

- відключити живлення, закрити воду і газ;

- загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

- попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

- дізнатися, де знаходиться найближче до укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

- як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5. Під час масових заворушень:

- зберігати спокій і розсудливість;

- під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

- не піддаватися на провокації;

- надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

- постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

- за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або міліції;

- намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

- якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

- не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

- виконувати вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

- уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем, зі злочинцями;

- нічого не просити, їсти все, що дають;

- якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

- уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

- спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

- при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

- під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;

- під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

- взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

- за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

- дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, домашня адреса, а також прізвище матері та батька;

- переміщатися за вказаною адресою. У разі необхідності – звернутися за допомогою до поліції та медичних працівників.

  Основним способом оповіщення населенння у НС мирного часу та в умовах війни є передача мовної інформації з використанням державних мереж дротового, радіо та телевізійного мовлення.

Для зосередження уваги населення, перед передачею мовної інформації, включати сирени, виробничі та інші сигнальні засоби, що буде визначати подачу попереджувального сигналу “Увага, всім!”, по якому населення повинно включити  радіо, радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування екстренного повідомлення.

1.Фомування понять „сигнал”, „оповіщення”.

Сигнал – це попередження, повідомлення про щось небажане, що може статись. Слово „оповіщення” означає: сповістити всіх про небезпеку, яка загрожує, і порядок дій на випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха,випадків тероризму, а також попередити населення про безпосередню небезпеку нападу повітряного противника, якщо вона виникне. З цією метою для всієї країни встановлено єдині сигнали оповіщення ЦЗ.

Встановлені сигнали мають такі призначення:

1. Попередити населення про безпосередню небезпеку нападу повітряного противника (Сигнал „Увага всім”).

2. Дозволити населенню продовжувати діяльність, яка була перервана сигналом „Увага всім” (Сигнал „Відбій повітряної тривоги”).

3. Попередити населення про термінову необхідність вжити заходів від дії небезпечних хімічних речовин (Сигнал „Хімічна небезпека”).

4. Попередити населення про необхідність вжити заходів захисту від радіоактивних речовин (Сигнал „Радіаційна небезпека”).

Основними засобами оповіщення й інформації населення про екстремальну обстановку є радіо, телебачення, звучання електричних і ручних сирен, виробничі і транспортні гудки. Сирени та гудки означають сигнал цивільного захисту „Увага всім!”. Він сповіщає людей про необхідність термінового увімкнення радіоприймача, телевізора і прийняття повідомлення місцевих органів влади або підприємств, установ, організацій.

2. Ознайомлення з основними діями населення в надзвичайних ситуаціях.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав вдома:

ввімкнути телевізор або радіоприймач і уважно прослухати інформацію;

закрити вікна, вимкнути усі електричні прибори та нагрівальні прилади, перекрити газ, вимкнути світло;

потрібно допомогти батькам узяти необхідні речі;

взяти індивідуальні засоби захисту, завчасно підготовлений запас продуктів і води, особисті документи, кишеньковий ліхтар та найкоротшим шляхом прямувати до найближчої захисної споруди.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав в школі:

припиняються заняття;

учні, по можливості, отримують засоби індивідуального захисту;

учні під керівництвом вчителів організовано йдуть у захисну споруду (сховище) або у вказане місце.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав на вулиці:

вислухати вказівки адміністрації громадського місця та діяти у відповідності з ними (йти в зазначені сховища або укриття);

якщо ти не встиг сховатися в захисній споруді, слід негайно скористатися умовами місцевості: ямами, канавами, що є поблизу. У будь-якому такому укритті треба обов'язково лягти на землю вниз обличчям.

Коли необхідно відмінити сигнал „Увага всім!”, подається сигнал „Відбій повітряної тривоги”. За цим сигналом люди виходять зі сховища.

Чому «тривожна валізка» потрібна всім

Про цей особливий багаж українці активніше заговорили у соцмережах після повідомлень про повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну. «Тривожні валізки» потрібні не лише на випадок класичної війни – є й інші ситуації, коли може йтися про евакуацію. Наприклад, вибух газу із обвалом будинку, чи загроза замінування або витік небезпечних хімічних речовин на підприємстві. У такому випадку краще мати рюкзак з документами, грошима, заспокійливим, одягом…

Отже, якщо ви почули повідомлення про евакуацію, то перекрийте у помешканні воду і газ, позачиняйте вікна і виходьте із рюкзаком, у якому мають бути:

документи та їхні копії – бажано, нотаріально завірені (український і закордонний паспорти, документи на квартиру, дитячі документи, посвідчення водія тощо),

базова аптечка і запас медикаментів, які вживаєте,

триденний запас питної води і продуктів (сублімована їжа швидкого приготування, енергетичні батончики тощо),

пальник, сухий спирт, сірники,

теплий змінний одяг і білизна, дощовик,

каремат і спальник,

ліхтарик із запасом батарейок, зарядні пристрої тощо,

гроші.

У тривожну валізку можна покласти багато чого, але варто зважати на місце в рюкзаку і на те, що вам його нести. Варто запакувати речі у герметичні пакети, щоб вберегти від вологи.

Евакуація населення

Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з категорійних міст у заміську зону. Вони організовуються і проводяться відповідно до плану ЦО району (об'єкта) та розпоряджень старшого начальника ЦО.

Розосередження - це організоване вивезення (виведення) з міст і розміщення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, що продовжують працювати у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій.

Евакуація - вивезення (виведення) з міст у заміську зону решти населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічного затоплення.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти: перший - вони припиняють свою діяльність, другий - евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону), третій - продовжують роботу на своїх місцях, але за скороченими програмами.

Заміська зона - це територія, розташована поза містом, за межами зон можливих руйнувань. Кожному підприємству, навчальному закладу визначається район або місце розташування.

