І один у полі воїн
Юрій Дольд-Михайлик
Дольд-Михайлик Юрій Петрович (4 (17) березня 1903, с. Бутенки Полтавська губернія — помер 18 травня 1966, м.Київ) — український письменник, сценарист, член Спілки письменників України. В СРСР відомий своїми частково екранізованими романами, які героїзували розвідників.
І один у полі воїн
Гостросюжетний пригодницький роман Юрія Дольд-Михайлика, у якому розповідається про розвідника Григорія Гончаренка, що в роки Великої Вітчизняної війни діяв у глибокому ворожому тилу.
Твір був виданий у 1956 році та одразу став бестселером. Перевидавався на різних мовах у різні роки, й до теперешнього часу. Завоював широку популярність в УРСР та за її межами.
Сюжет
Хтось його боїться, хтось йому заздрить. Ще б пак! Він – Генріх фон Гольдрінг, барон, володар мільйонного статку, близький родич вагомого функціонера СС. Й тільки небагатьом відомо, що під маскою випещеного фашистського офіцера ховається інша людина, яка сумує по далекій батьківщині, по друзям та близьким, яка і днем і вночі веде безжальну боротьбу з ворогом на своїй ділянці невидимого фронту.
Екранізація
«Далеко від Батьківщини» (рос. «Вдали от Родины») — український радянський героїко-пригодницький художній фільм 1960 року режисера Олексія Швачко за романом Юрія Дольда-Михайлика «І один у полі воїн» на кіностудії ім. О. Довженка
Начало трилогии о Григории Гончаренко - бесстрашном разведчике Гольдринге... В 1941 г. под видом Германа Гольдринга, сына немецкого шпиона, проведшего отроческие и юношеские годы в Советской России, в немецкий тыл внедряется советский разведчик Григорий Гончаренко. Его прикрытие - дворянский титул, крупный счет в швейцарском банке и благосклонное отношение к нему одного из шефов СС оберста Бертгольда. Единого сюжета нет и текст не блещет литературными изысками. Более того, читателю может показаться, что и внедрение-то прошло неудачно. Гольдринг попадает служить не на передний край "тайной войны", а в какое-то французское захолустье, где нет никакого доступа к главным тайнам рейха.
По ходу произведения главного героя периодически мучительно рвало на Родину, а также ему хотелось прямо сейчас укокошить того или иного фашиста, с коими ему пришлось водиться в обличье им подобного фашистюги. И, кстати, и правда периодически кокошил. Сегодня, когда вдруг фашисты, в том числе и германские, опять объявились и имеют власть, будто бы люди забыли про геноцид, и не только евреев, про бред об «истинных арийцах», важно читать такие книги. Как говорил Филатов, чтобы помнили. Самое главное, что дает надежду на светлое будущее, не смотря на название, в поле-то наш воин был
