Гуморинки від Халінки

«Чудово! — подумала Лінка. — У мене немає хлопця, немає подруги, тож замість цього зустрічатимусь із бабцею. Підемо з нею на вечірку для самотніх пенсіонерів. Може, і для мене знайдеться який-небудь дідусик із сивою чуприною?»

«Лінка дивилася на дошку, де Леон-кілер (так вона називала нового класного керівника) писав якісь формули… Леон-кілер був симпатичним, проте мав одну ваду: викладав математику…»

«Але, якщо Леона можна було порівняти із шоколадкою або принаймні із солодким медяником, то пані Райдуга належала до щонайгірших кислиць.

Зовнішність у неї була оманливою: крихітна голівка, причеплена до могутнього тілиська, справляла враження, що перед вами надзвичайно лагідне й добродушне створіння. Щось на зразок травоїдного динозавра.»

«Цікаво, як це мати примудрилася назвати їх такими лажовими іменами: Халіна й Казимеж!»

«Може, моя мама і чудовисько, але зараз треба зосередитися на іспиті й лише на ньому.»

«Може, на Лінку чекала якась нова ера? Ера нормальної мами?»

«Невже нам загрожує війна?

Гарують перед святами, готують гори їдла, а потім не мають сили все це спожити, такі втомлені.»