Україна навесні 1920- в 1921 рр.

Тема: Україна навесні 1920- у 1921 р. Варшавська угода. Війна союзницьких

українсько-польських військ проти більшовиків у 1920 р. Розгром більшовиків під Варшавою–Замостям. Поразка Збройних сил Півдня Росії. Червоний терор у Криму. Повстанський рух 1920–1921 рр. Другий Зимовий похід. Поразка та наслідки українського визвольного руху.

Мета: розкрити зміст Варшавської угоди між Польщею і УНР розглянути характер,

головні події та підсумки радянсько-польської війни 1920 р.; продовжувати формування вміння читати історичний атлас (карту); виховувати повагу до традицій боротьби за українську, державність.

Тип уроку: урок формування компетентностей

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення історії своєї держави; формувати патріотизм та громадську позицію;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації.

Обладнання: підручники, зошити, мультимедійна презентація, відеоматеріали,

роздатковий та наочний матеріал, історична карта, атласи.

Основні дати:

21 квітня 1920 р.— підписання у Варшаві загальної, торговельно-економічної конвенції між УНР і Польщею;

25 квітня 1920 р.— початок наступу польсько-українських військ на Україну;

6 травня 1920 р.— вступ до Києва польсько-українських частин і переїзд Директорії до Києва;

травень—червень 1920 р.— контрнаступ Червоної Армії;

12 червня — вступ радянських части до Києва;

23 липня — початок наступу радянських військ на Варшаву;

14 серпня 1920 р.— контрнаступ польських військ під Варшавою;

12 жовтня 1920 р.— перемир'я польського уряду з більшовиками;

18 березня 1921 р.— Ризький договір.

Хід уроку:

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Опитування.

1. Що змінилось в діях більшовиків по відношенню до України?

2. Розкажіть про політику більшовиків на селі. В чому полягали зміни?

3. Дайте характеристику більшовицькій політиці в промисловості.

4. Яким чином більшовикам вдалося ліквідувати багатопартійність?

ІІІ. Вивчення нової теми.

1. Радянсько-польські відносини.

Бесіда.

1. Коли і як відродилася Польська держава? (Восени 1918 p., після розпаду Австро-Угорщини і поразки Німеччини в Першій світовій війні)

2. Хто став на чолі Польської держави? (Ю. Пілсудський.)

3. Чим закінчилася польсько-українська війна 1918—1919 рр.? (Польща зайняла Східну Галичину до р. Збруч.)

4. Чому Польща не вела активних бойових дій проти радянської Росії у 1919 р.? (Йшла польсько-українська війна, армія відроджуваної держави була слабкою, Ю. Пілсудський вбачав більшу небезпеку не з боку більшовиків, а з боку білогвардійців.)

5. Чому саме білогвардійців? (Білий рух прагнув до відродженні «єдиної і неділимої» Росії, що виключало незалежність Польщі)

6. Яку позицію зайняв Ю. Пілсудський під час наступу А. Денікіна на Москву? (Польща припинила військові дії проти більшовиків що дало змогу перекинути радянські війська проти денікінців.)

Проміжний підсумок.

Радянська Росія робила спроби нормалізувати відносини з Польщею й укласти з нею мирний договір, погоджуючись на значні територіальні поступки. Більшовики вірили, що європейська революція неминуча, а після неї проблеми радянсько-польського кордону не існуватиме.

Коли поразка денікінських військ стала очевидною, правлячі коли Польщі вдарили на сполох: збройний конфлікт із радянською Росією здавався їм неминучим. Антанта дала згоду на воєнну допомогу, Навесні 1920 р. збройні сили Польщі нараховували майже 750 тис, чоловік. Це була боєздатна армія, одна з найбільших в Європі.

2. Варшавський договір.

У цих умовах дипломатична місія УНР у Варшаві тривалий час вела переговори з польським урядом про сформування спільного антибільшовицького фронту в Україні.

На початку грудня 1919 p. C. Петлюра виїхав до Варшави.

21 квітня 1920 р. голова дипломатичної місії УНР А. Левицький і міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський з метою створення єдиного антибільшовицького союзу підписали загальну і торговельно-економічну конвенції.

Чому глава польської держави Ю. Пілсудський пішов на такий союз? (Аби тимчасово зняти проблему польсько-українського протистояння в час наростання соціальної напруги в державі.)

Які аргументи на користь укладання союзу мав С. Петлюра? Перехід УГА на бік А. Денікіна послабив українське військо, продовження боротьби за відновлення в Україні влади УНР потребувало значних запасів зброї, боєприпасів, амуніції; союз із Польщею відкривав перспективи співпраці з Антантою.)

