Тести для самоперевірки за темою П.Тичина ст. 201-202

1. Постійний епітет ужито в словосполученні

А золоті руки Б світла душа В пишний сад Г ясний сокіл

2. Установіть відповідність.

Назва вірша Уривок

1 «Не бував ти у наших краях!»

2 «Блакить мою душу обвіяла...»

3 «Гаї шумлять»

А Струмок серед гаю як стрічечка, На квітці метелик мов свічечка.

Б Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не затих.

В Там же небо — блакитні простори… Там степи, там могили, як гори.

Г Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело.

3. Установіть відповідність.

Троп Приклад

1 епітет 2 порівняння 3 персоніфікація 4 метафора

А Там степи, там могили, як гори.

Б Хмарки біжать — милуюся.

В Співаючи-кохаючи під тихий шепіт трав голублячий.

Г Тебе ж завжди я бачу в сльозах… .

Д Блакить мою душу обвіяла… .

4. Який із прочитаних вами віршів П. Тичини найбільше наповнений патріотизмом? Обґрунтуйте свій вибір.

5. Прокоментуйте рядок Там степи, там могили, як гори з вірша «Не бував ти у наших краях!». 6. Що значить у вірші «Не бував ти у наших краях!», що люди не можуть без пісні і нивки зорати?

7. Як ви розумієте слово маюють з вірша «Блакить мою душу обвіяла…»? 8. Хто такий ліричний герой?

9. Доведіть, що в поетичному рядку Душа причастилася кротості трав виділене словосполучення є метафорою. 10. Вірш П. Тичини «Гаї шумлять» має своєрідну будову. Поміркуйте, чого досягнув автор, поділивши строфи на короткі рядки, що складаються іноді з одного слова.

11. Поезію П. Тичини називають музикальною. Доведіть це, знайшовши в кожній строфі вірша «Гаї шумлять» слова, що позначають різні звуки. Запишіть текст у зошит.

12. До виділених у тексті слів доберіть епітети з довідки. Аж ось ринуло від сходу проміння, мов руки, простяглося до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, смугами впало на траву на галяві, де гостро на тлі світла випинається постать сарни. У сю хвилину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.

Довідка: свіжо-зелений, блискучий, яскравий, величний, золотий, стрункий.

Євген Гуцало «Лось» ст.. 201-202

1.Лось прислухався до землі, очікуючи

А зиму Б весну В літо Г осінь

2. У реченні « На тому боці, ген під обрієм, примостилося село» використано

А епітет Б порівняння В гіперболу Г метафору

3. Словами очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем охарактеризовано

А дядька Шпичака Б лося В старшого брата Г молодшого брата

4. Доведіть, що твір Є. Гуцала «Лось» за жанром — оповідання.

5. Прочитайте опис природи, який вам найбільше запам’ятався. Яку роль відіграють пейзажі в оповіданні?

6. Чому лось остерігався не тільки вовків, а й людей?

7. Розкажіть, як поводив себе лось у крижаному полоні. Що ви відчували, читаючи ці рядки?

8. Знайдіть і прочитайте портрет Шпичака. Які деталі опису зовнішності цього персонажа свідчать про негативне ставлення автора до нього?

9. Знайдіть і прочитайте рядки, які передають стривожений стан Шпичака. Яку роль у цих рядках виконують антоніми?

10. Чому хлопчики не осудили вголос вчинок Шпичака, ніяк не відреагували на його обіцянки? Як би ви повели себе в цій ситуації?

11. Придумайте своє завершення оповідання «Лось». Запишіть його в зошит кількома реченнями.

Діти, наше наступне завдання, це скласти портрет літературного героя. Давайте спробуємо зробити це разом!

Розвиток зв'язного мовлення. Складання портрета літературного героя.

Мета:

□ Навчальна: поглибити знання учнів про портрет, навчити розрізняти портрет як жанр живопису та літературний опис зовнішності персона­жа; розширити портретну лексику учнів.

□ Виховна: сприяти залученню учнів до багатства світової культури; ви­ховувати культуру мовлення.

□ Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, усне мовлення.

Сьогодні на уроці ми навчимося, як правильно опи­сати зовнішність персонажу, а для цього вам потрібно обрати, якого літературного героя ви будете описувати. (за прочитаними текстами)

Портрет у літературі — один із засобів художньої характерис­тики, письменник розкриває типовий характер своїх героїв і ви­словлює своє ідейне ставлення до них через зображення зовнішності героїв: їхні фігури, обличчя, одягу, рухів, жестів і манер.

Екскурс в образотворче мистецтво

Мистецтво портрету дуже давнє. Воно налічує кілька тисячо­літь. Уже в Давньому Єгипті людина намагалася передавати вигляд богів та міфічних героїв. За допомогою цього жанру ми можемо вивчати історію людства. До наших днів дійшли портрети царів, вельмож, знаменитих художників, поетів, письменників, вчених і просто людей, що жили в різні часи та епохи.