У мирні дні також доводиться евакуювати населення із зон затоплення, з районів сходження снігових лавин і селевих потоків. Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. було здійснено евакуацію мешканців міст Чорнобиля і Прип'яті та 800 населених пунктів 30-кілометрової зони.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їхніх сімей у призначені райони покладається на начальників ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайнятого у виробництві, - за територіальним принципом (за місцем проживання).

Щоб евакуація пройшла організовано, її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії; заздалегідь визначаються склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП), а в сільській місцевості, куди вивозиться населення, створюються евакоприйомні комісії і прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

ЗЕП призначені для збору, реєстрації та організованої відправки населення. Коли людей вивозять залізничним і водним транспортом, ЗЕП розміщують поблизу станцій, портів і на підприємствах, що мають залізничні під'їзні шляхи, морські, річкові причали.

На кожному підприємстві, в установі, навчальному закладі, домоуправлінні мають бути евакуаційні списки, які разом з паспортами є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення усім необхідним у районах розселення.

Евакуація може здійснюватися усіма видами транспорту і пішки. Для швидкої евакуації застосовується комбінований спосіб її проведення, тобто піший порядок поєднується з максимальним використанням усіх видів транспорту.

Коли надійшло розпорядження про початок розосередження та евакуацію, начальник ЦО повідомляє про це керівників виробничих підрозділів, останні оповіщають робітників і службовців, а ті - членів своїх сімей. Непрацюючі оповіщаються за місцем проживання.

Почувши інформацію про евакуацію, громадяни повинні готуватися до виїзду в заміську зону. Із собою взяти найнеобхідніше: засоби індивідуального захисту, аптечку індивідуальну (АІ) та індивідуальний протихімічний пакет (ШП), паспорт, військовий квиток, свідоцтва про шлюб, народження, освіту, спеціальність, трудову книжку або пенсійне посвідчення, продукти харчування на 2-3 доби, одяг, взуття, предмети туалету. Усе зібране скласти у валізу (сумку, рюкзак) і прикріпити ярлик (бирку), на якому зазначити прізвище, ім'я, по батькові, кінцевий пункт евакуації. Дітям дошкільного віку потрібно пришити ярлички до одягу (під комір, на зворотний бік верхнього одягу).

Перед виходом із квартири виключити всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрутити крани водопровідної і газової мереж, закрити вікна і кватирки, замкнути двері; ключі здати у житловий орган.

Для підтримання громадського порядку на об'єктах ЗЕП і ПЕП, на станціях (пристанях, пунктах) посадки і висадки, у місцях розселення в заміській зоні виставляються пости охорони громадського порядку, організовується патрулювання. До виконання цих заходів залучаються формування охорони громадського порядку (команди, групи), що створюються з відомчої воєнізованої і сторожової охорони та добровільних народних дружин.

Сучасні звичайні засоби ураження.

Характеристика сучасних звичайних засобів ураження

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю.

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєприпасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) уламків масою від частин грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м.

Кулькові бомби скидають із літаків у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96-640 бомб. Від дії відштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м2. Оснащуються вони різними підшивачами: інерційними, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, коли з касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає в повітрі. Такі боєприпаси завдають багато поранень («ефект граду»).

Головне призначення фугасних боєприпасів — руйнування промислових, житлових і адміністративних будівель, залізничних та автомобільних шляхів, ураження техніки і людей. Головним вражаючим фактором фугасних боєприпасів є повітряна ударна хвиля. Вони відрізняються високим коефіцієнтом наповнення вибухонебезпечними речовинами, який складає 55 % від загальної маси боєприпаси.

Кумулятивні боєприпаси призначені для ураження броньованих цілей. Принцип їхньої дії заснований на пропаленні загороди потужним струмом продуктів детонації вибухонебезпечних речовин із температурою 6000-7000°С і високим тиском. Сфокусовані продукти детонації спроможні пропалювати отвори в броньованих перекриттях завтовшки десятків сантиметрів і викликати пожежі.

Боєприпаси об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба» — авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається в кількох місцях детонаторами. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2500-3000°С. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим чинником боєприпасам об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне положення між ядерними та фугасними боєприпасами. Над­лишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см2).

ОБЕРЕЖНО – ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

Наша мета - допомогти реально оцінити ступінь небезпеки знахідки і результати некоректного з нею поводження, а також дати деякі поради щодо дій при знаходженні вибухових пристроїв.

Знайти сьогодні «небезпечну іграшку» можна практично скрізь: в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ визначити набагато складніше. Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати.

До вибухонебезпечних предметів відносяться:

• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для поразки живої сили супротивника. До боєприпасів відносяться:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів тощо).

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди.

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - це пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

      Як правило, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі люди негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки в установленому порядку. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, в школу. Тому так важливо пояснити наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- наближатися до предмету;

- пересувати його або брати в руки;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

- приносити предмет до дому, у табір, школу.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності!

      Пам'ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, не ховаються снаряди часів війни.

                    При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомте чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту.

2. Не підходьте до предмету, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей. 

3. Припиніть всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

6. Забезпечте можливість безперешкодного під'їзду до місця виявлення підозрілого предмету автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, служб експлуатації.

7. Забезпечте присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.

8. У всіх випадках дайте вказівку не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати знахідку. Зафіксуйте час її виявлення.

Пам’ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки.

      Пам’ятайте, що лише суворе виконання цих рекомендацій і дорослими , і дітьми — запорука збереження життя та здоров’я.

Ще раз нагадуємо:

- не робіть самостійно ніяких дій із знахідками або підозрілими предметами, які можуть виявитися вибуховими пристроями — це може привести до їх вибуху, численних жертв і руйнувань!

- якщо ви помітили річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції або іншого посадовця, не можна торкатися до знахідки.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві, це може захистити від осколків скла;

-  візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

-   під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся "зрізати" шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування.

