До дня пам'яти та Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні
Володимир В'ятрович Війна і міф. Невідома Друга світова. (pdf 16.1 MB)
Видатні українські історики розвінчують міфи радянської пропаганди! Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни? На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними!
Зміст:
Війна міфам (Олександр Зінченко)
МІФ 1. Велика Вітчизняна війна (Яна Примаченко).
МІФ 2. Радянський Союз завжди був непримиренним противником німецьких нацистів (Максим Майоров).
МІФ 3. СРСР послідовно боровся за мир, а Пакт Молотова—Ріббентропа був вимушеним кроком (Кирило Галушко, Ростислав Пилявець).
МІФ 4. Війна для України почалася 22 червня 1941 року (Сергій Горобець).
МІФ 5. Сталін не узгоджував військові дії із Гітлером (Максим Майоров).
МІФ 6. Вперше об'єднання українського народу здійснив Сталін, а денонсація Пакту Молотова — Ріббентропа призведе до дезінтеграції України (Олександр Зінченко, Максим Майоров, Ростислав Пилявець, Сергій Рябенко).35 МІФ 7. «Золотий вересень» — українці радо вітали прихід радянських військ (Олександр Зінченко).
МІФ 8. Розстріли поляків у Катині здійснили нацисти (Олександр Зінченко).
МІФ 9. Між 1939 та 1941 роками СРСР та Третій Райх не співпрацювали (Сергій Горобець).
МІФ 10. У 1941-му Радянський Союз не готувався до війни (Кирило Галушко).
МІФ 11. Вермахт був сильніший за Червону армію на початку війни (Василь Павлов).
МІФ 12. Нацистська Німеччина напала на СРСР «віроломно, без оголошення війни» (Сергій Рябенко).
МІФ 13. Німецько-фашистські загарбники (Богдан Короленко).
МІФ 14. Найбільша танкова битва війни відбулася під Прохоровкою у 1943 році (Сергій Рябенко).
МІФ 15. Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві підірвали нацисти (Сергій Горобець).
МІФ 16. Севастополь — «город русской славьі» (Сергій Громенко).
МІФ 17. «Матч смерті» в Києві завершився розстрілом радянської команди (Володимир В'ятрович).
МІФ 18. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України (Сергій Громенко).
МІФ 19. План «Ост» передбачав знищення усіх слов'ян (Сергій Рябенко).
МІФ 20. Комуністична партія — керівна сила, творець Великої Перемоги (Кирило Галушко).
МІФ 21. 28 героїв-панфіловців (Василь Павлов).
МІФ 22. Західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною (Ростислав Пилявець).
МІФ 23. Українці — чемпіони з колабораціонізму у світі (Максим Майоров).
МІФ 24. Батальйони «Нахтіґаль», «Роланд» та дивізія «Галичина» були каральними підрозділами СС (Олеся Ісаюк, Сергій Рябенко).
МІФ 25. Бандера та українські націоналісти були агентами спецслужб нацистів (Ігор Бігун).
МІФ 26. Роман Шухевич служив у військах СС (Олеся Ісаюк).
МІФ 27. Українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру (Сергій Рябенко).
МІФ 28. Червоні партизани — «народні месники» (Сергій Бутко, Сергій Рябенко).
МІФ 29. «Справжніми» партизанами були тільки радянські партизани (Ігор Бігун).
МІФ ЗО. УПА — «гітлерівські посіпаки» і проти нацистів не воювали (Ігор Бігун).
МІФ 31. УПА жодного ешелону не пустила під укіс (Ігор Бігун).
МІФ 32. Бандера особисто очолював УПА (Ігор Бігун).
МІФ 33. УПА боролася за моноетнічну державу (Володимир В'ятрович).
МІФ 34. Шарль де Ґолль мріяв командувати УПА, а Че Гевара захоплювався стійкістю українських повстанців {Ігор Бігун).
МІФ 35. Кримські татари масово дезертирували на початку війни (Сергій Громенко).
МІФ 36. Кримські татари — «народ-зрадник» (Сергій Громенко).
МІФ 37. Депортація була порятунком кримських татар (Сергій Громенко).
МІФ 38. Визволення України (Сергій Горобець).
МІФ 39. УПА стріляла в спину Червоній армії, яка визволяла її від фашистів (Олеся Ісаюк).
МІФ 40. Жуков і Берія наказали депортувати усіх українців до Сибіру (Ростислав Пилявець).
МІФ 41. Українці — кати Варшавського повстання (Максим Майоров).
МІФ 42. Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів (Сергій Громенко).
МІФ 43. Радянські війська не чинили воєнних злочинів (Сергій Рябенко).
