Теоретико-методичні засади професійного самовизначення старшокласників

Сучасні вимоги професійного середовища, для яких характерне широке використання інформаційних і комп’ютерних технологій, швидке впровадження досягнень науки і техніки у виробничий процес, формують соціальне замовлення на працівників, які здатні швидко адаптуватися до динамічного виробництва, легко переходити від одного виду діяльності до іншого, здатні до безперервного самовдосконалення впродовж життя.

Головна проблема, що виникає під час входження людини у професійне середовище, є її відповідність як носія потенційних можливостей виконання конкретних функцій, рівню вимог професійного середовища. Для вирішення означеної проблеми існує ряд суспільних засобів, серед яких чільне місце посідає система професійної орієнтації учнівської молоді. Важливість цієї ланки підготовки особистості до життя та майбутньої праці значно зросла в умовах реформування системи середньої освіти в Україні й надання їй профільної спрямованості. Адже запровадження профільного навчання у старшій школі певною мірою здійснює традиційне бачення процесу професійного самовизначення учнівської молоді. По-перше, об’єктивно сформована потреба учнів після закінчення 9 класу обрати майбутній профіль навчання у старшій школі. Така потреба обґрунтована нормативними документами держави (Закон України «Про освіту»; Закон України «Про загальну середню освіту»; державний стандарт базової і повної середньої освіти; Концепція профільного навчання в старшій школі; Постанова кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» (№1717 16.11.2000р); наказ МОН України «Про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (№306 від 20.05.03р.) та інші). По-друге, профільна спеціалізація навчання у старшій школі передбачає збільшення кількості годин на вивчення профільних предметів, що дає змогу окреслити майбутню галузь професійної діяльності учня. За таких умов науково-методичне забезпечення профорієнтаційної роботи з старшокласниками має набути певного змісту, який визначається суспільно-гуманітарним, природно-математичним, технологічним, художньо-естетичним та спортивним напрямами профільного навчання. При цьому профільне самовизначення особистості конкретизується відповідно до майбутньої галузі професійної діяльності, а це висуває підвищені вимоги до забезпечення усвідомленого і обґрунтованого професійного самовизначення. Профільне самовизначення старшокласника є етапом професійного самовизначення особистості. Крім того, воно розглядається як процес цілеспрямованих і послідовних самозмін, спрямованих на узгодження досягнутих і ще нереалізованих можливостей особистості та вимог обраного або ж бажаного профілю навчання. Результатом сформованості такого самовизначення є готовність учня до вибору профілю навчання у старшій школі, який визначає галузь його майбутньої професійної діяльності. На думку В.Васильєва, можна виділити ряд характерних ознак, які істотно вплинули на особливості професійного самовизначення сучасної молоді, а саме: динамічність ринкового середовища, яке не забезпечує сталості сформованих у особистості стратегій самореалізації в конкретній професії та в різних сферах життя4 домінуюча активність особистості і свобода вибору напряму професійного зростання та . водночас, повна відповідальність за власний вибір; розуміння особистістю соціальної справедливості не як рівності прибутків, а я к рівності шансів на суворе дотримання правових і моральних правил ділової активності; повага до добробуту людини, підґрунтям якого є особистий талант, напружена праця та творча професійна самодіяльність; економічний зиск вчинків особистості у різних сферах життєдіяльності; індивідуалізм. Самостійність, розважливість, готовність до ризику, певна жорстокість і навіть агресивність, при захисті та реалізації власних інтересів. Звичайно, традиційна система професійної консультації виявилася не здатною вповні забезпечити такі вимоги сучасного професійного середовища до фахівців, які об’єктивно визначаються безперервним рухом взаємодії працівників і працедавців. Такий рух можна пояснити відповідною схемою. Перш ніж майбутній фахівець зможе отримати робоче місце, він має узгодити вимоги соціально-правового середовища власними бажаннями і можливостями. Механізм цього процесу є глибокий самоаналіз власного професійного «Я». Спонукальною силою цієї самодіяльності виступають зростаючі вимоги ринкового професійного середовища. При цьому сила впливу цих вимог об’єктивно зумовлена бажанням продавців робочих місць забезпечити виробничий процес найкращими фахівцями. Відзначимо також динамічність та не неперервність цього процесу. Оскільки на ринку праці існує певна пропозиція потенційних споживачів робочого місця. То співробітництво між працедавцями та фахівцями відбувається в конкретному середовищі.Невиконання людиною на високому професійному рівні виробничих обов’язків може призвести до його втрати. Саме це є спонукальною силою безперервного професійного самовдосконалення особистості, фундаментом її професійного саморозвитку. Зображений нами схематичний рух взаємодії фахівців і працедавців свідчить про те, що традиційне бачення механізму професійного самовизначення особистості не в змозі вирішати проблему конкурентно-спроможності фахівця на ринку праці. Під традиційним баченням ми маємо на увазі механізми прийняття рішення, співставлення, накладення, проекції вимог професії та бажання і можливостей особистості. Лише у процесі узгодження, коли одночасно змінюється дитина і зростають вимоги профілю навчання, у повній мірі включаються механізми самопізнання, самооцінки і самовдосконалення особистості, виробляється стратегія і тактика поведінки на ринку освітніх послуг. Така стратегія реалізується у трьох напрямах:1) самовдосконалення до рівня вимог бажаного у майбутньому профілю навчання;2) вибір іншого профілю (з нижчими вимогами);3) перенесення (відхід) на певний часовий проміжок вирішення проблеми. При цьому відповідальність за активність лежить на дитині та її найближчому оточенні. У поведінковому підході, як правило це представники західного і американського необіхевіоризму (теорія на учіння, когнітивна теорія), центром є не особистість, а взаємодія її з соціальним середовищем. Дослідження такої взаємодії спрямоване на розробку технологій формування певних поведінкових навичок, навичок спілкування або ж схем поведінки людини у певних ситуаціях. Людина при цьому виступає лише як продукт впливу навколишнього середовища, в неї відсутня перспективна мета діяльності, несформоване глибоке і емоційне внутрішнє життя, її переживання тощо. Наразі побудова системи професійної консультації згідно з цим підходом не вирішила проблему професійного самовизначення молоді в економічно розвинених країнах. Хоча і є значні напрацювання. Представники гуманістичного напряму предметом своїх досліджень визначають людину з усіма її особливостями, досвідом, можливостями і потенціями, життєвими планам і перспективам. Головним положеннями цього напряму є визнання того, що;