Існує багато видів портретів. Портрети є поодинокі, групові, па­радні, ліричні, замовні. А також — погрудні, поясні та на весь ріст людини. (Всі види супроводжуються ілюстраціями.)

Згадайте

▼ Чи бачили ви картини, де змальовані портрети?

▼ Які художники користувались жанром портрету?

▼ Чим художник малює свої картини?

▼ Для чого потрібні портрети?

▼ Чому ми вивчаємо портрет у літературі? Доведіть свою думку.

▼ Як ви вважаєте, у яких творах є зображення портрета? (Епічних творах. У ліриці, а особливо в драматургії словесне портрету­вання застосовується обмежено.)

▼ Звідки художники та ілюстратори знають, які повинні бути ма­люнки?

Портретна лексика

Отже, існують не тільки фарби, олівці та інші знаряддя для ма­лювання, а й слова, за допомогою яких автор описує зовнішність, вік героя, риси характеру. Якщо ці слова вживаються для опису зовнішності, то вони належать до портретної лексики.

Наведення прикладів вживання портретної лексики:

□ Обличчя: кругле, повне, худорляве, засмагле, ніжне, тендітне, просте, живе, стомлене...

□ Волосся: русяве, каштанове, біляве, сиве, коротке, густе, хвиля­сте, пишне, блискуче...

□ Очі: сірі, темні, сумні, лагідні, проникливі, злі, добрі, розумні, ясні, гострі, вузькі...

□ Погляд: уважний, гострий, привітний, веселий, з підозрою, за­думливий, байдужий... .

□ Ніс: прямий, тонкий, кирпатий, з горбинкою, широкий, товстий, короткий...

□ Рот: маленький, дитячий, стиснутий, невеликий, усміхнений, широкий...

□ Брови: чорні, темні, вицвілі, тонкі, широкі, вищипані, фарбова­ні, густі, сиві...

□ Постать (постава): висока, середнього зросту, струнка, кремез­на, широкоплеча...

Риси характеру:

□ Позитивні: добрий, лагідний, любить тварин, допитливий, ціка­вий....

□ Негативні: злий, жорстокий, неуважний, неслухняний, леда­що...

СКЛАДАННЯ ПОРТРЕТА ЛІТЕРАТУРНОГО ГЕРОЯ

1. Чи допомагає опис зовнішності героя розкрити автору характер героя?

2. Який портрет найбільше відповідає літературному опису Олеся?

3. Знайдіть опис зовнішності Олеся в підручнику, зачитайте. («Він був малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хо­чуть збагнути увесь світ». «Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий...»)

4. Як би ви описали Олеся?

Ви послухали і подивились, як письменники та художники зма­льовують людину. Ми створили опори слів. Але, щоб у вас вийшов зв’язний послідовний текст, необхідно скласти план майбутнього твору, тема якого — «Портретна характеристика героя».

План (орієнтовний)

1. Зовнішній вигляд.

2. Вік героя.

3. Риси характеру.

4. Моє ставлення до літературного героя.

Словничок «портретної» лексики

1. Обличчя - кругле, продовгувате, квадратне, вилицювате, повне, ху­дорляве, ніжне, грубе, ластувате, смагляве, бліде, біле, зморшкувате, розумне, життєрадісне, сумне, засмагле

2. Очі - карі, чорні, сірі, сині, зелені, темні, світлі, ясні, роз­косі, добрі, злі, хитрі, лукаві, сумні, розумні, спокійні, лагідні, привітні, стомлені, насмішкуваті

3. Погляд - уважний, гострий, проникливий, спокійний, зацікав­лений, байдужий, привітний, непривітний, підозрілий; задумливий, щирий, допитливий, гострий, ласкавий

4. Брови - чорні, темні, світлі, густі, широкі, тонкі, ледь помітні, крилаті, як шнурочки, рухливі, тремтливі

5. Вії - довгі, чорні, темні, світлі, густі

6. Лоб - високий, низький, широкий, вузький, великий, маленький

7. Ніс - великий, широкий, маленький, красивий, чітко окресле­ний, прямий, горбатий, з горбинкою, кирпатий, гострий, довгий, маленький, орлиний, качиний, задиркуватий

8. Губи - повні, тонкі, вузькі, злі, бліді, яскраві, рожеві, пухкі, усміхнені

9. Зуби - білі, рівні, криві, рідкі, щербаті

10. Волосся - світле, темне, русяве, каштанове, біляве, пишне, довге, коротке, блискуче, пряме, кучеряве, хвилясте, сиве, з сивиною, густе, рідке, пшеничне

11. Постава - високий, стрункий, тендітна, невисокий, середнього зросту, кремезний, огрядний, широкоплечий, худорля­вий, зібраний, спортивний, вайлуватий, неповороткий, атлетичної статури

12. Особливі риси - родимки

13. Руки - маленькі, великі, з довгими тонкими пальцями, теплі, ласкаві, витончені...

