Приклад 1 Побудувати за допомогою циркуля і лінійки бісектрису кута.

Алгоритм побудови має вигляд:

Крок 1 – Встановити ніжку циркуля у вершину кута А.

Крок 2 – Провести коло довільного радіуса.

Крок 3 – Позначити точки перетину В і С із сторонами кута.

Крок 4 – Провести коло з точки В тим самим радіусом.

Крок 5 – Провести коло з точки С тим самим радіусом.

Крок 6 – Позначити точку D їх перетину (що не збігається з вершиною кута).

Крок 7 – Провести пряму AD. Бісектрису кута побудовано.

Приклад 2. Розв’язати лінійне рівняння ax+b=0.

Пригадайте, як Ви розв’язували такі рівняння. Якщо a≠0, то маємо єдиний розв’язок x=b/a. Якщо a=0 i b=0, то будь-які значення х є розв’язком даного рівняння; якщо a=0

і b≠0, тоді таке рівняння не має розв’язку.

Запишемо алгоритм у вигляді команд:

1. Перевірити, чи a дорівнює нулю. Якщо так перейти до пункту 5, якщо ні – продовжити обчислення.

2. Розділити b на а.

3. Видати результат: «х= ».

4. Закінчити роботу.

5. Перевірити, чи дорівнює b нулю. Якщо так, перейти до пункту 8, якщо ні – продовжити обчислення.

6. Видати результат: «х – будь-яке число».

7. Закінчити роботу.

8. Видати результат: «Рівняння не має розв’язку».

9. Закінчити роботу.

Залежно від значень а і b в алгоритмі будуть виконуватися або команди 1, 2, 3, 4 (якщо a≠0), або 1, 5, 6, 7 (якщо a=0 і b≠0), або 1, 5, 8, 9 (якщо a=0 i b=0).

У наведеному прикладі в алгоритмі передбачено випадок, коли а=0. Якщо не досліджувати чи а і b дорівнюють нулю, то алгоритм буде значно коротшим:

1. Розділити b на a.

2. Видати результат: «х=».

3. Закінчити роботу.

Але в тому випадку, коли виявиться, що а=0, виконавець перерве роботу, тому що виконувати ділення на нуль неможливе, і не буде відомо, який з двох випадків мав місце: «рівняння не має розв’язку», або «має нескінченну множину розв’язків».

Форми подання алгоритмів

• Словесні.
• Словесно-формульні.
• Графічні.
• Однією з мов програмування.

Словесний запис алгоритму:

1) Задаємо конкретні числові значення кутів A, B, C.

2) Якщо сума кутів дорівнює 180°, то трикутник існує, в іншому випадку не існує.

Словесно-формульний запис алгоритму:

1) Задаємо конкретні числові значення кутів A, B, C.

2) Якщо A+ B +C=180 , то трикутник існує, в іншому випадку не існує.

Графічний запис алгоритму (блок-схема):

Графічне позначення основних блоків алгоритму.

Графічна схема (блок-схема) алгоритму – це графічне зображення алгоритму у вигляді спеціальних блоків з необхідними словесними поясненнями. Кожний етап алгоритму представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), що має певну форму в залежності від характеру операції. Блоки на схемі з’єднуються стрілками (лініями зв’язку), які визначають послідовність виконання операцій та утворюють логічну структуру алгоритму.

Важливою особливістю базових структур алгоритмів є те, що вони мають один вхід і один вихід, що дозволяє при відносній незалежності конструювати окремі блоки алгоритмів, а потім окремо розроблені структури з’єднувати між собою (вихід однієї базової структури сполучається із входом іншої). Весь алгоритм представляє лінійну послідовність базових структур. 

Псевдокод. Комбінованим способом предствалення алгоритму є написання псевдокоду. Псевдокодом будемо називати словесно-формульниий засіб зображення структур керування й алгоритмів. За основу візьмемо засоби, подібні до засобів мови С++, але будемо допускати словесно-формульні тексти. Стилізація буде полягати у використанні зарезервованих ключових слів та деяких знаків. Наведемо деякі з них.

{ } ПОЧАТОК КІНЕЦЬ

IF ELSE ЯКЩО ТО ІНАКШЕ

SWITCH ВИБІР

WHILE ЦИКЛ ПОКИ

DO WHILE ЦИКЛ ПОВТОР ПОКИ

FOR ДЛЯ

PROGRAMM ПРОГРАМА

FUNCTION ФУНКЦІЯ

Знаки, які допускаються при написанні псевдокодів:

:= знак присвоювання,

; знак обмеження (закінчення),

// коментар,

/* коментар */

Аргументи, результати, проміжні величини

Для роботи багатьох алгоритмів треба задавати початкові значення. Ці значення передаються в алгоритм за допомогою аргументів.

Аргумент – це величина, значення якої необхідно задати для виконання алгоритму.

Проте є алгоритми, що не потребують жодних початкових значень для свого виконання. Пізніше ми ознайомимося з такими алгоритмами. Однак немає жодного алгоритму, що не дає ніякого результату. Справді, яка ж потреба в такому алгоритмі? Прикладом різноманітності результатів роботи програм є ігрові комп’ютерні програми. У цих програмах дані обробляються та певним чином перетворюються у графічні і звукові образи.