Отже, представники гуманістичного напряму предметом своїх досліджень визначають людину з усіма її особливостями, досвідом, можливостями і потенціями, життєвими планам і перспективам. При цьому головним положенням цього напряму є визнання того, що джерелом розвитку особистості є сама особистість, її активність, самостійність, ініціативність, творчість і відповідальність.Відповідно до цього стихійне формування особистості – це формування під впливом випадкових зовнішніх чинників, які є неминучими. Тому запрограмувати всі стихійні впливи на особистість і забезпечити домінування одного з них майже неможливо навіть в умовах експерименту. З-поміж стихійних впливів він називає вулицю, однокласників , близьке соціальне оточення, випадкові книги, засоби масових комунікацій тощо. Цілеспрямоване формування особистості К.Платонов визначає як формування її за заздалегідь розробленим проектом. Такий проект запроваджується в навчально-виховний процес за допомогою відповідного змісту, методів і прийомів впливу на особистість. Метою реалізації проекту має бути модель. Цілеспрямоване формування особистості зазвичай масове і, як правило, шаблонне. За таких умов, і до цього потрібно прагнути, воно має бути результатом цілеспрямованого виховання, на його думку, є готовність до певної діяльності. Результати діагностики.Рівня готовності особистості до виконання певної діяльності повинні виконувати передусім прогностичну функцію. Прогнозування має містити загальне, актуальне і потенційне професійного майбутнього особистості. Саме тому розуміння поняття «підготовка» доцільно розглядати в площині доведення чогось до стану готовності, який відповідає визначеним вимогам і актуалізує сферу потенційного в розвитку особистості. Наступний етап професійного становлення особистості К.Платонов пов‘язує з поняттям саморегулювання. Сутність саморегулювання, в його широкому значенні, полягає в узгодженні особистістю будь-чого відповідно до чогось, заданого ззовні. Для вирішення такої суперечності недостатньо навчання, тренування і вправ, які складають основу цілеспрямованого виховання. Це лише підґрунтя для дій. Готовність до діяльності, підкріплена визначеною спрямованістю особистості, виявляється у її вчинках і визначає зміст саморегуляції людини. Тому домінуючим напрямом формування особистості в цілому та, особливо, на завершальних етапах проектування професійного розвитку особистості є її моральні якості (21, с. 232 – 237). Отже, методологія для розробки науково-методичних засад професійного самовизначення учнів старших класів згідно з головними положеннями гуманістичного напряму розвитку особистості полягає в тому, що:

