19 грудня 2022 рік

Географічне положення. Дослідження материка. Геологічна будова, рельєф та корисні копалини. Практична робота №7. Нанесення на карту об’єктів географічної номенклатури.

Географічне положення

Простягається

• на 3200 км з півночі на південь від 10°41' пд.ш. (мис Йорк) до 39°11' пд. ш. (мис Південно-Східний)

• на 4100 км із заходу на схід від 113°05' сх. д. (мис Стіп-Пойнт) до 153°34' сх. д. (мис Байрон).

• Із заходу, півночі і півдня омивається Індійським океаном (Тіморським і Арафурським морями), зі сходу ночі - морями Тихого океану: Тасмановим, Кораловим, Фіджі. Береги розчленовані слабко, великі затоки - Карпентарія на півночі, Велика Австралійська на півдні, затока Географа на заході; півострови - Кейп-Йорк і Арнем-Ленд.

Австралія - найменший з материків. Площа 7631,5 тис. км² (з островами Тасманія, Кенгуру, Мелвіл та ін. близько 7704,5 тис. км²). Острів Тасманія відділений від Австралії протокою Бассовою шириною 224 км. Від острова Нова Гвінея відокремлюється Торресовою протокою. Уздовж східного узбережжя Австралії на 2300 км простягається Великий бар'єрний риф.

Розташована повністю у південній і східній півкулі.

Історія дослідження Австралії

Античні та середньовічні європейські космографи створили гіпотезу про Південний материк який мав займати більшу частину Південної півкулі і врівноважувати масу суші Північної півкулі. Цей гіпотетичний материк в середньовіччя називали лат. Terra Australis incognita тобто «Невідома Південна Земля». В XIX столітті ця назва, але вже без епітета «невідома» за пропозицією англійця Метью Фліндерса закріпилася за Австралійським материком.

Звісно і до відкриття Австралії європейцями вона не була повністю ізольованою від решти світу. Деякі племена аборигенів північної Австралії підтримували періодичні торгові контакти з папуасами Нової Гвінеї та малайцями. Так само здавна північна околиця континенту певно була відома деяким індонезійським племенам. Деякі факти дозволяють стверджувати, що біля північно-західного узбережжя Австралії свого часу зупинялися (чи розбивалися) кораблі що прямували з Африки (найімовірніше з Мадагаскару) в напрямку Індонезійського архіпелагу.

1526 року португалець Жоржі де Менезеш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп). В 1545 іспанець Іньїго Ортіс де Ретес пройшов вздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне саме він дав їй цю назву), а в 1606 іспанець Л. Торрес пливучи від Нових Гебрид до Філіпін відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і таким чином довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.

Усі інші значні відкриття берегів Австралії в 17 столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних вони не заснували жодного поселення. В 1606 В. Янсзон пройшов уздовж південного берега Нової Гвінеї не помітивши західний вхід в Торресову протоку і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14 градуса південної широти. Узбережжя Західної Австралії відкрили:

• в 1616 Д. Хартог — ділянку між 23 та 27 градусами південної широти;

• в 1619 Ф. Хаутман і Я. Едел — ділянку між 27 і 33 градусами південної широти;

• в 1622 команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33 та 35 градусами південної широти;

• в 1628 Г. Де Витт або П. Нейтс — ділянку між 20 і 23 градусами південної широти.

В 1627 Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116 та 133 градусами східної довготи що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14 и 17 градусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі. Нова Голландія здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року коли А. Тасман обігнув її з півдня слідуючи від острова Маврикія через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 він відкрив біля 42 градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 він пройшов вздовж берегів затоки Карпентарія, обігну півострів Арнемленд і дійшовши до 24 градуса південної широти завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що усі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

