Креслення

Домашне завдання скидувати vladislav2130tolmachov@gmail.com 


27.03.2024

Тема: Послідовність побудови аксонометричних проекцій 

Виконаємо у  двох розглянутих видах проекцій аксонометрію деталі креслення якої в трьох проекціях зображене на рис. 1.

1. Проведемо осі симетрії. Накреслимо фронтальну проекцію деталі на площині осей х і z (рис. 1, а).

2. З вершин отриманої фігури паралельно осі у проведемо ребра, на яких відкладемо відстань, що дорівнює товщині деталі (рис. 1, б), пам'ятаючи, що на прямокутній диметричній проекції товщину деталі відкладають удвічі меншою.

3. З'єднаємо крайні точки, дотримуючись правила, що протилежні сторони паралельні між собою (рис. 1, в).

4. Витремо зайві лінії, наведемо контури деталі і нанесемо розміри (рис. 1, г). '

2.2. Побудова кола в ізометрії

1. Будують ромб зі стороною, що дорівнює діаметру кола (рис. 2). Для цього через точку О проводять ізометричні осі х і у і на них з точки О відкладають відрізки, що дорівнюють радіусу кола. Через точки а, b, с і d проводять прямі, паралельні осям, отримують ромб.

2. Вписують в ромб овал. Для цього радіусом В=Аd=Ас=Ва=Вb з вершин, що лежать навпроти великої діагоналі до середини протилежної сторони, описують дуги.

3. З вершин, що лежать навпроти великої діагоналі А, В проводять відрізки до середини протилежної сторони. На перетині цих відрізків і великої діагоналі утворились точки С і D. Далі проводимо малі дуги радіусом R1=Са=Сd=Db=Dc.

 

Контрольні запитання:


20.03.2024

Тема: Аксонометрична проекція 

Аксонометрична проекція - це проекція деталі на осях X, У, 2. Згідно з ГОСТ 2.317.69, визначено п'ять видів аксонометричних проекцій. На схемі зображено їх структуру.

Залежно від положення координатних осей,  і отже, і самого предмета відносно площини, утворюються різні аксонометричні проекції. Розглянемо ті з них, які використовують найчастіше.

Утворення аксонометричного зображення косокутним проеціюванням

Проеціювання здійснюють паралельними променями під гострим кутом (меншим за 90°) до площини аксонометричних проекцій. На одержаній аксонометричній проекції передній бік предмета зображають в натуральну величину, а лівий і верхній - дещо спотворено. Утворену косокутним проеціюванням аксонометричну проекцію називають фронтальною диметричною проекцією.

Утворення аксонометричного зображення прямокутним проеціюванням

Проеціювання здійснюють паралельними променями, спрямованими перпендикулярно до площини аксонометричних проекцій. На одержаній аксонометричній проекції видно три боки предмета, але з деяким спотворенням. Коефіцієнти спотворення за аксонометричними осями однакові й дорівнюють 0,82. Утворену прямокутним проеціюванням аксонометричну проекцію називають ізометричною.

Осі аксонометричних проекцій. Для побудови аксонометричних проекцій розміри зображень відкладають уздовж аксонометричних осей х, у і z. Тому побудову аксонометричної проекції починають з проведення аксонометричних осей.

Осі косокутної фронтальної диметричної проекції розміщують, як показано на рис. 1, а: вісь х - горизонтально, вісь z - вертикально, вісь у - під кутом 45° до горизонтальної лінії. Осі виходять з однієї точки О - початку аксонометричних осей. Кут 45° будують за допомогою рівнобедреного косинця (рис. 1, а).

Для побудови зображення у косокутній фронтальній диметричній проекції вздовж осей х і z(і паралельно до них) відкладають натуральні розміри фігури, а вздовж осі у - її розміри зменшені вдвічі. Звідси й походить назва «диметрія», що по-грецьки означає «подвійні виміри».

