КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ПОДБАТИ ПРО БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ
Шановні батьки! Інтернет – частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичним і для дітей. Крім комп'ютерних ігор, діти використовують Інтернет для навчання, спілкування з друзями тощо. Багато батьків хотіли б, аби їхні діти проводили перед комп'ютером менше часу, та повністю вилучити з життя дитини такий спосіб комунікації з навколишнім світом не вдасться.
Основні правила безпеки в інтернеті, з якими слід ознайомити дитину:
не розміщувати свої особисті дані, якими можуть скористатися шахраї;
краще використовувати нік, а не справжнє ім’я;
блокувати всіх, хто викликає найменшу підозру;
не виносити на обговорення в мережі теми особистого характеру;
не можна йти на зустріч з незнайомцем, з яким спілкувався в інтернеті;
Батькам слід постійно наголошувати, що дитина може звернутися до них за допомогою в будь-якому разі, коли виникає неприємна, або незрозуміла ситуація. Дитина має розуміти, що може розраховувати на підтримку та захист дорослих.
Які загрози можуть спіткати дитину в інтернеті?
1.Загроза залежності – проста гра, яка з часом провокує ігрову залежність, призведе до негативних наслідків, зокрема погіршення успішності, небажання соціалізуватися.
2. Небажані знайомства в соціальних мережах з небезпечними елементами (шахраями, булерами, маніяками).
3. Вільний доступ до матеріалів, які мають негативний вплив на психіку дитини.
4. Загроза порушення конфіденціальності. Будь-яка особиста інформація, вказана дитиною під час реєстрації може використовуватися з метою цькування, шантажу, тощо.
Посібник з безпечної роботи в онлайні для батьків
Від 2 до 4 років: Початок На цій стадії онлайнова діяльність, скоріш за все, залучатиме батьків. Батьки можуть тримати дітей на колінах, переглядаючи сімейні фотографії, використовуючи Web-камеру для спілкування з родичами або відвідуючи дружні до дітей сайти, такі як «Знайка» та Baby Help
. Від 5 до 6 років: Як робити це самим До того часу, коли діти досягають 5 років, вони вже, напевно, хочуть досліджувати Web самостійно. Важливо, щоб батьки проінструктували своїх дітей щодо безпечної роботи в Internet, коли діти самі почнуть використовувати його.
Від 7 до 8 років: Інтерес зростає Одним із проявів звичайної поведінки дітей в цьому віці є бажання побачити, що вони можуть отримати. В онлайні це може включати відвідування сайтів або спілкування у чат-кімнатах, на які батьки їм не дали б дозволу. Звіти про онлайнову діяльність від MSN Premium (EN) або інших сервісів можуть бути дуже корисними на цій стадії. Діти не почуватимуться так, ніби у них за спиною стоять батьки, але ці звіти все ж таки покажуть, де вони були.
Корисні поради, які батьки можуть використовувати для контролю дітей:
комп’ютер з підключенням до Інтернету варто розміщувати поза межами кімнати дитини;
встановіть програми та додатки, які фільтрують отримання інформації з мережі;
установіть таймер роботи за комп’ютером (у певних межах, наприклад, уранці та ввечері або загальний ліміт на добу);
встановіть на телефон чи планшет дитини спеціальний дитячий браузер з обмеженнями;
обов’язково на пристрої має бути антивірусна програма і розширення для блокування спливаючої реклами;
з допомогою «Історії» браузера цікавтесь, які сайти відвідують діти;
допоможіть дітям закрити свою сторінку від незнайомців, відфільтруйте тих, хто може бачити або коментувати фотографії або писати повідомлення вашій дитині.
навчіть дитину остерігатися незнайомців, які пропонують подарунки;
обговоріть з дитиною всі можливі небезпеки інтернету і план дій на випадок, якщо дитина зіткнеться з проблемою;
наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом без вашого відома;
навчіть дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та родину;
контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
переконайтеся, що діти консультуються з вами щодо фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет;
розкажіть дитині про кібербулінг.
Використовуючи ці рекомендації, батьки зможуть максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі. В той же час потрібно пам’ятати, що Інтернет, це не лише небезпека, у всесвітній мережі можна знайти мільйони книг, корисної інформації, відео-уроків з вивчення іноземних мов, удосконалення професійних навичок тощо. Дітей потрібно навчити правильно користуватись цим джерелом інформації.
Як навчити дитину подружитися з однолітками
Слід визнати, що вміння дружити — справді досить цінна якість, яка приносить радість і відчуття повноти життя всім, хто в цьому бере участь. Але як навчити дітей дружити?