Англієць Джеймс Кук в 1769—1770 довів, що Нова Зеландія складається з двох островів. Звідти він пішов на захід і 19 квітня досяг Австралії біля 38 градуса південної широти. Рухаючись в квітні-серпні на північ він відкрив усе східне узбережжя Австралії, назвав його Новим Південним Уельсом та оголосив англійським володінням. Від північного краю східного узбережжя Кук повернув на захід і вдруге відкрив Торресову протоку. В 1788 флотилія під орудою капітана А. Філіпа привезла в Новий Південний Уельс велику групу ув'язнених. В затоці Порт Джексон (34 градус південної широти) Філіп заснував перше європейське поселення в Австралії, майбутній Сідней. В 1792 французька експедиція Ж. Д'Антркасто пройшла вздовж Західної та Південної Австралії, а в 1793 відкрила на півночі острови Д'Антркасто і східне узбережжя Нової Гвінеї. В 1798—1799 роках англійці Дж. Басс та М. Фліндерс відкрили протоку Басса, яка відокремлює материк від землі Ван-Дімена, обійшли її навкруги і назвали островом Тасманія. В 1801 француз Н.Боден відкрив півострів Перон на заході, затоку Жозеф-Бонапарт на півночі, а в 1801 острів Кенгуру на південному сході. В 1801—1802 відкрив на півдні затоки Спенсера і Сент-Вінсент, розділені півостровом Йорк. В 1802—1803 Фліндерс обійшов навколо усієї Австралії при цьому відкрив Великий Бар'єрний риф на всю його протяжність. Пізніше він запропонував перейменувати Нову Голландію в Австралію. Після плавань 1801—1803 років в Австралії не залишилося жодної значної ділянки берегової лінії не нанесеної на карту. 1606 року Європа відкрила Австралію

До 1813 року внутрішні області Австралії були ще суцільною «білою плямою». В 1813—1823 за невисокими горами на захід та північ від Сіднея відкрили верхні ділянки кількох річок, що текли на захід розлогими трав'янистими рівнинами які були чудовими пасовиськами. В 1828—1829 англієць Ч. Стьорт довів, що усі ці річки належать до єдиної системи Муррея-Дарлінга. В 1831—1835 англієць Т. Мітчел продовжив дослідження цієї річкової системи, а в 1836 відкрив на південному сході Австралії лісисту гірську країну — Австралійські Альпи. В 1840 польський мандрівник П. Стшелецький відкрив у Австралійських Альпах гірський масив Костюшко (вершина якого 2234 м — є найвищою точкою Австралії) та витоки Муррея. В 1844—1845 Л. Лейххардт пройшов сушею в північно-західному напрямку від Брисбена до затоки Ван-Дімена, при цьому відкрив майже увесь Великий водороздільний хребет (окрім його північних околиць та перетнув Арнемленд. В 1846 році Мітчел дослідив північні притоки Дарлінга (річки Кондамайн та Уоррего) до їх витоків і таким чином завершив відкриття системи Муррея-Дарлінга.

Рухаючись в південній Австралії від затоки Сент-Вінсент на північ в пошуках пасовиськ, англієць Е. Ейр відкрив у 1839 хребет Фліндерс і солені озера Торренс та Ейр (найбільші в Австралії). В 1840—1841 рухаючись на захід він встановив, що уся низовинна яка прилягає до Великої Австралійської затоки є пустелею. В 1844—1845 роках Ч. Стьорт вперше, рухаючись від затоки Спенсера, досяг центральної Австралії і з'ясував, що на схід від озера Ейр простягається напівпустеля, а на півночі біля 26 градуса південної широти — пустеля Сімпсон, перед якою він зупинився. В 1855—1856 англійський мандрівник О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку, ніде однак не віддаляючись від моря більше як на 500 кілометрів. В 1858 році О. Грегорі перетнув Австралію в південно-західному напрямку — від Брисбена до Аделаїди, не віддаляючись від моря більш як на 900 кілометрів. В 1860—1861 ірландець Р. Бьорк вперше перетнув Австралію з півдня на північ, від затоки Сент-Вінсент до затоки Карпентарія. В 1859—1862 англієць Дж. Стюарт перетнув Австралію від затоки Спенсера до затоки Ван-Дімена, при цьому відкривши центральний гірський масив. По його маршруту була прокладена лінія трансавстралійського телеграфу, а в 20 сторіччі залізниця.

Територія на захід від телеграфної лінії була досліджена в 1872—1876. Англійський мандрівник Е. Джайлс відкрив в центрі декілька гірських кряжів які простяглися в широтному напрямку та перетнув зі сходу на захід Велику пустелю Вікторії, а в протилежному напрямку — пустелю Гібсона. Англієць П. Уорбертон перетнув зі сходу на захід Велику Піщану пустелю. Дж. Форрест пройшов з заходу на схід між пустелями Гібсона та Великою пустелею Вікторії. Тобто були з'ясовані основні риси природи західної та центральної Австралії і до кінця 70-х років 19 століття склалося правильне уявлення про фізичну карту усього континенту.

