Тема: Перша війна більшовицької Росії з УНР та проголошення незалежності

України. Проголошення в Харкові більшовицької влади в УНР. Бій під Крутами. IV Універсал УЦР: проголошення незалежності УНР. Більшовицько-російська окупація України.

Мета: створити умови для отримання учнями уявлення про ідеологічні та політичні

причини конфлікту РНК і ЦР; особливості перебігу подій Української революції на цьому етапі; сприяти розвитку навичок оцінки історичних подій; вміння логічно мислити, робити висновки й узагальнення, вихованню патріотичних почуттів на прикладах історичного минулого.

Тип уроку: урок формування компетентностей

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення історії своєї держави; формувати патріотизм та громадську позицію;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації.

Обладнання: підручники, зошити, мультимедійна презентація, відеоматеріали,

роздатковий та наочний матеріал, історична карта, атласи.

Хід уроку:

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Історичний диктант

Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

«Революцію, найчастіше, готують утопісти, здійснюють фанатики, а їх плодами користуються негідники»

(Отто фон Бісмарк)

Проблемне питання на яке ви дасте відповідь наприкінці уроку. Чи погоджуєтесь ви з тим, що дії радянської влади в Україні в грудні 1917 – січні 1918 можуть служити прикладом цього вислову. Аргументуйте свою точку зору.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Боротьба більшовиків з УЦР

Вчитель: ІІІ Універсал і державотворчі спроби УЦР призвели до стрімкого розгортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який ЦР не визнавала урядом усієї Росії. У свою чергу, радянський уряд не визнавав УЦР, на тій підставі, що вона не проголосила радянську владу в Україні. Зрозуміло, що керівництво більшовицької Росії було невдоволене самостійницькою політикою УЦР та рішучою відсіччю спробам встановлення радянської влади в Україні. До початку грудня 1917 р. уряд Леніна дотримувався тактики підбурювання до повалення влади УЦР українськими силами, але повстання у Києві 30 листопада 1917 року провалилася — повсталих роззброїли та відправили до Росії. Через кілька днів спробу захопити Київ здійснив 2-й Гвардійський корпус кілька днів, але його без бою зупинив під Васильковим 1-й Український корпус генерала П. Скоропадського. Конфлікт ЦР і Раднаркому РСФРР досяг свого апогею. 4 грудня 1917 року В.І. Ленін підписав «Маніфест до українського народу», який містив ультимативні вимоги до ЦР.

Робота з текстом (додаток 1). Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього УЦР.

Завдання: Подумайте, яку мету переслідували більшовики, коли опублікували цей Маніфест.

Вчитель:4 грудня 1917 р. у Києві розпочинає роботу Всеукраїнській з’їзд, на якому більшовики планували здійснити внутрішній переворот і захопити владу, але сил для цього в них виявилося замало, тому не могли здобути переваги. Всеукраїнський з’їзд рад ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради та кваліфікував ультиматум РНК як замах проти УНР. Розуміючи, що події розвиваються не за їхнім сценарієм, більшовики залишають з’їзд рад і перебираються до Харкова, який того часу був осередком більшовизму в Україні. У день завершення роботи з’їзду радянська Росії оголошує війну ЦР.

Завдання: спрогнозуйте причини початку війни між радянською Росією та УНР, використовуючи метод «дерево передбачень».

Обґрунтування

Робота з хронологічною таблицею (додаток 2, карта сторінка 169 параграф 18

Завдання:

1. Чому війна з радянською Росією виявилася неминучою?

2. Які наслідки та історичне значення вона мала?

IV Універсал УЦР.

У ч и т е л ь. 6 січня 1918 р. з наступу на Лозову та Бахмач розпочався наступ на столицю. На Південно-Східному напрямку українським військам не вдалося стримати наступ більшовицьких військ, і 10 січня 1918 р. вони об’єдналися під Бахмачем. Напередодні вирішальних боїв за Київ 9 січня 1918 р. ЦР ухвалила свій IV Універсал, яким Українська Народна Республіка проголошувалася цілком незалежною державою.

Робота з документом: ІV Универсал ЦР (додаток 3)

Завдання

1. Чому ЦР довго не наважувалася проголошувати незалежність України і зробила це саме в даний період?