Не секрет, що друзів не купиш у супермаркеті… Бажано навчити дитину дружити ще в дошкільному віці. Адже подорослішавши, дітям складніше знаходити спільну мову зі своїми однолітками. Коли ми відправляємо свого малюка в дитсадок, розраховуємо на те, що там він навчиться дружити, контактувати з новими людьми, нести відповідальність перед іншими за свої вчинки. Однак це не завжди відбувається так швидко, як ми очікуємо, адже не всі діти однаково легко йдуть на контакт і знаходять місце у своїй соціальній групі. Тож, малюк відвідує сад дуже неохоче. Проблему необхідно вирішувати, щоб не допустити травмування дитячої психіки.
Уміння дружити закладається з самого раннього віку, коли діти вчаться налагоджувати контакт. Але не всім дітям дружба дається однаково легко. Усі діти різні за характером та здібностями адаптації до нових умов. Жваві та компанійські малюки часто не відчувають особливого дискомфорту від переміни обстановки, тоді як боязкі та сором’язливі крихітки буквально переживають справжню трагедію від розлуки з мамою. Налагодити спілкування таким дітям значно важче. Чудово,коли в сім’ї є кілька діток, які можуть грати один з одним. Тоді навички спілкування, дружби приходять самі собою.А от якщо малюк росте один, батькам потрібно допомогти малюкові встановити контакт з дітками- знайомитися, дружити. Батьки можуть багато в чому допомогти своїй дитині. Наші поради допоможуть вам змінити ситуацію.
1. Перші друзі.
Першими друзями для малюка стають його іграшки. Їх він бере до себе в ліжко, годує їх і вкладає спати. Саме на прикладі іграшок батьки можуть дати малюкові перші пояснення поняття дружби.
2. Розповідаємо дитині про дружбу
Все, про що ми говоримо зі своїми дітьми, вони вбирають як губка і зберігають в пам’яті на довгі роки. Тому бесіди про дружбу не тільки цікаві, але й корисні. Дуже важливо розповідати про такі якості, як доброта, вірність, бажання допомогти, підтримати. Але не варто говорити малюкові, з ким «він повинен дружити», а з ким ні. Такі речі можуть викликати недовіру. Важливо розповідати щиро, даючи зрозуміти, що друзі для людини як рідні люди, з якими можна поділитися найпотаємнішим, і завжди покликати на допомогу.
3. Перше знайомство.
Дитині буде набагато простіше налагодити контакт з новими знайомими, якщо вона знатиме фрази, з яких починати розмову. Малюк швидше увіллється в гру, якщо зможе сказати: «Привіт, мене звати Сергійко , можна з вами погратися?» Вчіть малюка найпростішим фразам: «Добрий день!», «Дякую!», «Як тебе звуть?», «Чи можна мені погратися твоєю машинкою?» Якщо дитина соромиться інших, спробуйте вдома пограти в таку гру: візьміть улюблені іграшки та відтворіть можливі ситуації знайомства.
Обговорюйте варіанти поведінки з іншими дітьми ще до того, як відведете малюка до дитсадка. Наприклад, прийшовши додому з ігрового майданчика, ви можете обговорити зі своїм чадом поведінку інших дітей, ситуації, які виникали, і варіанти виходу з них.
4.Особистий приклад батьків.
Велику роль на формування дружби дитини відіграє особистий приклад батьків. Якщо малюк бачить, як мама і тато спілкуються , допомагають своїм друзям, то це сприяє тому, що дитина з легкістю буде заводити друзів.
5. Хвилина підтримки.
Немає “дрібних дитячих проблем”! Якщо вашій дитині погано через сварку з кращим другом, не варто казати: “Ну нічого! Знайдеш собі іншу подружку!”. Прийміть емоції дитини, проживіть із нею цей сум або навіть біль. І спробуйте допомогти помиритись або зрозуміти, що конкретно ця маленька людина зараз не готова дружити. Ми, дорослі, концентруємося на вирішенні проблеми, але іноді нам потрібно спочатку вислухати дитину, визнати і прийняти її почуття, і цього буде достатньо. Скажіть так: “Схоже, у тебе сьогодні невдалий день” або “Я бачу, ти чимось засмучений”. Якщо ваша дитина розкриється і розповість, в чому проблема, ви можете продовжити “віддзеркалювати” її почуття: “Тобі було прикро, коли він/вона так сказала” або “Це так неприємно!”, Так ви покажете, що розумієте дитину. Ви можете також запитати: “Хочеш, я обійму тебе?”