МІФ 44. Прапор над Райхстагом підняли Єгоров і Кантарія (Яна Примаченко).
МІФ 45. Війна завершилася 9 травня (Яна Примаченко).
МІФ 46. У СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом (Сергій Рябенко).
МІФ 47. Жуков — «Маршал Перемоги» (Ростислав Пилявець).
МІФ 48. Місто-Герой (Максим Майоров).
МІФ 49. Росія могла перемогти нацистів і без українців (Яна Примаченко).
МІФ 50. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (Вікторія Яременко).
Післямова, або Міфи і війна (Володимир В'ятрович).
Список джерел і літератури.
Володимир В'ятрович та інші -
Друга світова війна – найбільший збройний конфлікт в історії людства. Бойовими діями були охоплені Європа і Східна Азія, Африка і Близький Схід, Атлантика і Тихий океан.
У війні протистояли два військово-політичні блоки – держави Осі та Об’єднані Нації (Союзники).
Війна почалася 1 вересня 1939 р. з нападу нацистської Німеччини (III Райху) на Польщу. Проти Німеччини виступили Велика Британія та Франція. СРСР здійснив вторгнення у Польщу спільно з Німеччиною, але після початку німецько-радянської війни (22 червня 1941 р.) опинився у лавах Союзників. 7 грудня 1941 р. Японія атакувала США на Тихому океані.
Поступово до Об’єднаних Націй приєдналася більшість держав світу, у тому числі США і Китай. До держав Осі належали Німеччина, Італія, Японія та їх союзники: Угорщина, Румунія, Болгарія та інші.
8 травня 1945 р. капітулював III Райх, а 2 вересня 1945 р. війна завершилася капітуляцією Японії.
Україна опинилася в центрі світового протистояння, а її мешканці були солдатами усіх армій, що воювали на її території.
На тлі бойових дій між учасниками двох коаліцій, у світі розгорталися визвольні рухи, зокрема український.
Війна українців за свободу тривала ще десять років після завершення Другої світової.
Зміст:
INTERBELLUM. Україна – найбільша проблема Європи
СРІБНА ЗЕМЛЯ. Карпатська Україна
«ДРУЖБА, СКРІПЛЕНА КРОВ’Ю». Початок війни
ПЕРШІ СОВІТИ. Радянський режим на анексованих територіях
ГАРЯЧЕ ЛІТО. «Барбаросса» та катастрофа Червоної армії
ЖИТТЯ «ПІД НІМЦЯМИ». Окупація
ЯМА. Радянські військовополонені
ГОЛОКОСТ. Бабин Яр та «остаточне розв’язання єврейського питання»
УКРАЇНЦІ – ПРАВЕДНИКИ НАРОДІВ СВІТУ. Хто рятує одне життя – рятує цілий світ
НЕВІЛЬНИКИ. Українські остарбайтери та в’язні концтаборів
У МУНДИРАХ ВОРОГА. Українці на боці ІІІ Райху та його союзників
НАРОДНІ МЕСНИКИ ЧИ ДИВЕРСАНТИ? Радянські партизани в Україні
ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ. Український визвольний рух у 1940–1942 рр.
ЗА НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ. Українська повстанська армія
УКРАЇНА У ВОГНІ. Корюківська трагедія
ВІЙНА У ВІЙНІ. Польсько-український конфлікт
ВИГНАННЯ НАЦИСТІВ. Чотири Українські фронти
ДРУГИЙ ФРОНТ. Українці в лавах союзних армій
SÜRGÜN. Покараний народ
НЕСКОРЕНІ. Війна після війни
СВІТ, ПОДІЛЕНИЙ НАВПІЛ. Кінець війни
В ЧУЖІМ КРАЮ. Біженці та переміщені особи у Західній Європі
ЦІНА ВІЙНИ. Внесок та втрати України
Від Рейхстагу до Іводзіми. У полум’ї війни. Україна та українці у Другій світовій / [В.В’ятрович, С.Громенко, М.Майоров та ін.]. – Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2017. –
(Історія без цензури). (2,9 МВ - fb2 / 60,9 МВ - DjVu)
Українське питання наприкінці 1930-х рр.: пакт Молотова — Ріббентропа
Тотальна війна на винищення: Україна у радянсько-німецькій війні 1941-1945 рр.
Акт 30 червня 1941 р. — спроба ОУН(б) відновити українську державність
Непростий вибір союзника: українці між західними демократіями та гітлерівською Німеччиною
Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними, і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.