Результат – це величина, значення якої отримується внаслідок виконання алгоритму.

Під час складання багатьох алгоритмів виникає необхідність крім аргументів і результатів використовувати ще й додаткові величини. Введення в алгоритм таких величин задає автор алгоритму.

Проміжна величина – це величина, яка додатково вводиться в процесі розробки алгоритму.

Базові структури алгоритму

I. Слідування. Операція слідування подається у вигляді послідовності двох (або більше) простих операцій, що виконуються одна за одною. Якщо алгоритм складається лише з послідовності простих операцій, його називають простим або лінійним алгоритмом.

II. Розгалуження (вибір). Операція розгалуження – це вказівка виконати одну з двох команд: команду1 або команду2, залежно від істинності чи хибності деякого твердження Р. Якщо твердження Р істинне, то виконується команда1. Якщо твердження Р хибне, то виконується команда2. Окремим випадком розгалуження є неповне розгалуження, коли у разі хибності твердження Р ніякі операції взагалі не виконуються.

III. Повторення (цикл). Структура повторення вказує на те, що деяка послідовність команд буде повторюватись вказану кількість разів, або до тих пір поки не виконається певна поставлена умова.

Ми вже достатньо наочно уявили собі алгоритм. Але як він виглядає з погляду звичайного користувача цього алгоритму? Найчастіше користувач не знає, яким чином цей алгоритм записаний, за допомогою яких команд, які методи були застосовані для його реалізації, якою мовою програмування. У даному випадку йдеться про виконання алгоритму на комп’ютері у вигляді готової програми. Виконавець алгоритму бачить лише його зовнішню сторону: які початкові дані необхідно задати і в якому вигляді отримується результат. Кожний, мабуть, може пригадати номер фокусника, коли той у чорну скриньку закладає одні предмети, а витягує зовсім інші. Від глядачів прихований вміст цієї чорної скриньки, і залишається таємницею, яким чином у ній відбувається «перетворення» предметів. Саме такою «чорною скринькою» для користувача і є програма, якою він користується на комп’ютері.

Результати роботи (таблицю та малюнки додаємо у текстовий документ) збережіть у власній папці з назвою "Практична робота 18".

Переглянемо презентацію.

Працюємо за комп`ютером

1. Відкрийте вікно Lazarus.

2. Установіть такі значення властивостей форми:

• колір фону - червоний;

• ширина - 200 пікселів;

• висота - 100 пікселів;

• відступ лівої межі - 150 пікселів;

• відступ верхньої межі - 100 пікселів;

• текст у рядку заголовка - Моя перша програма

3. Створіть обробник події Click для форми, виконання якого встановить зелений колір фону вікна, встановить відступ верхньої межі вікна 200 пікселів від верхньої межі екрана, збільшить його ширину на 300 пікселів, зменшить на 50 пікселів відступ лівої межі вікна від лівої межі екрана, відкриє вікно повідомлень з текстом «Змінення значення властивостей».

4. Збережіть проект у папці з іменем Моя перша програма, створеній у вашій папці.

5. Виконайте проект.

Працюємо за комп`ютером

1. Відкрийте вікно середовища Lazarus. Збережіть проект у папці з іменем Практична робота 19, створеній у вашій папці.

2. Розмістіть на формі дві кнопки і напис.

3. Установіть такі значення властивостей першої кнопки:

• ширина - 60 пікселів;

• висота - 20 пікселів;

• відступ від лівої межі форми - 120 пікселів;

• відступ від верхньої межі форми - 100 пікселів;

• текст на кнопці - Форма.

4. Установіть такі значення властивостей другої кнопки:

• ширина - 100 пікселів;

• висота - 30 пікселів;

• відступ від лівої межі форми - 300 пікселів;

• відступ від верхньої межі форми - 100 пікселів;

• текст на кнопці - Напис.

5. Установіть такі значення властивостей напису:

• ширина - 120 пікселів;

• висота - 40 пікселів;

• відступ від лівої межі форми - 150 пікселів;

• відступ від верхньої межі форми - 200 пікселів;

• текст у написі - назва вашого класу.

6. Створіть обробник події Click для першої кнопки, виконання якого встановить ширину форми 800 пікселів, висоту форми 400 пікселів, колір фону форми зелений, ширину цієї кнопки 200 пікселів, збільшить її висоту на 10 пікселів, перемістить її на 50 пікселів ліворуч і на 30 пікселів уверх, зробить її недоступною.

7. Створіть обробник події MouseMove для другої кнопки, виконання якого встановить червоний колір фону напису, відступ напису від верхньої межі вікна 200 пікселів, зменшить відступ напису від лівої межі вікна на 50 пікселів, установить колір тексту червоний і виведе у напис текст «Ми вивчаємо мову програмування Object Pascal!».

8. Збережіть нову версію проекту.

9. Виконайте нову версію проекту.

10. Закрийте вікно виконання проекту.

11. Закрийте вікно середовища Lazarus.

12. Повідомте вчителя про завершення роботи.