6. Не перестарайтеся
Так, це важко – бачити, як ваша дитина страждає, але пам’ятайте про те, що почуття дитини можуть швидко змінитися. Сьогодні вона говорить, що ненавидить такого-то хлопчика, а через кілька днів скаже, що вони стали кращими друзями і навпаки. Це тому що дітям не вистачає почуття перспективи. Вони просто ще не пожили досить довго, щоб дивитися на речі ширше! Якщо одногрупник зачепив вашу дитину, ви напевно захочете “розібратися” з батьками кривдника. Не треба. Ви хочете захистити своє чадо, але ви ж не хочете, щоб конфлікт поширився і на батьків. Звичайно, у разі небезпеки для вашої дитини потрібно діяти, у всіх інших випадках дозвольте дітлахам приймати самостійні рішення, попереджаючи про можливі наслідки. Так дитина навчиться нести відповідальність, робити рішучі кроки, проявляти ініціативу, в тому числі й у спілкуванні із однолітками. Інколи буває так, що батьки ворогують, а діти продовжують товаришувати один з одним. В разі, якщо малюк продовжує скаржитися на конкретну дитину в групі, що не дає влитися до колективу, варто поговорити із вихователем .
7. Шкідлива порада
Не вчіть дитину «купувати» дружбу за частування або цікаві іграшки. Іноді це допомагає встановити контакт з іншими дітьми, проте може статися і так, що з вашою дочкою дружитимуть тільки допоки вона дає гратися своєю красивою лялькою. Краще навчіть малюка щось робити своїми руками: складати фігурки з паперу, робити намисто з шелестких цукеркових обгорток. Тоді діти самі захочуть дружити з вашим чадом, щоб узяти участь у цікавому процесі і навчитися робити щось нове.
8. Розвиваємо впевненість
Впевненість у собі відіграє серйозну роль у формуванні відносин у новому колективі. Важливо підвищити самооцінку малюка. Хваліть його за гарні вчинки вдома, порадьте продемонструвати в садку свої уміння, які можуть бути привабливими для інших дітей Малюк, який знає, що його люблять, що світ навколо нього безпечний і що до його думки дослухаються, не матиме істотних проблем у спілкуванні. Якщо хтось і відмовиться з ним дружити, він легко знайде собі місце в іншій компанії. Щоб зміцнювати у дитини відчуття впевненості, ставтеся до неї як до особистості, поважайте її рішення, вчіть бути самостійною.
9. Звичка ділитися.
Треба ділитися і мінятися іграшками з іншими дітьми. Саме так малюк вчиться чути свого співрозмовника, враховувати його інтереси, вести перемовини. Він має навчитися цьому ще до того, як піде в садок. Уміння ділитися сприяє тому, що дитина швидше стає для когось товаришем. Наприклад, дорослі можуть запропонувати своєму малюку роздати цукерки дітям на дитячому майданчику чи в садочку.
10. Навик миритися
Величезне значення на вміння дружити надає навик миритися. Адже справжній друг повинен вміти прощати і просити прощення. Для формування цієї навички будуть корисними віршики мирилки. Діти із задоволенням зможуть ними скористатися.
11.Приємний подарунок
Дитині можна запропонувати готувати подарунки для своїх приятелів на їх дні народження або на новий рік. Вирушаючи до друзів, намалюйте малюнок або спечіть пиріг. Дитина має розуміти, що в гості з порожніми руками не ходять.
12. Створіть умови для гри
Саме під час спільної гри відбувається магія: обмін емоціями, відпрацювання надважливих соціальних навичок. Усе дуже просто: запрошуйте до себе друзів із дітьми, яким затишно один з одним. Пропонуйте їм цікаве спільне заняття і ….спостерігайте. Дуже часто такі зустрічі стають початком довгої й доброї історії.
13. Розповідайте і читайте казки та оповідання про дружбу, переглядайте повчальні мультфільми
Казки про дружбу вчать як правильно поводитися з друзями. Читаючи, важливо ставити дітям питання: «Що саме ти зрозумів?», «Який можна зробити висновок?», «Як би ти вчинив?». «Чорна курка», «Чарівник смарагдового міста», «Пряниковий будиночок», «Пес і вовк», «Тимур і його команда», «Денискіні оповідання» — ці казки та оповідання про дружбу сміливо можна читати дітям . А можна придумати і свою казку, самим або разом з дитиною. Це буде сімейна казкотерапія. Придумуємо казку, в якій дитина проживає якісь важкі для нього ситуації, які йому складно вирішити або подолати самостійно. І обов’язково закінчуємо казку тим, що знайдений вихід і спосіб подолання труднощів. Так у житті дитині буде легше справлятися з труднощами в спілкуванні. Окремо влаштуйте «Відеоісторії» — перегляди повчальних мультиків на тему дружби. Серед них назвемо «Квіти дружби» та «Не треба ображати друзів» із серії «Уроки тітоньки Сови», мультфільм про справжню дружбу «Струмочок»
Озброївшись цими знаннями, ви з легкістю відправите дитину в дитячий садок. Пам’ятайте, що кожна дитина індивідуальна і не вимагайте від неї відповідності суспільним стандартам.
Як навчити дитину любити себе: кроки до усвідомлення цінності
Любов до себе — це ключова складова здорової та впевненої особистості. Вона допомагає дитині відчувати впевненість, будувати позитивні стосунки та легше справлятися з життєвими викликами. Але любов до себе виховується, і це важливе завдання для кожного батька. Давайте розглянемо кілька кроків, які допоможуть вашій дитині розвинути здорову самооцінку.
