§ 2. Велике розселення слов’ян. Господарство та суспільство слов’ян

1️⃣   Виконайте вправу «Давні слов’яни на теренах України», позначивши на карті місця проживання східнослов’янських племінних союзів – предків українців.

2️⃣   Виконайте вправу «Чи правда, що…», давши відповіді на запитання за темою уроку.

3️⃣   Пригадати матеріал про давніх слов’ян з курсу історії в 6 класі, зокрема про те, хто такі слов’яни, якою була їхня участь у Великому переселенні народів, а також виконати онлайн-вправи, щоб перевірити, чи добре засвоїли матеріал, можна за посиланням.

4️⃣   Ви вже знаєте, що слов’яни були язичниками: обожнювали сили природи, вірили в духів і богів – покровителів худоби, родючості й добробуту. Для відправлення релігійних культів вони споруджували святилища – капища, у центрі них розташовували жертовник та ідол – статую із зображенням божества.

      У 1848 р. під час літньої посухи двоє пастушків знайшли на дні річки Збруч біля

 с. Личківці на Тернопільщині слов’янський язичницький ідол – чотиригранний стовп з вапняку висотою 2,57 м. На кожній його стороні було витесано голову та триярусний тулуб з рельєфними зображеннями богів.

      На той час українські землі перебували у складі Російської та Австрійської імперій, а кордон між ними пролягав по річці Збруч. Знахідку відвезли до Кракова, де її до цього часу експонують в археологічному музеї. З часом виготовили кілька копій ідола в натуральну величину: одна з них зберігається в Національному музеї історії України, ще одну встановлено у сквері поблизу Софійської площі в Києві.

     Збруцький ідол датують Х ст. За поширеним припущенням у верхньому ярусі зображено головних слов’янських богів: Мокош – богиню врожаю, яка тримає перед собою ріг достатку, Ладу – богиню весни, сівби й оранки, яка тримає в руці кільце, Даждьбога – верховного бога з колесом-сонцем, бога грому й блискавки Перуна з конем і мечем. У середньому ярусі зображено людей, а в нижньому – Велеса – бога родючості та добробуту, покровителя підземного царства, який ніби тримає всю світобудову.

     Водночас існує версія, що Збруцький ідол є витвором значно пізнішого часу. Прочитайте статтю. Які аргументи наводять дослідники, ставлячи під сумнів давність пам’ятки? Розгляньте зображення Збруцького ідола та знайдіть богів, про які йшлося в описі.

5️⃣   У 1908 р. під час археологічних розкопок на Старокиївській горі в центрі Києва археолог Вікентій Хвойка на глибині близько 2 м натрапив на рештки кам’яної споруди. За описом дослідника це було мурування розміром 4,2 на 3,5 м у формі овалу з чотирма виступами.

      В. Хвойка потрактував знахідку як капище Перуна, якому поклонялися давні слов’яни. Утім, під час повторних досліджень пам’ятки в 1937 р. було встановлено, що описи та малюнки розкопок 1908 р. не відповідають отриманій інформації, адже мурування мало нерівну прямокутну форму з двома виступами. Під ним археологи виявили уламки гончарного посуду часів Руси, а поблизу знайшли скляні браслети і фрагменти світильників ХІ–ХІІІ ст.

      Уявіть, що вам випала нагода провести екскурсію Старокиївською горою. Використовуючи набуті знання, підготуйте розповідь для екскурсії за планом: 1) хто такі слов’яни; 2) де і коли вони з’явилися; 3) як відбувалося Велике розселення слов’ян; 4) які слов’янські племінні союзи проживали на теренах України, зокрема над Дніпром; 5) яким було їхнє суспільне, господарське та духовне життя. Додайте до розповіді кілька речень про історію дослідження «капища Перуна». Поділіться припущеннями, чому відкриття давніх пам’яток нерідко обростає таємничими деталями, породжує міфи та легенди.

6️⃣   Розгадайте ребус, щоб пригадати, як називається металева застібка для одягу і водночас декоративна прикраса, якою скріплювали краї верхнього одягу (плащів, накидок). Це слово походить з латинської мови, де означає «пряжка», «застібка», «гаплик». Для археологів такі знахідки є дуже цінними, оскільки дають аргументи для датування культурних шарів, адже форма застібок та техніка їх виготовлення упродовж часу змінювалися.

     На території України теж виявлено чимало таких застібок. Знаходять їх переважно на території Середнього Подніпров’я як окремі знахідки, так і в складі скарбів. Наприклад, зображення № 3 – предмет Мартинівського скарбу VI–VII ст., № 4 – знахідка цього самого періоду з Києва.