2. У чому полягало історичне значення ІV Універсалу?

Захоплення Києва більшовиками

Вчитель: Проголошення ІУ Універсалу було історичним рішенням ЦР, що символізувало остаточний розрив з імперським центром. Але воно не врятувало УНР. Сили були нерівні. Спільний наступ під керівництвом М. Муравйова розпочався у напрямку Ніжина, а у самій столиці більшовики підняли повстання робітників заводу «Арсенал», що змусило ЦР зняти війська з фронту. Таким чином, це відкрило дорогу більшовикам на Київ. Обороною залізничного перегону Бахмач–Ніжин керував полковник А. Гончаренко.

Вранці 29 січня 1918 р. до станції Крути прибула наспіх сформована сотня отамана Омельченка зі 130 нашвидкуруч навчених студентів університету Св. Володимира та Академії Св. Кирила та Мефодія.

Питання: Висловить власну позицію, використовуючи метод «займи позицію»: як ви вважаєте, бій під Крутами – це героїзм чи трагедія?

Робота учнів з документами, читання з маркуванням:

1,2 ряд – «Ультиматум РНК», 3 ряд – «Відповідь ЦР».

Маніфест Раднаркому радянської Росії до українськаого народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради (5 грудня 1917 р.)

Исходя из интересов единства и братского союза рабочих и трудящихся, эксплуатируемых масс в борьбе за социализм, исходя из признания этих принципов многочисленными решениями органов революционной демократии, Советов, и особенно II Всероссийского съезда Советов, социалистическое правительство России, Совет Народных Комиссаров, еще раз подтверждает право на самоопределение за всеми нациями, которые угнетались царизмом и великорусской буржуазией, вплоть до права этих наций отделиться от России.

Поэтому мы, Совет Народных Комиссаров, признаем народную Украинскую республику, ее право совершенно отделиться от России или вступить в договор с Российской республикой о федеративных и тому подобных взаимоотношениях между ними.

Все, что касается национальных прав и национальной независимости украинского народа, признается нами, Советом Народных Комиссаров, тотчас же, без ограничений и безусловно.

Против финляндской буржуазной республики, которая остается пока буржуазной, мы не сделали ни одного шага в смысле ограничения национальных прав и национальной независимости финского народа, и не сделаем никаких шагов, ограничивающих национальную независимость какой бы то ни было нации из числа входивших и желающих входить в состав Российской республики.

Мы обвиняем Раду в том, что, прикрываясь национальными фразами, она ведет двусмысленную буржуазную политику, которая давно уже выражается в непризнании Радой Советов и Советской власти на Украине (между прочим, Рада отказалась созвать, по требованию Советов Украины, краевой съезд украинских Советов немедленно).

Эта двусмысленная политика, лишающая нас возможности признать Раду, как полномочного представителя трудящихся и эксплуатируемых масс Украинской республики, довела Раду в самое последнее время до шагов, означающих уничтожение всякой возможности соглашения.

Такими шагами явились, во-первых, дезорганизация фронта.

Рада перемещает и отзывает односторонними приказами украинские части с фронта, разрушая таким образом единый общий фронт до размежевания, осуществимого лишь путем организованного соглашения правительства обеих республик.

Во-вторых, Рада приступила к разоружению советских войск, находящихся на Украине.

В-третьих, Рада оказывает поддержку кадетски-калединскому заговору и восстанию против Советской власти. Ссылаясь заведомо ложно на автономные будто бы права “Дона и Кубани”, прикрывая этим кале-динские контрреволюционные выступления, идущие вразрез с интересами и требованиями громадного большинства трудового казачества, Рада пропускает через свою территорию войска к Каледину, отказываясь пропускать войска против Каледина.

Становясь на этот путь неслыханной измены революции, на путь поддержки злейших врагов как национальной независимости народов России, так и Советской власти, врагов трудящейся и эксплуатируемой массы, кадетов и калединцев, Рада вынудила бы нас объявить, без всяких колебаний, войну ей, даже если бы она была уже вполне формально признанным и бесспорным органом высшей государственной власти, независимой буржуазной республики украинской.