😉Будьте прикладом
Діти вчаться на нашому прикладі. Демонструйте самоповагу, приймайте свої недоліки і дбайте про власне благополуччя. Діліться своїми успіхами та тим, як справляєтеся з труднощами, щоб дитина бачила наочний приклад самоповаги.
💪 Укріплюйте відчуття впевненості
Заохочуйте досягнення вашої дитини, навіть найменші. Постійна підтримка та позитивне підкріплення допоможуть йому почуватися цінним. Наприклад, скажіть: «Я пишаюся тобою за те, що ти допоміг другові!» Це укріплює впевненість та самооцінку.
❤️Створюйте атмосферу безумовної любові
Важливо, щоб дитина відчувала, що її люблять не за досягнення, а просто за те, ким вона є. Проводьте час разом, цікавтеся її життям та емоціями — це створить у неї базове відчуття безпеки.
🌈Вчіть самоприйняттю
Навчіть дитину розуміти, що ніхто не ідеальний і помилки — це нормально. Діліться своїми помилками та тим, як ви їх подолали, щоб вона бачила, що навчання на помилках — це частина життя.
🙃Визнавайте індивідуальність вашої дитин
Кожна дитина унікальна! Підтримуйте її індивідуальність, не порівнюйте з іншими і не тисніть з очікуваннями. Це допоможе дитині розвиватися у власному темпі і відчувати свою цінність.
Як виховати відповідальність у дітей?
🤗Вік 3,5 - 5 років - ідеальний для формування відповідальної поведінки. Важливо почати довіряти дитині прості завдання, за які вона нестиме відповідальність. Ось кілька порад, як це зробити:
✨Доручення посильних справ. Створіть картки з малюнками завдань для дитини. Ви можете їх намалювати самостійно або використовувати картинки з Інтернету. На кожне завдання - окрема картка. Кількість карток має відповідати тим справам, які реально здатен виконати ваш малюк.
✨Нагадування та контроль. Діти часто відволікаються, тому можуть забути про свої обов'язки, займаючись улюбленими іграми. Щоб не повторюватися постійно, використовуйте картки. Приклейте їх на холодильник, вказуючи, скільки справ потрібно виконати сьогодні. Якщо дитина забула про завдання, просто підведіть її до карток і запитайте, чи все зроблено.
✨Заохочення та санкції. Це важливий аспект, без якого система може не спрацювати. Визначте з дитиною, що кожне виконане завдання відзначається появою магнітика на картці. Це може бути у вигляді кумедного персонажа або літери. Це допоможе дитині відстежувати, які справи виконані, а які - ще ні. Якщо до кінця дня не всі завдання виконані, застосовуються м'які санкції - наприклад, дитина не отримає очікувану кількість магнітиків.
Виховуючи відповідальність, ви не тільки допомагаєте дитині стати більш самостійною, а й розвиваєте її здібності до організації та планування!
Поради для батьків: як зберігати терпіння і справлятися зі стресом
1. Реалістичні очікування: Не будьте занадто суворі до себе. Визнайте, що ідеальних днів не буває.
2. Ритуали для зняття стресу: Знайдіть час для невеликих перерв. Прогулянка або медитація допоможуть швидко знизити напругу.
3. Турбота про себе: Знайдіть час для хобі. Здоровий сон і харчування відіграють ключову роль у підтримці енергії.
4. Пауза при роздратуванні: Якщо відчуваєте втрату терпіння, візьміть хвилину, щоб віддихатися. Це допоможе повернутися в рівновагу.
5. Фокус на позитиві: Ведіть щоденник подяки, записуючи приємні моменти. Це допомагає поліпшити настрій і знизити стрес.
6. Підтримка та спілкування: Спілкуйтеся з близькими про радощі та труднощі. Підтримка важлива для управління стресом.
7. Візуалізація: Уявіть, як хочете поводитися у важких ситуаціях. Це допомагає підготуватися і залишатися спокійним.
8. Гнучкість у вихованні: Не зациклюйтеся на суворих правилах. Дозвольте собі адаптуватися і бути більш гнучкими.
9. Час на свіжому повітрі: Прогулянки та ігри з дитиною на вулиці допомагають зняти стрес і стати ближчими одне до одного.
10. Визнання емоцій: Говоріть із дитиною про емоції. Пояснюючи свої почуття, ви вчите її розуміння і прийняття власних.
Як допомогти дитині подолати страх стрижки волосся?
Страх перед стрижкою у дитини – це досить поширене явище, особливо в ранньому віці. Малюки можуть лякатися нових відчуттів, звуків чи сам процес може здаватися їм загрозливим. Ось кілька порад, як допомогти дитині подолати цей страх:
1. Підготовка до стрижки
Заздалегідь розкажіть дитині, що таке стрижка. Можна показати відео або книжки, де інші діти спокійно стрижуться, або навіть підстригти іграшкову ляльку разом.
