Франція в 1920– 1930-х рр.

Тема: Франція. Політичний та соціально-економічний розвиток Франції в 1920–

1930-х рр. Народний фронт і його уряди. Едуард Даладьє

Мета: охарактеризувати наслідки Першої світової війни для Франції, розкрити 

основні тенденції політичного та економічного розвитку країни у 1920-ті рр., показати особливості кризи 1930-х рр. у Франції; охарактеризувати процес приходу Народного фронту до влади, показати розвиток Франції у період перебування при владі уряду Народного фронту, розкрити суть політики і причини поразки Народного фронту;  формувати в учнів уміння аналізувати і узагальнювати історичний матеріал; виховати в учнів почуття патріотизму, толерантності, поваги до історичного минулого своєї держави. 

Тип  уроку: урок  формування компетентностей

Формувати групи компетентностей:

- Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості 

вивчення світової історії; толерантного ставлення до інших народів; виховувати 

патріотизм на прикладах історичних осіб;

- Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

- Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації; 

критичного аналізу різних джерел.

Обладнання:  підручники, зошити, мультимедійна презентація, відеоматеріали, 

роздатковий та наочний матеріал, історична карта, атласи.

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Фронтальне опитування.

1)   Назвіть основні підсумки Першої світової війни для Великої Британії.

2)   Які реформи були здійснені урядом Ллойд-Джорджа у повоєнні роки?

3)   Як було розв'язано ірландську проблему?

4)   Чим було зумовлено створення першого лейбористського уряду?

5)   Охарактеризуйте   економічний  розвиток   Великої  Британії у 1920-ті рр.

6)    Які причини призвели до страйку 1926 р.?

7)   Чому він зазнав поразки?

8)   Яку країну – Англію чи США – охопила раніше економічна криза 1930-х рр.?

9)  Коли в Англії було утворено « Національний уряд » ? Хто його очолив? Які партії входили до складу «Національного уряду»?

10) У якому році було ухвалено Вестмінстерський статут?

11) Назвіть ім'я короля, який у результаті династичної кризи в Англії відмовився від престолу?

12)  Хто очолював уряд в Англії напередодні війни?

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

1. Наслідки Першої світової війни для Франції. 

Учитель будує свою розповідь за матеріалом наведеної таблиці. Наслідки Першої світової війни для Франції.

План

Характеристика

Людські втрати

1,4 млн загиблих; 2,8 млн поранених; 600 тис. калік. Декілька мільйонів людей у 1918—1919 рр. стали жертвами грипу «іспанка». Навіть після приєднання Ельзасу і Лотарингії кількість населення Франції була меншою, ніж до війни

Матеріальні збитки

Збитки становили чверть національного багатства (200 млрд франків). Зруйновано майже 10 тис. підприємств, 900 тис. житлових будинків, 200 шахт.

Розорення сільського господарства північно-східних районів країни (2 млн га землі стали непридатними для сільськогосподарського використання)

Територіальні зміни

Приєднано Ельзас і Лотарингію. Зросли колоніальні володіння: підмандатні території (Ліван, Сирія, Камерун, Того)

Зміни в економіці

Зростання питомої ваги воєнної економіки; посилилося державне втручання в економіку; за рахунок приєднання Ельзасу зросли запаси вугілля на 40 % , залізної руди – вдвічі, потужності металургії збільшилась на 75 % ; зросла концентрація виробництва; швидко розвивалися новітні галузі виробництва: авіаційна, автомобільна, хімічна й електротехнічна

Соціальні зміни

Погіршення матеріального становища населення; зростання прошарків суспільства, що потребували соціального захисту (інваліди, біженці, безробітні, демобілізовані з армії тощо); зростання робітників найманої праці; скорочення кількості сільського населення; нестача робочої сили, особливо кваліфікованої

2.  Розвиток країни в 1920-ті рр.

Робота з підручником.

Складіть конспект за відповідним матеріалом підручника.

1)   Які політичні сили вели боротьбу у 1920-ті рр.?

2)   Навколо яких питань велась політична боротьба?

3)  Визначте    особливості    економічного    розвитку    Франції у 1920-ті рр. Які фактори впливали на економічний розвиток країни?

