21 листопада 2022 рік

Урок №22 Тема: Географічне положення і дослідження.

Практична робота №5. Позначення географічних об’єктів на карті.

Географічне положення

Материк перетинає екватор, Південний тропік. Південна Америка знаходиться у трьох півкулях – Північній, Південній і повністю у Західній.

Крайні точки:

Північна - мис Галлінас 12°28' пн. ш.

Південна - мис Фроуерд 53°54' пд. ш.

Східна - мис Кабу-Бранку 34°47' зх.д.

Західна – мис Паріньяс 81°20' зх.д.

На півночі материк омивається водами Карибського моря, на сході - Атлантичного океану, на півдні - Магелланової протоки і на заході - Тихого океану. Вузьким Панамським перешийком Південна Америка зв'язана з Центральною і Північною Америкою.

Площа материка 17,65 млн. км², з островами 18,28 млн. км². Четвертий за розмірами материк, майже в два рази більший за Європу (13 % поверхні суші Землі).

До складу Південної Америки відносять острови Підвітряні і Тринідад, Фолклендські острови й архіпелаг Вогняна Земля (на півдні якого знаходиться мис Горн, південний край усієї Південної Америки - 55°59' пд. ш.), острови південного Чилі, Галапагос та інші.

Затоки - Ла-Плата, Баїя-Гранде

Протоки – Магелланова, Дрейка

Протяжність з півночі на південь — 7,4 тис. км, із заходу на схід — 5,2 тис. км;

24 листопада 2022 рік

Урок №23 Тема:Тектонічна будова. Геологічна будова, рельєф, корисні копалини.

Практична робота №5.Позначення географічних об’єктів на карті.

Рельєф

Середня висота поверхні 655 м, найвища точка в Андах (Аконкаґуа, 6960 м), найнижча — на півострові Вальдес (42 м нижче рівня моря); понад 49 % поверхні має висоту до 300 м, лише 8,5 % — понад 2000 м;

У рельєфі Південної Америки чітко виділяються рівнинно-плоскогірний платформний Схід і гірський Захід, що відповідає рухливому альпійському поясу. Підвищення Південно-Американської платформи представлені Гвіанським, Бразильським і Патагонським плоскогір'ями, прогини - низинами і рівнинами Оріноцькою, Амазонською, Гран-Чако, Ла-Платською і Пампою.

Гвіанське плоскогір'я підвищується до центру (г. Немлинця, 3014 м), Бразильське - із північного заходу на південний схід (г. Бандейра, 2890 м), Патагонське - зі сходу на захід (до 2200 м). Східний край Бразильського плоскогір'я розбитий на окремі масиви, що мають характерні форми "цукрових голів".

Система хребтів Анд простягається на 9000 км на північ і захід материка. Це найдовша гірська система світу.

Вулкани – Руїс, Сан-Педро, Котопахі, Чімборасо, Льюльяйльяко

28 листопада 2022 рік

Урок №24 Тема:Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Практична робота №6 (оцінювана) Визначення типів клімату за кліматичними діаграмами.

Клімат

Материк Південної Америки – найвологіший на Землі. Цьому сприяє – розташування в екваторіальних широтах, пасати, які несуть багато вологи із Атлантичного океану, рівнинний схід, який легко пропускає вологу на материк та теплі – Бразильська та Гвіанська течії. Тут можна зустріти дощ, який падає збоку.

Положення Південної Америки переважно в низьких широтах обумовлює великий приплив сонячного тепла. На північ від південних тропіків середні місячні температури коливаються в основному від 20 до 28 °С (максимальна температура 49 °С у Гран-Чако), знижуючись влітку, у січні, у Патагонії до 10 °С, а взимку, у липні, до 12-16 °С на Бразильському плоскогір'ї, до 6-10 °С в Пампі і до 1 °С - на крайньому півдні (на високих плоскогір'ях і на півдні мінімум до -30 °С).

Південна Америка лежить у 6 кліматичних поясах: екваторіальному, північному і південному субекваторіальних, тропічному, субтропічному і помірному.