2. Підтримка і комфорт
Важливо, щоб дитина почувалася у безпеці. Візьміть її на руки, дайте улюблену іграшку або покладіть плед. Будьте поруч і підбадьорюйте малюка.
3. Гра перед стрижкою
Перетворіть стрижку на гру: зробіть імпровізований салон вдома, де дитина може стригти свої іграшки, а потім її «підстриже» мама чи тато.
4. Спокійний майстер
Виберіть перукаря, який спеціалізується на роботі з дітьми. Спокійна і доброзичлива людина може стати для дитини джерелом впевненості.
5. Похвала і нагорода
Обов’язково хваліть дитину за мужність і терпіння. Після стрижки можна влаштувати маленьке святкування – подаруйте щось невелике або проведіть разом цікаве заняття.
Слухати і чути: важливість справжнього спілкування з дітьми
Вміння слухати своїх дітей не залежить від їхнього віку? Головне - це проявляти справжній інтерес до їхніх думок і почуттів.
Маленькі діти приходять зі школи з безліччю вражень: вони готові розповісти, чому небо блакитне, про веселі історії з друзями або свої емоції. Якщо ви будете слухати їх з увагою, у них буде більше бажання ділитися своїми думками.
У підлітковому віці спілкування стає ще важливішим. Діти стикаються з проблемами, такими як погані оцінки або нехороші стосунки з однолітками. Якщо ви будете слухати "краєм вуха", увімкнувши телефон, вони відчують вашу байдужість і перестануть ділитися важливими моментами.
Слухати дітей - це можливість вчасно зрозуміти, чому ваш малюк став замкнутим або сумним. Усвідомлене батьківство - це прояв справжнього інтересу до життя і проблем вашої дитини.
Пам'ятайте, що якісне спілкування допомагає зміцнити стосунки та допомагає дітям рости щасливими та впевненими в собі.
Що робити, якщо малюк проявляє агресію?
У віці 2 років дитина може почати виявляти агресію: кидатися іграшками, кусатися, штовхатися або навіть кричати. Це абсолютно нормальний етап розвитку, коли малюку ще важко висловлювати свої емоції словами. Ось кілька порад, як допомогти дитині впоратися з агресією:
Реагуйте спокійно: Коли дитина проявляє агресію, важливо не піддаватися власним емоціям. Спокійно скажіть, що так робити не можна, і поясніть, що ви її розумієте. Наприклад, "Ти розлютився, але кусати не можна".
Вчіть альтернативам: Маленькі діти ще не знають, як висловити гнів або розчарування. Допоможіть малюку знайти інші способи — показати пальчиком, як він злиться, або сказати "мені не подобається".
Спрямовуйте енергію: Запропонуйте малюку іграшку, яку можна жбурнути, м'яку подушку для ударів чи обійми — все, що допоможе безпечно вивільнити енергію.
Давайте прості завдання: Діти часто стають агресивними, коли відчувають надмірний тиск або не можуть щось зробити самостійно. Просте завдання, яке вони можуть виконати (скласти кубики, віднести іграшки), допоможе повернути впевненість.
Налагоджуйте режим дня: Недосипання або перевтома також можуть посилювати агресивну поведінку. Переконайтеся, що малюк має стабільний розпорядок дня і достатньо відпочиває.
Навчіться мовчати та слухати дитину!
Слухати, не перебиваючи і не коментуючи, не намагаючись поділитися своїм життєвим досвідом, це, мабуть, найважче, але варто пробувати. Діти дуже швидко запам'ятовують, яка саме реакція була у співрозмовника на те чи інше висловлювання і якщо вона їм не сподобалася, більше цю тему не порушать. Навіть якщо вона для них важлива.
Якщо ви бачите, що дитина чинить неправильно, якщо хочеться прочитати їй нотацію, промовчите. Наберіть у рот води або повітря, порахуйте до сотні або пострибайте на одній нозі - загалом, зробіть все можливе, щоб не промовити ні слова. А потім якось, після часу, поверніться до болючого питання і обговоріть його з дитиною. Без посилань на колишню розмову – ніколи не використовуйте одкровення дитини як зброю проти неї, інакше незабаром можете виявитися зовсім беззбройною.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
формування любові до рідного краю;
формування духовно – моральних взаємин;
формування любові до культурної спадщини свого народу;
виховання любові та поваги до своїх національних особливостей;
виховання почуття власної гідності, як представників свого народу;
толерантне ставлення до представників інших національностей.