Снайдер T. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним: монографія / Тимоті Снайдер. - Київ: Грані-Т, 2011. - 448 с. (PDF-11 MB)
У серці Європи посеред XX століття нацистський та радянський режими вбили близько 14 мільйонів людей. Криваві землі, місце загибелі всіх жертв, охоплюють простір від центральної Польщі до західної Росії: Україну, Білорусь та Прибалтику. Під час зміцнення націонал-соціалізму та сталінізму (1933-1938), спільної німецько-радянської окупації Польщі (1939-1941), а потім німецько-радянської війни (1941-1945) на цей регіон зійшло масове насилля у небачених в історії масштабах. Жертвами його стали головно євреї, білоруси, українці, поляки, росіяни і прибалтійські народи.
Дослідження авторитетного американського історика Тимоті Снайдера узагальнює найтрагічніші сторінки в історії Східної Європи. Очевидно, що не всі міркування автора будуть сприйняті в Україні - передовсім західній, яку він трактує не інакше як східну Польщу. Вітчизняні історики знайдуть у цій книжці й чимало інших спірних тверджень і дискусійних тез. Однак це мусить бути дискусія на дуже високому фаховому рівні, який задає Тимоті Снайдер. І всі цифри загиблих, які в ній звучатимуть, неодмінно «множитимуться на один». Тому що ми мусимо «знову перетворити цифри на людей. А якщо ми на це неспроможні, то Гітлер і Сталін сформували не лише наш світ, а й нашу людяність»...
Гриневич Владислав
Неприборкане різноголосся: Друга світова війна і суспільно-політичні настрої в Україні, 1939 – червень 1941 рр. – Київ–Дніпропетровськ: Видавництво «Ліра», 2012. – 508 с. (PDF-48.4 MB)
В книзі представлено авторське осмислення контекстів того різноголосся українського суспільства, яке комуністична влада протягом міжвоєнного періоду намагалася приборкати. Широко розпропагована політико-ідеологічна теза про «морально-політичну єдність радянського народу напередодні Великої Вітчизняної війни» не відповідала дійсності. Українське суспільство увійшло у Другу світову війну значною мірою розколотим. Комуністичній владі так і не вдалося сформувати в УРСР гомогенне су спільство з єдиною радянською ідентичністю. Переважно селянська за своїм соціальним складом Україна, переживши Голодомор, залишалася потенційно «слабкою ланкою» сталінської імперії. Ex post facto, саме нелояльністю вагомої частини населення до сталінської влади була зумовлена й воєнно-політична катастрофа СРСР 1941 року. Розрахована на науковців, викладачів, студентську молодь, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — одна з найважливіших праць із новітньої історії за визначенням New York Times. Видання нагороджено премією Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — це монументальне дослідження найнебезпечніших подій ХХ століття. Нині, коли після закінчення Другої світової війни минуло понад 70 років, нам здається неймовірною та загроза, яку несли у світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє цю книжку з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини. У першому томі дослідник подає максимально об’єктивну інформацію про зародження Третього Райху, політичний зліт Гітлера, детально описує всі згубні кроки, які призвели до війни, і зрештою показує, як польська війна переросла у Другу світову.
Друга світова війна та долі мирного населення у східній Європі. Матеріали міжнародної наукової конференції пам’яті Митрополита Андрея Шептицького 30 листопада – 1 грудня 2015 року, м. Київ / За редакцією Леоніда Фінберга – К.: Дух і Літера, 2016. – 448 с., з іл. –
ISBN 978-966-378-462-5 (pdf - 42 MB)
До збірки увійшли тексти доповідей учасників наукової конференції. У статтях висвітлюється роль Митрополита Андрея Шептицького в рятуванні єврейських дітей в Галичині у 1941–1944 роках. Низку статей присвячено аналізу нацистської політики щодо національних та релігійних меншин. Докладно досліджуються механізми співіснування з окупаційною владою, життя у містах у роки окупації. Окремо розглядаються проблеми подолання радянських міфів про історію Другої світової війни, а також досліджуються масштаби та специфіка репресій радянської влади – від початку Другої світової війни до окупації території Західної України.
У книзі в науково-популярному форматі простежується зародження, перебіг та ідеологічна функція радянського партизанського руху на окупованій німцями території України. На підставі раніше незнаних та недоступних документів, зокрема й німецьких, а також спогадів учасників війни висвітлюється бойова діяльність радянських партизанів, стосунки з українським населенням та Москвою, їхня двоїста роль в трагічній для України Другій світовій війні. Показано взаємовідносини радянських партизанів з ОУН та УПА, "темні" прояви повсякдення партизанського руху - мародерство, насильство, пограбування місцевого населення, пияцтво, сварки між командирами загонів і з'єднань тощо. Для науковців, викладачів і студентів, усіх тих, хто цікавиться історією України періоду Другої світової війни.
