Креслення

Домашне завдання скидувати vladislav2130tolmachov@gmail.com 


24.04.2024

Тема:  Геометричні побудови

https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/38941/1/1-2.pdf

Параграф 1.4


22.04.2024

Тема:  НАНЕСЕННЯ РОЗМІРІВ

https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/38941/1/1-2.pdf

Параграф 1.3.6

01.04.2024

Тема: Нанести штрихування відповідно ГОСТ 2.306-68 

Матеріал, із якого має бути виготовлений виріб, вказують відповідним чином у рамці основного напису креслення. Для зручності користування кресленням у перерізах (у тому числі й ті, які входять до складу розрізів) наносять графічні позначення матеріалів, які характеризують матеріал тільки в загальних рисах (рис. 2.27а).

Паралельні лінії штриховок наносять під кутом 45 до лінії рамки креслення (рис. 2.26) або до осі виносного чи накладного перерізів. Відстань між лініями – 1…10 мм залежно від площі перерізу (для навчальних креслень рекомендується 2…3мм). Вона  повинна бути однаковою на всіх перерізах, які стосуються даної деталі і які виконані в одному і тому ж масштабі.


При співпаданні напряму ліній штриховки з контурними або осьовими лініями взамін кута нахилу штриховки 45° використовують кут 30° або 60° (рис. 2.27).

Штриховку суміжних перерізів наносять для одного перерізу вправо, а для іншого – вліво, або ж змінюють крок штриховки. Використовують також зсув ліній штриховки.

Вузькі площини перерізів, ширина яких на кресленні не перевищує 2 мм, дозволяється зачорнювати.

ІХ операція. Спрощено нанести шорсткість поверхонь.

На кресленнях деталей позначення шорсткості поверхонь наноситься відповідно до ГОСТ 2.309-73 «Обозначение шероховатости поверхностей», а покриття і термообробки за ГОСТ 2.310-68 «Нанесение на чертежах обозначений покрытий, термической и других видов обработок».


25.03.2024

ТЕма: Шорсткістю  поверхні  називають сліди, нерівності у вигляді западин і виступів, які залишаються на оброблюваній поверхні від різальних інструментів (різців, фрез, шліфувальних  кругів  тощо).

Величину шорсткості вибирають для кожної поверхні деталі в залежності від конкретних конструктивних, технологічних та естетичних вимог. Для  оцінювання  шорсткості поверхні ГОСТ 2789-73 встановлює шість параметрів шорсткості, серед яких переважно використовуються  –середнє арифметичне відхилення Rа в межах базової довжини. Висота нерівностей Rz по десяти точкам. Це сума середніх абсолютних значень висоти п´яти найбільших виступів та глибини п´яти найбільших западин профілю в межах базової довжини.

 При виконанні цього завдання шорсткість поверхонь курсанти визначають спрощено. Для позначення шорсткості поверхонь вводяться знаки, які передбачені ГОСТ 2.309-73:

 

 

 - для позначення шорсткості поверхні, вид обробки яких конструктором не встановлений;

 

- для позначення шорсткості поверхні, яка утворена з видаленням шару матеріалу;

 

- для позначення шорсткості поверхні, яка утворена без видалення шару матеріалу.

 

 

Знаки шорсткості повинні торкатися відповідної виносної або контурної лінії, їх рекомендують ставити безпосередньо на поверхню або по можливості ближче до розмірних ліній.

Коли немає місця на виносних чи контурних лініях, позначення знака шорсткості слід наносити на поличках ліній-виносок (рис. 2.28).

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.28 

 

 

Позначення шорсткості частин однієї і тієї ж поверхні або поверхонь елементів деталей, що повторюються (отворів, зубців тощо) наносять на зображенні лише один раз.