Екваторіальний пояс – дуже теплий і постійно вологий. Опадів до 3600 мм на рік, температура понад + 26ºС.

Екваторіальні повітряні маси влітку зміщаються в субекваторіальні пояси, обумовлюючи дощовий сезон. Узимку ж у субекваторіальних поясах переважають сухі тропічні повітряні маси. Тому субекваторіальний клімат характеризується вологим літом і сухою зимою. У країнах, розташованих у північній частині Південної Америки, сухий сезон, який припадає там на зимові місяці, називають "верано", що в перекладі з іспанської означає "літо", а літні місяці, що припадають на дощовий сезон, називають "інверіо", тобто "зима". Справа в тому, що авторам цих назв - пришельцям з Іспанії - місцевий сухий зимовий сезон здався надзвичайно схожим на посушливе літо їхньої батьківщини, а вологий літній нагадував їм вологу зиму Південної Європи;

У тропічному поясі зволоження істотно змінюється у напрямку зі сходу на захід. На Бразильському плоскогір’ї – опадів багато, тому тут – клімат теплий і вологий. Але з просуванням вглиб материка стає континентальним. На вузькій смузі Тихоокеанського узбережжя завдяки впливу холодної Перуанської течії (течії Гумбольдта) клімат тропічний пустельний.

У субтропічному поясі на сході - теплий постійно вологий клімат: влітку опади приносять вітри мусонного типу з Атлантики, в інший час - циклони мігруючих полярних фронтів; характерні сильні південні вітри памперо – холодні вітри з боку Анд і Антарктиди, іноді з дощем. З просуванням углиб материка клімат стає сухим континентальним. На узбережжі Тихого океану – клімат субтропічний середземноморський (тепле сухе літо, волога зима).

У помірному поясі панує західне перенесення повітряних мас. На підвітряні західні схили Анд вони приносять величезну кількість опадів, температури мало змінюються по сезонах. Патагонія знаходиться в "дощовій тіні" з напівпустельним кліматом, сильними південно-західними вітрами і різкими коливаннями температур. На західному узбережжі клімат – помірно морський (дуже вологий до 5000 мм на рік) – «мокрий куток» Південної Америки. На східному узбережжі клімат помірно-континентальний.

У Південній Америці проходить найвища снігова межа – вище 4500 м.

Гаруа - так називають густий туман, що огортає тихоокеанське узбережжя в районах із пустельним кліматом. Його утворює Перуанська течія, охолоджуючи повітря. Туман буває настільки густим і так погіршує видимість, що рух автомагістралю, що проходить уздовж узбережжя, стає небезпечним.

1 грудня 2022

Урок №25 Тема: Води суходолу.

Практична робота №5. Позначення географічних об’єктів на карті

Внутрішні води

Особливості рельєфу і клімату Південної Америки визначили її виняткове багатство на поверхневі і підземні води, значну величину стоку, наявність найбільш повноводної річки земної кулі - Амазонки. Займаючи 12% площі суші Землі, Південна Америка одержує приблизно у 2 рази більше (1643 мм) середньої кількості опадів на одиницю площі. Повний річковий стік складає 27% усього стоку Землі, середній шар стоку (58 см) також майже в 2 рази більше середньої величини для всієї суші. Але величина стоку різко коливається по території материка - від декількох мм до сотень см. Нерівномірно розподілені і ріки між басейнами океанів: басейн Тихого океану у 12 разів менший від басейну Атлантичного (вододіл між ними проходить в основному по хребтах Анд); крім того, близько 10% території Південної Америки відноситься до області внутрішнього стоку.

Переважають ріки дощового, а на крайньому півдні - також снігово-льодовикового живлення.