В настоящее же время, ввиду всех вышеизложенных обстоятельств, Совет Народных Комиссаров ставит Раде, пред лицом народов Украинской и Российской республик, следующие вопросы:

1. Обязуется ли Рада отказаться от попыток дезорганизации общего фронта?

2. Обязуется ли Рада не пропускать впредь без согласия верховного главнокомандующего никаких воинских частей, направляющихся на Дон, Урал или в другие места?

3. Обязуется ли Рада оказывать содействие революционным войскам в деле их борьбы с контрреволюционным кадетски-калединским восстанием?

4. Обязуется ли Рада прекратить все свои попытки разоружения советских полков и рабочей Красной гвардии на Украине и возвратить немедленно оружие тем, у кого оно было отнято?

В случае неполучения удовлетворительного ответа на эти вопросы в течение 48 часов, Совет Народных Комиссаров будет считать Раду в состоянии войны против Советской власти в России и на Украине.

Председатель Совета Народных Комиссаров В. УЛЬЯНОВ (ЛЕНИН).

Народный Комиссар по иностранным делам Л. ТРОЦКИЙ.

Відповідь Генерального Секретаріату на маніфест з ультимативними вимогами Раднаркому радянської Росії (5 грудня 1917 р.) Відповідь Генерального секретаріату на заяву більшовиків

У відповідь на декларацію “Совета народних комиссаров” Великороси Генеральний секретаріат Народної Української Республіки цим заявляє:

Генеральний секретаріат в заяві народних комісарів про те, що вони визнають Українську Республіку, вбачає нещирість або ж суперечність самим собі. Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення “аж до відокремлення” і в той же час робити грубий замах на це право, накидаючи свої форми політичного ладу державі, яка самовизначилась, як це робить “Совет народних комиссаров” Великороси щодо Народної Української Республіки.

Генеральний секретаріат рішуче одкидає всякі намагання народних комісарів вмішуватись в справу упорядкування державного й політичного життя в Народній Українській Республіці. Претензії народних комісарів на керування українською демократією тим менше можуть мати яке-небудь виправдання, що ті форми політичного правління, які накидають Україні, дали на території самих народних комісарів такі наслідки, що цілком не викликають заздрості.

Поки в Великороси розвивається анархія, економічні, політичні та господарчі розрухи, поки там панує груба сваволя та нищення всіх свобод, які одвоювала у царизму революція. Генеральний секретаріат не визнає потрібним повторювати цю сумну спробу на території українського народу.

Українська демократія в особі українських рад солдатських, робітничих й селянських депутатів, які зорганізувались в законодавчому органі – Центральній раді – та в уряді її – Генеральному секретаріаті, цілком задоволена як складом цих органів, так і переведенням в життя її волі.

Центральною радою незадоволені великоросійські елементи чорносотенного, кадетського й більшовицького напрямків, які, певно, більше хотіли б другого національного складу Ради. Але Генеральний секретаріат дає повну можливість зазначеним елементам виїхати з території України до Великороси, де їхнє національне почуття буде задоволене.

Маючи це на меті, українські солдати роззброїли анархічно настроєних великоросійських солдатів, які робили змови проти влади українського народу й загрожували внести в життя України криваву братовбивчу війну, анархію і всю ту розбещеність, яка панує на території народних комісарів. Солдати ці одержали можливість безборонно виїхати в межі власної держави. Відціля випливають другі відповіді на запитання “Совета народных комиссаров”.

Єдність фронту визнає і Генеральний секретаріат Української Народної Республіки. Але після того як “Совет народних комиссаров” Великоросії розруйнував цей фронт, додавши в нього повну дезорганізацію, після того як більшовицькі части[ни] кидають позиції й оголяють фронт, Генеральний секретаріат не вважає можливим тільки силами українських частин охороняти всю величезну лінію фронту. Тому-то він одкли-кав з Північного і Західного фронтів українське військо на Український фронт (об’єднавши в теперішній час Південно-Західний й Румунський фронти).

Робиться це задля врятування хоча би однієї частини фронту, і од цього завдання Генеральний секретаріат не одступить ні перед якими перешкодами.

