Негативний вплив Інтернету

          Негативний вплив інтернет-технологій включає в себе такий момент, як відсутність соціальної взаємодії один на один, що перешкоджає формуванню навичок міжособистісного контакту. В результаті зростає число інтернет-злочинів проти особистості, яку іноді не відокремлюють від віртуального образу.

Троллінг і кібербуллінг – досить нові слова в нашому лексиконі. Вони є породженням Інтернету, а точніше його зворотної, темної сторони.

Кібербуллінг (cyber-bullying) - це найчастіше підлітковий віртуальний терор. Отримав він свою назву від англійського слова bull – бик, зі схожими значеннями: агресивно нападати, задирати, чіплятися, провокувати, ятрити, дошкуляти, тероризувати. У нашій мові, найближчий аналог сленговий вираз «бикувати». Кібербуллінг ще перекладають, як кіберзалякування.

Троллінг (trolling - ловля риби на блешню) – розміщення в Інтернеті (на форумах, у блогах та ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.

Якщо троллінг являє собою локальну проблему того чи іншого дискусійного майданчика, то кібербуллінг викликає серйозні побоювання психологів та експертів з особистої безпеки в Інтернеті. Прикладів в Інтернеті повним-повнісінько.

13-річний Райан Патрік Галаган убив себе, не витримавши нападок колишніх друзів, метою яких було довести, що хлопець – гей. Після смерті сина батько виявив листування з дівчиною, яка зустрічалася з Райаном, але розірвала з ним стосунки і оприлюднила його особисті листи. «Завтра я зроблю це, прочитаєте в газеті», - написав Райан тим, хто його травив, а вони відповідали: «Це буде весела розвага!».

Кайлі Кенні була змушена кілька разів змінювати школу через сайт «Корпорація «Убий Кайлі », на якому були оприлюднені її координати разом з компрометуючою інформацією; в результаті дівчина була змушена перейти на домашнє навчання.

Кіберзалякування є серйозною проблемою, особливо в середовищі підлітків і дорослим не слід нехтувати цим фактом психічного впливу, що може бути направлено на їхніх дітей. Але чому ВОНИ роблять ЦЕ?

Залякування за допомогою інтернет-спілкування іноді є видом помсти однієї людини іншій, якщо він в минулому був предметом знущань і хамства. Як виявляється, інформацію про особистість досить легко знайти в мережі, де ми використовуємо електронну пошту, сайти соціальних мереж на які мі викладаємо приватну інформацію і, нарешті, просто мобільні телефони, номери яких вказуємо нерідко у своїх контактних даних. До найпоширеніших методів кібербуллінга відносяться:

Використання особистої інформації. Існують цілі співтовариства, які «полюють» на обраних жертв із соціальних мереж. Іноді вони використовують методи злому, щоб отримати пароль до особистих даних, а потім перетворити людину на жертву. Такі переслідування можуть довести людину до нервового зриву, депресії і серйозних проблем з психікою. Так широко відомою стала історія про оприлюднення еротичних знімків неповнолітньої дівчини з «ВКонтакте», яка по дурості зробила їх, а потім постраждала від зловмисників, що розповсюдили ці фото серед її знайомих і по всьому Інтернету.

Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози носять образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою, щоб психічно принизити людину, змусити її страждати.

Переслідування. Кіберпереслідування здійснюються за допомогою мобільного зв'язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву за допомогою брудних образ принизливого характеру або шантажувати будь-якими таємними фактами. Довге і безперервне переслідування може привести людину до думки про самогубство. Особливо це стосується підліткової незміцнілої психіки, коли масштаби проблеми перебільшуються до вселенських розмірів.

Флеймінг. Улюблений метод «тролів» у мережі. Обмін короткими емоційними репліками між двома і більше людьми, звичайно в коментарях в публічних місцях Мережі. Іноді перетворюється у затяжний конфлікт (holywar - священна війна). На перший погляд, Флеймінг – боротьба між рівними, але за певних умов вона може перетворитися на нерівноправний психологічний терор.

Хеппіслепінг (Happy Slapping - щасливе ляскання, радісне побиття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця назва закріпилася за будь-якими відео роликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в Інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви. Починаючись як жарт, хеппіслепінг може закінчитися трагічно: 18-річного Трістона Крістмаса побила група хлопців, знімаючи це на відео для Інтернету, а коли він помирав на підлозі від удару головою, вбивця і спостерігачі продовжували розважатися на вечірці.

Кібербуллінг є серйозною проблемою і в деяких випадках вимагає втручання правоохоронних органів, щоб зупинити переслідування. Наприклад, в США ведеться статистика кіберзлочинів і з кожним днем збільшується відсоток самогубств серед підлітків, які не зуміли впоратися з хуліганами і довгий час жили під пресом негативного психічного впливу.

В Укрнеті справи не кращі. Нам, напевно, ще доведеться зіткнутися з тим, що традиційну загрозу номер один – поширення сцен сексуальної експлуатації неповнолітніх будуть повільно, але вірно тіснити кіберпереслідування і кіберприниження. Воно так само небезпечно за своїм впливом, як залучення дитини в соціальну експлуатацію, але більш масово в порівнянні із замкнутими педофільськими групами і організованими злочинними групами, що знімають відповідний контент.

Кібербуллінг не менш небезпечний, ніж реальні знущання. Якщо терор може закінчитися, коли жертва повернеться додому або поскаржиться старшим, то кібербуллінг триває весь час і від нього неможливо сховатися. На відміну від реального цькування, для кібербуллінга не потрібно бути здорованем, достатньо комп'ютера, часу і бажання когось тероризувати. В цьому контексті набуває нових ознак загроза шкільної дідівщини, адже зйомки знущань старших над молодшими і сильних над слабкими часто потрапляють в Інтернет.

Поширення кібербуллінга, багато в чому, відображає проблеми моралі в суспільстві, де до людини не ставляться, як до цінності і ігнорують його проблеми і переживання, відповідають цинізмом.

Щоб запобігти проблемі кібербуллінга, потрібно дітей з самого раннього віку вчити безпечному використанню комп'ютера та Інтернету і не боятися усіляких тролів. Батьки повинні постійно слідкувати за спілкуванням підлітків у мережі, щоб вчасно захистити своїх дітей від згубних наслідків загроз кіберхуліганів.

Сергій Драгунов