Виховна робота

Підлітковий вік охоплює період життя досить тривалий. Його початок припадає на 11-12 років. Закінчується він по різному: в 15, 16, 17 або навіть 18 років.

 Межі підліткового віку не встановлюються чітко, у кожного підлітка вони індивідуальні. Його характерна особливість – швидкий темп статевого дозрівання. Найзначніші зміни відбуваються в центральній нервовій і ендокринній системах. Відбувається викид гормонів. Виявляються явні ознаки статевого дозрівання. У дівчаток і хлопчиків остаточно формується різниця в зовнішньому вигляді і в моделях поведінки.

Підлітковий вік –це кілька років випробувань для дітей, батьків, вчителів. Пережити їх складно, але необхідно.

Центральна нервова система підлітків знаходиться в нестійкому стані. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Звідси різка неадекватна реакція на зауваження і на дії дорослих і однолітків. Настрій часто змінюється, від піднесеного до пригніченого стану і навпаки. Підвищена втомлюваність. Через прискорене зростання і нестачу вітамінів і корисних речовин можуть зявитися проблеми в опорно – руховому апараті : сутулість, викривлення хребта.

У підлітковому віці формується остаточно і значно посилюється інтерес до протилежної статі. Виникає і розвивається статевий потяг. Предявляються підвищені вимоги до своєї зовнішності. Підлітки приділяють підвищену увагу своїй «дорослості». Вони починають наслідувати старшим, причому не тільки їх позитивних рис і звичок, але і негативним.

Психологічні особливості підліткового віку характеризуються суперечливістю в усьому:

З одного боку підліток вкрай болісно ставиться до будь- якої критики, але з іншого – чекає спілкування з ним як з дорослою людиною.

Через імпульсивність підлітки не можуть впоратися іноді навіть з повсякденними обовязками, але стають більш відповідальними і здатними на виконання складних справ.

Уважність до дрібниць і деталей уживається у підлітків з дивовижною душевною черствістю і часом з жорстокістю.

Бажання бути « як усі» сперечається з твердженням власної індивідуальності і підкресленням своєї незалежності від думки оточуючих.

Незалежність суджень і боротьба з авторитетами є сусідами з обожнюванням кумирів і копіюванням поведінки випадкових людей.

Загальна характеристика підліткового віку відрізняються такими рисами поведінки:

·         емоційною нестійкістю;

·         різкими перепадами настрою;

·         підвищеним самолюбством;

·         різкістю суджень;

·         соромязливістю і невпевненістю в своїх силах.

Основні новоутворення: прагнення до дорослості, самостійність, активний розвиток самосвідомості.

Домінуючі потреби: у спілкуванні з однолітками, самоствердженні й пізнанні світу, інших і самого себе.

Важкі діти і що з ними робити

Зазвичай прийнято говорити про так званих «важких» підлітків. Неслухняних дітей прийнято обвинувачувати ( « злі наміри», « порядні гени»). Із психологічної точки зору до числа « важких» припадають не гірші, а особливо чутливі й ранимі діти. Вони під впливом життєвих навантажень швидше «сходять із рейок», а тому потребують допомоги, а не осуду.

Психологічно можна виділити чотири основні причини порушення поведінки дітей:

1. боротьба за увагу – неслухняність варто розглядати як спосіб привернення уваги до себе;

2. боротьба за самоствердження – діти дуже чутливі до обмеження своєї свободи та до різких заборон;

3. бажання помститись- у цьому виявляється образа на батьків;

4. утрата віри у власний успіх – це глибоке переживання дитиною власного неблагополуччя. При цьому може спостерігатися зсув даного неблагополуччя: дитина переживає неблагополуччя в одній сфері, а невдачі виникають в іншій ( наприклад, не складаються стосунки з товаришами, а в результаті стає запущеним навчанням; або неуспіхи у школі провокують конфлікти вдома).

Задача дорослого (батьків) зрозуміти, що з дитиною відбувається насправді. Зробити це можна, звернувши увагу на свої переживання та почуття:

-Якщо дитина бореться за увагу, то дорослий, як правило , відчуває роздратування;     

-Якщо дитина протистоїть дорослому, то останнього переповнює гнів;

-Якщо це помста дитини, то дорослий відчуває образу;

-Якщо ж дитина переживає неблагополуччя, дорослого охоплюють безнадійність і   розпач.

Найважливіша психологічна порада : не реагуйте у звичайний спосіб і не створюйте тим самим порочне коло. На практиці це здійснити досить складно, тому що наші емоції включаються автоматично.

1.    Якщо вашій дитині необхідна увага, то дайте її їй у спокійні моменти, коли ніхто нікому не досаджає (під час гри, спільних занять тощо). Витівки в цей час краще залишити без уваги.