В ім’я ж дійсного заховання і зміцнення єдності фронту, настільки потрібної для успішного досягнення загального миру, Генеральний секретаріат пропонує “Совету народних комиссаров” припинити ворожу діяльність проти українських частин, які є зараз поза межами Української Республіки, і не заважати Генеральному секретаріату в його роботі по приведенню в порядок розруйнованих діяльністю великоросійських частин української армії, потрібної для оборони як України, так і всієї Росії.

Що ж до другого питання про пропуск військових частин через територію Народної Української Республіки, то Генеральний секретаріат займає цілком певну позицію: він визнає право на самовизначенння кожної національності або країни аж до відокремлення.

Тому накидати Великоросії, Дону, Уралу, Сибіру, Бессарабії або кому другому свого розуміння політичного управління Генеральний секретаріат не вважає логічним і можливим. Тим більш не вважає правильним допомагати одній країні накидать другій її розуміння. Генеральний секретаріат вважає необхідним сформування центральної влади всієї Російської Республіки. Але для цього він пропонує другі методи, ніж ті, які вживає “Совет народных комиссаров”. А саме: 1) охоча згода всіх країн і народів Великоросії, Сибіру, Кавказу, Кубані, Дону, Криму й др. на таких умовах: а) уряд мусить бути однорідно-соціалістичним – від більшовиків до народних соціалістів; б) мусить бути федералістичним.

Тільки такий уряд має право розв’язувати питання миру всієї Росії. І, нарешті, щодо четвертого питання, чи буде Рада роззброювати неукраїнські полки, Генеральний секретаріат заявляє, що на території Української Народної Республіки влада належить демократії України. Всякі замахи озброєною силою на цю владу будуть придушуватись тою ж силою. Через те Генеральний секретаріат, для того щоб уникнути бра-тоубивчої війни, пропонує “Совету народных комиссаров” відкликати більшовицькі полки з України. Генеральний секретаріат ніяких перешкод до виходу їх чинити не буде. Так само “Совет народных комиссаров” мусить дати можливість українським частинам безборонне проїхати Великоросії й з фронтів на Україну.

Стан війни між двома державами Російської Республіки Генеральний секретаріат вважає смертоносним для діла революції й для перемоги інтересів робітників та селян. Генеральний секретаріат всіма способами уникає кривавих засобів розв’язання політичних та державних питань. Але, коли народні комісарі Великоросії, беручи на себе всі наслідки майбутнього лиха братовбивчої війні, винудять Генеральний секретаріат прийняти їх визов, то Генеральний секретаріат цілком певен в тому, що українські солдати, робітники й селяни, обороняючи свої права й свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам, що здіймають руку великоросійських солдатів на їх братів українців.

Голова Генерального секретаріату, секретар справ внутрішніх В. Винниченко

Генеральний секретар міжнаціональних справ О. Шульгін.

Обмін проблемами

Які чотири вимоги до ЦР містив ультиматум РНК?

1) відмовитися від дезорганізації фронту – утворення Українського фронту; 2) не пропускати з фронту через Україну козачі формування на Дон; 3) припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійців в Україні; 4) пропускати революційні (тобто більшовицькі) війська на Південний фронт.

Скільки годин відводилось на роздуми, що буде у випадку відхилення вимог?

«В случае неполучения удовлетворительного ответа на эти вопросы в течение 48 часов, Совет Народных Комиссаров будет считать Раду в состоянии войны против Советской власти в России и на Украине.»

Яке враження справили на вас ці пункти?

Якою була відповідь ЦР на ультиматум?

Вона не прийняла його і активно заходилася готувати вибори до Українських установчих зборів, організовувати власну грошову систему, а також припинила відправку вугілля, металу, зерна, продовольчих товарів до Росії.

ІV. Рефлексія. Опрацюйте тексти І, ІІ, ІІІ, ІУ Універсалів ЦР (додаток 4)

Питання:

1. Порівняйте зміст Універсалів та зробить висновки: який з Універсалів, на ваш погляд, мав найбільший вплив на державотворчі процеси в Україні?