Головна ріка материка Амазонка є найбільшою за площею басейну і найповноводнішою в світі. Амазонка бере початок у Перуанських Андах, далі тече в основному через територію Бразилії, де її називають також Солімойнс. Довжина річки 6,4 тис.км з Мараньйоном (з Укаялі близько 7 тис.км). Амазонка збирає води з площі у 7180 тис.км². Більша частина басейну Амазонки належить Бразилії. Ріка приймає близько 500 приток, багато з яких – величезні ріки: близько 20 приток мають протяжність понад 1,5 тис. км. Найбільші праві притоки – Укаялі, Журуа, Мадейра, Тапажос, Шингу; ліві – Іса, Япура, Ріу-Негру. Впадаючи, одна за іншою, багатоводні притоки швидко збільшують ширину річки; після злиття з Укаялі Амазонка має ширину близько 1,5 км, в середній течії – до 5 км, перед гирлом – від 80-до 150 км. Перед впадінням в Атлантичний океан русло Амазонки розбивається між великими островами на рукави, утворюючи воронкоподібні гирла.

Режим Амазонки доволі складний. Праві притоки, які розташовані в Південній півкулі, і ліві у Північній півкулі, в результаті різночасового випадання у їхні басейни дощів, мають паводки в протилежні пори року: праві притоки – з жовтня по березень (літо Південної півкулі), ліві – з квітня по жовтень (літо Північної півкулі). У зв’язку з цим Амазонка повноводна впродовж року і сезонні коливання рівня води у значній мірі згладжені. Найбільше підвищення рівня відбувається у квітні-липні, повінь триває понад 120 днів. В цей час вода виходить з низьких берегів і затоплює ліси у широкій долині річки.

Найнижчий рівень води у річці спостерігається в серпні-вересні. Пересічна витрата води у нижній течії 120 тис м³/сек., величина річного стоку – 3800 км³.

Впадає в Атлантичний океан у районі екватора, створюючи у гирлі найбільший річковий острів Маражо.

Поророка – припливна хвиля на Амазонці, яка двічі на рік між лютим і березнем проходить вверх по течії Амазонки. Висота хвилі до 6 м, а довжина до 13 км. Індіанці називають її «амазуну» - гримляча вода. Триває майже півгодини.

Переміщується із страшним шумом, що чути на відстані 5—10 км. Призводить до страшних руйнувань на берегах.

Першу мандрівку по річці здійснив у 1541 році іспанець Франціско де Орельяна. Неодноразово у дорозі іспанцям довелося вступати у сутички з войовничими індіанцями. Біля гирла річки Тромбетас битва була надзвичайно запеклою. І що найбільше вразило конкістадорів, це те, що у перших рядах індіанських воїнів билися високі напіводягнені жінки, озброєні луком. Вони виділялися своєю хоробрістю навіть на тлі своїх одноплемінників. Відважні воячки нагадали іспанцям античний міф про амазонок - жінок-воїнів, що не знали поразок. Тому Орельяна і назвав річку Амазонкою. З тих пір на великій річці побувало чимало вчених-дослідників. Француз Кондамін, німець Гумбольдт, англієць Бейтс і російський мандрівник Лангсдорф наприкінці XVIII - початку XIX століття зуміли проникнути у нетрі Амазонії і відкрили для науки дивовижний живий світ Королеви Річок.

До великих рік в Південній Америці належать також Оріноко, Сан-Франціску, Парана та Уругвай з спільним гирлом – Ла-Платою.

Водоспади - Анхель (на річці Чурун, притока Оріноко) - 1054 м, Ігуасу на річці Парана, 72 м.

У Центральних Андах лежить найбільш високогірне з великих озер Землі – Тітікака (на висоті – 3800 м). Тут живуть індіанці – уру, які будують човни із тростини і живуть на озері на плавучих тростинових островах. Температура води в озері стала протягом року стала - +14ºС. Тут шукав скарби індіанців Жак Ів Кусто.

З озера Тітікака стікає вода в озеро Поопо, яке є безстічним, а тому солоним.

Великі лагунові озера знаходяться на півночі (Маракайбо) – надзвичайно багате на нафту.

Домашнє завдання, опрацювати § 23.

У рамках дослідження «Природні унікуми Південної Америки» підготувати повідомлення про природні об’єкти Південної Америки, занесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

П р а к т и ч н а р о б о т а №5 ( п р о д о в ж е н н я )

Тема: Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Підпишіть на контурній карті географічні об'єкти Південної Америки: річки:

Амазонка, Парана, Оріноко; водоспади: Анхель, Ігуасу; озера: Маракайбо, Ті-тікака.