Дошкільний період найбільш сприятливий для емоційно – психологічного впливу на дитину, для якого характерні найбільша здатність до навчання, податливість педагогічним впливам, сила і глибина вражень, дитячі образи сприймання дуже яскраві і сильні і тому залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя. Тому справжніх патріотів своєї Батьківщини найкраще виховувати з дитинства, цей процес формується з дошкільного віку вихованням любові до своєї Батьківщини.
Для патріотичного виховання дошкільнят важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуємо твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).
Музичний фольклор
– це народна музично-поетична творчість, частина народної спадщини минулого.
Український дитячий музичний фольклор – це найцікавіший, доступний, багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших
відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.
Великі можливості морально – патріотичного впливу полягають в народній музиці. Тому, залучаючи дітей до музичної спадщини свого народу ми виховуємо в них почуття патріотизму. Найбільш природним для дошкільнят є музично-естетичне виховання на етнонаціональній основі. Це пов’язано з тим, що особлива мова українського дитячого музичного фольклору, зокрема українських народних музичних казок та казок з музичними вставками, багата на світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини допомагає дітям емоційно проявлятися, вивчити рідну мову, культуру та звичаї свого народу.
Народні казки та казки-пісні – словесно-поетичні або музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприймання і стали цілком дитячим фольклором.
Українські народні казки закликають дітей бути добрими, щирими, лагідними. Казки поділяються на
такі основні групи: казки про тварин, героїко-фантастичні (чарівні) та побутові (соціально-побутові).
Казки про тварин – це спостереження людини над життям природи і передача взаємин між тваринами і птахами. В алегоричній формі казки про тварин
висвітлюють суспільні явища, побут людей. Це найдавніші казки, в яких помітні сліди різних епох.
Українська народна пісня – це історія народу-трудівника, народу-воїна, що цілі віки бився за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров своє життя на виявлення своїх здібностей, на збереження своєї гідності.
Колискові пісні
Яка мати не співала над колискою дитини. Це перша пісня, яку дитина чує від найближчої і найдорожчої для нього людини – її матері. І функція цього
простого співу, що йде від самого серця – далеко не лише просте заколисування. Співаючи колискову, мати висловлює найзаповітнішу мрію, сподівання, бажаючи дитині довгого щасливого життя, передає їй найважливіші культурні коди. Поки діти чують колискову від своїх матерів, народ має надію і надалі зберегти свою ідентичність. «Котику сіренький», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ходить сон коло вікон» та інші колискові прийшли до нас з давнин і співаються понині.
Малі фольклорні жанри, що використовуються у сценаріях, - народні пісні
календарно-обрядового змісту, родинно-побутової тематики – завжди мають простий текст, динамічний сюжет, що легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому такі пісні варто використовувати без обмеження, тільки з урахуванням тривалості свят або розваг.
В зимовий період, після Новорічних ранків, за народним календарем, починаємо готуватися до свята Різдва Христового. Діти з задоволенням
виконують колядки, щедрівки, забавлянки - український музичний фольклор.
Український фольклор пов’язаний із народними традиціями своїм корінням сягає у минуле. Він збагачує знання дитини про минулі часи, збагачує дитяче мовлення образними висловами, епітетами.
Пісенна творчість українського народу складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як справжній золотий фонд української музичної культури і невід’ємну частину патріотичного виховання дошкільників.
Вечірні запитання для розмови з дитиною
«Що в тебе було найкраще цього дня?»
Спочатку дитина може відчувати труднощі з відповіддю. Потрібно подати їй приклад і сказати: «А ось у мене було те-то і те-то». Вона запам'ятає, як ви розповідаєте свої враження, і почне вчитися сама аналізувати події та розставляти їх за шкалою «хороше-погане».
«Що в тебе було найжахливіше цього дня?»
Те ж саме. Розкажіть про свої сьогоднішні невдачі та маленькі проблеми. Дитина подумає і відзначить свої. Їй дуже важливо поділитися своїми маленькими негараздами і турботами.
«Що б ти змінив сьогодні, якби міг?»
Важливо дати дитині відчути, що завжди є свобода вибору. Вона починає «програвати» різні ситуації. Тим самим дитина вчиться аналізувати свій день. І може відчути можливість щось змінити.
Цей вечірній ритуал заспокоює, вчить відвертості та зближує. Ви полюбите вечірній час, коли ось так довірливо розмовляєте. ❤️
Як припинити кричати на дітей?
Спостерігайте за собою, які ситуації та в який час змушують вас кричати на дитину: перед сніданком, перед виходом до садочка тощо.
Спробуйте передбачити шторм. Щоб не зірватися на дитину, потрібен час, щоб заспокоїтися. Якщо ви відчуваєте, що ось-ось втратите контроль над собою, зробіть кілька повільних і глибоких вдихів або просто вийдіть з кімнати.
Не створюйте завищених очікувань. Часто розчарування відбувається, коли ваші уявлення не виправдовуються насправді.