Положення осей ізометричної проекції зображено на рис. 1, б: вісь z проводять вертикально, а осі х і у - під кутом 30° до горизонтальної лінії (120° між осями) за допомогою косинця з кутами 30°, 60° і 90° (рис. 60, б).

Для побудови зображення в ізометричній проекції вздовж осей х, у і z (і паралельно до них) відкладають натуральні розміри предмета. Звідси і походить назва «ізометрія», що з грецької перекладається як «рівні виміри».

Контрольні запитання:

13.03.2024

ТЕма: Конусність 

На кресленні деталі для точно обробленої конічної поверхні вказують конусність. Таку поверхню мають центри задньої бабки токарного верстата (рис. 4, а,б), хвостовики металорізальних інструментів, перехідних втулок для них (рис. 4, в, г) тощо.

Конусністю називають відношення різниці діаметрів основ конуса до відстані між ними (рис. 5):   K = (D-d)/l.

На кресленнях конусність, як і уклон, вказують у числових співвідношеннях. Наприклад, якщо D = 30 мм, d = 22 мм і l = 40 мм, то K = (30-22)/40=1/5 = 1 : 5.

Якщо конічна поверхня є повним конусом, то конусність визначають як відношення діаметра основи конуса до його висоти, тобто K = D/l.

На позначенні величини уклону на кресленні перед числовим співвідношенням наносять знак Δ у вигляді рівнобедреного трикутника. Його вершину спрямовують у бік вершини конуса. Вказують величину уклону над віссю усередині контуру зображення конічної поверхні (рис. 6) або на поличці лінії-виноски, проведеної від лінії контуру зображення, що відповідає твірній конуса. Починають лінію-виноску стрілкою. Позначення величини уклону, поличку лінії-виноски, вказані на ній знак і розмірне число розміщають паралельно до геометричної осі контуру зображення конічної поверхні (рис. 6)

Щоб накреслити контур зображення конічної поверхні, достатньо знати величину її конусності, діаметр однієї з основ конуса і довжину конічної поверхні. Діаметр другої основи конуса розраховують. Наприклад, якщо конусність дорівнює 1:10, d=20 мм і l=100 мм, то D=Кl+d=100/10+20=30мм.

 

Контрольні запитання


06.03.2024

Тема: Практичне застосування геометричних побудов

Багато деталей має похилі поверхні. Їх нахил відносно інших поверхонь на кресленнях задають за допомогою величину уклону. Уклони мають поверхні профілів прокату: рейки, швелери, таврові балки (рис. 1).

Уклоном називають величину, що характеризує нахил прямої лінії відносно іншої прямої (горизонтальної або вертикальної). На рис. 2, а показано СВ, яка має уклон відносно прямої АВ. Характеризують уклон відношенням катетів прямокутного трикутника АВС:   і=АС/АВ = h/l.

Наведене співвідношення вказує на те, що побудова відрізка СВ зі заданим уклоном до відрізка АВ може бути зведена до побудови гіпотенузи прямокутного трикутника АВС, у якого відношення довжин катетів АС і АВ відповідає цьому уклону.

Отже, якщо потрібно провести лінію з уклоном, наприклад, 1 : 5 відносно заданої (рис. 2, б), то до заданої прямої проводять перпендикуляр і на ньому відкладають один відрізок довільної величини, а на заданій прямій -  п'ять таких відрізків. З'єднавши між собою кінцеві точки обох відрізків, одержують заданий уклон.

Вказують на кресленнях уклони у вигляді числових співвідношень (1:3; 1:5; 1:8; 1:10; 1:12 і т.д.) або в процентах (10%; 12%). Перед числовим співвідношенням наносять знак <. Його гострий кут спрямовують в бік нахилу (рис. 2, б). Вказують величину уклону на поличці лінії-виноски, проведеної від лінії з нахилом. Починають лінію-виноску стрілкою. Поличку лінії-виноски та вказані на ній знак і розмірне число розміщують паралельно до напрямку, відносно якого задано уклон на кресленні (рис. 3).