4)  Чому економічна криза 1930-х рр. почалась у Франції пізніше, ніж в інших провідних країнах світу?

Опрацюйте матеріал підручникам складіть таблицю «Політичний розвиток Франції у 1920-ті — на початок 1930-хрр.».

Події, що

мали визначальний

вплив на перебіг виборів

Партії, які здобули перемогу

на виборах і утворили правлячу коаліцію

Політичний блок, що знаходився при владі. Роки перебування при владі

Політична програма, яку намагалися реалізувати політичні блоки

що перемогли на виборах

Перемога

у Першій

світовій війні

Праві партії

«Національний блок», 

1919-1923

Зменшення втручання держави в економічне життя. Уникання соціальних реформ. Придушення страйкової і революційної боротьби. Закріплення за Францією домінуючого становища в Європі.

Вирішення внутрішніх проблем за рахунок Німеччини: «Боші за все заплатять!»

Провал

рурської

авантюри

Ліві та

центристські

партії

«Картель

лівих»,

1924-1925

Запровадження прогресивного прибуткового податку. Контроль держави над провідними галузями економіки. Відмова від жорсткого ставлення до Німеччини, примирення з Німеччиною. Встановлення дипломатичних відносин із СРСР

Фінансова криза і відплив капіталу. Колоніальні війни (Марокко, Сирія)

Праві та

центристські

партії

Партія

«Національної єдності»,

1926-1928

Боротьба з інфляцією. Скорочення державних витрат за рахунок зменшення бюрократичного апарату. 

Збільшення податків для дрібних власників. Надання пільг великим підприємцям. 

Надання допомоги у зв'язку з безробіттям. Упровадження пенсій по старості, допомоги в разі інвалідності, хвороби, вагітності. Прийняття пакту Бріана-Келлога. 

Створення єдиної Європи

Зміна виборчого

закону.

Запровадження 

мажоритарної

системи

Праві партії

1928-1932

3. Французький фашизм.

Загострення економічних проблем, нездатність традиційних політичних партій вивести країну з кризи призвели до зростання популярності фашистських (ультраправих) організацій, які виникли у Франції в 1920-х рр.

Соціальною опорою фашизму були дрібні власники, люмпени, клерикали, частина великих фінансистів і промисловців, одержимі ідеями сильної влади і сильної Франції.

Фашистський рух у Франції мав суттєві відмінності: він не був єдиним; не виступав за повну ліквідацію демократичних інститутів, а лише за їх обмеження для «ворогів нації» – комуністів і соціалістів. Такі особливості крилися в природі французького суспільства, якому притаманні демократизм і багатопартійність.

Фашистські організації були не класичними партіями, а воєнізованими організаціями – лігами. Найбільшу фашистську лігу «Вогняні хрести», яка об'єднувала колишніх фронтовиків, очолював полковник де ля Рок. Ліга звинувачувала уряди у зраді національних інтересів Франції, у м'якому ставленні до Німеччини. Організація об'єднувала майже 350 тис. осіб. Вона влаштовувала факельні походи, мітинги, вимагаючи «сильної влади». Інша організація «Аксьйон франсез» («Французька дія») мала шовіністичний і монархічний характер та об'єднувала 60 тис. осіб. її воєнізований підрозділ «королівські молодчики» влаштовував погроми установ лівих партій.

Прихід нацистів до влади в Німеччині підштовхнув французьких фашистів до активних дій. Приводом до їх виступу стала справа Ставиького. Цей шахрай прийняв під заставу коштовності в іспанського аристократа, який утік до Франції після революції 1931 р. в Іспанії. Згодом він замінив у коштовностях діаманти на підробні та продав їх, п коли це викрилося, заподіяв собі смерть. У процесі розслідування з'ясувалося, що Стависький чинив таке шахрайство протягом тривалого часу під прикриттям вищих урядовців.

Цей скандал фашисти вирішили використати для критики демократичного устрою і на хвилі народного невдоволення захопити владу. 6 лютого 1934 р. загони фашистів пішли на штурм парламенту. Дорогою вони громили магазини, нищили машини та ін. Поліція відкрила вогонь. Під час подій 17 осіб загинуло, 2 тис. було поранено. Уряд Даладьє негайно подав у відставку. Францію крім політичної охопила й економічна криза.