Коли всі поверхні деталі мають бути однакової шорсткості, то знак ставлять не на поверхні деталі, а показують оди раз у  правому верхньому куті поля креслення. Висота цього знака більша (в 1,5…3 рази), ніж знаків, які наносять на зображенні деталі. Його разом із цифрою, що показує значення шорсткості поверхні,  розміщують  на відстані 5 – 10  мм від рамки креслення. 


18.03.2024

Тема: Виконання та позначення перерізів 

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів.

Ця лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні та дотор­катися до нього. Напрям, у якому потрібно дивитися на уявну січну пло­щину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Літери завжди розміщують верти­кально. Розміри штрихів розімкнутої лінії і стрілок показані на малюнку.

Контур винесеного перерізу обводять суцільною лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують ви­несений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини.

Щоб креслення було виразнішим, фігуру перерізу виділяють штрихуванням у вигляді паралельних ліній. Штриховку наносять суцільними тонкими лініями під кутом 45°. Відстань між лініями штриховки виби­рають у межах 2...4 мм. Нахил ліній штриховки можна виконувати як уліво, так і вправо.

 

Фігуру перерізу позначають та­кими самими літерами, якими бу­ло позначено лінію перерізу: А-А, Б-Б, В-В, тобто двома однаковими літерами через тире. Напис завжди розміщують горизонтально.

 Якщо фігура перерізу симетрич­на, то винесений переріз може бути розміщений на продовженні лінії перерізу, яку в цьому ви­падку показують штрихпунктирною лінією. Стрілками і літерами такий переріз не позначають.

 

11.03.2024

ТЕМА: Виконання та позначення перерізів 

Винесений переріз може бути розміщений у розриві того вигля­ду, до якого він належить. Умовний розрив предмета на ви­гляді обмежують тонкою   хвиляс­тою лінією. Якщо предмет симет­ричний,   лінію перерізу не прово­дять і ніяких додаткових позначень не роблять.

 

Для несиметричних перерізів, розміщених у розриві, вказують лінію перерізу за допомогою розімкнутої прямої зі стрілками, але без позна­чень літерами.

 

Накладений переріз розміщують на самому вигляді, до якого він нале­жить, і саме там, де проходить січна площина. Фігуру накладеного перерізу обводять суцільною тонкою лінією. Контурні лінії вигляду в тому місці, де на нього накладається фігура перерізу, не повинні перериватись.

 

При виконанні накладеного симетричного перерізу лінію перерізу не проводять і ніяких позначень не роблять. Фігура такого перерізу повинна мати вісь симетрії, проведену у вигляді штрихпунктирної лінії.

 

Для несиметричних накладених перерізів лінію перерізу проводять у ви­гляді розімкнутої лінії зі стрілками, але літерами не позначають. 

На фігуру перерізу, як і на інші зображення на кресленні, в разі необ­хідності наносять розміри.

Штриховка перерізів не лише надає кресленню виразності, а й умовно показує, з якого матеріалу виготовлено предмет. Застосовують різні види штриховок, які відповідають певним матеріалам.

 Штриховки перерізів для деяких найпоширеніших матеріалів наведено в таблиці. Їх називають умовними графічними позначеннями матеріа­лів на кресленнях.


04.03.2024

Тема: Види перерізів

Залежно від розміщення відносно вигляду зображеного на кресленні предмета переріз може бути винесенимабо накладеним.

Винесений переріз розміщують поза контуром вигляду зображеного на кресленні предмета.

Накладений переріз розміщують усередині контуру, тобто безпосе­редньо на вигляді зображеного на кресленні предмета.

Винесені перерізи розміщують, по можливості, в розриві вигляду.

Під час виконання креслень перевагу надають винесеним перерізам, оскільки вони не обтяжують креслення зайвими лініями і значно зручніші для нанесення розмірів.


26.02.2024
Тема: Поняття про переріз 

Іноді через наявність на поверхні предмета заглибин, виступів, пазів та інших конструктивних особливостей виникає необхідність зробити переріз який за допомогою якого буде видно особливості даного предмета. Щоб точніше виявити форму предметів на кресленнях, крім виглядів, застосовують ще й інші зображення. До таких зображень нале­жать перерізи.