28.02.2024

Тема: Деталювання складального креслення 

Деталювання – виконання робочих креслень деталей виробу по складальному кресленню. 

Робоче креслення деталі – це конструкторський документ, що містить зображення деталі і необхідну інформацію для її виготовлення і  контролю.

Відповідно до ГОСТ 2. 109-73 робочі креслення деталі виконуються згідно з такими вимогами:

1. Креслення повинне мати:

а) необхідну кількість виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів, для того, щоб за ними можна було повністю уявити конструктивну форму деталі. При цьому деталь необхідно так розмістити відносно фронтальної площини  проекції, щоб головний вигляд давав найбільш повне уявлення про форму та розміри деталі;

б) розміри з гранічними відхилинями, необхідні для виготовлення та контролю деталей;

в) позначення шорсткості поверхонь;

г) позначення матеріалу деталі;

д) дані про покриття, термообробки;

ж) технічні вимоги.

2. Деталь повинна бути зображена з тими розмірами, позначеннями шорсткості та іншими параметрами, які повинні виконуватись за  даним кресленням і з якими вона повинна поступати на складальну дільницю.

Приступаючи до деталювання складального креслення (у даних методичних вказівках розглянуте деталювання запобіжного клапана), потрібно його прочитати дотримуючись тієї послідовності, яка була викладена вище.

Виконання креслень деталей проводиться по операціях. Процес деталювання  при цьому складається з двох етапів:

1) підготовчий етап – з'ясування форми деталі, вибір головного зображення, кількості зображень, масштабу креслення (операції І-V, приведені далі);

2) власне виконання креслення деталі (операції VІ-XI).

І операція. Вибрати деталь, для якої складатиметься робоче креслення, визначивши по специфікації її найменування. Починати слід з виконання креслень найбільш значимих деталей.

ІІ операція. Знайти всі зображення деталі на складальному кресленні,  з'ясувати її зовнішню і внутрішню форму і визначити габаритні розміри. Ця операція є найбільш важливою. При її виконанні слід розуміти, що не можна правильно виконати креслення деталі, заздалегідь не з'ясувавши вигляду поверхонь, якими обмежені її зовнішня і внутрішня форми. Тому при виконанні цієї операції необхідно дотримуватися  наступної послідовності:

а) знайти всі зображення на складальному кресленні, починаючи з того зображення, до якого віднесена полиця з номером позиції даної деталі. При цьому дана деталь уявно як би виділяється від всіх інших. Тому на кресленнях в прикладі деталювання зображення відповідних деталей виділені суцільною  основною лінією, тоді як останні показані тонкою;

б) представляючи всі зображення деталі і враховуючи спосіб з'єднання її з іншими виробами, визначити види поверхонь, що обмежують зовнішню і внутрішню форми деталі, і на підставі цього представити її  конструкцію;

Приклади оформлення робочих креслень деталей, що входять в клапан запобіжний, наведені на с. 41,44,47,50,53,56.

ІІІ операція. Вибрати головне зображення. Намітити необхідну кількість зображень.

Головний вигляд повинен давати чітку та повну уяву  про форму і розміри деталі з найкращим використанням поля рисунка. При виборі головного вигляду слід враховувати положення, яке займає деталь під час обробки її на верстаті або при розміщенні чи роботі в механізмі.

Для деталей, що являють собою співвісні циліндри, які в основному обробляються на токарних  верстатах,  головний вигляд вибирають так, щоб вісь деталі була горизонтальною. Це такі деталі, як вали, осі, штоки, втулки тощо.