Автори проекту "Друга світова. Український вимір" доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор Анатолій Бойко"
Анатолій Трубайчук
Друга світова війна. Коротка історія. - Київ: Наукова думка. Асоціація істориків "Істина", 1995. DjVu - 14.3 MB
В короткій історії другої світової війни вперше в Україні подається систематизований виклад головних подій 1939-1945 рр.
Автор без ідеологічних зашорень попередніх років, спираючись на широке коло опублікованих джерел і матеріалів, подає правдивий перебіг воєнних дій, характеризує окупаційний режим, встановлений на зайнятих нацистами та їхніми союзниками територіях, аналізує складові європейського Руху Опору.
Книга має на меті допомогти зорієнтуватися в причинах, перебігу, наслідках другої світової війни. Розрахована на вчителів історії, студентів, курсантів, учнів старших класів, широке коло читачів.
У книжці «Рокада: чотири нариси з історії Другої світової» йдеться про необхідність українського погляду в історієписанні війни. У тому числі, й про формування європейської перспективи для аналізу подій, й про повернення суб’єктності спільнотам і людям, які були привласнені чужими історичними наративами.
В першому нарисі розглядаються проблеми зміни методологічної оптики дослідження Другої світової війни. Другий нарис відображає стан безперервної війни як складової політики радянської влади в 1920–1930-ті роки. Третій представляє аналіз схожості та відмінності окупаційних режимів на українських землях кінця 1930–1940-х рр.
У четвертому прослідковуються взаємини між радянською державою та різними спільнотами після війни, коли влада формувала запобіжники для усіх видів соціальних та національних солідарностей.
Для істориків, студентів та усіх зацікавлених проблемами дослідження Другої світової війни.
Третє лютого 1945 року. До вілл поблизу чорноморського курорту Ялта прибули два найпотужніші лідери демократичного світу — Рузвельт і Черчилль. Вони називали себе аргонавтами, які дісталися чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно у дракона, що ніколи не спав. Золотим руном мало стати завершення війни, а драконом був господар маєтку, Йосип Сталін. Ця доленосна зустріч визначила стратегію перемоги над Німеччиною та Японією. Проте роками довкола наслідків ялтинської конференції точаться запеклі суперечки: чи не поклало це початок холодній війні? Чи відповідало американським інтересам наполягання приєднати СРСР до війни з Японією? Хто продав Східну Європу? Чи дійсно західні лідери могли змінити в Ялті хід історії? Спираючись на нещодавно розсекречені радянські документи, неопубліковані щоденники, листи й протоколи зустрічей, Сергій Плохій не просто дає відповіді на ці запитання, а й ставить нові, не менш гострі та провокативні.
У «Ялті» Сергій Плохій робить важливу та своєчасну переоцінку міфів, які тривали занадто довго. Його детальний та виважений наратив покликаний виправити наявні викривлення та непорозуміння.
Тріумф людини. Українці в нацистських та радянських концтаборах.pdf
Українська Повстанська Армія була єдиною оружною силою, яка на початку 40‐х років ХХ ст. виступила водночас проти кількох загарбницьких міліарних потуг: німецької, московської, угорської, польської, румунської, впродовж десяти років вела безприкладну своїм героїзмом, масовістю, безкомпромісністю, жертовністю боротьбу.
Про людей, які очолювали народну боротьбу на Прикарпатті, ‐ провідників ОУН і командирів УПА, а також простих повстанців, — справжніх, хоча й досі не визнаних героїв України, розповідають сторінки книжки художньої документалістики Михайла Андрусяка «Брати вогню».
За трилогію «Брати грому», «Брати вогню» та «Брати просторів» Михайло Андрусяк став переможцем Народної Шевченківської премії 2009 року.
«Знайте, що такої героїчної доби взагалі не знає історія людства. В тінь пішли прославлені досі Термопілі... На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА і український революціонер заступить місце мужнього спартанця в історії людства.» Ґенерал Тарас Чупринка (Роман Шухевич)
Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. У 2-х томах. Т. 1: Волинь. — Рівне: ППДМ, 2008. — 448 с.
Денищук О.С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів в 2 томах. Т. 2: Галичина та Східна Україна. — Рівне: ППДМ, 2008. — 216 с.
До книг увійшли матеріали досліджень, що їх проводив автор протягом останніх тридцяти років. Використані архівні матеріали, літературні дані, спогади безпосередніх учасників подій, очевидців. Використані дереворити Н. Хасевича із серії «Волинь в боротьбі».
У війни не жіноче обличчя...
Друга Світова війна
Алексієвич С.
У війни не жіноче обличчя / Світлана Алексієвич ; пер. з рос. В. Рафєєнка. — X.: Віват, 2016. — 400 с.