-   тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, як йдуть справи у сусідів - їм може знадобитися допомога.

Якщо Ви опинилися поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб подивитись або допомогти рятівникам. Найкраще, що Ви можете зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють бомби парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі і представники силових структур, і, при повторному вибуху, жертв буде набагато більше.

Основні  правила  поведінки

 при виявленні маловідомих  предметів

Види боєприпасів, методи їх розпізнання. Небезпечні предмети (знахідки) та дії при їх виявленнi. Час від часу в землі відшуковують небезпечні знахідки — вибухові предмети, що й до сьогодні являють велику загрозу життю i здоров’ю людей. Це рiзнi види боєприпасів: артилерiйськi снаряди, артилерiйськi та реактивні міни, авiацiйнi бомби, iнженернi міни, ручні гранати. Зовні небезпечні предмети нагадують безформеннi шматки металу. Роздивлятися їх та кидати у вогонь не можна, адже це може призвести до нещасного випадку. Знайшовши небезпечний предмет, сповiстiть про це дорослих.

Правила поводження з вибуховими небезпечними предметами (ВНП), невизначеними предметами та речовинами. Щоб уникнути нещасних випадків, треба твердо запам’ятати, що доторкатися до вибухових або невизначених предметів не можна, бо це небезпечно для життя. Виявивши вибухонебезпечні предмети далеко від населених пунктів, треба добре запам’ятати дорогу до того місця, де їх виявлено, поставити біля них пам’ятну мітку.

Про знайдені вибухонебезпечні предмети треба негайно сповістити працiвникiв місцевого самоврядування, мiлiцii (102), найближчого підприємства, школи або просто дорослих, які є поблизу. До жодних самостійних дій вдаватися не можна!

Запобігання дитячому травматизму від ВНП побутового призначення. Не можна користуватися без нагляду дорослих пiротехнiчними засобами: хлопавками, петардами, феєрверками. Більш того, не можна зберігати їх вдома, адже вони належать до вибухонебезпечних предметів.

Мiра небезпеки зростає у випадку із саморобними пiротехнiчними іграшками: можна отримати важкі опіки, втратити зір, скалічитися та навіть загинути.

Так само існує висока ймовiрнiсть спричинити пожежу, якщо бавитися з вогнем біля горючих i легкозаймистих речовин та матеріалів.

Вогнепальна зброя - не забава. Небезнечнiсть користування мисливськими рушницями, виготовлення та випробування вибухових пакетів. Вогнепальна зброя не забава. Якщо в домі є мисливська рушниця або якась інша зброя, вона повинна зберігатися у спецiалъному сейфі або дерев’яному ящику, які не дають можливості доступу стороннім особам.

Неповнолiтнiм та особам без спеціального дозволу зброю вдома тримати не можна.

Необережне поводження з предметами, призначення яких ви не знаєте, та вибухонебезпечними речовинами може призвести до нещасного випадку. Тим бiлъше дітям не можна виготовляти вибухові чи вогненебезпечні предмети, перевіряти їх на мiцнiсть.

Вкрай небезпечно кидати їх у вогонь, бавитися поблизу них сірниками чи запальничками. Вибухова речовина, що знаходиться всередині, може вибухнути та завдати великої шкоди.

Балони зi стисненим газом при ушкодженні чи перегрiваннi на сонці також можуть вибухнути.

Заходи з безпеки під час збирання металевого брухту. Особливо уважними треба бути при збиранні металевого брухту. При виявленнi незнайомих предметів негайно сповістити про це класного керівника або когось iз дорослих. Вибухові предмети являють високу загрозу здоров’ю i життю людей, отже, не можна ризикувати через власну недбалість або необережність.

Правила поведінки при виявленні вибухового пристрою

або підозрілої речі

Необхідно відмітити, що типовою зброєю терористів є використання замаскованих вибухових пристроїв. Залежно від мети терористичного акту такі пристрої, споряджені годинниковим механізмом, можуть залишатись терористами у житлових будинках, навчальних закладах, установах і організаціях, підприємствах, громадському транспорті тощо.

Завдяки пильності громадян можна запобігти численним жертвам від спрацювання вибухового пристрою.

Слід пам'ятати, що вибухова речовина може бути різноманітного виду та мати різні властивості, що, у свою чергу, надає можливість замаскувати вибуховий пристрій навіть у поштовому конверті.

При виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно:

-   зберігати спокій; негайно повідомити про знахідку представників міліції, охорони, аварійно-рятувальних служб або зателефонувати за номерами 101, 102, 112;

-  не курити;

-  не користуватись запальничками, іншими джерелами відкритого, а також предметами, що можуть його утворювати;

-  не торкатись до підозрілої речі руками або іншими речами;

-  у жодному разі не намагатися перемішувати вибуховий пристрій (підозрілий предмет) або змінювати його положення;

-  залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, при можливості організувати охорону на безпечній відстані.

У разі отримання повідомлення від представників влади (правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб) про евакуацію із будинку (зони ймовірної надзвичайної ситуації або проведення антитерористичної операції) необхідно зберігати спокій та чітко виконувати отримані інструкції.

У разі виявлення боєприпасів або речей, за зовнішніми ознаками схожих на боєприпаси, необхідно:

-  негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

-  по можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які знаходяться поряд;

-  вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах;

-  позначити місце перебування предмета, а по можливості огородити його (для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо);

-  негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у ДСНС та в МВС (повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета);

-  очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета схожого на нього, представників органів місцевої влади, ДСНС, МВС, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей.

Категорично забороняється:

-  курити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього;

-  піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети;

-  приносити в місця перебування людей предмети, що схожі на вибухонебезпечні.

Дані рекомендації містять загальні підходи до вирішення окремих  надзвичайних ситуацій. Сподіваюсь, що вам ніколи не прийдеться використовувати рекомендації на практиці.

