Уроки
Вимоги до сучасного уроку
І. Дидактичні вимоги до сучасного уроку
1. Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями.
2. Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів.
3. Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах.
4. Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю.
5. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів.
6. Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів.
7. Створення умов для успішного навчання учнів.
II. Психологічні вимоги до уроку
1. Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.
2. Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі.
3. Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.
Стиль уроку
Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання:
ü співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;
ü визначення обсягу відтворюючої і творчої діяльності;
ü планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку;
ü виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);
ü облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;
ü співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації).
Особливості самоорганізації вчителя
ü підготовленість до уроку – головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення;
ü робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);
ü педагогічний такт (випадки прояву);
ü психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.).
Організація пізнавальної діяльності учнів
1). Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:
ü планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;
ü використання установок у формі переконання;
ü планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;
ü вправи.
2). Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:
ü визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки);
ü опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової діяльності й уяви учнів;
ü планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення завдань, використання завдань з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);
ü керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;
ü використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи).
3). Закріплення результатів роботи:
ü формування навичок шляхом вправ;
ü навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення.
4. Організованість учнів:
1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.
2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.
5. Врахування вікових особливостей учнів:
1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.
2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.
3) Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.
ІІІ. Гігієнічні вимоги до уроку
1. Температурний режим.
2. Фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання і т. п.).
3. Освітлення.
4. Попередження втоми і перевтоми.
5.Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практичних робіт).
6. Своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок.
7. Дотримання правильної робочої пози учня.
8. Відповідність росту школяра класних меблів.
IV. Вимоги до техніки проведення уроку
1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях.
2. Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів – завершеними.
3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму.
4. Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці.
5. Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навчальної дисципліни, типу і виду уроку.
6. Потрібно забезпечувати дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
7. Учитель повинен забезпечити активне навчання кожного школяра.
Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень:
1) Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.
2) Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях.
3) Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.
4) Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура – розподіл часу на різних етапах».
5) Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії.
6) Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об'єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу.
7) Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів.
8) Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними.
9) Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета.
10) Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.
11) Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості.
12) Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: цілевідповідність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, засобів інформації, EOT).
13) Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов.
14) Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).
15) Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.
16) Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.