Риси французького фашизму.

– Організаційна розпорошеність (існувало декілька фашистських (ультраправих) організацій).

–  Фашистський рух був представлений воєнізованими лігами, а не

політичними партіями, що не давало їм можливості використовувати легітимні методи приходу до влади.

– Відсутність єдиного вождя та єдиної ідеологічної основи.

– Вузька соціальна база.

4. Уряд Народного фронту.

Під час висвітлення цього питання вчитель може використати структурно-логічну схему.

Народний фронт у Франції

Недопущення приходу до влади профашистських сил

Вихід з економічної кризи та депресії. Забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку Франції

Причини утворення Народного фронту у Франції

Етапи становлення Народного фронту у Франції

12 лютого 1934 р.

Спільна участь соціалістів і комуністів в антифашистському політичному страйку

27 червня 1934 р.

Укладення Пакту про єдність дій між соціалістами і комуністами з метою захисту демократичних свобод і заборони фашистських організацій

Жовтень 1934 р.

Заклик лідерів комуністів М. Тореза об'єднатися всім прихильникам свободи і демократії в «Народний фронт боротьби за хліб, свободу і мир»

Липень 1935 р.

Утворення Народного фронту

14 липня 1935 р.

Спільна антифашистська демонстрація на чолі з Леоном Блюмом (соціаліст), Морісом Торезом (комуніст), Едуардом Деладьє (радикал)

Учасники Народного фронту

Соціалістична партія,  Комуністична партія, Радикальна партія,   профспілки, антифашистські організації французької інтелігенції

Вибори 1936 р.

Народний фронт отримав 57 % голосів виборців і, відповідно, 330 із 612 місць у палаті депутатів парламенту. Народний фронт отримав право сформувати уряд, який очолив Леон Блюм

Заходи уряду Народного фронту

– Було прийнято 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту.

– Заборона воєнізованих організацій – фашистських ліг. Ультраправі (фашистські) партії та організації мали діяти в межах, дозволених конституцією.

– Урегулювання трудових конфліктів між профспілками і роботодавцями.

– Запровадження 40-годинного робочого тижня, двотижневої відпустки, що оплачується.

– Підвищення пенсій.

– Збільшення допомоги по безробіттю.

– Створення системи державної закупівлі сільгосппродукції за стабільними цінами.

– Встановлення державного контролю над Французьким банком і залізницями

Робота з документом.

Програма Народного фронту

(Витяг)

 І.    Політичні вимоги

1.   Захист свободи.

§ 1. Загальна амністія.

§ 2. Проти фашистських ліг:

а) ефективне роззброєння та розпуск напіввійськових формувань відповідно до закону;

б)  застосування законом заходів, що передбачаються в разі провокації, вбивства чи замаху на безпеку держави.

§ 5. Профспілкові свободи:

а) застосування й дотримання права спілок;

б) дотримання права жінок на працю.

2.   Захист миру.

§ 1. Заклик до співпраці всього народу і особливо трудящих мас у справі збереження та організації миру.

§ 2. Міжнародне співробітництво в межах Ліги Націй з метою гарантування колективної безпеки через визначення агресора та автоматичне й солідарне застосування санкцій у разі агресії.

§ 4. Націоналізація військової промисловості та скасування приватної торгівлі зброєю.

II.  Економічні вимоги

§ 1. Відновлення купівельної спроможності, що була знищена чи послаблена кризою.

§ 2. Проти безробіття та промислової кризи:

а) скорочення робочого тижня без скорочень зарплати;

б)  залучення до трудового процесу молоді внаслідок створення системи переходу престарілих трудящих на пенсію у достатньому для прожиття розмірі.

Запитання до документа

З'ясуйте основні положення програми Народного фронту. Які з них було виконано, а які – ні, і чому?

Розповідь учителя.

Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші напрямки розвитку Франції. Навколо цього питання розгорілися суперечки.

Комуністи й частина соціалістів вимагали повного викорінення фашизму, навіть з обмеженням конституційної законності. Радикали і сам Л. Блюм вважали за неможливе порушувати конституцію.

