БАТЬКИ – ГОЛОВНІ ПАРТНЕРИ У РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ
Якісна освіта та соціалізація дитини з особливими освітніми потребами, в першу чергу залежить від готовності її батьків (чи законних представників)
включити дитину в освітній процес, бути поруч у важливі та важкі моменти,
направляти дитину у вірне русло, заохочувати її до навчання і здобуття найважливіших соціальних навичок.
Процес адаптації дитини з особливими потребами в освітньому просторі дуже важкий і довгий. Результативність і якість цього процесу залежить не тільки від держави та вчителів, але й від готовності батьків, родичів, друзів та оточення дитини стати повноцінними партнерами у тандемі дитина - освітній заклад- сім’я.
На сучасному етапі розвитку освіти в Україні набуває актуальності новий підхід як до спеціальної так і загальної освіти, обумовлений зміною у ставленні до дітей з особливими освітніми потребами. З метою реалізації прав дитини на гідне виховання та навчання, незалежно від її психофізіологічних особливостей, в нашій державі розпочато реорганізацію всієї системи освіти в інклюзивну, тобто доступну для всіх дітей. Одним з найважливіших сучасних завдань педагогів, які працюють в інклюзивно-ресурсних центрах, є організація взаємодії з батьками дітей, продуктивної співпраці, взаємної підтримки і розподіл відповідальності в процесі отримання їхніми дітьми психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг в інклюзивно-ресурсному центрі. Продуктивна взаємодія з батьками можлива за умови, що вони добре обізнані з метою та основними завданнями діяльності інклюзивно-ресурсного центру, алгоритмом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини, умовами надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг їхнім дітям безпосередньо в інклюзивно-ресурсному центрі.
Ми, працівники інклюзивно-ресурсного центру, усвідомлюємо, що батьки – це наші головні партнери в процесі реалізації психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а зрештою – соціалізації дитини, вони мають повне право бути включеними в процес ухвалення важливих рішень стосовно розвитку та адаптації їх дитини. Батьки є першими та основними вихователями дітей. При відсутності співпраці з ними процес включення дитини в життя громади, шкільну спільноту та навчання стає неможливим. Успіх адаптації дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивне освітнє середовище залежить також від готовності батьків до співпраці з педагогами та реального сприйняття можливостей і потреб своєї дитини.
Саме тому просвітницька та інформаційна робота з батьками у інклюзивно-ресурсному центрі Чернігівської селищної ради є пріоритетною.
Яка роль батьків у складі команди психолого-педагогічного супроводу.
Ефективність роботи команди психолого-педагогічного супроводу та успішність розвитку дитини із особливими освітніми потребами безпосередньо залежить від порозуміння між членами команди та зосередження на загальній меті. Батьки дитини з особливими освітніми потребами є постійними учасниками команди супроводу та мають право обирати форму навчання й заклад освіти для своєї дитини, виражати свою думку щодо подальшого розвитку та напрямів корекційно-розвивальної роботи.
1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.
2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.
Готуйте її до самостійного життя.
Говоріть з нею про майбутнє.