Надання першої невідкладної допомоги при нещасних випадках

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допомоги:

1.Вивести потерпілого з оточення , де стався нещасний випадок.

2.Вибрати потерпілому найбільш зручне положення , що забезпечує спокій.

3.Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

4.Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів.

5.Розпочати проведення необхідних заходів:

зупинити кровотечу;

зафіксувати місце перелому;

вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця;

обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням першої долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу або підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.

7. Повідомити адміністрацію про те, що трапилось.

Важливо знати обставини, при яких сталася травма , умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилину , особливо коли потерпілий втратив свідомість.

УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Головне при наданні першої допомоги - якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму.

Для звільнення потерпілого при ураженні електричним струмом необхідно:

  - вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;

  - вимкнути струмоведучі, мережу живлення;

  - сухою палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою, відтягнути потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т.п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого одягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходитись на ізольованій від землі основі.

При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою.

Якщо потерпілий при свідомості , його кладуть у зручне положення , накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого (зовнішнього) масажу серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є " рот в рот" або "рот у ніс". Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його потилицю ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик із скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого, при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілого звільняють, щоб дати можливість вільному видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12-13 разів за хвилину.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб мати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припинають на 2-3 сек. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до свідомості, - поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкіри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.

КРОВОТЕЧА

Перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накладання на рану індивідуального пакета. При цьому мити її водою, змивати кров з рани забороняється.

Якщо індивідуального пакета немає, для перев'язування використовуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для перев’язування тканину змочіть настойкою йоду так, щоб пляма йоду трохи перебільшувала розміри рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити рану перев’язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4-5 хв., не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забинтувати. Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин пальцями, джутом чи закруткою.

При накладанні джгута спочатку місце накладання обгортають м’яким матеріалом ( тканиною, ватою тощо). Потім джгут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку кінцівки доти, доки не припиниться кровотеча.

При відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник тощо. У цьому випадку такий джгут завізують вузлом і використовують як закрутку. У вузол просувають важіль (паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5-10 хв., щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При пораненні великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиняється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення.

ПЕРЕЛОМИ, ВИВИХИ, РОЗТЯГ ЗВ’ЯЗОК СУГЛОБІВ, УДАРИ

При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а при її відсутності можна використати палки, дошки, фанеру і т.п. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, - то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м’яке - вату, шарф, рушник. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настойкою йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накласти стерильну пов’язку.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути йому під спину дошку, щит, двері тощо.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху.

При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті і розведені колінні суглоби підкласти валик.

При переломах і вивихах ключиці у підм’язову западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати в косинці, яку підв’язують до шиї.

При переломах та вивихах зап’ястку та пальців рук роблять таким чином: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчуватися біля кінця пальців, і перебинтовують. При розтягу зв’язок суглобів - підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес та тісну пов’язку, створити спокій до прибуття лікаря. При ударах - забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити настойкою йоду і накласти пов’язку.

ОПІКИ, ТЕПЛОВІ УДАРИ

При наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинути на людину, що горить, будь-яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий одяг або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою його також необхідно облити холодною водою або зірвати, швидке занурення обпеченого обличчя у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10-15 хвилин. Обпечене місце промити 5 %- ним розчином перманганату калію, або 10% - ним розчином питної соди ( одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном ) промивають проточною водою протягом 10-15 хвилин, потім слабким розчином оцтової кислоти. Місце опіків накривають марлею.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеня з'являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках ( ІІ та ІІІ ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев'язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу, які прилипли до рани.

При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медичний заклад.

При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

ОБМОРОЖЕННЯ ТА ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ

Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, його віку та наявних хвороб.

При наданні першої допомоги необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень.

У першу чергу слід направити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого.

При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку.

При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження.

Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги – застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні.

При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 240 С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини.

В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.

ОТРУЄННЯ

Причиною отруєння є проникнення в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години, інколи через 20-26 годин.

Причиною отруєння оксидом вуглецю (11) є вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря. Якщо є можливість - дати подихати киснем. Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.

При отруєнні кислотою, якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходів або шлунку, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою.

При отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. При наявності підозри на прорив (нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці шлунку) потерпілому не слід нічого давати пити, а негайно транспортувати у лікувальний заклад.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5 -2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечника, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.

Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

Отруєння – це патологічний стан, що розвивається внаслідок взаємодії живого організму та речовин різного походження, які надходять до організму з навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапила до організму в одиницю часу, виділяють гострі та хронічні отруєння. Перші доцільно розглядати як хімічну травму. Мінімальну кількість речовини, яка здатна спричинити отруєння, називають токсичною дозою, а мінімальну кількість речовини, яка спричиняє смерть, – мінімальною летальною дозою. Дозу, яка призводить до смерті в 50 % випадків, називають середньою летальною дозою. Усі дози визначають в міліграмах на 1 кг маси тіла.

Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом через накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, нараховують близько 500.

Гостре отруєння характеризується несподіваним виникненням, швидким розгортанням клінічної картини, тяжкими ускладненнями. Своєчасна діагностика і адекватне лікування гострого отруєння дозволить уникнути загрозливих для життя ускладнень і загибелі хворого.

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим

при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «гостре отруєння» вживається у такому значенні - це швидке порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрути чи токсинів, що проникли в організм або утворилися в ньому.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

4. Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - пристосування, призначені для захисту шкірних покривів і органів дихання від дії отруйних речовин та інших шкідливих домішок у повітрі. Такі засоби поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання (СІЗОД) і засоби захисту шкіри. До СІЗОД відносяться протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки, до засобів захисту шкіри - захисні костюми. Вибір засобів захисту проводиться з урахуванням їх призначення і захисних властивостей, конкретних умов обстановки і характеру зараження.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. В зв’язку з цим, кожна людина має бути добре обізнана зі способами захисту в умовах зараження техногенного характеру.

