Усі новітні програми, режими занять, харчування формуються під одним кутом зору : забезпечити здоров'я дітей , а отже - майбутнє країни.
Система дошкільної освіти є ідеальною базою для розв'язання завдань зміцнення здоров'я молодого покоління. В.О.Сухомлинський "Турбота про здоров'я дітей - важлива праця вихователя"
контролюється виконання санітарно- гігієнічних норм працівниками дошкільного навчального закладу на всіх ділянках.
здійснюється щоденний огляд дітей приприйомі до закладу дошкільної освіти.
проводиться інформаційна робота для батьків через інформаційні куточки, куточки здоров'я.
Дані про результати медичного обслуговування дітей фіксуються і зберігаються у порядку, встановленому МОЗ.
У ЗДО №317 організована робота медичного кабінету, ізолятору. Приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, оснащені та забезпечені необхідним обладнанням та лікарськими засобами, виробами медичного призначення.
Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 34);
Положення про дошкільний навчальний заклад (п. 30 – 32, 40);
Постанови кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. №826 «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах»,
спільного наказу МОЗ та МОН України від 30.08.2005 р. № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»,
Статуту дошкільного закладу.
Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати.
Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закладі грунтується на оптимальному режимі харчування та збалансованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розвитку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.
Помірність у харчуванні
Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здорова дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дитину — головне материнське призначення. А якщо мама не нагодує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впливають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для таких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.
Досить часто причинами переїдання стає примушування дитини з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидання залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скільки їй потрібно з'їсти.
Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спричинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.
Різноманітність раціону
Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, відрізняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні котлети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі напої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задовольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвідування дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хороший апетит не може бути й мови.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, під-солоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хвороби, закрепів.
На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відкидають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та солона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість несвіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як несмачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплюнути.
Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовленими на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капустою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.
Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо урізноманітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному закладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в дитячому садку.
Режим харчування вдома
Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчування, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміжками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умовний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.
За безладної організації харчування організм дитини привчається протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчального закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.
Індивідуальні особливості організму дитини
На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:
- інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;
- емоційний стан;
- особливості психіки.
Інтенсивність росту організму дитини залежить від генетичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і сезонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Наприклад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.
Загальновідомо, що надмірні переживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за дорослого, адже навіть найменші біль, образа, засмучення позначаються на дитячій психіці та порушують апетит. Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.
Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апетит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, деякі поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей негативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спричинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати причиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висувати ультиматум дитині: «Не з'їси усе — не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».
Стан здоров'я дитини
Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворювання: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмінтози, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися поліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поставить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково поліпшиться.
Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до дитини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не перетворюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування3 як невід'ємну складову здорового способу життя.
Інфекційні хвороби, дуже різноманітні за етіологічною природою та клінічною картиною, трапляються у дітей будь-якого віку. На деякі з хвороб, наприклад, на кір, скарлатину, коклюш хворіють тільки діти (дуже рідко дорослі), тому вони й одержали назву дитячих інфекцій. Інші інфекційні захворювання – дизентерія, вірусний гепатит, грип та інші уражають як дітей, так і дорослих. Проте клінічні вияви їх у ранньому дитячому та дошкільному віці своєрідні.
Інфекція проникає організм дитини через травний тракт, дихальні шляхи, слизову оболонку та шкіру. Вона може бути занесена безпосередньо в кров, наприклад під час інфекцій та ін фузій, під час взяття крові для дослідження, якщо все це робиться з порушенням правил асептики. Іноді мікроби та віруси містяться у самих медикаментах.
Джерела та шляхи поширення інфекції різноманітні. В органи дихання здорової дитини віруси та мікроби потрапляють з повітрям, насиченим мікроскопічними зараженими краплинками слини та слизу, які виділяються під час кашлю, чхання, розмови у хворих, а також разом з інфікованим пилом у недостатньо провітрюваних приміщеннях, де не проводиться вологе прибирання та дезинфекція. Інфекція від хворого до здорового може передаватись через їжу, воду, білизну, одяг, предмети особистої гігієни, іграшки, посуд, ручки дверей, гроші тощо.
Переносять інфекцію так звані «треті» особи, ті, хто доглядає за інфекційними хворими, через брудні руки, одяг. Деякі інфекції передаються тваринами.
Багато вірусів і мікробів зберігають свою життєдіяльність і заразність у зовнішньому середовищі протягом тижнів і навіть місяців, особливо у місцях, куди не потрапляють сонячні промені.
Про все це слід пам’ятати під час організації догляду за хворими як у стаціонарі, та і в домашніх умовах. Наведених нижче правил обов’язково повинні дотримуватися працівники медичного персоналу, батьки та всі особи, які доглядають за хворими на інфекційні хвороби, а саме:
- дітей, яких госпіталізують у стаціонари з гострими інфекційними хворобами, слід розміщувати у боксах, а через певний час переводити до загальної палати: у домашніх умовах хворого ізолюють, а для догляду за ним призначають когось одного з сім’ї, бажано того, хто вже переніс цю інфекцію;
- на кожний випадок гострого інфекційного захворювання, незалежно від того, чи залишають хворого вдома чи госпіталізують, заповнюється картка екстреного повідомлення, яку негайно пересилають до санітарно-епідеміологічної станції; як у лікарні, так і вдома суворо дотримуються карантинні терміни ізоляції інфекційного хворого залежно від характеру захворювання, ускладнень, які виникають;
- медична сестра повинна організовувати поточну дезинфекцію, стерилізувати інструментарій, підтримувати належний санітарно-гігієнічний режим у палаті чи в іншому приміщенні, де перебуває хворий, забирати потрібний матеріал для бактеріологічних та інших досліджень (сечу, кал, мокротиння, кров тощо), а також організовувати та контролювати знезаражування виділень пацієнта;
- хворі та обслуговуючий їх медичний персонал, а в домашніх умовах ті, хто доглядає за хворим, повинні суворо дотримуватися правил особистої гігієни. Із приміщення, де перебуває хворий, не можна виносити одяг, взуття, халати. Медичним працівникам та іншим особам у цих приміщеннях не можна вживати їжу, пити воду;
- медична сестра та інші особи, які забезпечують догляд за інфекційним хворим, повинні негайно повідомити лікаря про будь-які зміни у стані хворого, особливо якщо ці зміни негативні;
- система заходів догляду за інфекційним хворим суворо індивідуалізується залежно від інфекцій, тяжкості та періоду недуги, віку та статі дитини, конкретних умов догляду (стаціонарних чи домашніх);
- відвідування батьками, родичами та іншими особами хворого у лікарні суворо забороняється; у домашніх умовах цей принцип також зберігається; виняток, звичайно, становлять медичні працівники, які беруть участь у лікуванні хворого вдома;
- до поняття «догляд за інфекційним хворим» входить також забезпечення суворого дотримання хворою дитиною призначеного режиму дієти, рухів, сну, розваг тощо.
Майстер-клас від медичної сестри "Надання долікарської допомоги"(Тиждень безпеки життдіяльноті 2023р.)