З дослідників 20-го століття можна назвати Вілкінса який досліджував райони Квінсленду та північної Австралії в 1923—1925, австралійського мандрівника М. Террі який склав карту напівпустельної смуги від річки Фіцрой до Стьорт-Крік та описав райони між лісистою північчю Австралії та пустелею в 1925, Медігена який в 1929 досліджував з літака пустелю Арунта і котловину озера Ейр, австралійця Маккая, що досліджував в 1926 році центральну Австралію і в 1928 році Арнемленд. Також слід зазначити, що протягом усього 20-го століття проводилися приватні дослідження континенту, пов'язані перш за все з пошуком корисних копалин.

22 грудня 2022 рік

Урок №31 Тема: Тектонічна будова, корисні копалини.

Практична робота №7. Нанесення на карту об’єктів географічної номенклатури.

Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини. У геологічному минулому Австралія, як і Африка та Південна Америка, була частиною материка Гондвана, від якого вона відокремилася наприкінці мезозою. Аналіз карти будови земної кори свідчить, що в основі Австралії, за винятком її східної частини, лежить давня Австралійська платформа. На сході до давньої платформи приєдналася область герцинської складчастості. В Австралії немає активних сейсмічних зон і діючих вулканів, у зв’язку з чим її називають найспокійнішим у тектонічному відношенні материком. Сотні мільйонів років невтомні трудівники — вода й вітер — «працювали» над поверхнею платформи, перетворивши її на рівний, досить одноманітний простір. Винятком є невеликі височини — залиш ки давніх гір, подібні до «останця» Айєрс-Рок. Середня висота материка ледь сягає 300 м.

Тектонічні рухи — підняття, опускання, прогини, розломи, які тривали протягом усього геологічного розвитку материка, сформували три основні форми його рельєфу: Західноавстралійське плоскогір’я, Центральну низовину і Великий Вододільний хребет. Великим Вододільним хребтом в Австралії називають невисокі, сильно зруйновані Східноавстралійські гори, що простягаються уздовж усієї східної окраїни материка на понад 2000 км. Середня висота гір — 800—1000 м. На крайньому південному сході гори досягають найбільшої висоти і називаються Австралійськими Альпами. Тут розташована найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м).

Австралія багата на різноманітні корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів. Кристалічні породи фундаменту платформи містять поклади залізних, алюмінієвих, мідних, свинцево-цинкових, уранових руд, олово, платину, золото. З осадовими породами чохла платформи пов’язані родовища фосфоритів, кухонної солі, кам ’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу.

У 1978 р. поблизу міста Кімберлі в штаті Західна Австралія були знайдені алмази. В Австралії зосереджено 85 % світового видобутку опалів — напівкоштовних каменів, які використовують для виготовлення ювелірних виробів.

Австралія (Australia, від латинського australis – південний, названий Метью Фліндерсом, до того називали Нова Голандія).

Рельєф

У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95% поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря.

Головні форми рельєфу:

1) Західно-Австралійське плоскогір'я - середні висоти 400-500 м, з піднятими краями;

2) Центральна низовина з переважними висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії - 14 м нижче рівня моря.

3) Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії - гора Косцюшко, 2230 м; рівнина Налларбор на півдні.

Геологічна будова і корисні копалини

Велика (західна і центральна) частина Австралії належить до області давньої Австралійської платформи, що включає також північне, західне і південне підводне продовження материка, Арафурське море і південь острова Нова Гвінея.

Молода платформа (палеозойського віку розмістилася під Центральною низовиною).

Область складчастості розташована на сході: середня її частина утворена в герцинський час, а північна і південна в каледонський.

Австралія – єдиний материк на планеті, де немає сучасних проявів вулканізму і землетрусів. Жодна вершина не вкрита льодовиками.

Фундамент Австралійської платформи вміщує значні родовища золота (Західна Австралія), поліметалевих і уранових руд, бокситів (Західний Квінсленд та ін.), протерозойський осадовий чохол багатий на родовища залізних руд (хребет Хамерслі в Західній Австралії та ін.). На сході Австралії є поклади вугілля. В останні роки у ряді районів Австралії (Великий Артезіанський басейн, узбережжя Вікторії, Західна Австралія) відкрито також поклади нафти і газу в осадових відкладах різного віку.