Зараження навколишнього середовища сильнодіючими отруйними і радіоактивними речовинами може призвести до тяжких наслідків. Особливо небезпечно, коли ці речовини потрапляють в легені людини. Щоб вони не попали в органи дихання, необхідно прикрити рот і ніс такими захисними матеріалами, котрі очистять (відфільтрують) атмосферне повітря від шкідливих домішок. Для захисту органів дихання (легень) використовуються протигази і респіратори.

Основні правила використання протигазів

Протигаз вважається надітим, коли скельця очкових вузлів лицьової частини знаходяться навпроти очей, шолом-маска надійно прилягає до обличчя, не перекручена трубка.

У протигазі дихати глибоко та рівномірно. Не потрібно різко змінювати навантаження.

При зніманні відтягнути за клапанну коробку та рухом руки вперед вверх зняти шолом-маску.

Знімання проводиться по команді чи при достовірній відомості про відсутність небезпеки ураження.

Уразі відсутності протигаза чи респіратора можна самостійно виготовити і успішно користуватися простими засобами захисту, до яких відносять: протипильну тканинну  маску і ватно-марлеву пов’язку.

Правила поведінки та дії в зоні бактеріологічного зараження

У зоні бактеріологічного зараження запроваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції певної групи населення з метою запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань. У зоні карантину не дозволяється виходити зі своїх житлових приміщень. Продукти харчування і предмети першої необхідності доставляються додому. Вихід (виїзд) із районів, у яких оголошено карантин, забороняється.

Обсервація — медичне спостереження за певною верствою населення. В зоні обсервації медична служба цивільної оборони виявляє захворювання, проводить профілактичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обмежується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продовжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

Населення, яке перебуває в зоні бактеріологічного зараження, повинне суворо додержувати вимог медичної служби ЦО. Надзвичайно важливо не порушувати режиму харчування. Можна їсти тільки ті продукти, що зберігалися в холодильнику або в закритій тарі. їжу слід обов'язково піддавати тепловій обробці, воду для пиття — кип'ятити.

Велике значення в цих умовах має чистота осель, дворів, місць загального користування. Необхідно суворо дотримуватися вимог особистої гігієни: щодня митися, щотижня міняти натільну і постільну білизну, постійно стежити за чистотою рук, волосся. В усіх випадках, перебуваючи в зоні бактеріологічного зараження, потрібно зберігати спокій і додержуватися встановлених прав.

Як діяти після сигналу „Хімічна небезпека”

При оголошенні хімічної небезпеки не панікуй, слухай повідомлення органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;

щоб уникнути зараження небезпечними хімічними речовинами, для захисту органів дихання користуйся ватно-марлевою пов’язкою, протипиловою маскою чи спеціальними засобами захисту;

якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо - залишайся у приміщенні і негайно загерметизуй вхідні двері та вікна, використовуючи ковдру чи інші щільні тканини;

перед виходом з будинку вимкни джерела електро-, водо- та газопостачання, візьми з собою необхідні речі, продукти харчування і воду;

виходь із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри – в низинах може бути висока концентрація небезпечних хімічних речовин;

слухай по радіо вказівки управління з питань НС та ЦЗН облдержадміністрації.

Як діяти після сигналу „Радіаційна небезпека”

При оголошенні небезпечного стану не панікуй, слухай повідомлення органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;

для захисту органів дихання користуйся ватно-марлевою пов’язкою, протипиловою маскою чи спеціальними засобами захисту (хустинкою, протигазом, респіратором);

для зменшення проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок):

щільно закрий вікна та двері, щілини заклей;

підготуйся до можливої евакуації: упакуй у герметичні пакети та склади у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуй найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук);

перед виходом з будинку вимкни джерела електро-, водо- та газопостачання, візьми з собою необхідні речі, продукти харчування і воду.

В складних умовах аварії, стихійного лиха необхідно дотримуватися організованості, дисципліни, точно виконувати встановлені правила поведінки. Метушня, паніка – неприпустимі під час надзвичайних ситуацій.

     Своєчасне доведення сигналів та інформації про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, населення є запорукою прийняття виважених рішень і виконання заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.  Кожний громадянин повинен знати сигнали цивільного захисту та вміти діяти за ними.

Що робити у випадку загрози радіаційної небезпеки

Не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;

попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку;

дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації;

зменшіть проникнення радіації в квартиру чи будинок: щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте;

підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду;

перед виходом з приміщення від'єднайте всі електроприлади від електромережі, вимкніть газ та воду.

Що робити у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки

Негайно укрийтеся в будинку. Стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону – у 40-100 разів;

не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;

зменшіть можливість проникнення радіації в приміщення – закрийте всі вікна та двері;

проведіть йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим – по 0,125 г на один прийом. Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим – по 3-5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб;

уточніть місце початку евакуації. Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу;

зберіть документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу;

перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз, респіратор чи ватно-марлеву пов'язку, верхній одяг, гумові чоботи;

з прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно – зніміть верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясіть його і повісьте на перекладину, віником або щіткою змесіть з нього радіоактивний пил та вимийте водою; обробіть відкриті ділянки шкіри водою або розчином типу ІПП-8, який буде виданий кожному.

Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники;

дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Важливі поради

Використовуйте для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях і не зазнали радіоактивного забруднення; не вживайте овочі, які росли на забрудненому грунті; не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.

Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте.

Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.

У приміщеннях щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.

У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання – протигаз, респіратор, ватно-марлеву чи протипилову пов'язку, зволожену марлева пов'язку, хустинку; для захисту шкіри – спеціальний захисний одяг типу ОЗК, плащ з капюшоном, накидка, комбінезон, гумове взуття і рукавиці.