Зміст підписаних документів був таким:

1) Польща визнавала незалежність УНР і Директорію на чолі С. Петлюрою як верховну владу;

2) польський уряд зобов'язувався не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України;

3) до Польщі відходили Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина (зайняті з 1918 р.), Західна Волинь і частина Полісся до Збруча (окуповані в травні 1919 р.) й уся Галичина (окупована в липні 1919 p.). Таким чином, Польщі віддавалося 162 тис. км2 української території, де проживало 11 млн. населення.

24 квітня між Польщею та УНР було підписано військову конвенцію, суть якої полягала в об'єднанні сил для боротьби з більшовиками (Польща забезпечувала петлюрівців озброєнням і боєприпасами, а УНР — польські формування продовольством, фуражем тощо).

Загалом Варшавський договір фактично став трампліном для початку радянсько-польської війни.

Безкомпромісна позиція С. Петлюри, який погодився на залежність від Польщі, щоб відстояти створену в 1917 р. УНР засуджувалася багатьма українськими політичними діячами. М. Грушевський, М. Шаповал та інші називали цей договір неправомочним актом.

— А як оцінили б Варшавський договір ви?

Прокоментувавши міркування учнів, учитель підкреслює, що Варшавський договір — болюча для українських істориків тема. Історики з діаспори, будучи вихідцями переважно із західних земель, звичайно оцінюють угоду Директорії з урядом Польщі вкрай негативно. Хоча необхідно зрозуміти, що це була остання відчайдушна спроба продовжити боротьбу за самостійну Україну. Крім того, при оцінці Варшавського договору варто не скидати з рахунку попередні наміри С. Петлюри, а не зводити все тільки до цього кінцевого підсумку, як відомо, негативного. С. Петлюра вважав, що прихід армії УНР в Україну викличе спалах антибільшовицької селянської війни, всі ознаки якої можна було з певністю прогнозувати. Але цього не сталося.

3. Інтервенція польських військ.

25 квітня 1920 р. об'єднані польсько-українські військові формування (40 тис. польських і 15 тис. українських воїнів) перейшли Збруч. Раптовість удару, краще озброєння й потрійна перевага в силі принесли успіх. Тільки протягом першого тижня боїв було здобуто Житомир, Бердичів, Козятин. 6 травня польсько-українські війська оволоділи Києвом. Слабкість радянських армій виявилася такою, що перший польський патруль без перешкод прибув із Пущі Водиці на маршрутному трамваї, полонивши по дорозі вісім червоногвардійців.

Проте навіть під час цієї переможної кампанії збройним формуванням Пілсудського і Петлюри не вдалося реалізувати бажаних намірів. На одеському напрямку зірвалися плани виходу до Чорного моря. Після форсування Дніпра польські й українські частини були зупинені на лінії Вишгород — Бориспіль. Не виправдались і сподівання на вибух масового антибільшовицького повстання в тилу Червоної Армії.

— Як ви гадаєте, чому?

Після міркувань учнів викладач зазначає, що населення України не сприйняло польсько-українську угоду за бажаний компроміс, тому поповнень до армії УНР у травні—червні не передбачалось. Можна зрозуміти психологію селянства: напередодні Першої світової війни на Київщині поляки становили 3,2 % жителів, але володіли 41 % приватних угідь, на Волині вони становили 10,5%, а землі мали 45,7 %, на Поділлі 8,9 % поляків господарювали на 53 % ріллі. Селяни не хотіли підтримувати нових окупантів.

Зорієнтувавшись після несподіваного удару, Червона Армія перегрупувала сили, сконцентрувала їх на вирішальних напрямках. Оголошена мобілізація дала значну кількість бійців, багато важила і передислокація на польський фронт 1-ї кінної армії та 25-ї Чапаєвської дивізії.

Проміжний підсумок.

14 травня більшовики перейшли в контрнаступ. 26 травня Пів-денно-Західний фронт (40 тис. бійців) розпочав Київську наступальну операцію, внаслідок якої 12 червня частини Червоної Армії вступили до Києва. Було визволено Вінницю, Коростень і розгорнуто наступ на Львів. Західний фронт вибив поляків з Білорусії, що відкривало дорогу на Варшаву.

4. Наступ Червоної Армії на Варшаву.

Радянсько-польська війна для більшовиків з оборонної переросла в наступальну, більше того, взяття Львова й Варшави загрожувало небезпекою, що на переможних багнетах червоних революційна іскра перенесеться в Європу й розпалить омріяну «світову революцію».