Щоб отримати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. На малюнку пока­зано наочне зображення предмета, умовно перерізаного допоміжною пло­щиною А. 

Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка розміщена між січною площиною А і спостерігачем, умовно відкидають. На уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка розміщена між січною площиною А і спостерігачем, умовно відкидають. На уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Утворену умовно на січній площині фігуру суміщають із площиною креслення і викреслюють її. Зображення фігури, утвореної уявним пере­різуванням предмета січною площиною, називають перерізом. Як прави­ло, фігуру перерізу креслять у тому самому масштабі, що й вигляд, до якого належить переріз.

Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показати поперечну форму предметів та форму отворів, заглибин, вирізів на поверхнях округ­лих деталей тощо.

На перерізі показують тільки те, що є у січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим. 

19.02.2024

ТЕма: Спряження 

Плавний перехід однієї лінії контура зображення в ін­шу називають спряженням. Всі спряження на кресленні виконують дугамрі кіл заданих радіусів. Точку, з якої проводять дугу плавного переходу однієї лінії до іншої, називають центром спряження.

Перехід від одного кола до іншого буде плавним тоді, коли ці кола дотикаються. Точка спряження двох кіл ле­жить на прямій, що сполучає центри спряжуваних кіл. Отже, побудова спряження завжди зводиться до визна­чення центра і точок спряження. Побудувавши центр спря­ження циркулем, розхил якого дорівнює радіусу спряжен­ня, між точками спряження проводять дугу. Вона і буде утворювати плавний перехід від однієї лінії контура зобра­ження до іншої.

Дві прямі, що перетинаються, можуть утворювати прямий, гострий і ту­пий кути. Для всіх трьох випадків спосіб побудови один і той же. Він полягає ось у чому. Дуга плавного переходу від одні­єї прямої до іншої має радіус R. Якщо це дуга кола, то для її проведення слід знати положення центра цього кола.

Послідовність побудови спряження двох прямих, що перетинаються (І).

1. Паралельно першій із спряжуваних прямих проводять допоміжну пряму на відстані радіуса спряження R від неї (ІІ).

2. Паралельно другій із спряжуваних прямих проводять
другу допоміжну пряму, також на відстані радіуса спряження R від неї (III). У точці перетину обох допоміжних прямих міститься центр спряження О.

Спряження двох паралельних прямих. Через точки спряження 1 і 2 проводимо перпендикуляр h. Ділимо його пополам. В центрі перпендикуляра ставимо циркуль, відстань між голкою і олівцем рівна h/2.

Спряження  дуги кола з прямою відбувається майже аналогічно спряженню двох прямих, що перетинаються. Відмінним є проведення допоміжної біля дуги. Ми проводимо її циркулем радіусом рівним сумі радіусу дуги та радіуса спряження.


12.02.2024

Тема: Поняття про основні види спряжень 

В побудовах зображень часто виникає необхідність поділу кола на рівні частини. Найчастіше треба поділити коло на 3 і на шість частин. Поділ краще та швидше виконувати за допомогою циркуля.



Поділ кола на три частини дуже простий. Креслимо коло необхідного діаметра. Залишаємо відстань між олівцем та голкою циркуля незмінною. Ставимо голку циркуля на одну з точок перетину кола та центрової лінії. Проводимо дугу. Перетин дуги з колом утворюють дві точки. Третя точка розміщена на протилежному боці кола в точці перетину центрової лінії та кола.

 

 

Поділ кола на 6 частин дуже схожий. Перший крок – поділ кола на три частини. Наступний – ставимо голку  в протилежну точку перетину центрової лінії та кола і проводимо дугу. Перетин дуги з колом утворюють ще дві точки. Ще дві точки – це точки, в які ставилась голка.