Перша допомога при радіаційних ураженнях

Негативні наслідки спричинює дія на організм іонізуючого випромінювання в таких випадках:

одноразового зовнішнього гамма — нейтронного, зовнішнього впливу бета і гамма випромінювань від радіаційної хмари, довготривалого впливу зовнішніх бета - і гамма - випромінювань, внутрішнього випромінювання від радіонуклідів (заражені харчові продукти, вода тощо).

Настають зміни в системі кровотворення, змінюється клітинний склад периферійної крові, знижується вміст лімфоцитів (поновлюється протягом 2 місяців). Опромінюється кістковий мозок, зменшується кількість гранулоцитів і еритроцитів. Розвивається лейкопенія. Знижується кількість тромбоцитів, внаслідок чого порушуються процеси згортання крові. Відбуваються зміни в шлунку — порушуються секреторна і моторна функції шлунка, виникають органічні зміни, виразки на слизовій оболонці. Порушуються процеси травлення, знижується апетит, зменшується маса тіла. Зміни функцій серця, нервової системи, печінки, підшлункової залози, ендокринної системи мають опосередкований характер. При дозі опромінення 1 Гр. виникають функціональні порушення в легенях, пневмонія. Особливо чутливі до РР статеві залози, що згубно діє на репродуктивну функцію. Масова загибель клітин в інтерфазі призводить до променевої хвороби мозку. Виникають інфекційно-запальні ускладнення.

Первинна реакція на опромінення. Симптоми первинної реакції — нудота і блювання від кількох хвилин до 3 діб. Настає загальна слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість, почервоніння склер і шкіри, сухість в роті, тахікардія, лабільний пульс. Виражені лейкоцитоз, лімфопенія, лімфоцитопенія.

Прихований період. Самопочуття хворого поліпшується, зменшується нудота, припиняється блювання, нормалізується температура тіла, іноді порушення сну і пригнічення психіки тривають постійно. Протягом 2-5 тижнів спостерігається прогресуюча лейкопенія, тромбоз, спустошення кісткового мозку, зменшується кількість проіритробластів, проміелоцитів, мегакаріоцитів.

Період розпалу променевої хвороби. Розпочинається завжди гостро, з вираженими клінічними симптомами. Розвивається інтоксикація організму, повне його отруєння: зміни в слизовій оболонці кишечнику, порушення проникності його стінок, потрапляють в кров токсини і бактерії. Внаслідок цього — нудота, блювання. Спостерігаються безсоння, спрага, пронос. Температура тіла підвищується до 40°С. Настає млявість, депресія. Випадає волосся на 12-ту добу, спостерігаються сухість і лущення шкіри. Виразки кровоточать. Спонтанні кишково-шлункові розлади. Внутрішні крововиливи. Бронхопневмонія. Абсцеси. Гангрена. Крововиливи в роті. Язик сухий. Стоматит. Некротична ангіна. Лейкемія, знижуються імуннозахисні властивості організму.

Період відновлення. Загальний стан потерпілого поступово поліпшується, температура тіла — в нормі, склад крові нормалізуються, епітелізуються виразки, через 6 місяців відростає волосся. Термін — 2—5 місяців.

Гостра променева хвороба (ГПХ) в профілактиці. До профілактичних заходів належать; комплекс фізичних, хімічних і біологічних заходів, скерованих на зменшення поглинання організмом енергії проникаючої радіації, на підвищення стійкості організму до її впливу; індивідуальні і колективні засоби захисту; часткова і повна санітарна обробка потерпілих; радіопроектори (радіозахисні препарати), які підвищують імунологічну реактивність організму.

Лікарська допомога. Враховують періоди перебігу хвороби, ступінь її важкості та вираженість синдромів.

Самодопомога — 1—2 таблетки стаперазину з індивідуальної аптечки, вводять підшкірно кордіамін, усувають термічні та механічні фактори, накладають антисептичні пов'язки, вводять промедол для знеболювання, 1 таблетку демедкарбу з аптечки.

Рекомендації щодо забезпечення захисту від радіації:

1.Радіаційний фон обумовлений занесенням радіоактивних речовин, які можуть поширюватися головним чином з пилом;

2.При роботі поза приміщеннями бути у верхньому одязі і головному уборі, при сильному пилоутворюючому вітрі використовувати ватно-марлеву пов'язку.

3.Купання  у  відкритих  водоймах,  перебування  на  пляжах  на  деякий  час виключити.

4.Небажано знаходитись під дощем і снігом без парасольки, ховатись від дощу під деревом, лежати на траві, збирати ягоди, гриби, квіти тощо.

5.Колодязі слід обладнати навісами і відмосткою, щільно закривати кришками, щоб до них не потрапляв пил.

6. При вході в приміщення необхідно ретельно витирати взуття об зволожений килимок. Верхній одяг ретельно вичищати за допомогою пилососу. Взуття і верхній одяг краще залишати у передпокої. Домашнє взуття не носити на вулиці.

7. В усіх житлових і службових приміщеннях обов'язкове щоденне вологе прибирання з використанням миючих засобів. М'які доріжки і килими краще за все згорнути, м'які меблі покрити чохлами, частіше чистити пилососом. Пилосос після роботи треба протерти вогкою ганчіркою, пилозбірник очистити шляхом змочування у відрі з водою, а забруднену воду зливати в каналізацію або інше визначене місце.

8. Провітрювання приміщень краще здійснювати перед сном, у безвітряну погоду, після дощу або з наступним вологим прибиранням приміщення.

9. Перед вживанням їжі і води необхідно добре прополоскати рот водою, ретельно вимити руки.

10. Харчування  повинно  бути  повноцінним  і  вміщувати  необхідну  кількість поживних речовин.