П р а ц ю є м о с а м о с т і й н о

Використовуючи додаткові джерела географічних знань, проведіть дослі-

дження природи водних об'єктів Південної Америки за власним вибором.

Результати роботи оформте у вигляді брошури або буклета.

5 грудня 2022 рік

Урок №26. Тема: Природні зони. Висотна поясність Анд.

Природні зони

Вологі ліси. У Південній Америці найбільше на Землі поширення мають вологі «дощові» вічнозелені екваторіальні ліси, так званих сельвас, що займають майже всю Амазонську низовину з прилягаючими схилами плоскогір'їв і Анд, західну Колумбію і східні схили Бразильського плоскогір'я. Вони відрізняються дуже багатим рослинним складом (4 тис. видів), густотою, найбільшим приростом біомаси (50-200 т/га) і наявністю багатьох цінних рослин. Характерні – сейба (80м висотою), гевея (каучконіс), какао, кавове, молочне, хінне дерева, парагвайський чай – мате, дерево кола, ананас, ліани, орхідеї, диняче дерево папайя і кокосова пальма, маніок і батат. Найбільше листя – у вікторії-регії, до 2 м у діаметрі. Найсильнішу отруту – кураре – дістають з коренів ліани.

Під сельвою формуються червоно-жовті ферралітні ґрунти.

Тварини - мавпи-ревуни, лінивці, ягуари, пуми, мурахоїди, травоїдні тапіри, водосвинка (капібара) – найбільший гризун на Землі. Багато птахів – папуга ара, хижа гарпія, товстодзьобий тукан, найменша в світі – колібрі (57 мм, вага – 2 г.). Змії, ящірки, удави (анаконда – найбільший у світі, 11 м). У воді – річкові дельфіни, крокодили каймани, піраньї, арапайми – найбільші прісноводні риби до 3 м. Тут зустрічається найбільший павук – птахоїд – 12 см.

Савани і рідколісся.

Для субекваторіальних поясів з чітко вираженим сухим сезоном найбільш характерні савани і рідколісся з галерейними лісами в долинах рік. На півдні на Оріноцькій низовині (тут вони називаються льянос) - це вологі високотравні, переважно пальмові савани і саванні ліси на червоних ферралітних ґрунтах.

У центрі Бразильського плоскогір'я - савани з ксерофільними (посухостійкими) деревцями, так звані кампос, на коричнево-червоних ґрунтах. До найбільш посушливого північно-східного району Бразильського плоскогір'я належить опустелене рідколісне угруповання каатинга з колючих чагарників, кактусів, молочаї, агави і пляшкоподібних дерев сімейства баобабових. Сухі тропічні ліси і рідколісся з коричнево-червоними ґрунтами займають рівнини Гран-Чако; у них дуже коштовні дерева кебрачо «зламай сокиру» (основний постачальник таніну).

Тварини – немає так багато тварин, як у Африці – невеликі олені, хижаки – ягуар, пума, свині пекарі, гризуни віскаша, броненосці, страуси нанду. Багато змій і ящірок.

Тропічний пояс.

Тропічні пустелі. Пустеля Атакама – найбільш безводна пустеля світу. Рослини живляться вологою туманів – кактуси і подушкоподібні чагарники.

Субропічні степи.

Степи поширені в основному в субтропічному поясі. Їх тут називають пампою. Рослини – пампаська трава, ковила, бородач, келерія. Ґрунти родючі сіро-коричневі. Тварини – пампаський олень, пампасна кішка, страус нанду. Багато гризунів (нутрія, віскаша).

У субтропічному поясі на заході напівпустелі змінюються "середземноморськими" літньосухими жорстколистими лісами і чагарниками (еспіналь, маттораль) на коричневих ґрунтах. На південь від 37-38° пд. ш. вони переходять у вологі вічнозелені змішані ліси - гемігілею - з південних буків, магнолієвих, лаврових та інших листяних порід з домішкою хвойних (чилійська араукарія) з безліччю ліан, бамбуків, епіфітів, папоротей на бурих лісових ґрунтах; до 42° пд. ш. вони вкривають і східні схили Анд; у високогір'ях з'являються альпійські луги.