Цього обов'язково потрібно навчити дитину!
Не йти з дому на самоті Це правило стосується і молодших дітей, і старшого віку. Вирушаючи кудись, дитина обов'язково має брати з собою друзів. Якщо такої можливості немає, доведеться або вам вирушити в супроводі, або їй залишитися вдома.
Нічого не брати в чужих людей Навчіть дитину ніколи нічого не брати від чужих, навіть якщо це знайома людина, не порадившись із вами. Не брати, навіть руками не торкатися.
Важливі номери телефонів Навчіть дитину, куди їй можна зателефонувати на кожен небезпечний випадок життя: поліція, пожежники, телефон довіри тощо. Навчіть її телефонувати в ці служби і зі звичайного телефону, і з мобільного.
Музикотерапія: мелодії, які приносять людям радість
Музикотерапія - це ліки, які слухають. Про те, що музика здатна змінити душевний і фізичний стан людини, знали ще в стародавній Греції та інших країнах.
Однак лікують не тільки природні, але і штучно створені впорядковані звуки. Спеціально підібрані мелодії знімають гнів, досаду, покращують настрій. Мелодії, які приносять людині радість, благотворно впливають на його організм: уповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин, нормалізують тиск, стимулюють травлення, підвищують апетит.
Музикотерапія - це особлива форма роботи з дітьми з використанням музики в будь-якому вигляді (записи на стереосистемі, гра на музичних інструментах, спів та ін.) Музикотерапія дає можливість активізувати дитину, долати несприятливі установки і відносини, покращувати емоційний стан.
Рекомендації:
1. Вранці рекомендується включати сонячну мажорну класичну музику, добрі пісні з хорошим текстом;
2. Для розслаблення, зняття емоційної та фізичної напруги, для приємного занурення в сон необхідно скористатися сприятливим впливом мелодійної класичної та сучасної релаксуючої музики, наповненої звуками природи (шелест листя, спів птахів, стрекотіння комах, шум морських хвиль і крик дельфінів, дзюрчання струмочка) . Діти на підсвідомому рівні заспокоюються, розслабляються;
Музикотерапія може стати ефективним методом лікування дитячих неврозів, які сьогодні все більше вражають більшість дітей. Тому сьогодні діти повинні поступово опановувати не тільки хорошими навичками в галузі інтелектуальних операцій, але й уміннями і навичками життя в сучасному суспільстві, знати, як справлятися з його вимогами і долати суб'єктивні труднощі, які неминуче виникають на життєвому шляху кожної людини. Одним з таких засобів і є музикотерапія.
За допомогою музикотерапії можна створити оптимальні умови для розвитку дітей, виховання у них естетичних почуттів і смаку, позбавлення від комплексів, розкриття нових здібностей. Музикотерапія сприяє становленню характеру, норм поведінки, збагачує внутрішній світ дитини яскравими переживаннями, попутно виховуючи любов до музичного мистецтва і, формує моральні якості особистості та естетичне ставлення до навколишнього. Діти повинні розвиватися через пізнання культурної спадщини, виховуватися так, щоб бути здатними його примножувати.
Розглянемо правила етикету під час прийому їжі й поведінка за столом
Їсти з чужої тарілки – навіть з тарілки мами – це погана ідея.
Скуштуйте їжу із ввічливості: слід навчити дітей куштувати трохи їжі, яка їм з якихось причин не подобається, просто із ввічливості та для того, щоби проявити повагу до господарів.
«Чи можу я допомогти вам?»: пропозиція своєї допомоги доречна в усіх сферах життя. Але пропозиція накрити стіл, прибрати зі столу або помити посуд уважається особливим проявом увічливості.
Не тягнись ні за чим. Старе, але суворе правило. За нормами етикету не дозволяється тягнутися через весь стіл за чим-небудь. Необхідно ввічливо попросити передати вам те, що ви хочете.
Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьтежорсткими.
Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід. Вірте в себе, у вас все вийде!
Поговоріть із дитиною про її тривоги і виявіть співчуття. Поясніть їй, що багато дітей має страхи, але з вашою підтримкою вона обов'язково навчиться давати їм раду.
Не применшуйте страхи вашої дитини і не висміюйте їх, особливо в присутності її однолітків.
Не примушуйте дитину виявляти хоробрість. Їй може знадобитися час, щоб упоратися зі своїми страхами.
Якщо малюк боїться засинати самостійно, почитайте казку йому на ніч, залиште увімкненим нічник, не зачиняйте двері в його кімнату.
Придумайте разом із дитиною казку, у якій головний герой перемагає страх.
Запропонуйте дитині свій страх зліпити або намалювати. Запропонуйте дитині позбутися страху способом, який вибере сам малюк (можна розчавити фігурку з пластиліну, розірвати намальований страх, спалити аркуш паперу). Можете запропонувати малюкові домалювати або доліпити до свого страху такі деталі, щоб він став смішним.