11. Приготування їжі: вимочити м'ясо (у дрібних шматочках) 1-2,5 години, потім кип'ятити у воді без солі до напівготовності, воду злити і далі доводити до готовності. Салат, щавель і шпинат із меню бажано виключити. Овочі і фрукти треба ретельно промити проточною водою. Все продовольство необхідно купувати там, де ведеться дозиметрична перевірка.

12. Виводити на прогулянки домашніх тварин (собак, кішок) тільки на повідках, а після повернення з прогулянок ретельно обтирати їх вологою тканиною, обмивати лапи.

Правила радіаційного захисту для дітей

1. Ходити лише по асфальту, не ходити по землі, траві, калюжам, не збирати листя, каштани, горіхи, ягоди, гриби.

2. Намагатися обходити пильні ділянки вулиць, знаходитись подалі від пилу, що піднімають машини, вітер; уникати пильних ігор.

3. Купання у відкритих водоймищах, перебування на пляжах на деякий час виключити.

4. Прогулянки - сумарні, не більше 2,5 год. на день, бажано одноразово, весь час протягом прогулянки знаходитись у верхньому одязі з головним убором; при сильному пилоутворенні використовувати ватно-марлеву пов'язку, після прогулянки вмитися, обмити відкриті частини тіла, ввечері обов'язково прийняти душ.

5. Бажано мати 1-2 постійних набори одягу і взуття для прогулянок; підошви взуття щоденно мити спеціальною щіткою, для одягу в будинку виділити окреме місце.

6. Їжу в школу носити у поліетиленових пакетах, перед обідом мити руки, приймати відвар шипшини.

7. Не  вживати в їжу: молоко, картоплю в мундирі, печену картоплю, печінку, шлунки, вим'я та інші внутрішні органи тварин в будь-якому  вигляді,  обмежити  яловичину і телятину, відварним продуктам надавати перевагу перед смаженими, із овочів – магазинним продуктам, ретельно мити їх і по можливості знімати шкірку і вирізати серцевину у фруктів, кавуни їсти можна.

8. Перед вживанням їжі і води добре прополоскати рот водою, декілька разів відсякатися.

9. Різко обмежити морозиво.

10. Через 5 місяців приймати полівітаміни по 1г 3 рази на день протягом півроку.

Рекомендації щодо запобігання переохолодження

Пам’ятайте, тривале перебування на холоді може призвести до переохолодження. Найчастіше замерзають кінцівки, ніс, вуха та щоки. Дотримання декількох нескладних правил допоможе Вам уникнути прикрощів.

Одягайтеся багатошарово: краще одягнути на себе кілька легких светрів (сорочок тощо) замість однієї теплої речі. Це попередить спітніння, яке на морозі небезпечне. Якщо стане гаряче, завжди можна зняти один зі светрів. З цих же міркувань одяг має бути вільним. Захищайте відкриті ділянки шкіри. Не забувайте вдягати рукавички, а ніс та вуха захищати шапкою, шарфом, піднятим коміром.

Якщо плануєте провести цілий день на морозі візьміть із собою змінний одяг. Іноді достатньо змінити мокрий одяг на сухий, щоб уникнути переохолодження.

Не виходьте на мороз голодним. Обов'язково добре поїжте, краще щось висококалорійне. Замерзли — також з'їжте що-небудь. Якщо ви перебуваєте цілий день на вулиці – кожні півгодини-годину заходьте у тепле приміщення. За можливості візьміть із собою термос із гарячою кавою, чаєм чи супом.

Працюйте руками, рухайте ними, аби посилити кровообіг у замерзаючих судинах. Так само рухайте пальцями ніг. Можна пострибати з ноги на ногу, тільки не дуже енергійно, це може зашкодити замерзлим тканинам.

Не перевтомлюйтеся. Втомлена людина швидше піддається переохолодженню. Як правило, люди, відчувши, що починають замерзати, рухаються дуже активно. Але це також не зовсім розумно, тому що енергія використовується дуже швидко, а сили треба поновлювати.

Слідкуйте за прогнозом погоди. Категорично забороняється торкатися металу, як голими руками, так і язиком. Метал дуже добре проводить тепло, а отже, миттєво забирає його у вас, і у місці зіткнення може виникнути обмороження.

Те саме стосується легкозаймистих рідин. Вони можуть дуже швидко обморозити шкіру, а отже, під час роботи з подібними матеріалами на морозі неодмінно використовуйте водонепроникні рукавички.

Перша допомога. Не слід вважати, що переохолодження мине саме по собі. Як тільки з'являться його симптоми - воскові плями та оніміння шкіри, - негайно перейдіть у тепле приміщення.

Перша допомога при переохолодженні нескладна: зігрійтеся, залишіться у теплому приміщенні на кілька годин, поїжте; У разі обмороження слід негайно звернутися до лікаря. Якщо така можливість відсутня - перевдягніться: зніміть мокрий одяг і загорніться в теплі простирадла та ковдри. Не можна чіпати обморожені ділянки тіла; за відмороження слід дотримуватися принципу "внутрішнього зігрівання" уражених тканин: накладати термоізолюючі пов'язки (ватно-марлеві, бавовняні тощо),  вживати теплі напої; ні в якому разі не можна зігрівати уражені тканини тіла гарячою водою або біля гарячих радіаторів, тому що це може призвести до значного поглиблення ураження; обов'язково пийте якомога більше рідини — будь-які теплі напої, крім алкоголю. Вони відновлять нормальну температуру тіла та покращать циркуляцію крові. Прийміть знеболювальні та негайно зверніться по кваліфіковану допомогу! 

Профілактика втоми, стресу

в умовах мирного часу і в надзвичайних ситуаціях

Стрес та його джерела. Стрес (тиск, натиск) – це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника у незвичайній ситуації. Стрес необхідний у житті людини. Він допомагає пристосовуватись до нових умов, впливає на працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати власні сили й ставати впевненими у собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи.