26 грудня 2022 рік

Тема: Клімат і води суходолу. Практична робота №7. Нанесення на карту об’єктів географічної номенклатури.

Практична робота №8. «Визначення типів Австралії за кліматичними діаграмами».

П р а к т и ч н а р о б о т а №7 ( п р о д о в ж е н н я )

Позначте на контурній карті географічні об'єкти Австралії: річки: Муррей, Дарлінг; озеро: Ейр.

Практична робота №8. «Визначення типів клімату Австралії за кліматичними діаграмами».

Тест "Всеосвіта" (ОБОВ"ЯЗКОВО)

відкритий до 27.12. 23:00

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 28

12 січня 2023 рік

Урок №33 Тема: Унікальність рослинного і тваринного світу.

Органічний світ

Органічний світ Австралії із середини крейдового періоду розвивався в умовах тривалої ізоляції, тому флора материка дуже своєрідна (до 75% видів ендеміки). Найбільш характерні для неї евкаліпти й акації. Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Природа створила тут заповідник, у якому збереглися види рослин і тварин, близькі до тих, що населяли Землю в далекому минулому і вже зникли на інших материках. Органічний світ розвивався в Австралії ізольовано, тому що вона давно відокремилася від інших материків.

Фауна Австралії відрізняється стародавністю, високим ступенем ендемізму, відсутністю копитних, приматів і хижих (крім дикого собаки дінго, завезеного людиною). Тільки в Австралії збереглися ссавці, що відкладають яйця (качкодзьоб і єхидна); численні сумчасті (кенгуру, вомбати, вовк, кріт та ін.); багатий світ птахів (страус ему, казуар, смітні кури, райські птахи, лірохвости й ін.). Дика рослинність Австралії не подарувала людині жодної рослини, що відігравала б помітну роль у землеробстві. В період колонізації на материк з інших континентів було завезено багато видів рослин і тварин.

Природні зони

У їхньому розміщенні на материку чітко виражена широтна зональність, що на східній і західній окраїнах порушується через збільшення кількості опадів.

Савани і рідколісся відповідають субекваторіальному кліматичному поясу. На червоних фералітних і червоно-бурих ґрунтах серед трав зростають евкаліпти, акації, казуарини з безлистими нитковидними гілками, пляшкові дерева,. У східній частині поясу в умовах рівномірного і «зволоження поширені вологі і перемінно-вологі, тропічні ліси, де серед евкаліптів зустрічаються пальми, фікуси, деревоподібні папороті. У цій зоні живуть кенгуру, вомбати, сумчасті мурахоїди; по берегах водойм — багато птахів.

Тропічні пустелі і напівпустелі — найбільша за площею зона (40%). У пустелях зростають дрібнолисті злаки, зустрічаються зарості сухих чагарників із низькорослих колючих акацій, евкаліптів. Такі зарості називають скребами. Простори пустель, вкритих жорстким злаком спініфексом і чагарниками, використовують під пасовища. У пустелях живуть гігантські кенгуру, єхидна, багато плазунів.

Виділяються чотири найбільш пустельні райони: Велика піщана пустеля, пустеля Сімпсона, пустеля Гібсона і Велика пустеля Вікторія.

На південному сході і південному заході материка зростають субтропічні ліси, в яких переважають евкаліпти, вічнозелений бук та ін.

Зміна природи людиною

Аборигени дуже дбайливо ставилися до природи, співіснували з нею у тісному єднанні. У наші дні природа материка сильно постраждала в результаті господарської діяльності. Найбільш сильно змінені східна, південно-східна і південно-західна густозаселені частини Австралії.

Багато тварин Австралії винищені в результаті полювання і зміни ландшафту внаслідок господарської діяльності людини. Завезення кроликів, що знищують значну частину пасовищ, сприяло зменшенню сумчастих. Зникли деякі види кенгуру, на межі вимирання сумчастий вовк, деякі види вомбатів.