2.Чи погоджуєтесь ви з тим, що дії радянської влади в Україні в грудні 1917 – січні 1918 можуть служити прикладом вислову Отто фон Бісмарка ««Революцію, найчастіше, готують утопісти, здійснюють фанатики, а їх плодами користуються негідники». Аргументуйте свою точку зору.

Тестові завдання

Назвіть дату більшовицького збройного повстання в Петрограді:

а) 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.

б) 28 жовтня (10 листопада) 1917 р.

в) 7 листопада (20 листопада) 1917 р.

2. Коли від імені Раднаркому було опубліковано «Декларацію прав народів Росії»?

а) 26 жовтня 1917 р.; б) 3 листопада 1917 р.; в) 7 листопада 1917 р.

3. Коли було опубліковано ІІІ Універсал ЦР?

а) 7 листопада 1917 р.; б) 22 грудня 1917 р.; в) 9 січня 1918 р.

4. Відповідно до ІІІ Універсалу юрисдикція ЦР поширювалась на:

а) 5 губерній; б) 7 губерній; в) 9 губерній.

5. У грудні 1917 р. УНР визнали:

а) Німеччина, США; б) Англія, Франція; в) Німеччина, Франція.

6. ІІІ Універсал призначив вибори до Українських Установчих зборів на:

а) 27 грудня 1917 р.; б) 9 січня 1918 р.; в) 21 лютого 1918 р.

7. «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до ЦР» у грудні 1017 р. підписав:

А) Ленін, Антонов-Овсієнко; б) Ленін, Троцький; в) Ленін, Муравйов.

8. У «Маніфесті…» російська сторона:

а) визнавала УНР, але висувала вимоги до ЦР;

б) не визнавала УНР і висувала вимоги до ЦР.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф

Додаток 1

Ультиматум Раднаркому

Відповідь УЦР на ультиматум

17 (4) грудня 1917 року В. Ленін, Л. Троцький

20 (7) грудня 1917 року В. Винниченко, С. Петлюра

• 
  «Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту ( йшлося про утворення Українського фронту)

• Не пропускати військові частини з фронту на Дон або інші райони з ворожими Раднаркому урядами

• Пропускати революційні (більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з О. Каледіним)

• Припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів

• У разі невиконання цих вимог Раднарком оголосить війну УЦР»

• 
  «Неприпустимість утручання Раднаркому у внутрішні справи України

• Генеральний Секретаріат не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію і розруху

• Роззброєння і висилка більшовицьких загонів була продиктована прагненням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині

• В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четвертного союзу українізовані частини, що ще зберегли боєздатність, не в змозі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятуватися

• Генеральний Секретаріат виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав’язування одній області свого розуміння політичного управління іншій не збирається, тому і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються додому

• Генеральний Секретаріат виступає проти більшовицьких методів установлення і формування влади

• Генеральний Секретаріат надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі»

Додаток 2

Перша радянсько-українська війна (грудень 1917-січень 1918 рр.)

Причини

прагнення більшовиків придушення і ліквідація боротьба за владу в провал спроб

установлення контроль центрів антибільшо- Україні між УЦР і більшовиків усунути

над Україною- її вицького опору більшовиками УЦР від влади,

ресурсами спираючись на внутрішні

і промисловістю сили в Україні

Привід: ультиматум Раднаокому

«Війна декретів»

Закони УЦР і розпорядження Декрети Народного Секретаріату

Генерального Секретаріату

Заборони вивозу хліба до Росії Скасування заборони на вивіз хліба

Постанови ГС вважати нечинними

Визнання на території України чинними дектретів

Раднаркому Росії

Хід бойових дій

22 (9) грудня 1917 Захоплення більшовицькими військами Харкова

24 (11) грудня 1917 І Всеукраїнський з’їзд у Харкові. Проголошення радянської УНР,

створення радянського уряду – Народного Секретаріату

30 (17) грудня 1917 Маніфест ВУЦВК про повалення влади УЦР і ГС

7 січня (25 грудня 1917) Початок загального наступу більшовицьких військ. Захоплення

1918 Катеринослава

27 (14) січня 1918 Більшовицькі повстання в Одесі та Миколаєві

29 ( 16) січня 1918 Більшовицькі повстання в Києві (завод «Арсенал»). Бій під

Крутами

4 лютого (23 січня) 1918 Придушення більшовицького повстання у Києві

7 лютого (26 січня) 1918 Мала Рада і Рада народних міністрів залишили Київ. Вступ