«У війни не жіноче обличчя» –
це документ людської пам’яті, запис історій жінок, яких війна змусила взяти в руки зброю для захисту рідної землі. Книга – результат кількарічної кропіткої праці: авторка розшукувала учасниць Другої Світової війни і записувала їхні свідчення, які цілковито відрізнялися від свідчень чоловіків-ветеранів та від офіційної форми викладу спогадів про ті події. Письменниця досліджує духовний світ жінок, які виживали в нелюдських умовах війни. У книзі зображено їхнє ставлення до смерті і необхідності вбивати, стосунки з чоловіками-соратниками і командирами, про побут на війні; про бажання жити після всього побаченого і пережитого, а ще – про повоєнну необхідність повернутися до жіночності, яка виникала не лише з внутрішньої потреби, але й через тиск суспільства,бо навіть найближчі люди вимагали якнайшвидше витіснити пережитий жах із свідомості.
Українська поетеса народилася під Москвою. Росла в російському середовищі. Активність в Організації українських націоналістів, приїзд в окуповану нацистами Україну, перебування у застінках гестапо і навіть смерть від нацистської кулі були наслідками життєвого вибору – віднайдення себе як українки. Олена Теліга присвятила боротьбі за Україну своє життя. Її безвідмовною зброєю стало слово.
1918 – сім’я Шовгеневих переїздить до Києва. Батько Олени викладає в Київському політехнічному університеті. Олена ж навчається у жіночій гімназії.
Липень 1922 – Олена Теліга виїздить до Чехії та оселяється у Подєбрадах. Вступає на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту.
Грудень 1939 – переїжджає до Кракова, вступає в ОУН. Працює в культурній референтурі, готує тексти листівок і відозв, які надсилаються до України.
1941 – Олена Теліга вирушає до окупованої нацистами України. Кінцева зупинка – Київ. Тут вона очолює спілку українських письменників та редагує літературно-мистецький додаток до газети “Українське слово” – журнал “Літаври”.
21 лютого 1942 – разом із чоловіком Михайлом Телігою та соратниками Олену розстріляли у Бабиному Яру.
«Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити?… Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі – це вже буде зрада мене самої!»
Олена Теліга
Читайте також:
В свому творчому рості, українська нація завжди видавала з себе могутні постаті, які, запустивши глибоко своє коріння в минулому, в той самий час буйно простягали свої паростки в майбутнє. В духовості цих історичних постатей нація немовби виправляла свій історичний ріст. До таких належала Олена Теліга. Вона ж бо стала одною з чи не найбільших постатей, які започаткували нову добу в житті українського народу. Після Лесі України — Олена Теліга найбільша жіноча постать в українській літературі. Своїм творчим життям і героїчною смертю вона стала новим символом невмірущости української нації. Як тип нової жінки-героїні, вона не замкнулася у рамки великої поетеси, але рівночасно зі своєю творчістю, стала в ряди українського політично-революційного руху, програмою якого була боротьба за повну свободу української нації. Олена Теліга була і згинула як дійсний революціонер в рядах Організації Українських Націоналістів.
Маючи на увазі велич Олени Теліги як поетки та рівночасно бойовика-революціонера, Український Золотий Хрест в Америці рішив видати збірник, в якому містились би всі доступні нам твори, які збереглися, характеристика життя і творчости героїні-поетки та оцінка її життя і значення для українських визвольних змагань. Вона жила в дуже бурхливих часах; діяла не сама, але враз із великими друзями й усі вони створили епоху, яка заважила і на майбутніх поколіннях.
Присвятила життя боротьбі за свободу народу. Більше дев’яти років пробула в підпіллі. Життя в криївках та сутички з ворогом, втрата рідних і близьких, арешти і тортури не притупили її чуйності. Вона була одним із останніх борців і свідків збройної боротьби за незалежність. Вирвавшись із радянської в’язниці в емоційних мемуарах «Тисяча доріг» “Марічка” розповіла світові про звитягу і життя у підпіллі, про ціну, яку за волю України сплатила сама і тисячі її побратимів.
1940-ві – Марія Савчин – провідниця підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайонова керівниця українського Червоного Хреста та зв'язкова референтури служби безпеки крайового проводу ОУН.
1947 – її затримують польські чекісти у Кракові. Під час цього затримання Марія втрачає кількамісячного сина Зенона.
1953 – наступний арешт разом із чоловіком, полковником УПА Василем Галасою. Подружжя утримували в київській в’язниці та запропонували піти на співпрацю із МҐБ: відрядити кур’єра до США для встановлення контакту із Українською головною визвольною радою. Галаса погодився лише на кандидатуру дружини, якій беззастережно довіряв. Заручниками в Україні залишалися їхні родичі, син та він сам.