2.    Якщо дитина бореться за незалежність, то менше включайтесь у її справи. Якщо ви розумієте. Що дитина мстить вам, то спробуйте зрозуміти, за що.

3.    Якщо дитина зневірилась у собі, то зведіть « до нуля» усі свої очікування та претензії до неї. Знайдіть доступний для неї рівень задач й організуйте спільну діяльність, тому що сама вона не може вийти із глухого кута. Постарайтесь не критикувати дитину й шукайте будь – який привід, що її похвалити.

Батькам варто памятати, що при перших спробах поліпшити взаємини з дитиною вона може підсилити виявлення своєї поганої поведінки, тому що не відразу повірить у щирість їхніх намірів і буде постійно їх перевіряти.

Шлях нормалізації відносин із дитиною, яка дорослішає, довгий і важкий. Дорослим у якомусь сенсі доведеться змінювати себе, але це єдиний шлях виховання «важкої» дитини. Головне ж – навчитись переключати свої негативні емоції на конструктивні дії.

Найголовніші дорослі, з якими взаємодіють підлітки, - це їхні батьки. Діти та батьки насправді люблять один одного, але намагаються звично маніпулювати , щоб одержати якийсь виграш.

Батькам необхідно направити енергію підлітка в потрібне русло, вселити віру у свої сили, а також у цінність і важливість старанного навчання. Цього можна домогтися, дозволивши дитині займатися тим, що їй цікаво.

Поради дотримуючись яких ви зможете викликати зацікавленість дитини до навчання.

Проявити співчуття

·      Щоб зацікавити дитину навчанням, важливо зрозуміти, що вона думає й відчуває насправді. Поставте себе на її місце.

·      Підлітки надзвичайно емоційні й чутливі. Це може негативно позначитися на навчанні.

·      Говоріть з дитиною та спробуйте подивитися на ситуацію з її точки зору, перш ніж висловити своє бачення проблеми.

·      Важливо розуміти . чому підліток не хоче вчитися. Якщо він не хоче докладати зусиль у навчанні, краще, що ви можете зробити – не погоджуватися з його думкою та зясувати причину такої поведінки.

·      Дитині можуть подобатись одні предмети й не подобатись інші.

·      Підліток може не розуміти те, що вам пояснює вчитель на уроці.

·      Розмова з підлітком допоможе вам проявити до нього співчуття на уроці.

·      Розмова з підлітком допоможе вам проявити до нього співчуття та зясувати причину проблеми.

Почніть діяти.

·         Підлітки зазвичай втомлюються після довгого дня й не хочуть робити уроки. Тому батькам недостатньо просто нагадувати дитині про це. Сядьте разом з підлітком і допоможіть йому спланувати свою роботу. Виділіть завдання, які здаються дитині найбільш складними.

·         Знайдіть репетитора, який допоможе підлітку розібратися зі шкільною програмою. На цьому етапі підлітку потрібно всього лише невелика допомога.

·         Кричати на підлітка марно. Допоможе тільки діалог.

·         Лаяти підлітка за найменшу помилку – погана ідея. Якщо ви будете на нього кричати, він емоційно дистанціюється від вас і на знак протесту припинить прислухатися до ваших порад.

·         Ставтесь до підлітка з добротою, розмовляйте з ним спокійним тоном.

·         Поясніть йому, чому необхідно вчитися.

·         Спокійно обговоріть з ним. Чим навчання може бути корисним. Цей спосіб набагато ефективніший, ніж крики й читання моралі.

Не очікуйте від підлітка занадто багато.

·         Не ставте відразу ж високих очікувань. Часто саме високі очікування стримують підлітка, чинять на нього тиск і викликають занепокоєння.

·         Робіть акцент на постійній наполегливій роботі.

·         Навчіть підлітка ставити собі маленькі цілі й досягати їх.

·         Як тільки підліток досяг маленьких цілей навчить досягати бажаного в майбутньому.

Не забувайте про інші заняття, крім навчання.

·         Переконайтеся, що навчання не заважає іншим творчим заняттям підлітка.

·         Дозволяйте дитині грати на вулиці.

·         Простежте за тим, щоб він приділяв час своїм хобі.

Усе це допоможе не тільки урізноманітнити мислення підлітка. Але й розвинути навички. Необхідні для навчання.

Мотивування підлітка не означає. Що він почне робити те, що вам потрібно. Щоб викликати в підлітка зацікавленість навчанням, необхідно навчатися вирішувати складні проблеми й надавати йому підтримку. Щиро хваліть дитину навіть за найменші досягнення.

Памятайте : якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Не лайте, а зясуйте причини такої поведінки.