Кількість виглядів має бути мінімальною, але достатньою для того, щоб можна було повністю визначити форму деталі та нанести всі потрібні розміри. Як правило, деталь зображають не менше як у двох виглядах. До типових деталей, що  широко використовують в вузлах та пристроях, відносяться вали, гайки, штуцери, кришки. Виняток є деталі, повну уяву про форму яких дає застосування спеціальних знаків і написів (знак діаметра, квадрата , різьби тощо). Такі деталі можна зображати в одній проекції, це прості втулки, вали, штоки, гвинти, пластинки тощо.

ІV операція. Вибір масштабу креслення.

Креслення деталей можуть бути виконані в різних масштабах. Вибір масштабу для кожного креслення обумовлюється габаритами і складністю деталі. Вибрані масштаби повинні відповідати ГОСТ 2.302-68 «Масштаби».

Масштабом називають відношення лінійних розмірів зображення на кресленні до його дійсних розмірів.

Переважно креслення виконують так, щоб розміри зображення й самого предмета були однакові, тобто в масштабі 1:1. Однак залежно від величини й складності предмета, а також вигляду креслення часто доводиться розміри зображення збільшувати або зменшувати у порівнянні з дійсними. У цих випадках будують зображення в масштабі.

Залежно від складності й величини виробів, що зображуються, масштаби, згідно з ГОСТ  2.302 – 68 вибирають із такого ряду:

Масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4: 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40;

1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000.

Дійсна величина – 1:1.

Масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1. Масштаб, який вказують у графі, що має заголовок «Масштаби» (в основному написі, в таблицях), позначають: 1:1; 1:2; 2:1 і т. д. На полі креслення масштаб указують у дужках поряд із умовним позначенням зображення. Наприклад: А-А (2:1); Б1 (5:1); В (1:4).

V операція. Вибрати згідно ГОСТ 2.301-68 необхідний формат аркуша для креслення даної деталі.


21.02.2024

Тема: Читання складального креслення 

Прочитати складальне креслення – означає зуміти визначити (представити) призначення, принцип складання і розбирання виробу по даному кресленню, а також конструкцію (форму основних поверхонь) його деталей. При цьому необхідно використовувати методику (послідовність читання складальних креслень), яка складається з нижченаведених операцій.

І операція. Визначити, який виріб (його найменування і призначення) зображений на даному складальному кресленні. Найменування виробу дається у відповідній графі основного напису креслення. У загальних рисах воно  розкриває і призначення деталі. Крім того, до навчального складального креслення зазвичай додається короткий опис зображеного виробу.

ІІ  операція. Ознайомитися із зображеннями складального креслення в цілому, тобто з'ясувати, які види, розрізи, перерізи і виносні елементи є на кресленні і яке призначення кожного з них. Визначити положення січної площини, за допомогою якої виконані розрізи і перерізи, а також напрями, по яких будуються додаткові і місцеві види, якщо  такі є на кресленні.

ІІІ операція. З'ясувати пристрій накресленого виробу, тобто з яких основних частин (деталей, складальних одиниць) даний виріб складається, їх взаємне положення, способи з'єднання і призначення кожного з них. Для цього необхідно послідовно розглянути специфікацію складального креслення і зображення відповідних деталей. Наявність у виробі деталей і складальних одиниць, їх найменування, кількість визначаються по специфікації складального креслення, а форма, взаємне розташування і способи  з'єднання – по  зображеннях з врахуванням написів, що характеризують особливості виробу. Для з'ясування форми деталей необхідно вивчати одночасно всі зображення (види розрізи, перетини), керуючись правилами проекційного зв'язку. Призначення деталей розкривається їх найменуванням, конструкцією, місцем розташування у виробі та іх взаємозв’язком.

ІV операція. З'ясувати принцип роботи виробу (яким чином даний виріб здійснює своє призначення). Для цього необхідно встановити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, а також зовнішній взаємозв'язок з іншими виробами або вузлами. В першу чергу потрібно звернути увагу на рухливі частини виробу. Зовнішній взаємозв'язок визначають за відповідними даними на кресленні  і по опису виробу.