1954 – “Марічка” від’їжджає до США. Перед від’їздом їй дали змогу побачити з вікна автомобіля 6-річного сина Петра. За домовленістю із чоловіком Марія Савчин розкриває перед УГВР наміри радянських спецслужб й більше не повертається до СРСР.
«Було одне задумане діло, яке тримало мене при житті. Цей задум я виношувала в серці крізь увесь маршрут, він вів мене на Захід провідною зорею. Я почувала, що доля недаремне привела мене, останнього живого свідка, у вільний світ. Вона наклала на мене великий обов'язок – зберегти пам'ять про нашу визвольну боротьбу, особливо її кінцевий період».
Марія Савчин
Савчин, Марія.
Тисяча доріг : (Спогади) / Марія Савчин . – Торонто; Львів : Літопис УПА, 1995 . – 591 с. – (Літопис української повстанської армії ; Т.28)
Авторка цієї мемуарної книжки — Марія Савчин («Марічка») — з 1944 по 1953 рр. перебувала в підпіллі на Львівщині, в Закерзонні, Польщі, Карпатах, на Поділлі, Волині та Поліссі. Будучи дружиною Василя Галаси («Орлана») — заступника Провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1948 р. Провідника ОУН Волині й Полісся, — вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз потрапляла в трагічні ситуації, коли вирішувалася не тільки її доля, але й доля товаришів по боротьбі.
Про бачене та пережите і розповідає на сторінках своєї книжки учасниця підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни Марія Савчин.
Спомини Марії Савчин вирізняються серед мемуарів про боротьбу УПА з багатьох поглядів. Поперше, авторка перебувала в підпіллі понад дев'ять років, майже від початку збройної боротьби, від 1944 до літа 1953, коли залишилися в підпіллі «останні могікани». Впродовж цих років їй довелось побувати у Львівщині, на Закерзонні, в Польщі, Карпатах, на Поділлі, Волині та Поліссі, й боротьбу на цих українських землях вона описала в своїх споминах. Майже весь час вона перебувала з чоловіком, зустрічалася з різними провідними людьми, писала для них на машинці листи, звіти, доручення, інструкції й інші матеріяли. Одне слово, авторка багато бачила й знала, й це віддзеркалюють її спогади.
Зв’язкова Романа Шухевича
Катерина Зарицька (1914 - 1986) - учасниця ОУН, одна із засновників Українського Червоного Хреста, зв’язкова Романа Шухевича.
Ще в студентські роки долучилася до Юнацтва ОУН. На початку 30-х років входила до складу бойово-розвідувальної п’ятірки. Була референтом пропаганди ОУН.
У 1934 році заарештована по справі вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. У 1938 році змогла вийти на волю, але вже в 1940 її заарештовує нквс та вона рік перебуває в ув’язненні.
Протягом 1941-1943 років крайова провідниця мережі ОУН. У 1943 році одна із засновників Українського Червоного Хреста. З 1945 року до 1947 зв’язкова Романа Шухевича. Паралельно працювала у відділі пропаганди ОУН, є автором багатьох політичних робіт, наприклад, “Большевики та національне питання” та “Шляхи російського імперіалізму”.
У вересні 1947 року її заарештовує нквс та засуджує до 25 років ув’язнення. Звільнена була, лише, в 1972 році.
Онишко, Леся. "Нам сонце всміхалось крізь ржавії грати...". Катерина Зарицька в українському національно-визвольному русі [Текст] / Л. Онишко ; відп. ред. П. Й. Потічний. - Л. ; Торонто : Літопис УПА, 2007. - 912 с.: фоторг. - (Літопис Української Повстанської Армії. Бібліотека ; т.8). - ISBN 978-966-2105-04-9 (Ukraine). - ISBN 978-1-897431-04-7 (Canada)
У монографії на основі архівних документів та матеріалів, спогадів учасників подій висвітлено етапи становлення світогляду Катерини Зарицької, досліджено її участь у діяльності Українського червоного хреста, референтури пропаганди ОУН (б), а також роль у налагодженні зв’язків головнокомандувача УПА Романа Шухевича; показано життя підпільниці в тюрмах і таборах СРСР, а потім на волі.
Леся ПАЄВСЬКА / Псевдо: «ОРИСЯ»
Діяльність: учасниця «Пласту»; зв’язкова Окружних проводів Буковини і Гуцульщини; інформаторка та утримувачка явкової квартири окружного провідника ОУН Коломийщини Григорія Легкого – «Бориса»; працівниця технічної ланки референтури пропаганди Косівського надрайонного проводу.