Поділ на 5,  7,  та більше частин за допомогою циркуля складна справа. Тому краще використовувати таблицю хорд. В ній подані коефіцієнти k, які необхідно помножити на діаметр кола d: l=d·k. Знаючи  довжину хорди ми вставляємо циркуль або вимірник на цю величину і з однієї точки відкладаємо по колу засічки. Якщо перша і остання засічки співпадуть то поділ виконаний точно.


06.02.2024

Тема: Поняття про розріз як різновид зображень креслення 

Розгляньте плакат (рис. 1). Вгорі, на рис. 1, а розміщено наочне зображення і три вигляди деталі. Внутрішні контури подано на виглядах лініями невидимого контуру (штриховими).

Рисунок 1.а – утворення розрізу

          На рис. 1.б зображено ту саму деталь, але на місці головного вигляду розміщено більш виразне зображення: на ньому невидимі контури наведено суцільними товстими основними лініями. Це і є розріз.


Рисунок 1.б – утворення розрізу

          Розріз – це зображення предмета, подумки розсіченого площиною (або декількома площинами). При цьому частина предмета, що розташована перед січною площиною, видалена.

          На розрізі показують те, що знаходиться в січній площині її за нею. Отже, розріз включає переріз. Зверніть увагу, що види зверху й зліва при цьому не змінилися (рим. 1.а,б).

          Між розрізом і перерізом є розходження. Йому можна побачити, порівнюючи зображення І і ІІ на іншому плакаті (рис. 2).


Рисунок 2 – різниця між розрізом і перерізом

          Згадаємо, що називається перерізом, розрізом.

          Запишіть у робочу зошиті: «Розріз відрізняється від перерізу тим, що на ньому зображують не тільки те, що знаходиться в січній площині, але й те, що знаходиться за нею».

          Порівнюючи на цьому кресленні (рис. 2) вигляди деталі й розріз, помітимо таке:

          1. Штрихові лінії, якими на головному вигляді були зображені внутрішні обриси, тепер обведені суцільними основними лініями, оскільки вони стали видимі.

          2. Фігура перерізу, що входить у розріз, заштрихована. Штрихування дане тільки там, де суцільні частини деталі потрапити у січну площину.

          3. Лінія, що знаходиться на передній, не зображувальній частині предмета (контур зрізу), не зображена.


30.01.2024

Тема: Проекціювання точок, належних поверхням геометричних тіл 

При побудові проекцій точок, належних гранним поверхням, виходять з умов приналежності точки грані - відсіку площини. Нагадаємо, що обмежена з усіх боків частина площини називається відсіком. Побудови виконують, використовуючи проектуючі властивості площини або удаючись до посередників, в якості яких зазвичай застосовують допоміжні прямі і площини.

ЗАВДАННЯ:

Накреслити проекції призми з точкою А на поверхні за наступними розмірами:

Висота призми-60мм; Сторона основи-50мм; hA – 25мм; хА – 10мм;

Точка А належить лівій бічній грані і задана фронтальною проекцією А2.

Горизонтальна проекція А1 розташована на стороні трикутника (горизонтальній проекції призми), оскільки грань призми - горизонтально-проектуюча.

Профільна проекція А3 точки А розташовується на лінії рівня, що проходить через А2, і на відстані Yа від осі Z3.

ЗАВДАННЯ:

Накреслити проекції піраміди з точкою А на поверхні за наступними розмірами:

Висота піраміди-50мм; Сторона основи-60мм; hA – 20мм; хА – 10мм;

Точка А належить лівій бічній грані і задана фронтальною проекцією А2.

Горизонтальна проекція А1 розташована на стороні трикутника (горизонтальній проекції піраміди), оскільки грань піраміди - горизонтально-проектуюча.

Профільна проекція А3 точки А розташовується на лінії рівня, що проходить через А2, і на відстані Yа від осі Z3.