На схід від Анд (на плато Патагонія), на північному заході Аргентини панують чагарникові напівпустелі із сіроземними ґрунтами і ділянками пустель.

Помірний пояс

Дуже контрастна рослинність і ґрунти на заході і сході помірного пояса. Острови і вологі західні схили Патагонських Анд покривають ліси південного типу (переважно з вічнозелених і листопадних південних буків з домішкою хвойних) на бурих лісових, частково опідзолених ґрунтах; східні схили Анд - хвойно-листопадні ліси, а підвітряну Патагонію - напівпустельні бурі ґрунти і рослинність з розріджених дерновидних злаків і щільних зон тикових.

Висотна поясність Анд

До 1500 м поширені екваторіальні ліси та плантації какао (+25º С)

До 2800 м – ліси (хінне дерево, папороті, бамбук), плантації кавового дерева(+18º С)

До 3500 м – низькорослі дерева і чагарники (холодно, тумани, +12º С)

До 4500 м - високогірні луки (парамос) – (холодно) +6ºС.

Пуни - високогірні пустелі в Андах.

Вище - сніги, льодовики.

Тварини – гризун шиншила, дикі лами гуанако, вікунья. Тут живе найбільший і найважчий з літаючих птахів – кондор, розмах крил до 3 м.

Домашнє завдання, опрацювати § 24.

П р а ц ю є м о с а м о с т і й н о

Підготуйте наукову статтю на тему «Сьогодення та майбутнє лісів Амазонії».

П р а к т и ч н а р о б о т а №5 ( п р о д о в ж е н н я )

Тема: Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Позначте на контурній карті географічний об'єкт Південної Америки: пустеля Атакама.

Г е о г р а ф і ч н е д о с л і д ж е н н я

Інформаційний проект (за бажанням)

Тема: «Природні унікуми Південної Америки». (у вигляді презентації)

Порадник

1. Скористайтеся корисними посиланнями, що наведені в електронному освітньому ресурсі.

2. Оберіть природний об'єкт материка, який вас зацікавив.

3. Установіть, у чому полягає його унікальність.

4 . З'ясуйте, які природоохоронні заходи вживаються для збереження цього об'єкта.

Тест "НаУрок" (обов’язково, відкритий до наступного уроку)

8 ГРУДНЯ 2022 РІК

Урок №27 Тема: Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти Південної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО

Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. У доколумбову епоху в Південній Америці висока цивілізація індіанських народів інків створила імперію із центром Куско. Було збудовано грандіозні монументальні споруди, іригаційні канали, мережу шляхів сполучення. Інки співіснували у розумінні з природою, селекціонували культурні сорти сільськогосподарських культур, без яких ми нині не можемо уявити собі життя. Саме з території Південної Америки до нас потрапили такі культури, як картопля, томат, суниця, а пізніше кава, ананас, арахіс, папайя.

Більш відчутними зміни природних комплексів на материку стали за часів приходу європейців. Чисельність населення на материку зростає, що супроводжується господарським освоєнням раніше незайманих земель. Швидкі темпи освоєння та перетворення природи відбуваються в Південній Америці у колись недоступних горах: будують міста, автомобільні та залізничні магістралі. Країною найвищої у світі залізниці є Перу. Перетинаючи Анди, вона подекуди проходить на висоті понад 4000 м над рівнем моря. Звісно, для її будівництва зводили мости та будували тунелі, які змінювали навколишнє природне середовище.

Найбільшими екологічними проблемами на материку є забруднення води та повітря численними промисловими підприємствами, зменшення площі вологих екваторіальних лісів і збіднення їх видового складу; знищення рослинності саван і пампи через надмірне випасання худоби та землеробство.