Леся Паєвська стала однією з останніх українських підпільниць, яких розстріляв радянський комуністичний режим. Арештована за доносом у червні 1952-го, вона під час слідства відмовлялася говорити російською, за що зазнала катувань. 77 діб вона чекала на вирок у Лук’янівській тюрмі, де і була страчена. Її старший син Юрій, теж підпільник на псевдо «Жук», отримав за свою причетність до ОУН 25 років таборів.
"Роль жінки під час війни тривалий час, особливо в радянських реаліях, лишалася на узбіччі офіційних репрезентацій подій та комеморативних практик. Коли ж подібні сюжети й виринали, то звучали в унісон із загальнодержавним каноном подання історії "Великої Вітчизняної війни" і лише як доповнення до "героїчного пориву радянського народу" в боротьбі з ворогом.
Ми ще можемо дізнатися про жінку у військовій формі на передовій, про санітарку, що виносила поранених під зливою куль. А от про жінку, яка жила під нацистською окупацією і не чинила збройного опору, не була підпільницею, а просто чекала своїх синів або рятувала чужих дітей, вижила або загинула під час Голокосту, та про багатьох інших, навіть не згадувалося. Дозволялося лише про героїзм і жертовність".
Український інститут національної пам'яті створив серію плакатів, які розповідають про 12 жіночих доль.
МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЛИЦЯ
Миттєвості війни у художній літературі
«Огненне коло» має підзаголовок: «Повість про трагедію під Бродами».
1944 року на Львівщині біля міста Броди в бою з Червоною Армією загинуло близько чотирьох тисяч вояків дивізії СС «Галичина».
До цього часу ми не знаємо всієї правди про військові формування в Україні за часів війни. Більшовицька пропаганда усіх їх називала зрадниками, фашистськими прислужниками. Зараз нам говорять про те, що вони були патріотами, які хотіли звільнити українську землю від усяких окупантів.
Для І. Багряного історична основа твору була лишень тлом, за допомогою якого письменник з позицій загальнолюдської моралі намагається пізнати і оцінити такі категорії, як життя і смерть, війна і мир, добро і зло.
Це — сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Саме такого тексту бракувало українській літературі!
Це - новий жанр: роман 21-го століття, де майстерно поєднуються історичний детектив, соціально-психологічне полотно й містичний трілер, сни і ява міняються місцями і українська історія за останні шістдесят років уперше постає живою і цілісною.
На 830 сторінках - десятки доль і сюжетів: бойові стежки УПА, закриті КГБ архіви, забуті драматичні сторінки радянських 1970-80-х і буремних 1990-х... Все це, переломившись у долях головних героїв, народжує новий погляд на наше сьогодення.
«Це роман про любов і смерть, - говорить сама письменниця, - про те, що зі смертю насправді ніщо не кінчається».
На цю книжку чекали не лише в Україні: уже завершується підготовка до друку німецького видання (вийде 2010 року у видавництві „Droschl"), тривають переговори з видавцями Польщі, Росії, Голландії, Швеції, Угорщини...
У збірнику повістей і оповідань вміщені кращі твори письменника, за які він отримав Національну премію України ім. Тараса Шевченка.
Це оповіді про життя дітей у роки Великої Вітчизняної війни, про повсякденні справи повоєнних підлітків, про їхні мрії, прагнення і сподівання.
Шкляр, В. М. Троща [Текст] : роман / В. М. Шкляр. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 417 с. pdf (16.7 MB)
Роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…
Ціла генерація українців зазнала своєї трагедії, потрапивши поміж двох тоталітарних сил: сталінізму й фашизму. Цьому Докія Гуменна присвятила роман «Хрещатий Яр» — досить докладну хроніку окупації Києва нацистськими загарбниками в 1941—1943 pp. Твір можна б назвати художньо-документальним, бо на широкому тлі мистецького відтворення подій раз у раз натрапляємо на епізоди, ситуації, вчинки з таким оригінальним забарвленням, яке можливе лише від безпосереднього сприйняття тих реалій. (Неважко побачити в образі центрального персонажа Мар'яни Вересоч саму авторку, яка лишилася в окупованому Києві і вела свій щоденник.) Саме такими деталями, особливо ж без ідеологічного камуфляжу, притаманного численним радянським творам близької тематики, роман чи не найбільше й утримує свою неординарність.