 

Проекціювання точок, належних поверхням тіл обертання

ЗАВДАННЯ :

Накреслити проекції циліндра з точкою А на поверхні за наступними розмірами:

Висота призми-60мм; Сторона основи-50мм; hA – 35мм; хА – 15мм;

Точка А належить правій бічній грані і задана фронтальною проекцією А2.

Горизонтальна проекція А1 розташована на контурі кола –  тому як основа циліндра є горизонтально-проектуюча.

 

ЗАВДАННЯ :

Накреслити проекції піраміди з точкою А на поверхні за наступними розмірами:

Висота піраміди-50мм;

Сторона основи-60мм; hA – 15мм; хВ – 10мм;

Крок 1.

Дано: комплексне креслення конуса; фронтальна проекція А2 точки А, належній поверхні конуса. Побудувати горизонтальну А1 і профільну А3 проекції точки А.

Крок 2.

З вершини конуса точку А2 проводимо лінію до перетину в точці В2  з основою конусу. Горизонтальна проекція цієї лінії - О1В1. 

Крок 3.

Горизонтальна проекція А1  знаходиться як точка перетину  лінії О1В1  з вертикальною лінією  проекційного зв'язку.

Крок 4.

Профільну проекцію А3 знаходимо на перетині відповідних ліній проекційного зв'язку.

Крок 5.

По отриманих координатах точки А(Ха,Yа,h) будуємо її аксонометричну проекцію А' на диметрії конуса.


23.01.2024

Тема: Нанесення розмірів 

В результаті  поєднання внутрішня будова предмета виявляється види­мою не повністю. Як же показати розміри внутрішніх частин? У цьому разі розмірні лінії, що стосуються елемента внут­рішньої частини предмета (наприклад, отвору), проводять трохи далі від осі і обмежують стрілкою тільки з одного бо­ку. Розмір зазначають повний. 

Доцільно розміри зовнішніх частин предмета наносити з боку вигляду, а внутрішніх — з боку розрізу. 

16.01.2024

Тема: Поєднання частини вигляду та частини розрізу 

 Поєднані в одному зображенні частину вигляду і частину відповідного розрізу розділяють суцільною тонкою хвиляс­тою лінією, яку проводять від руки. Частину розрізу, як пра­вило, розміщують праворуч від частини вигляду.

Якщо елемент поверхні предмета, який збігається з віссю си­метрії, розміщений в отворі, на кресленні показують більш як половину розрізу.


Якщо такий елемент знаходиться зовні, то показують більш як половину вигляду. 

В обох випадках зображення ребер внут­рішньої і зовнішньої поверхонь на кресленнях зберігаються. 

23.11.2323

Тема: Поєднання вигляду і розрізу 

Щоб раціонально скорочувати кількість зображень на крес­леннях, вдаються до поєднання (суміщення) двох зображень: частини вигляду з частиною відповідного розрізу. Тоді замість двох окремих зображень — вигляду і розрізу — на кресленні одержують одне зображення — поєднання частин вигляду і роз­різу. 

Якщо замість частини застосувати повний розріз, то за одним виглядом зверху неможливо буде уявити форму і положення виступу на передньому боці предмета. На фронтальному розрі­зі його не буде зображено, адже цей елемент випадає разом з умовно видаленою передньою частиною предмета. Тому в дано­му разі доцільно поєднати частину вигляду з частиною розрізу.

 

Якщо вигляд і поєднуваний з ним розріз фігури симетрич­ні, то поєднують половину вигляду з половиною відповідного розрізу.

  Два вигляди предмета дають повне уявлення про його  зовнішню  форму.   Фронтальний  розріз  і  вигляд  зверху краще виявляють внутрішню будову предмета. Але зовнішня форма при цьому стає менш зрозумілою. Оскільки вигляд і роз­різ даної деталі симетричні, то другу половину кожного із зобра­жень легко уявити. Отже, поєднання на кресленні половини виг­ляду і половини відповідного розрізу дасть повне уявлення як про зовнішню, так і про внутрішню форми деталі.