14. Одяг - чистий, охайний, брудний, старий

А тепер, спробуйте самостійно за даною схемою створити портрет літературного героя, який вам сподобався. (Можливо будуть не всі пункти за текстом вам відомі, тому не переживайте)

Поезії М.Рильського

Природа завжди надихала поетів, музикантів, художників на створення шедеврів. Серед ліриків провідне місце належить М. Т. Рильському, із життям і творчістю якого ми ознайомимося на сьогоднішньому уроці. Люди отримують справжню насолоду, читаючи твори українського поета. Сподіваюся, що й вас вони не залишать байдужими.

"М. Рильський. Народився я 19 березня 1895 року в Києві в сім'ї відомого українського культурного діяча Тадея Рильського. Матір моя — проста селянська жінка з села Романівки. Вона була розумна, з ніжною душею. За допомогою батька здобула освіту в домашніх умовах. Саме в Романівці минула чимала частина дитячих та юнацьких років. Тут я ловив рибу й полював, вчився любити рідну природу".

Прочитайте поезію "Дощ" та дайте відповіді на запитання

З яким почуттям автор пише цей вірш?

Які почуття викликає у вас ця поезія?

Які художні засоби використані?

Чому у вірші так багато епітетів?

Як ви розумієте вислів „золотий вечірній гість” „впав бадьоро, свіжо, дзвінко на закурені будинки зголоднілих передмість”?

Знайдіть логічну пару у вірші „Дощ” М. Рильського.

будинки

груди

земле

села

повів

передмістя

гість

Тестові завдання М.Рильський ст..214

1. Установіть відповідність.

Назва вірша Уривок

1 «Дощ»

2 «Осінь-маляр із палітрою пишною…»

А Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки… .

Б Душа причастилася кротості трав — Добридень я світу сказав!

В Фарби рожеві, злотисті, червоні, Срібно-блакитне повітря… Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

2. Метафору вжито в поетичному рядку

А Фарби рожеві, злотисті, червоні, срібно-блакитне повітря…

Б Золотий вечірній гість впав бадьоро, свіжо, дзвінко… .

В Люби природу не для себе, люби для неї.

Г Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

3. Прикметник, який придумав М. Рильський, ужито як епітет у словосполученні

А дивні кольори Б переливні цілунки В тиходзвонні пісні Г золотий гість

4. Які ознаки має ліричний твір? Доведіть, що твір «Дощ» — ліричний.

5. Чому дощ важливий у природі? Якими словами М. Рильський виражає своє захоплення цим явищем у вірші «Дощ»? Які з цих слів епітети?

6. Чим поезія «Осінь-маляр із палітрою пишною…» близька до образотворчого мистецтва?

7. Підкресліть дієслова, що є персоніфікаціями, у вірші «Осінь-маляр із палітрою пишною…».

8. Як ви розумієте слова Грає цілунками з ним переливними?

9. Прокоментуйте останні рядки вірша Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

10. З чого можна зробити висновок, що М. Рильський у своїх віршах захоплюється природою, її красою?

11. Яких кольорів не вистачає в ілюстрації до вірша «Осінь-маляр із палітрою пишною…»?

12. Напишіть невеликий роздум на тему «Чому природу треба берегти?» (4–5 речень).

Григір Тютюнник "Дивак"

Сьогодні до нас завітав у гості чудовий, талановитий, широко відомий український письменник ― Григір Тютюнник. Він писав і для дітей, і для дорослих. У його творах завжди говориться про те, що доброта і любов ― це святі закони людства, тільки вони підіймають людину до вершини благородства, дають їй духовні сили і моральне здоров'я

Його часто називали диваком. Сьогодні ми з вами заглянемо у світ незвичайної людини-дивака.

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Зінківського району на Полтавщині в селянській родині. Ось як він згадує роки свого дитинства:

Після того взяв мене до себе батьків брат Филимон Васильович Тютюнник... Він і його дружина… вчили й виховували мене, були моїми батьками. Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя вик­ладала українську мову й літературу... Я любив і знав... безліч українських народних ка­зок, з яких я найбільше люблю й зараз "Котигорошка", - прекрасна казка.

"У 33-році сімейство наше опухло з голоду, дід помер, а я в цей час - тоді мені було півтора року - перестав ходити (вже вміючи це робити), сміятися і балакать перестав. У тридцять сьомому році, коли бать­кові виповнилося рівно сорок, його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, а у 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно".