Та все-таки переважає художність. І не так в кількісному плані, як у концептуальному. На тлі того органічно хаотичного побуту окупаційного періоду Києва перед читачем поступово окреслюються три групи персонажів: ті, що лишаються відданими радянській владі і відходять з нею у тил, або лишаються у підпіллі; ті, що затаєно чекали на повернення «культурною Європою» старих, добрих для них дореволюційних часів; і, врешті, група національно свідомих українців, котрі сподівалися у цьому смертельному герці двох систем знайти можливість для відродження державності свого народу. Кожна з груп представлена кількома характерними постатями, але в центрі роману — остання група, яка теж далеко неоднорідна у виборі шляхів до, здавалося б, спільної мети. 1 тут варто віддати належне реалістичній безкомпромісності Д. Гуменної. Письменниця не вдавалася до романтизування ситуації. Події постали (звичайно, через конкретних персонажів) у всій своїй драматичності: німецьке командування не менш більшовизму боялося українського національного відродження, а поміж самими українцями — «радянськими» і тими, що повернулися з еміграції, — за двадцять років існування в різних системах виникло чимало непорозумінь, на усунення яких історія часу не передбачала. Роман «Хрещатий Яр» багато чого сказав читачеві, котрий у повоєнний час замислювався над причинами ще однієї поразки в справі домагань української державності.
Художньо-документальна повість «Виконавець» відтворює події, які відбулися на теренах Рівненської та Львівської областей під час Другої світової війни. Діяльність агентів розвідок декількох країн, терористичної групи Миколи Кузнецова та бойовиків Армії Крайової відображено на сторінках книги.
Життєствердна і надзвичайно зворушлива історія, що розгортається на тлі Другої світової війни під час нацистської окупації Франції.
Ця книга – відверта розповідь про Другу світову очима жінки та її роль у цій війні, про материнство і справжню сестринську любов, про відданість і, зрештою, перемогу.
Франція охоплена вогнем Другої світової. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі – ворожі літаки, а навкруги – зневіра, смерть і страждання.
В’янн Моріак – сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання.
Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху спротиву. Разом зі своїми однодумцями вона вірить, що Франція вистоїть і, рано чи пізно, ворог буде переможений. Поки тисячі французів, скорившись ворогові, намагаються пристосуватися до сумних обставин, тендітна дівчина, на яку полює Вермахт і СС, стає невловимим провідником, що рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.
В’янн та Ізабель дуже різні, і на цій війні – у кожної з них свій шлях і свій подвиг.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
МІФИ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ
Україна зустрічає День пам’яті та примирення в умовах війни, яку розпочала росія 2014-го, тимчасово анексувавши український півострів Крим і захопивши частину сходу української держави.
24 лютого 2022 року президент рф владімір путін оголосив про повномасштабне вторгнення в Україну. Під час великої повномасштабної війни рашисти обстрілюють об'єкти інфраструктури, масовано атакують артилерією, реактивними системами залпового вогню, крилатими та балістичними ракетами та дронами українські міста та селища.
росіяни, як навіжені маніяки, схильні до символізму дат, тож сьогодні, у ніч на 8 травня, московія вночі обстріляла Україну. Близько 00:30 в Одесі та околицях міста пролунали вибухи. Уже за кілька годин про деталі атаки окупантів розповіли в ОК «Південь»: росіяни обстріляли Одещину зі стратегічної авіації ракетами типу Х-22.
Також цієї ночі московія атакувала Київ беспілотниками з вибухівкою іранського виробництва. На жаль, у місті є пошкодження внаслідок влучання уламків збитих силами ППО ЗСУ смертоносних дронів-камікадзе у багатоповерхівку. Внаслідок російської атаки на столицю постраждали четверо людей.
Війна не закінчиться «скоро». Тобто ми, безумовно, переможемо, але здобудемо перемогу лише в поточному раунді. російсько-українська війна не закінчиться з цією перемогою, адже божевільне маніакально хворе «братнє» російське насєлєніє і далі мріятиме про Україну, але тепер уже принижене, пригнічене та озлоблене. Адже непокаране зло повторюється і невідплачені злочини збільшуються. Тому ми маємо продовжувати протистояти та допомагати тим, хто воює за нас та Україну — наші Сили Оборони України.
В цей день пам'яті і примирення ми складаємо шану всім, хто віддав своє життя за мир і свободу нашої країни, ми згадуємо тих, хто не повернувся з війни. Хай наша пам'ять про них завжди буде живою. Особливо в ці важкі часи, коли ворог знову атакує наші рідну Батьківщину!
Нехай цей день стане нагадуванням про те, що мир та свобода - це найважливіші цінності, які ми повинні берегти та захищати. Особливо тепер, коли ворог нещадно атакує нашу Батьківщину, руйнує ракетами українські міста, вбиває дітей. Та ми віримо, що зовсім скоро настане наш день перемоги і ми зможемо щасливо і вільно жити в своїй країні!
Упорядник добірки книг з електронного репозиторію КФКЗ
бібліотекар 2 категорії Тетяна ПОВХЛІБ