 

Межею між поєднаними в одному зображенні половиною вигляду і половиною розрізу є вісь симетрії (штрихпунктирна лінія). Зверніть увагу на те, що на половині вигляду відсутні лінії невидимого контуру (штрихо­ві), їх недоцільно проводити, бо предмет симетричний віднос­но вертикальної осі. Ці лінії на половині вигляду повторили б обриси внутрішнього контуру, показа­ного на половині розрізу.


15.11.2023

Тема: Складні розрізи 

Деякі предмети мають таку внутрішню будову, яку неможливо показати на розрізі за допомогою од­нієї січної площини. В таких випадках застосовують розрізи, утворені за допомогою кількох січних площин. Розрізи  утворені двома і більше січними площинами,називають складними.

 

Залежно від положення січних площин складні розрізи поділяють на ступінчасті й ламані.

 

Ступінчастим називають   складний   розріз,   утворений кількома паралельними січними площинами.



Подивіться на предмет, зображений на рисунку. Він має отвори, які розташовано так, що їх неможливо показати на кресленні, застосувавши одну січну площину. Тому пред­мет умовно розрізано трьома паралельними січними площи­нами, кожна з яких виявляє форму окремого отвору. У площині креслення всі три січні площини суміще­ні в одну. Утворений таким чином розріз і буде ступінчастим.

 

Ламаним називають складний розріз, утворений за допо­могою площин, які перетинаються.

 

На рисунку  а зображено предмет, форма якого потре­бує виконання на кресленні ламаного розрізу. Щоб показати форму перерізу, отвору і заглибини, предмет умовно розріза­но двома січними площинами, що перетинаються. У площині креслення похилу січну площину суміщено з вертикальною січною площиною.


08.11.2023

Тема: Типи розрізів 

Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні.

 

Прості розрізи. Простим називають розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною.

 

При виконанні розрізів січна площина відносно горизон­тальної площини проекцій може займати вертикальне, гори­ональне чи похиле положення. Залежно від положення січ­ної площини прості розрізи поділяють на вертикальні, гори­зонтальні і похилі.

 

Вертикальним називають розріз, утворений січною пло­щиною, яка перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій. Вертикальна січна площина може бути по-різно­му розташована відносно фронтальної і профільної площин проекцій. Залежно від цього розрізняють фронтальні і про­фільні вертикальні розрізи.

 

Вертикальний розріз називають ф р о н а л ь н и м, як­що січна площина паралельна фронтальній площині проек­цій.  

  

Вертикальний  розріз  буде профільним якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій. 

Горизонтальним називають розріз, утворений січною пло­щиною, яка паралельна горизонтальній площині проекцій. 

Похилим називають розріз, утворений січною площиною, що розташована під будь-яким (але не прямим) кутом до го­ризонтальної площини проекцій. 

Залежно від положення січної площини відносно двох ос­новних вимірів предмета (довжини й висоти) розрізи поділя­ють на поздовжні й поперечні. Розріз називають поздовж­нім, якщо січна площина проходить уздовж довжини або ви­соти предмета.

  

01.11.2023

Тема: Поняття про розріз 

Внутрішню будову складного предмета можна показати за допомогою штрихової лінії. Але в багатьох випадках кількість ліній буде великою і зображення буде важким для розуміння. Для роз’яснення внутрішньої будови, поряд з перерізом, використовують розріз.

 

Розріз утворюється аналогічно до перерізу. Проте розріз включає в себе переріз та зображення деталі поза січною площиною. В розрізі можна показати не лише фігуру перерізу, а й з’ясувати елементи деталі, що знаходиться за січною площиною.


25.10.2023

Тема: Самостійна робота


19.10.2023

Тема: Масштаби креслень 

Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.

Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.

Значення масштабів стандартизоване:

масштаби зменшення - 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;

масштаби збільшення - 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.

Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші ід дійсних розмірів зображеного на креслення предмета.

Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.

Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5:1).

Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 3 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах. В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.


12.10.2023

Тема: Рамка

На форматі виконують рамку суцільною товстою основною лінією (рис. 1), на відстані 5 мм від краю з трьох сторін аркуша і на відстані 20 мм з четвертого лівого краю (для підшивання документів).



Основний напис (рис. 2), відповідно до ГОСТ 2.104-68, призначений для всіх типів креслень, за винятком будівельних.

У графах основного напису зазначають:

1 - назву виробу;

2 - позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202-80;

3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

4 - літеру, яку присвоєно документу відповідно до ГОСТ 2.103-68 (на навчальних кресленнях - «Н»);

5 - масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73;

6 - масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68;

7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

8 - загальну кількість аркушів (графу заповнюють лише на першому аркуші);

9 - назву або розпізнавальний індекс підприємства, на якому виготовлено документ (графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа);

10 - особливість роботи, яку виконують особи, котрі підписують документ;

11 - прізвища осіб, котрі підписали документ;

12 - підписи осіб, прізвища котрих зазначені у графі 11;

13 - дату підписання документа;

14...18 – зміни, які вносять відповідно до вимог ГОСТ 2.503-74


03.10.2023

Тема:  Формати

Формати і основний напис

Відповідно до ГОСТ 2.301-68, формат аркуша креслень визначається розмірами його сторін. Кожний стандартний формат має позначення, наприклад, А0. Основні формати визначаються послідовним діленням навпіл довгих сторін формату А0 (1189×841мм), площа якого дорівнює 1 м. Розміри основних форматів подані у табл. 1.

На форматі виконують рамку суцільною товстою основною лінією (рис. 1), на відстані 5 мм від краю з трьох сторін аркуша і на відстані 20 мм з четвертого лівого краю (для підшивання документів).



26.09.2023

Тема: Про предмет «Креслення»

Креслення – це базова дисципліна при вивченні теоретичних і спеціальних курсів під час  підготовки кваліфікованих робітників . При освоєнні  цього предмета учні повинні  набути навичок креслярської роботи, оволодіти технікою креслення, розвинути просторову уяву без якої неможлива творча конструкторська робота.У професійно-технічних навчальних закладах креслення має чітко виражену професійну спрямованість. Курс креслення формує в учнів знання, уміння і навички, необхідні для практичної діяльності з обраної професії. Учні повинні знати, правильно розуміти і в повній мірі використовувати під час роботи умовності  креслень, як позначення шорсткості поверхонь, допуски і посадки, зображення і позначення різі, допуски форм і розташування поверхонь, правила креслення типових деталей та інші аналогічні спеціальні дані.Креслення передбачає оволодіння учнями практичних умінь і навичок, необхідних для роботи на виробництві. У процесі навчання  учні набувають навичок користування вимірювальним інструментом, виконання геометричних побудов, наочних зображень і робочих креслень нескладних деталей, складальних одиниць, деталювання вузлів.Процес викладання курсу креслення забезпечує неперервний ланцюжок  між традиційними та інноваційними методами навчання з метою забезпечення наступності у навчанні. Теоретичні відомості з першого заняття дуже важливі для засвоєння наступного теоретичного матеріалу з креслення і практичного застосування, під час розв'язання графічних вправ і задач  геометричного, проекційного, машинобудівного і будівельного креслення. В міру просування засвоєння навчального матеріалу  акцент спрямовується у бік самостійної роботи із засвоєння деяких тем із креслення. Саме тут і починається процес самостійного мислення, пошуку розв'язання проблеми, формуються вміння глибше занурюватися в сутність досліджуваного предмета.Графічна підготовка майбутніх кваліфікованих робітників є основою і запорукою їхньої успішної подальшої навчально-пізнавальної діяльності з опанування обраної професії в стінах ПТНЗ в наступній виробничій діяльності як дипломованого фахівця.