Спочатку проклали автомобільну магістраль, яка перерізала найбільші ліси у світі навпіл і відкрила доступ для переселенців до раніше закритих, внутрішніх територій сельви. Поблизу дороги виникло чимало поселень. Щоб не мати мороки з викорчовуванням лісу під сільськогосподарські культури, люди його просто випалювали. Площа вологих екваторіальних лісів катастрофічно зменшується.

У багатьох країнах материка швидко розростаються величезні скупчення міст-агломерацій. Не знаходячи роботи в сільській місцевості, люди вирушають на пошуки щастя до міст. Деякі з них належать до найбільших у світі, наприклад, Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро в Бразилії, Буенос-Айрес в Аргентині. На околицях міст розростаються цілі райони, де в будівлях, споруджених із ящиків, заліза і фанери, живуть мільйони людей.

Тисячі підприємств, мільйони автомобілів, житлових будинків постійно викидають у повітря величезну кількість пилу, різних окисів, тепло, пару. Це не може не впливати на метеорологічні процеси: температура повітря в місті вища, ніж за містом, над містами випадає більше опадів, трапляється більше гроз.

У Південній Америці люди починають дедалі інтенсивніше освоювати природні ресурси, будують ГЕС на повноводних і швидкоплинних річках, використовують енергію тепла земних надр, розробляють нові родовища корисних копалин відкритим способом, вирубують ліси, змінюючи природу, на жаль, не на краще.

Наприклад, найбільші у світі відкриті копальні міді Чукікамата й Ескондіда розташовані у Чилі. Ескондіда видобуває 9 % світової міді. Розташована копальня в Андах на півночі Чилі на висоті 3000 м над рівнем моря. На відстані 240 км на північний схід від цього місця на висоті 2840 м над рівнем моря розташована копальня Чукікамата. Впродовж багатьох років кар’єр був відомий через найбільші добові обсяги гірської маси, яку видобували та переміщали з кар’єру. Розміри копальні вражають: 4,3 км у довжину; 3 км завширшки і 850 м в глибину. Родовище розробляють із 1915 р. Скільки шкідливих викидів у атмосферу потрапило із цих кар’єрів за 100 років їхньої експлуатації! Атлантичні ліси, до приходу іспанців і португальців великі і незаймані ліси, малонаселені індіанськими племенами, сьогодні надзвичайно постраждали від вирубування деревини під будівництво житла та створення пасовищ для худоби та плантацій кави. На 1500 р. атлантичний ліс займав близько 15 % від сучасної бразильської території. На початок XXI ст. скорочення територій лісів становило 92,6%.

Об’єкти Світової природної спадщини ЮНЕСКО на материку. На материку Південна Америка знаходиться понад 60 об’єктів Світової спадщини людства. Понад 30 із них мають статус об’єкта природної спадщини. Найвідомішими серед них є комплекс заповідників центральної Амазонії, Ігуасу, Галапагоські острови, Рапа-Нуя (острів Пасхи) тощо. Як і інші регіони світу, Латинська Америка є доволі своєрідним материком із власним «обличчям».

Бразилія — найбільша держава Південної Америки — має найрізноманітніші природні умови та найбільші природні ресурси на материку. До природної спадщини тут належать національні парки, біологічні та наукові заповідники, лісові заказники.

Перу, високогірна країна, також має всесвітньо відомі природні та культурні пам’ятки. У цій країні налічують 7 національних природних парків, а також багато природних резерватів, заказників і національних природних пам’ятників. Перу притаманна надзвичайно розмаїта і багата природа, яка представлена вкритими снігом горами і все ще недоторканою сельвою верхньої Амазонки.

Чилі простяглася вздовж узбережжя Тихого океану вузькою смугою більш як на 4 тис. км. Тут зосереджено більше 20-ти національних парків, відомих своєю унікальною природою. Цій місцевості притаманне найрізноманітніше поєднання найбільшого в світі океану з високими горами, тропічного та помірного клімату. Звісно, найбільшим надбанням цієї країни, всесвітньовідомим туристичним об’єктом є острів Пасхи у Тихому океані. Загадки призначення його велетенських скульптур донині не розгадано. Запитання хто і з якою метою їх створив продовжує хвилювати допитливий розум людей усієї нашої планети.