V операція. По кресленню продумати процес складання і розбирання виробу. В результаті проведення цих операцій повинне скластися повне уявлення про призначення та принцип роботи виробу.


14.02.2024

Тема:Складальне креслення 

Складальним кресленням називають конструкторський документ, який містить зображення складальної одиниці і інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю (ГОСТ 2.102-68).

Згідно з вимогами ГОСТ 2.109-73*складальне креслення повинне мати:

1.Зображення (види) складальної одиниці, що дають уявлення про конструкцію, розташування і взаємний зв'язок складових частин, з'єднаних по даному кресленню. При цьому слід враховувати ГОСТ 2.305-68 і специфічні особливості складальної одиниці. Зображення складального креслення повинні вирішувати три завдання:

а) показувати взаємозв'язок складових частин виробу, заявлених в специфі-кациії;

б) забезпечувати можливість простановки на кресленні необхідних для складального креслення розмірів;

 у) забезпечувати можливість простановки номерів позицій всіх складових  частин виробу, заявлених в специфікації.

2. Розміри. Окремого розгляду вимагають розміри на складальному кресленні:

- габаритні (довжина, ширина і висота виробу);

- приєднувальні – розміри елементів деталей, що входять в даний вузол і не задіяних в даній збірці ;

- установочні – розміри, по  яких здійснюється прив'язка даного виробу до опорної поверхні іншого складального з'єднання;

- довідкові  розміри – це особлива група розмірів, які на відміну від всіх розмірів взагалі не несуть жодного смислового навантаження. Будь-який довідковий  розмір – крихітне  джерело інформації;

3. Вказівки про характер спряження і методи його виконання.

4.  Номери позицій  складових частин, що входять у виріб. Кожна деталь, що входить у виріб, повинна мати свій номер.

5.  Основні характеристики виробу: над основним написом можуть бути вказані технічні вимоги.

Роботу з виконання завдання можна умовно розділити на два етапи: читання складального креслення і безпосереднє його деталювання.


09.02.2024

Тема:  виносні і розмірні лінії 


07.02.2024

Тема: Матеріали, потрібні для виконання ескізу 


02.02.2024

Тема: Загальні відомості про ескізи 


31.01.2024

Тема: Побутова виглядів


Під час виконання креслення необхідно правильно визначити кількість зображень і положення деталі на ньому. Предмет намагаються розташувати так, щоб більша частина його елементів на головному вигляді була зображена як видима (рис. 4а). Кількість зображень має бути найменшою і давати найбільш повне уявлення про форму та розміри предмета (рис. 4б). Побудова виглядів. Рисунок 4. Визначення кількості виглядів: а) – вибір головного вигляду; б) – розміщення виглядів на кресленн 

За наочним зображенням предмета побудуйте три вигляди, використовуючи послідовність побудови. Вказівки до роботи: Накресліть рамку та таблицю основного напису. Визначте центр робочого поля і проведіть лінії (горизонтальну та вертикальну), розділивши робоче поле аркуша на чотири частини. Проведіть допоміжну лінію під кутом 45° від центра аркуша вправо вниз. 4. Визначте головний та відповідно інші вигляди деталі. Накресліть габаритні прямокутники кожного вигляду тонкою лінією. Накресліть зображення виглядів у кожному з них та проведіть лінії проекційного зв’язку. Проставте розміри деталі. Перевірте виконане креслення. Обведіть лінії видимого контуру суцільною основною лінією. Заповніть основний напис. Назва роботи — «Деталь»Завдання: 

24.01.2024

Тема: Місцеві та додаткові вигляди 


Головний вигляд повинен давати найбільш повне уявлення про форму, розміри та службове призначення предмета (рис.1). Рис. 1. Головний вигляд 

Додатковий вигляд – зображення, утворене внаслідок проєкціювання частини предмета на додаткову площину, не паралельну основним площинам проекцій (рис. 2а). Додаткову площину розміщують паралельно до нахиленої частини предмета, який проєкціюється на додаткову площину в натуральну величину (рис. 2б). Рис. 2. Додатковий вигляд: а), б) – паралельний; в) - повернутий. Додаткові вигляди на кресленні позначаються літерами і стрілками. 