Комуністи прагнули продовжувати реформу в бік запровадження соціалізму, зокрема різкого збільшення податків на підприємців, установлення жорсткого контролю над підприємствами і фінансами. Л. Блюм на це не погоджувався. Він прагнув спершу закріпити попередні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про «перерву» в реформах.

Зростаючі державні витрати призвели до спаду виробництва. Щоб активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації франка. Це робило французькі товари дешевшими на зовнішньому ринку, а відтак і більш конкурентоспроможними. Комуністи виступили проти девальвації франка, стверджуючи, що це призведе до зростання цін усередині країни.

До вищезазначених розбіжностей між комуністами й соціалістами додалися розходження в питаннях зовнішньої політики.

Економічне становище Франції тим часом почало погіршуватися. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих податків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося на темпах зростання економічного розвитку. Водночас зросли прибутки громадян. За відносно стабільного виробництва це спричинило диспропорцію між грошовою і товарною масою, а отже – зростання цін, тобто інфляцію.

Економічні негаразди викликали в населення розчарування діями Народного фронту.

Економіка так і не вийшла на докризовий рівень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями у Народному фронті. У червні 1937 р. Л. Блюм подав у відставку: криза коаліції стала очевидною.

Робота з документом.

Із виступу Ф. Рузвельта на закритій прес-конференції 25 вересня 1936 р.

«Уявіть на мить, що брат Гувер залишився б президентом до квітня 1936 р., продовжуючи свою політику попередніх чотирьох років, не зробив би ніяких кроків у бік соціального забезпечення або допомоги фермерам або ліквідації дитячої праці й скорочення робочого дня і введення пенсій по старості. Якби це сталося у квітні теперішнього (1936 р.) року, становище у нашій країні нагадувало б те, яке застав Блюм, прийшовши до влади. Французи впродовж 25 чи 30 років нічого не зробили в галузі соціального законодавства. Блюм приступив до здійснення його, бо отримав загальний страйк вже у перший тиждень перебування при владі. Він (загальний страйк) зажадав 40-годинний робочий тиждень... [Блюм] провів закон, який скорочував робочий день. Вони (страйкуючі) зажадали один вихідний у тиждень, що оплачується, потім вони зажадали негайно створити комісію для підготовки плану для забезпечення пристарілих. Блюм зробив все це, але чи не було це занадто пізно».

Запитання до документа.

1)   Яку оцінку реформам Народного фронту дав Ф. Рузвельт?

2)   У чому вбачає причину поразки реформ Народного фронту Ф. Рузвельт?

3)    Порівняйте реформи Народного фронту і «Новий курс» Ф. Рузвельта.

Історичний портрет.                                           

Даладьє Едуард (1884–1970) – французький політик. Прем'єр-міністр Франції у 1933–1934 і 1938–1940 рр. Лідер партії радикалів і радикал-соціалістів. Взяв участь в створенні Народного фронту. У багатьох урядах обіймав посади міністра колоній, громадських робіт, але найчастіше займав кабінети міністра оборони, національної оборони, воєнного міністра. Двічі його призначали міністром закордонних справ. Безпосередньо з його прем'єрством пов’язана й політика умиротворення. Саме на його долю випала ганьба мюнхенської угоди, яка була зрадою відданого союзника Чехо-Словаччини. Зрозумівши згубність політики умиротворення, Даладьє взяв курс на відновлення співробітництва з СРСР, але Сталін віддав перевагу угоді з Гітлером. На його совісті «дивна війна», яку Франція і Англія вели у вересні 1939 – травні 1940 р. проти Німеччини. Також він зволікав з наданням допомоги Фінляндії, яка в 1940 р. зазнала агресії СРСР. У кінцевому підсумку на ньому лежить вина за національну катастрофу Франції у 1940 р. Після окупації Франції Даладьє був заарештований і кинутий до гітлерівського концтабору. По завершенню Другої світової війни повернувся до політичного життя. У 1946 – 1958 рр. депутат Національних зборів Франції. Після приходу Ш. де Голля до влади Даладьє відходить від політичного життя.