У другій половині липня радянські війська вступили на територію Польщі. Польський уряд звернувся по допомогу до міжнародної конференції країн Антанти, що саме проходила в бельгійському містечку Спа. Західні держави негайно відреагували. Компромісний варіант розв'язання польсько-радянського конфлікту базувався на визнанні протидіючими сторонами так званої «лінії Керзона» (Дж. Керзон — британський міністр закордонних справ). Згідно з нею Польща залишала під своїм контролем значну частину українських етнічних територій — Посяння, Підляшшя, Холмщину й Лемківщину. Та пропозиції Антанти не зупинили наступального пориву радянських військ. 23 липня Л. Троцький дав директиву Західному фронту (командуючий М. Тухачевський) розвивати наступ на Варшаву, а Південно-Західному (командуючий О. Єгоров) — на Львів. Не позбувшись ілюзій щодо світової революції, РНК знову намагається використати модель «троянського коня», апробовану в Україні: один за одним виникають маріонеткові радянські уряди — польський Тимчасовий революційний комітет на чолі з Ф. Дзержинським і Галицький революційний комітет, лідером якого було призначено В. Затонського. Наступ на польському фронті тривав, але наростали й проблеми: відрив передових військ від тилів, швидкі темпи просування і значні втрати знесилили Червону Армію. Очікуване загострення класової боротьби не спостерігалося. Навпаки, перехід польського кордону викликав протидію місцевого населення, що спонукало до консолідації всі політичні сили на антибільшовицькій основі. Посилився розрив між Південно-Західним і Західним фронтами. Підтримана Францією, Польща швидко провела мобілізацію й знову отримала перевагу.

Неузгоджені дії Південно-Західного й Західного фронтів призвели до того, що ні Львова, ні Варшави взяти не вдалося. 13 серпня знекровлені у виснажливих боях радянські війська підійшли до польської столиці. Це був останній успіх. Маючи шестиразову перевагу, польські війська перейшли в наступ. Лише ціною значних втрат Червона Армія стабілізувала фронт на лінії Коростень — Житомир — Бердичів. За цих обставин 12 жовтня між Польщею і радянською Росією було укладено перемир'я. Це означало розрив з УНР. 35-тисяч-не військо УНР змушене було вести боротьбу самостійно, без найменших шансів на успіх. Армія УНР до кінця листопада відступила з району Коростеня на польську територію, де була інтернована. Кількість інтернованих бійців, старшин і цивільних осіб сягала 30 тис. чоловік.

5. Підсумки радянсько-польської війни.

Переговори між Польщею та радянською Росією з перервами тривали кілька місяців і завершилися 18 березня 1921 р. у Ризі. Польща визнала існування УСРР. Делегації радянської Росії та УСРР змушені були дати згоду на встановлення такого кордону, за яким Західна Україна і Західна Білорусія лишалися в межах Польщі Разом з Віленщиною Польща одержала територію у 180 тис. км₂ яка входила до складу Польщі до вересня 1939 р., тобто майже 20 років.

Отже, укладений між Польщею та УНР Варшавський договір унеможливлював реалізацію планів Ю. Пілсудського і С. Петлюри.

— Чому так склалося? Назвіть причини. (Не виправдали себе розрахунки на слабкість Червоної Армії, не допомогла Антанту даремними були сподівання на вибух антибільшовицького повстання.)

6.Розгром Врангеля

Самостійна робота з підручником

ІV. Висновки та узагальнення.

Тестування.

1. Учні заперечують або стверджують наведені положення.

2. Договір між Польщею і УНР було підписано у Львові.

3. Ю. Пілсудський не підтримував А. Денікіна.

4. Польсько-українські війська захопили Київ 6 травня.

5. М. Грушевський підтримав Варшавський договір.

6. Польський народ вітав прихід Червоної Армії.

7. В Україні не відбувся вибух антибільшовицького повстання.

8. Більшовицькі війська захопили Варшаву.

9. Антанта підтримала Польщу в польсько-радянській війні.

10. Мирний договір між Польщею та Росією був підписаний у Ризі.

11. Західним фронтом командував О. Єгоров.

Радянсько-польська війна 1920 р. закінчилася встановленням в Україні радянської влади.

З 1921 р. Україна знову була розчленована між своїми сусідами: Румунією (з 1918 р. захопила Буковину), Чехословаччиною (з 1919 р.— Закарпаття), Польщею (з 1921 р.— Західну Україну) та радянською Росією (з 1921 р.— Наддніпрянську Україну).

V. Домашнє завдання.

Вивчити параграф з підручника.