З'їж суп/кашу, отримаєш десерт.
Їжа для дитини повинна бути не засобом отримати ласощі, а способом вгамувати голод.
Дивись, як Вася добре їсть, ось він молодець.
Конкуренція та змагання у харчуванні їжі не мають нічого спільного зі здоровими харчовими звичками.
Доїш усе до кінця, тарілка має бути чистою.
Програмувати дитину на те, що вона має їсти навіть тоді, коли вона вже сита, означає привчати її до переїдання.
Не встанеш із-за столу, доки не доїш.
Ця фраза – зразок харчового насильства. Карати дитину за те, що вона не голодна, верхня точка батьківського авторитаризму.
Ось молодець, все доїв.
Сучасні педіатри не втомлюються повторювати – для того, щоб здорова дитина нормально їла, потрібні не вмовляння батьків, а достатня фізична активність малюка та час, щоб організму знадобилося підживлення.
Я тебе люблю
У будь-якому віці, і в 2 місяці, і в 5 років, і в 15, дитина кожен день має чути „Я тебе люблю“ — це базис її зростання. Діти почуваються спокійно і впевнено, коли знають, що їх люблять
Ти зможеш!
Це те, що потрібно завжди говорити дітям мало не кожен день. Адже кожен день діти роблять щось нове для себе і їм необхідна ваша підтримка.
Я тобі довіряю! Я в тебе вірю!
Ця фраза додасть сили і впевненостіу собі не тільки дітям, а й дорослим.
Дякую за допомогу
Після виконаної роботи дитині важливо відчути, що її старання помітили. Похваліть її за зусилля і подякуйте, нехай навіть це буде дріб'язкова справа.
Я тобою пишаюся!
Ця фраза вселяє у дитину впевненість у власних силах і формує почуття самоповаги.
Варто попросити пробачення, якщо:
ви накричали на дитину або дуже строго її покарали,
ви присоромили, зганьбили малюка при людях,
ви звинуватили дитину в чомусь, чого вона не робила,
ви не дотримали обіцянок.
Ось декілька порад про те, як правильно вибачатися:
почекайте, поки дитина і ви заспокоїтеся і охолонете,
говоріть коротко і по справі, дайте дитині зрозуміти, що вчинили неправильно і вам дуже шкода, не використовуйте у вибаченнях слово «але», адже воно нівелює всі вибачення (Наприклад: «Пробач, що я накричала на тебе, але ти не слухав мене, а я 100 раз повторила, щоб ти прибрав у своїй кімнаті» - таким чином ви перекладаєте відповідальність за свій вчинок на малюка),
після того, як вибачення прийнято, потрібно рухатися далі. Не можна надовго загострювати увагу на вашій провині.
4 РЕЧІ, ЯКІ ТАТОВІ ПОТРІБНО РЕГУЛЯРНО ГОВОРИТИ СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ
⏺«Ти прекрасна всередині і зовні».
Кожна дівчина хоче знати, що вона красива. І вона має почути це від тата. Це підкріплює її думку про себе та додає впевненості.
⏺«Я дуже тебе люблю».
Це добре, коли тато своїм ставленням і поведінкою показує, як сильно він любить свою дочку. Але, доньці необхідно чути від тата ці слова: "я люблю тебе".
⏺«Я вірю в тебе».
Дівчатка у себе в голові багато про що мріють. Тому татові потрібно підтримувати доньку в її починаннях, вірити, що в неї все вийде. Тоді донька намагатиметься відповідати цьому. Регулярно говоріть доньці, що ви вірите в її мрії, цілі та пишаєтеся її успіхами.
⏺«Мені так пощастило бути твоїм батьком».
Турбота батька полягає в тому, щоб його донька почувалася найщасливішою дівчиною на світі. Для цього регулярно нагадуйте їй, що ви найщасливіший у світі, тому, що вам пощастило бути її батьком.
По дорозі в дитячий садочок можна організувати масу захоплюючих та інтелектуальних ігор. Пропонуємо вам декілька прикладів
Гра «Відгадай, що це таке»
Дорослий пропонує дитині вгадати об'єкт, про який він зараз розповість. Наприклад: це овоч, він довгий, зелений, його можна їсти сирим .
«Рима»
Запропонуйте дитині придумувати рими на слова, які ви буде говорити. Наприклад: «кішка-мишка», «гора-нора», «міст - ріст»
«Дивовижна історія»
У цій грі потрібно буде скласти розповідь про те, що ви побачите з дитиною по дорозі додому. Краще, якщо ви почнете цю розповідь самі, а дитина його продовжить.
«Буває-не буває»
Запропонуйте дитині підтвердити правильність висловлювання словами «буває» або «не буває». Влітку падає сніг. Людина вище собаки. Горобець - це не птах. Кішка вміє літати.