Змістовно рух такої пошукової діяльності у процесі профільного самовизначення учнів є процесом узгодження дитиною знань про світ і вимоги профільного навчання (образ «Я – у профільному середовищі») зі сформованими та усвідомленими нею в процесі розвитку можливостями та потребами (образ «Я»). Проміжною ланкою між вимогами профільного навчання і можливостями учня є його самодіяльність (власні емоційно-вольові зусилля виховання) спрямована на зрівноважування об‘єктивних вимог професійного простору (об‘єктивно задана потреба обрати профіль навчання у 10 – 11 класі) та суб‘єктивних чинників (майбутні професійні домагання) оволодіння в майбутньому бажаною професією. Результатом такого процесу є вибір майбутнього навчання у старшій школі як першого кроку до оволодіння обраною професією. Змістовно рух окресленої вище пошукової діяльності учнів 8-9 класів у процесі профільного самовизначення має таку саму схему і в процесі професійного самовизначення 10-11 класів. Результатом такого узгодження є вибір майбутньої професії і побудова програми досягнення у ній професійної майстерності. Змістовно охарактеризований нами рух пошукової діяльності учня має забезпечуватися певними компонентами його підготовки до професійного самовизначення. Сукупність таких компонентів об‘єднані у чотири модулі.1. Світ професій, що поєднує в собі знання про види професійної діяльності людини та напрями профільного навчання у старшій школі.2. Образ «Я», який поєднує у собі знання про індивідуальні особливості учня, його можливості і прагнення, напрями самовдосконалення до рівня вимог бажаного профілю навчання у старшій школі.3. Технологія вибору профілю навчання і майбутньої професії, яка поєднує у собі знання правил вибору учнем майбутнього профілю навчання і професії, його уміння складати та корегувати індивідуальну освітню траєкторію, аналізувати суперечності й уникати усталених помилок;4. Профільні проби, які передбачають виконання проектних і проектно-технологічних робіт за суспільно-гуманітарним, природничо-математичним, технологічним, художньо-естетичним та спортивним напрямам профільного навчання. Реалізація виділених вище складових підготовки старшокласників до професійного самовизначення у процесі до профільної та профільної підготовки забезпечить:- виховання в учнів ставлення до себе як суб‘єкта майбутньої професії діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості в досягненні майбутнього професійного успіху;- активізацію процесів самопізнання, самооцінки та актуалізацію потреби, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці, стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар‘єрного зростання у майбутньому;- ознайомлення учнів зі способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або удосконалення стратегії професійного зростання в майбутньому. 

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї ЗАСІДАННЯ МЕТОДИЧНОГО ОБ’ДНАННЯ ВЧИТЕЛІВ ТА МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ КОМПАНІЇВСЬКОГО МНВКз проблеми: «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ» 

Реалізацію складових підготовки старшокласників до професійного самовизначення у процесі до профільної та профільної підготовки здійснювати шляхом: 

1. Виховання в учнів ставлення до себе як суб‘єкта майбутньої професії діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості в досягненні майбутнього професійного успіху.

2. Активізації процесів самопізнання, самооцінки та актуалізації потреби, сучасних вимог соціального середовища до фахівців на ринку праці, стратегії і тактики реалізації визначених напрямів власного кар'єрного зростання у майбутньому. 

3. Ознайомлення учнів зі способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або удосконалення стратегії професійного зростання в майбутньому. 

4. Проведення змістовної позакласної роботи з професійного самовизначення учнів через роботу гуртків при навчальних кабінетах, місячників професій «Водій», «Секретар», «Оператор комп’ютерного набору». 

5. Проведення консультаційної роботи з батьками учнів з питань визначення здібностей, нахилів дітей та орієнтації їх на правильний вибір професії.