5. Франція напередодні національної катастрофи.

Робота з підручником.

Складіть тези на тему: «Франція напередодні національної катастрофи. Уряд Е. Даладьє».

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Фронтальне опитування.

1)  Які наслідки Першої світової війни для Франції?

2)  Які політичні сили скористалися з перемоги у війні?

3)  Під якими гаслами вони здобули перемогу на виборах?

4)  Які   політичні   сили   змінювалися   при   владі   у   Франції у 1920-ті рр.?

5)  Чим принципово відрізнялися їх програми?

6)  Охарактеризуйте економічний розвиток країни у 1920-ті рр.?

7) Чому криза 1930-х рр. вразила Францію пізніше, ніж інші країни Америки і Європи?

8)    Який вплив на політичне життя країни мала криза?

Запитання.

1. Назвіть основні наслідки Першої світової війни для країни.

2. Які причини піднесення промисловості Франції у 1920-х рр.? 

3. З'ясуйте особливості політичного розвитку Франції у 1920-х рр. 

4. Який із зазначених урядів правив раніше: «Картель лівих», «національної єдності», «Уряд національного блоку»? 

5. Як економічна криза у Франції позначилася на економічному і політичному розвитку?

6.  Охарактеризуйте французький фашизм.

7.   Як ви вважаєте, чому фашизм у Франції не знайшов значної підтримки? Яка роль у цьому історичних традицій країни?

8.  З'ясуйте причини утворення Народного фронту. Чому саме у Франції виник перший Народний фронт?

9.    Які партії утворили Народний фронт?

10. Які реформи були проведені урядом Народного фронту? У чому причини низької економічної ефективності політики Народного фронту?

11.  Які причини розпаду Народного фронту?

12.  Яка роль комуністів у Народному фронті?

13.  Чим було зумовлено відхід уряду Е. Даладьє від реформ Народного фронту?

14. Чи можна вважати закономірним розпад Народного фронту?   

ПІДСУМКИ УРОКУ

Після повоєнного економічного спаду у середині 1920-х рр. Франція вступила в період економічної стабілізації та піднесення. Крім Нагальних тенденцій, які визначали розвиток економіки провідних країн світу, на економіку Франції впливали і додаткові фактори: приєднання промислово розвинутих Ельзасу та Лотарингії, контроль над шахтами Саару, відновлення, зруйнованих війною районів, репарації і Німеччини, зміцнення обороноздатності країни (будівництво «Лінії Мажино», переозброєння армії).

Політична боротьба розгорталась між правими і лівоцентристськими, партіями, які відстоювали діаметрально протилежні погляди На розвиток країни і на міжнародні відносини.

Народний фронт був насамперед засобом боротьби проти фашизму. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до влади було ліквідовано, чого не можна сказати про сам фашизм.

Водночас Народний фронт був спробою знайти вихід із кризи й депресії. Підсумком цих дій стало прийняття цілого пакета соціально-економічних заходів, які заклали основу формування в подальшому держави «процвітання». Значною мірою ці дії були схожі на «новий курс» Рузвельта, на заходи уряду Гансона у Швеції. Відмінність полягала в тому, що в реалізації цих заходів брали участь комуністи. Для них Народний фронт був вимушеною та перехідною формою до реалізації їхньої соціальної ідеї, яку неможливо уявити без «диктатури пролетаріату». Це й надало діяльності фронту аморфного і нестійкого характеру. Участь комуністів у Народному фронті створила небезпеку його перетворення із засобу захисту демократії від фашизму в засіб ліквідації демократії заради «диктатури пролетаріату». Протиріччя, що наростали в Народному фронті, призвели до його розпаду. Наслідком політики другої половини 1930-х рр. стали накопичені в суспільстві втома від постійних соціально-політичних негараздів і зневіра в демократичні ідеали. Наступний уряд Деладьє не зумів вивести країну з кризи, а прорахунки у зовнішній політиці призвели до поразки Франції у 1940 р. та її окупації гітлерівськими військами.

V. Домашнє  завдання.

Вивчити  параграф  з  підручника.

2. Підготуйте реферати за темами: «Французький фашизм», «Комуністи й уряд Народного фронту».