Більшовицьких військ до Києва

Початок лютого 1918 Захоплення більшовицькими військами більшої частини України і

Криму

Причини поразки

Ослаблення соціальної бази УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхували селянство, у той час як більшість робітників підтримувала більшовиків)

Відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності

(не існувало регулярної і централізованої армії)

Високий рівень організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія Рад

Додаток 3

Причини прийняття

Для завершення мирних переговорів Війна Радянської Росії Розвіювання автономістських

Делегації УЦР з країнами Четвертного проти УНР ілюзій у лідерів УЦР

союзу

Основні положення

• 
  Проголошувалися незалежність і суверенітет УНР

• Декларувалося прагнення до дружніх відносин із сусідніми державами, без взаємного втручання у внутрішні справи

• Влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі збори. До їх зібрання мала правити УЦР та її виконавчий орган, який отримав назву Рада народних міністрів

• Проголошувалось прагнення розпочати негайні переговори з країнами Четвертного союзу

• Закликав до рішучих дій з більшовиками

• Пропонував реорганізувати армію в народну міліцію

• Проголошувалися соціально-економічні перетворення: націоналізація всіх природних ресурсів, ліквідація права приватної власності на землю, передача всієї землі всім трудящим без викупу, переведення підприємств на випуск мирної продукції, соціальна допомога безробітним і тим, що постраждали від війни; проголошувалася монополія на торгівлю деякими товарами, установлювався державний контроль над банками

• Підтверджувалися всі проголошені демократичні свободи і права національних меншин.

• 
  У день проголошення ІУ Універсалу ЦР прийняла Закон про національно-територіальну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами- росіянами, євреями, поляками. Білоруси, німці, чехи, молдовани, татари, греки і болгари могли одержати це право, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тисяч голосів.

Додаток 4

І Універсал.

«Народе Український!

Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української землі. …Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючись

з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдським, рівним, прямим і тайним голосуванням ВСЕН АРОДНІ УКРАЇН-

СЬКІ ЗБОРИ (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ. Ті ж закони, що мають лад давати на всій Російській державі, повинні видаватися Всеросійськім Парламенті. …Ми гадали, що Центральне Російське Правительство протягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу…

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Ухвалено: Київ, року 1917, місяця червня (іюня) числа 10»

ІІ Універсал

«Громадяни землі Української!

…Временне правительство, стоючи на стороні завойованої народом волі, визнаючи за кожним народом право на самовизначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, простягає руку представникам Української демократії — Центральній Раді — і закликає в згоді з ним творити новее життя України на добро всій революційній Росії. …Генеральний Секретаріат… буде представлений на затвердження Временного

Правительства на Україні.

Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимося проти замірів самовільного здійснення автономії до Всеросійського

Учредительного Собранія.

Що стосується комплектування військових частин, то для цього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частей виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтися з технічного боку можливим без порушення боєздатності армії.

У Києві, 1917 р. липня 3-го дня»

ІІІ Універсал УЦР

1. До Українських установчих зборів вся влада в Україні належала Центральній Раді та її Генеральному секретаріату (Універсал призначав вибори до них 27 грудня, а скликання – 9 січня).

2. Скасовувалась приватна власність на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі і проголошувалась власність всього трудового народу.

3. Встановлювався 8-ми годинний робочий день.

4. Запроваджувався державний контроль на продукцію промисловості.

5. Домагатися якнайшвидшого досягнення миру.

6. Скасовувалась смертна кара та проголошувалась амністія політичним арештантам.

7. Зміцнювались і поширювались права місцевого самоврядування.

8. Закріплювались загальнолюдські демократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканості особи і помешкання, можливості вживання місцевих мов у стосунках з усіма установами.

9. Надання росіянам, євреям, полякам права на національно-персональну автономію та на вільний розвиток всім іншим народам, які мешкали в Україні.

10. Зобов'язання врятувати від голоду не лише український народ, а й фронт та великі частини Російської республіки тощо.