Місцевий вигляд – зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Його застосовують, коли треба показати форму й розміри окремих елементів предмета, наприклад, отвір в деталі, фланець і т. п. Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву чи не обмежений. Позначення місцевого вигляду не відрізняється від позначення додаткового вигляду. Застосування місцевого вигляду дає змогу зменшити обсяг графічної роботи, зекономити місце на полі креслення (рис.3). Рис.3. Місцевий вигляд 

06.12.2023

Тема: КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕРІЗІВ 

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕРІЗІВ ВИНЕСЕНІ НА КЛАДЕНІ ПЕРЕРІЗИ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬСЯ ЗА ЗОБРАЖЕННЯМ ПРЕДМЕТА ПЕРЕРІЗИ,ЯКІ ВИКОНУЮТЬСЯ НА ЗОБРАЖЕННІ ПРЕДМЕТА 


Виносні елементи. Виносний елемент - додоткове зображення частини предмета, які виконують у більшому масштабі ніж основне зображення. 

З А П И Т А Н Н ЯЩо таке переріз?В якій послідовності виконують переріз предмета?Як поділяються перерізи?Як виконується виносний переріз, якщо він є симетрична фігурою?Як виконують накладені перерізи?Що таке виносний елемент,як він виконується?Як позначаються перерізи?Що означає стрілка на вигляді предмета при виконанні перерізу?Як позначається напрямок січної площини, при виконанні перерізів? 

03.11.2023

Тема: "Перерізи, їх зображення І позначення на кресленні."

Перерізи, їх зображення і позначення на кресленні. Знати: що таке переріз, послідовність його виконання,позначення та зображення на кресленні. Вміти: виконувати та позначати перерізи. МЕТА: Набуття практичних навиків виконання та позначення перерізів при виконанні креслень.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПЕРЕРІЗУПЕРЕРІЗ- зображення фігури, утвореної при умовному пересіченню деталі однією,або декількома площинами.1. В належному місці креслення уявно провести січну площину.2. Обдві частини предмета умовно відкинути. Фігуру перерізу повернути у положення, паралельне площині проекцій. 

АНапрямок січної лощини. Напрямок поглядуспостерігача. Назва площини. А 

27.10.2023

Тема: " Графічна робота, Ізометрія"

Будуємо вісі Х,У,Z . Між вісьми кут 120 градусів . В кого нема транспортира . Від вертикальної лінії по горизонтальній в ліво відраховуємо 5 клітинок , донизу 3 клітинки . Крапку що утворилася з'єднуємо з вертикальною лінією . Будуємо праву вісь так само . ZXY 


Будуємо основу фігури Від перетину вісей по нижній з ліва відкладаємо 40 мм. По правій нижній 60 мм. Паралельно їм будуємо протилежні сторони основи . 

Від кожного кута до верху відкладаємо 90 мм. Паралельно вісі Z 

З'єднуємо між собою краї верхніх відрізків . Отримуємо контури верхньої основи . 

По ребрах від вершин до низу відкладаємо 20 мм . З'єднуємо крапки що утворилися між собою . 

По вісі X від вершин відкладаємо 15 мм. 

З'єднуємо протилежні крапки між собою . Паралельно вісі У . 

Все зайве витираємо . Видимі контури деталі наносимо товстою основною лінією , не видимі пунктирною . Хто знайде помилку отримає додаткові бали . 

Наносимо розміри в мм. Здаємо роботу . 

20.10.2023

Тема: Самостійна робота

13.10.2023

Тема: Масштаби креслень 

Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.

Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.

Значення масштабів стандартизоване:

масштаби зменшення - 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;

масштаби збільшення - 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.

Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші ід дійсних розмірів зображеного на креслення предмета.

Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.

Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5:1).

Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 3 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах. В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.


06.10.2023

Тема: Рамка

На форматі виконують рамку суцільною товстою основною лінією (рис. 1), на відстані 5 мм від краю з трьох сторін аркуша і на відстані 20 мм з четвертого лівого краю (для підшивання документів).


Основний напис (рис. 2), відповідно до ГОСТ 2.104-68, призначений для всіх типів креслень, за винятком будівельних.

У графах основного напису зазначають:

1 - назву виробу;

2 - позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202-80;

3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

4 - літеру, яку присвоєно документу відповідно до ГОСТ 2.103-68 (на навчальних кресленнях - «Н»);

5 - масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73;

6 - масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68;

7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

8 - загальну кількість аркушів (графу заповнюють лише на першому аркуші);

9 - назву або розпізнавальний індекс підприємства, на якому виготовлено документ (графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа);

10 - особливість роботи, яку виконують особи, котрі підписують документ;

11 - прізвища осіб, котрі підписали документ;

12 - підписи осіб, прізвища котрих зазначені у графі 11;

13 - дату підписання документа;

14...18 – зміни, які вносять відповідно до вимог ГОСТ 2.503-74


29.09.2023

Тема:  Формати

Формати і основний напис

Відповідно до ГОСТ 2.301-68, формат аркуша креслень визначається розмірами його сторін. Кожний стандартний формат має позначення, наприклад, А0. Основні формати визначаються послідовним діленням навпіл довгих сторін формату А0 (1189×841мм), площа якого дорівнює 1 м. Розміри основних форматів подані у табл. 1.

На форматі виконують рамку суцільною товстою основною лінією (рис. 1), на відстані 5 мм від краю з трьох сторін аркуша і на відстані 20 мм з четвертого лівого краю (для підшивання документів).


06.09.2023

Тема: Про предмет «Креслення»

Креслення – це базова дисципліна при вивченні теоретичних і спеціальних курсів під час  підготовки кваліфікованих робітників . При освоєнні  цього предмета учні повинні  набути навичок креслярської роботи, оволодіти технікою креслення, розвинути просторову уяву без якої неможлива творча конструкторська робота.У професійно-технічних навчальних закладах креслення має чітко виражену професійну спрямованість. Курс креслення формує в учнів знання, уміння і навички, необхідні для практичної діяльності з обраної професії. Учні повинні знати, правильно розуміти і в повній мірі використовувати під час роботи умовності  креслень, як позначення шорсткості поверхонь, допуски і посадки, зображення і позначення різі, допуски форм і розташування поверхонь, правила креслення типових деталей та інші аналогічні спеціальні дані.Креслення передбачає оволодіння учнями практичних умінь і навичок, необхідних для роботи на виробництві. У процесі навчання  учні набувають навичок користування вимірювальним інструментом, виконання геометричних побудов, наочних зображень і робочих креслень нескладних деталей, складальних одиниць, деталювання вузлів.Процес викладання курсу креслення забезпечує неперервний ланцюжок  між традиційними та інноваційними методами навчання з метою забезпечення наступності у навчанні. Теоретичні відомості з першого заняття дуже важливі для засвоєння наступного теоретичного матеріалу з креслення і практичного застосування, під час розв'язання графічних вправ і задач  геометричного, проекційного, машинобудівного і будівельного креслення. В міру просування засвоєння навчального матеріалу  акцент спрямовується у бік самостійної роботи із засвоєння деяких тем із креслення. Саме тут і починається процес самостійного мислення, пошуку розв'язання проблеми, формуються вміння глибше занурюватися в сутність досліджуваного предмета.Графічна підготовка майбутніх кваліфікованих робітників є основою і запорукою їхньої успішної подальшої навчально-пізнавальної діяльності з опанування обраної професії в стінах ПТНЗ в наступній виробничій діяльності як дипломованого фахівця.