На даний час незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, які проживають в сім’ях, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. У значної частини з них фактично немає рідних сімей, оскільки батьки зловживають алкоголем, або перебувають у місцях позбавлення волі та ін. Діти змушенні проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в оточені інших дітей, на вокзалі, залишених будівлях тощо.Тому в силу як соціальних так і економічних факторів з’явилася нова категорія дітей, яких звично називають «діти вулиці» про яких ще говорять як про безпритульних та бездоглядних дітей.
Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання.
Бездоглядні діти — діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психічних захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей.
Причини дитячої безпритульності:
війни, революції, стихійні лиха, епідемії, що спричиняють сирітство дітей;
безробіття батьків,що спричинило відтік робочої сили за кордон з подальшим руйнуванням сімейних та родинних стосунків;
неспроможність багатьох сімей виховувати дітей через бідність і безвідповідальність батьків;
конфліктні умови в родині або в дитячих виховних закладах;
аморальна поведінка батьків;
жорстоке поводження з дітьми (фізичне та моральне знущання);
махінації з нерухомістю, внаслідок яких дитина лишається без житла;
негативний вплив криміналу завдяки засобам масової інформації.
У разі виявлення Вами безпритульних дітей, зателефонуйте за наступними номерами:
– УМВС: 102;
– Служба у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації: (0542) 60-77-99 (E-mail: sodassd@sm.gov.ua )
– Центр надання адміністративних послуг Степанівської селищної ради: (0542) 778-775 (смт. Степанівка), (066) 318-03-61, (066) 370-43-50 (підрозділ в м. Суми), (0542) 698-312 (с. Косівщина)
Чужих дітей не буває! Подаруйте шанс дитині для щасливого майбутнього! Зателефонуйте!
ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Довге перебування в стані безпритульності сприяє формуванню особливої психології у дітей чи підлітків вже через два місяці. Вони збиваються в групи, де панують інстинкти виживання, егоїзму і самозбереження, взаємопідтримки власної групи, вороже ставлення до груп конкурентів, недовіра до дорослих і владних закладів. Малим дітям легше отримати милостиню, їм частіше подають дорослі. Виникає небажання дорослішати і виробляти нові психологічні навички нового вікового періоду, брати на себе відповідальність. Входження в існуюче суспільство (соціалізація) безпритульних дітей та підлітків або запізнюється, або відсутнє. Стає неможливим розвиток інших здібностей, якщо вони не працюють на самозахист та виживання на вулиці. Перехід в стан дорослих сприймається як катастрофа незахищеності і власної непотрібності нікому, сприяє депресіям чи гірше.
РИЗИКИ
Перебування в непристосованих для життя умовах (дахи, покинуті домівки та руїни, тунелі, теплотраси) сприяють як втратам гігієнічних навичок, так і хворобам — шкіряним, паразитарним, інфекційним (черевний тиф, паратифи, шигельоз, туберкульоз, венеричним (гонорея, сифіліс), таким, як трихомоноз, ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит В тощо.
Контингент безпритульних дітей та підлітків випадає з-під медичних оглядів, необхідних обстежень і щеплення від інфекційних хвороб.
Позбавлені шкільного навчання, вони відстають в розумово-освітньому розвитку. В роки кризи чи агрестивно проведених реформ безпритульні підлітки не можуть розраховувати на фінансово успішну кар’єру через брак освіти чи її повну відсутність.
За останні 10 — 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цим дітям, що дозволить їм повернутися (при можливості та доцільності) до рідної сім’ї, знайти інше постійне місце проживання (опіку, прийомну сім’ю чи дитячий заклад), розпочати повноцінне самостійне життя.
Сім’я – головний фактор, що впливає на розвиток дитини. Любов, увага, довірливі стосунки та підтримка з боку батьків допомагають запобігти бездоглядності. Важливо забезпечити стабільність, безпеку та емоційну близькість у родині, виховувати відповідальність і повагу до правил.
✅ Спілкуватися з дитиною – щодня цікавитися її справами, почуттями, переживаннями.
✅ Контролювати дозвілля – знати, де дитина перебуває, з ким спілкується, які інтереси має.
✅ Формувати довірливі стосунки – щоб дитина могла звернутися по допомогу у складних ситуаціях.
✅ Вчити відповідальності – залучати до сімейних справ, розвивати самостійність та дисципліну.
✅ Вчасно реагувати на зміни в поведінці – ізолювання, агресія, зниження успішності можуть бути сигналами проблем.
✅ Показувати особистий приклад – адже діти копіюють поведінку дорослих.
Любов, увага та підтримка батьків – найкращий захист дитини від ризику бездоглядності! ❤️
📝 Юридичні аспекти: права дитини та відповідальність батьків
В Україні права дитини та обов'язки батьків регулюються низкою законодавчих актів. Основні положення щодо прав дитини включають:
Право на життя та розвиток: кожна дитина має невід'ємне право на життя, здоров'я, освіту та всебічний розвиток.
Право на ім'я та громадянство: з моменту народження дитина має право на ім'я та набуття громадянства.
Право на сімейне виховання: дитина має право знати своїх батьків, жити з ними та отримувати їхнє піклування.
Право на захист від насильства: держава гарантує захист дитини від будь-яких форм насильства, експлуатації та жорстокого поводження.
Батьки, у свою чергу, несуть відповідальність за:
Виховання та розвиток дитини: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, забезпечувати здобуття нею освіти та готувати до самостійного життя.
Забезпечення належних умов життя: створення умов для всебічного розвитку дитини, повага до її гідності та прав.
Недопущення жорстокого поводження: Забороняються фізичні покарання та інші види покарань, які принижують людську гідність дитини.
За неналежне виконання батьківських обов'язків передбачена відповідальність, включаючи позбавлення батьківських прав.
Основні законодавчі акти України щодо прав дитини та відповідальності батьків:
Сімейний кодекс України: визначає права та обов'язки батьків і дітей, умови та порядок позбавлення батьківських прав.
Закон України "Про охорону дитинства": регулює державну політику у сфері охорони прав дитини, визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дітей.
Закон України "Про освіту": встановлює права та обов'язки батьків у сфері освіти, їхню відповідальність за навчання та виховання дітей.
Конституція України: гарантує основні права дитини та визначає обов'язки батьків щодо утримання та виховання дітей.
Дотримання цих законодавчих норм забезпечує захист прав дитини та належне виконання батьківських обов'язків в Україні.
⚠ Ознаки, на які варто звернути увагу:
🔸 Зміни в поведінці – замкнутість, агресія, раптові зміни настрою, відчуженість від сім’ї.
🔸 Проблеми в навчанні – різке зниження успішності, пропуски занять, байдужість до навчання.
🔸 Порушення режиму дня – безсоння або надмірна сонливість, втрата апетиту.
🔸 Нові підозрілі знайомства – уникнення розмов про друзів, часті нічні виходи.
🔸 Ознаки стресу або страху – часті сльози, нервовість, страх відповідати на запитання.
🔸 Фізичні зміни – сліди побоїв, невпорядкований вигляд, різка втрата або набір ваги.
✅ Що робити?
👂 Спокійно поговорити з дитиною, висловити підтримку.
👀 Виявити причину змін у поведінці.
🤝 Звернутися до шкільного психолога або соціального педагога.
📞 У разі серйозної загрози – звернутися до відповідних служб допомоги (поліція, соціальні служби).
Головне – бути уважними до своєї дитини та створити атмосферу довіри! 💙