Охорона природи

Природні ландшафти Австралії сильно змінені людиною. Охорона природи найкраще забезпечена у Південній Австралії. Території Австралії, що охороняються, - національні парки і резервати, становлять приблизно 0,2% території. Найбільші національні парки (площа понад 40 тис. га - 400км2) - Маунт-Косцюшко в Австралійських Альпах, Уайперфілд і Уілсонс-Промонторі у південно-східній Австралії, Еунгелла у Квінсленді.

Тест "НаУрок" (відкритий до 16.01 21:00)

Домашнє завдання: § 29. опрацювати

П р а к т и ч н а р о б о т а 7 ( п р о д о в ж е н н я )

Позначте на контурній карті географічні об'єкти Австралії: пустелі: Велика Піщана пустеля, Велика пустеля Вікторія.

П р а к т и ч н е з а в д а н н я

Використовуючи текст параграфа та карти атласу, складіть коротку характеристику природних зон Австралії. Результати занесіть до таблиці (зразок таблиці — див. с. 73).

16 січня 2023 рік

Урок №34 Тема: Населення, його склад і розміщення. Україна і Австралія. Практична робота №7. Нанесення на карту об’єктів географічної номенклатури.

Населення

Населення. Населення Австралії налічує 24,3 млн осіб. Воно скла­дається з двох груп, що істотно відрізняються своїм походженням і культурою. Більшість населення (близько 80 %) становлять англо-австралійці, які є нащадками переселенців із Великої Британії та Ірландії, вихідці з інших країн Європи та Азії. Тривалий час Австралія була заморською в’яз­ницею Англії, основою прийшлого населення були каторжники.

Корінні мешканці - австралій­ські аборигени - нині налічують 1 % населення країни. Вони не тільки кочують, як їхні предки, а й ведуть осілий спосіб життя. Аборигени Австралії належать до австралоїдної раси. Корінні австралій­ці - це численні племена, що розмов­ляють більш як 200 мовами.

Дер­жавна мова Австралії - англійська.

Формування сучасної австралійської держави почалося з часу заснування першого англійського поселення в 1788 р. Корінні жителі (аборигени) у колоніальний період були переміщені в особливі райони — резервації.

Середня густота населення Австралії найнижча у світі – приблизно 2 особи на 1 км2. До того ж воно розміщене на материку вкрай нерівномірно. Більшість мешканців (9/10) зосереджено на південно­му сході, натомість у внутрішніх районах населені пункти - дуже рідкісне явище.

В Австралії переважає міське населення - майже 90 % загальної кількості жителів. За темпами збільшення частки міського населення країна посідає одне з перших місць у світі. Великими містами є Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Канберра. Майже всі вони є портами.

Австралія - це єдиний у світі материк, на якому розміщена одна країна - Австралійський Союз, що є шостою за величиною державою у світі. До складу Австралійського Союзу входить й острів Тасманія. У XVІII ст. країна була колонією Англії. Офіційною главою держави є британська королева, яка представлена в Австралії генерал-губер­натором. Останніми роками набирає сили рух за перетворення цієї держави на республіку.

Австралійський Союз належить до розвинутих індустріально-аграрних країн. Основний прибуток країні дає сільське господарство, особливо тваринництво, та видобуток корисних копалин. Австралія - провідний світовий виробник вовни (понад 160 млн овець). Крім того, тут виробляють баранину, яловичину, масло, сири.

У XX ст. Австралійський Союз за видобутком і переробкою корис­них копалин перетворився на одну з провідних держав світу. Країна є одним із лідерів з виробництва бокситів, з яких отримують алюміній. Величезні поклади бокситів сприяли перетворенню Австралії в розви­нену державу. Крім того, тут налагоджено виробництво автомобілів, одягу, хімічних речовин і товарів для дому. Значна частина населення задіяна у сфері обслуговування: працює в банках, у закладах освіти, охорони здоров’я, а останнім часом й у кіноіндустрії. Австралійський Союз підтримує торговельні зв’язки з багатьма країнами світу, в тому числі й з Україною. В Австралії проживає багато етнічних українців.

П р а к т и ч н а р о б о т а № 7 ( з а к і н ч е н н я )

Чекаю ваші контурні карти в особисті повідомлення

Позначте на контурній карті державу Австралійський Союз та її столицю.

Домашнє завдання: §30 опрацювати

Тест "НаУрок" відкрито до 19 січня 13:00