В Еквадорі всесвітнім природним надбанням є унікальний національний парк на Галапагоських островах. Величезні черепахи, морські ігуани, велика відмінність тваринного світу саме тут наштовхнули британського дослідника Чарльза Дарвіна на думку про еволюційний розвиток всього живого на нашій планеті. Сюди їдуть біологи з усього світу й сьогодні.

Домашнє завдання, опрацювати § 24.

Скласти «Лист двієчника» з описом Південної Америки

12 грудня 2022 рік

Урок №28 Тема: Населення. Держави. Україна та країни Південної Америки. Практична робота №5.Позначення географічних об’єктів на карті.

Країни

На території Півд. Америки розташовані 12 держав: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Парагвай, Перу, Сурінам, Уругвай, Чилі і Еквадор, а також Французька Гвіана (заморський департамент Франції з 1946 року) і Фолклендські (Мальвінські) о-ви, що належать Великобританії. У господарстві більшості з них значна роль належить аграрно-сировинному сектору, включаючи видобуток мінеральної сировини і палива, лісову промисловість, сільське господарство. Нові індустріальні країни — Аргентина, Бразилія та Венесуела. Найменш розвинені — Французька Гвіана, Парагвай, Болівія, Гайана, Сурінам і Еквадор; проміжне положення займають Колумбія, Чилі, Уругвай і Перу.

Мови

Найбільш поширеними мовами Південної Америки є португальська та іспанська. На португальській мові говорить Бразилія, населення якої складає близько 50% населення цього континенту. Іспанська мова є офіційною мовою більшості країн цього континенту. Також в Південній Америці розмовляють і на інших мовах: в Сурінамі говорять по-голандськи, в Гайані - по-англійськи, а у Французькій Гвіані - відповідно по-французьки. Нерідко можна почути і тубільні мови індіанців: кечуа (Еквадор, Болівія і Перу), гуарані (Парагвай і Болівія), аймара (Болівія і Перу) і Арауканська мова (південь Чилі та Аргентини). Усі вони (крім останнього) мають офіційний статус у країнах свого мовного ареалу.

Населення

У Південній Америці живе більше 330 млн. чоловік. Чисельність населення зростає досить швидко. Населення характеризується змішуванням расових ознак людей. Дуже складний расовий і етнічний його склад пояснюється історією заселення материка. Давні індіанці, що належать до американської гілки монголоїдної раси, прийшли сюди з Північної Америки майже 20 тис. років тому. Їхні численні племена заселяли майже весь материк. Індіанські народи створили давні цивілізації. З XVI ст. почалося завоювання материка європейцями. Першими переселенцями стали іспанці і португальці, пізніше — вихідці з інших країн Європи (італійці, німці та ін.). Завоювання материка європейцями принесло незчисленні лиха її корінному населенню. Пам'ятки давньої індіанської цивілізації були зруйновані і розграбовані, знищено могутню державу інків, загинули сотні тисяч індіанців.

У XVI-XIX ст. для роботи на плантаціях у східну частину Південної Америки (Бразилію) були привезені з Африки мільйони негрів-рабів. У результаті такого заселення материка, змішування прийшлого населення між собою і з корінними народами склад населення став надзвичайно строкатим. У наш час переважає змішане населення: мулати — нащадки від шлюбів європейців із неграми, метиси — нащадки від шлюбів європейців з індіанцями, самбо — нащадки від шлюбів індіанців із неграми. Утворилися нові народності і нації, у житті яких поєднуються європейська, індіанська й африканська (негритянська) культури.

Південна Америка заселена вкрай нерівномірно. Більша частина населення живе на узбережжі Атлантичного океану, у пампі, в деяких областях Анд, де колись існувала держава інків. Більше половини населення континенту мешкає у містах. Три з них входять у десятку найбільших за чисельністю міст світу: Сан-Паулу (15 млн.), Буенос-Айрес (10 млн.), Ріо-де-Жанейро (6 млн.).

Гаучо – аргентинські пастухи.

Пончо – накидка, традиційний одяг інків.

Домашнє завдання, опрацювати § 25, 26.