Стрес – природний побічний продукт будь-якої діяльності, він відображає потребу людини в адаптації, у пристосуванні до мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити вирішення нових завдань.

Що ж відбувається з тілом, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію? У цей момент надниркові залози викидають у кров гормон адреналін, у вас стискаються кулаки, подих стає уривчастим. Такі зміни передбачені природою як захисна реакція на небезпечні ситуації.

Стрес справді здатний пробудити приховані резерви людини, примножити сили й розумові здібності. Головне при цьому – спрямувати їх у потрібне русло і з'ясувати причини стресу. Якщо цього не зробити, стресові гормони нагромаджуються й «запускають» в організмі іншу хімічну реакцію – людина стає агресивною, починає нервово ходити туди-сюди, метушитись. Утім, за якийсь час усе відбувається навпаки: стрес переходить у стадію пасивних негативних емоцій – опускаються руки, розвивається депресія.

Найнебезпечніша стадія стресу – коли він переходить у хворобу, з якою впоратися до снаги лише кваліфікованому психотерапевтові. На цьому етапі надниркові залози, крім адреналіну, починають продукувати небезпечний гормон кортизон, що може спровокувати погіршення пам'яті, серцево-судинні захворювання, хвороби шлунково-кищкового тракту, ослаблення імунітету, раннє старіння, проблеми зі шкірою.

Стресами різного ступеня інтенсивності «багате» життя кожної людини. Інша річ, що одні вміють їм протистояти, а інші – ні.

Усіх людей можна умовно поділити на дві групи:

1. До першої належать ті, хто погано переносить галас, поспіх, тобто головними стрес-чинниками для них є надмірні подразники. Це так звані «черепахи», які не можуть ефективно працювати, якщо поруч хтось є, якщо на результати їхньої праці дуже чекають чи мають їх оцінювати. «Черепахи» віддають перевагу спокою, тиші, прагнуть працювати на самоті.

2. Друга група – «скакові коні», навпаки, погано реагують на брак подразників, монотонну діяльність, обмеження в контактах. Цих людей дратує тиша, вони люблять працювати з увімкненим радіо приймачем або телевізором. Якщо на виконання завдання лишається мало часу або хтось дуже чекає на результат їхньої роботи, вони краще концентрують увагу, швидше діють.

Визначити стадії стресу можна й за фізичним станом людини:

1. Перша стадія – втома, кров від мозку прибуває до м'язів, розумова діяльність ускладнена, очі сухі, шкіра блискуча й масна.

2. Друга стадія – вертикальний чи боковий страбізм (косоокість), унаслідок якого людина певний час не може адекватно сприймати відстань.

3. Третя стадія – під райдужною оболонкою обох очей видно смугу білкової оболонки. Виникає відчуття роз'єднання із самим собою. Важко контролювати потік свідомості.

Як діяти у стресовій ситуації:

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психолгічний прийом: проаналізувавши складну ситуацію вголос, ви дістанетеся кореня своїх проблем і знайдете вихід.

2. Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час біжить швидше. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нікуди не встигає.

3. Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть їх у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на другу – ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінновідпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удасться впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі щось у подарунок. Причому робити це потрібно не так заради себе, як заради свого мозку. Ваша «сіра речовина» теж потребує подяки за відмінно виконану роботу.

4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміхпозитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

5. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Застосуйте японський спосіб боротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щосили б'є опудало (ляльку) свого дратівника. А якщо у вас під рукою ляльки не виявилось, напишіть «обурливого» листа і з усією люттю, на яку ви здатні, розірвіть на шматки або спаліть його.

6. Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін міститься у картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоський горіхах.

7. Є багато різних систем аутотренінгу. На жаль, на те, щоб опановувати їх, у нас часто не вистачає терпіння і часу. А ось засвоїти кілька формул самозаспокоєння зовсім не важко.

Формули для самозаспокоєння:

· Відкиньте цю думку;

· Усе буде добре;

· Проблема вирішиться;

· Це не варте хвилювання;

· Я зосереджуюсь на своєму диханні;

· Я почуваюся здоровою (-им);

· Я обсолютно спокійна (-ий);

· Як я могла (міг) хвилюватися через такі дрібниці;

· Думки розважливі, спойно обмірковую свої подальші дії.

Наразі для подолання наслідків стресу у надзвичайних ситуаціях радимо:

- якомога більше дізнатись про те, що таке бойовий стрес, бойова втома і гострий стрес та посттравматична стресова реакція.;

- встановити чіткий розпорядок дня;

- завести щоденник, записувати всі думки, які приходять у голову, все що турбує або лякає;

- обмежити вживання алкоголю до мінімуму або взагалі відмовитись від алкоголю (навіть легких алкогольних напоїв);

- відмовитися від кофеїновмісних напоїв – кава, чай – вони надлишково перезбуджують нервову систему;

- проводити щоденне фізичне навантаження (від занять спортом до рубання дров чи обробки городу);

- відвідувати баню/сауну, басейн, просити домашніх, щоб робили легкий масаж;

- не дивитися або обмежити до мінімуму перегляд телевізора, намагатися виключити новини із свого щоденного життя;

- при сильних емоційних реакціях (тривога, паніка, вибух агресії, постійна злість) виконувати дихальні або релаксаційні вправи, що зменшать рівень стресу і сприятимуть нормалізації нервової системи. Навчитися таким вправам досить легко – для цього слід звернутися за фаховою консультацією до психолога.

Постравматичний синдром – психічний розлад, який проявляється тривогою, безсонням, депресією тощо. Якщо його не лікувати своєчасно, то згодом він може перейти у поведінковий розлад. Так, наприклад, людина може стати злою, агресивною, цинічною і проявлятиме це вже на рівні соціуму, а не в лікарні. Тож на психічні розлади, в тому числі пов’язані зі стресом, мають виявлятися та лікуватися своєчасно.

Бережіть своє здоров'я і будьте щасливими!