Підготуватись до контрольної роботи.

П р а к т и ч н а р о б о т а №5 ( з а к і н ч е н н я )

Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Позначте на контурній карті держави Південної Америки та їхні столиці, розфарбуйте кольоровими олівцями.

12 грудня 2022 рік

Урок №28 Тема: Населення. Держави. Україна та країни Південної Америки. Практична робота №5.Позначення географічних об’єктів на карті.

Країни

На території Півд. Америки розташовані 12 держав: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Парагвай, Перу, Сурінам, Уругвай, Чилі і Еквадор, а також Французька Гвіана (заморський департамент Франції з 1946 року) і Фолклендські (Мальвінські) о-ви, що належать Великобританії. У господарстві більшості з них значна роль належить аграрно-сировинному сектору, включаючи видобуток мінеральної сировини і палива, лісову промисловість, сільське господарство. Нові індустріальні країни — Аргентина, Бразилія та Венесуела. Найменш розвинені — Французька Гвіана, Парагвай, Болівія, Гайана, Сурінам і Еквадор; проміжне положення займають Колумбія, Чилі, Уругвай і Перу.

Мови

Найбільш поширеними мовами Південної Америки є португальська та іспанська. На португальській мові говорить Бразилія, населення якої складає близько 50% населення цього континенту. Іспанська мова є офіційною мовою більшості країн цього континенту. Також в Південній Америці розмовляють і на інших мовах: в Сурінамі говорять по-голандськи, в Гайані - по-англійськи, а у Французькій Гвіані - відповідно по-французьки. Нерідко можна почути і тубільні мови індіанців: кечуа (Еквадор, Болівія і Перу), гуарані (Парагвай і Болівія), аймара (Болівія і Перу) і Арауканська мова (південь Чилі та Аргентини). Усі вони (крім останнього) мають офіційний статус у країнах свого мовного ареалу.

Населення

У Південній Америці живе більше 330 млн. чоловік. Чисельність населення зростає досить швидко. Населення характеризується змішуванням расових ознак людей. Дуже складний расовий і етнічний його склад пояснюється історією заселення материка. Давні індіанці, що належать до американської гілки монголоїдної раси, прийшли сюди з Північної Америки майже 20 тис. років тому. Їхні численні племена заселяли майже весь материк. Індіанські народи створили давні цивілізації. З XVI ст. почалося завоювання материка європейцями. Першими переселенцями стали іспанці і португальці, пізніше — вихідці з інших країн Європи (італійці, німці та ін.). Завоювання материка європейцями принесло незчисленні лиха її корінному населенню. Пам'ятки давньої індіанської цивілізації були зруйновані і розграбовані, знищено могутню державу інків, загинули сотні тисяч індіанців.

У XVI-XIX ст. для роботи на плантаціях у східну частину Південної Америки (Бразилію) були привезені з Африки мільйони негрів-рабів. У результаті такого заселення материка, змішування прийшлого населення між собою і з корінними народами склад населення став надзвичайно строкатим. У наш час переважає змішане населення: мулати — нащадки від шлюбів європейців із неграми, метиси — нащадки від шлюбів європейців з індіанцями, самбо — нащадки від шлюбів індіанців із неграми. Утворилися нові народності і нації, у житті яких поєднуються європейська, індіанська й африканська (негритянська) культури.

Південна Америка заселена вкрай нерівномірно. Більша частина населення живе на узбережжі Атлантичного океану, у пампі, в деяких областях Анд, де колись існувала держава інків. Більше половини населення континенту мешкає у містах. Три з них входять у десятку найбільших за чисельністю міст світу: Сан-Паулу (15 млн.), Буенос-Айрес (10 млн.), Ріо-де-Жанейро (6 млн.).

Гаучо – аргентинські пастухи.

Пончо – накидка, традиційний одяг інків.

Практична робота №5.Позначення географічних об’єктів на карті. Позначте на контурній карті держави Південної Америки та їхні столиці.

Домашнє завдання § 25- 26. Підготуватись до контрольної роботи, повторити 1-26 параграфи.