Люди порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, - голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій було з початку подорожі дев'ять су­харів, перепічка і банка меду... Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик.. Ішов рівно два тижні...

Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і ми опинилися в чужих людей.

Служив моряком на Далекому Сході. Після демобілізації пішов у восьмий клас,а потім у десятий вечірньої школи. Школу він закінчив на Донбасі в російськомовному класі, потім навчався у Зінківському училищі. П 'ять щасливих років навчався «в університеті на філологічному факультеті Харківського університету, деякий час працював учителем на Донбасі.

Писати почав Григір під впливом свого старшого брата Григорія Тютюнника, автора відомого роману "Вир". В середині 60-х років працював у редакціях і видавництвах Києва. Свої перші твори написав російською мовою. Героями багатьох його творів є діти, природа. Це такі твори «Ласочка», «Степова сторожка», «Степова казка», «Громовик», «Дивак».

1980 року Григір Михайлович Тютюнник помер. Посмертно йому було присуджено найвищу літературну винагороду — Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.

Його проза відома далеко за межами України, перекладена різними мовами.

Григору Тютюннику довелося пережити тяжкі повоєнні роки, відчути на собі жорстокість, несправедливість влади. Про своє важке дитинство письменник розповість у творах "Климко", "Вогник далеко в степу", "Дивак" та ін...

Технологія «Мікрофон»:

- Яка пора року зображена у творі?

- Де Олесь проводив більшу частину свого вільного часу?

- Чому, на вашу думку, в нього не складались стосунки з однолітками? З вчителькою?

- З ким Олесь конфліктував на річці? Чим завершився цей інцидент?

- Що привернуло увагу хлопця у воді? Як він вчинив?

- Пригадайте урок малювання. Як ви оцінюєте поведінку Олеся?

- Чим завершилась історія з Федьком Тойкалом?

- Хто назвав Олеся диваком? Як він відреагував на це? Хто допоміг йому зрозуміти значення цього слова?

- Як Олесь зустрівся з дідом Прокопом? Про що вони розмовляли дорогою?

- Чому, на вашу думку, дід не вірив, що з Олеся вийде щось путнє?

- Як автор ставиться до свого головного героя? Обґрунтуйте свою відповідь.

-Що, на вашу думку, у творі "Дивак" привертає більшу увагу - перебіг подій чи поступове розкриття внутрішнього світу героя?

- Де Олесеві краще: серед людей чи природи? Довести цитатами з тексту.

- Що у цьому епізоді є звичайним у героя, а що дивним? (Записати відповіді у таблицю).

-Чи сприймали його в товаристві? Як його називали? Чому? (зачитати з тексту). Що проявляється у цьому епізоді: дивне чи звичайне для хлопчика?

- Олесеві шкода ламати лід, та все-таки він зробив це. Як таке трапилось? (зачитати з тексту).

- Чому герой так вчинив?

- Які думки були у хлопця, коли він притулився до льоду, що він уявляв? (зачитати з тексту).

- Про яку поведінку Олеся свідчить уривок ( дивну чи звичайну)?

Діти,поміркуйте

• Чого повчає твір?

• Що нового ви дізналися на цьому уроці?

• Чи сподобалось вам оповідання "Дивак"?

• Який епізод найбільше запам'ятався?

• Що ви б порадили Олесеві?

• Що взяли ви з собою в життя з цього твору?

План характеристики образу літературного персонажа.

1. Хто такий Олесь.

2. Вік хлопчика.

3. Зовнішній вигляд.

4. Поведінка, вчинки.

5. Заняття, уподобання.

6. Стосунки з однолітками, дорослими, рідними.

7. Риси характеру.

8. Моє ставлення до героя.

Продовжіть одну фразу за бажанням

- Я б не хотів (-ла) бути диваком, тому що...

- Я б хотів (-ла) бути диваком, тому що...

М. Вінграновський. «Сіроманець».

М. Вінграновський активно працював не лише в поезії, але й у прозі, яка також відзначається високою духовністю та широким спектром емоцій.

Багатоплановість образів, елементи казковості, фантастики, гумор дозволяють М. Вінграновському творити дивний, прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина й одухотворена при­рода. Він легко поєднує у своїй творчості ліричність поезії із сер­йозністю оповідань, а режисерський досвід багато в чому допомагає авторові.

Гуманізм повісті «Сіроманець»

Аналізуючи повість М. Вінграновського «Сіроманець», можна одразу зрозуміти, що її центральними персонажами є вовк Сіро­манець та хлопчик Сашко. Образ вовка запропонований автором у міфологічному і навіть фантастичному контексті, який тісно пов’язаний із реальністю. Автор зображує почуття звіра з психо­логічної точки зору, як справжньої людини, але цей образ не має складних емоційно-чуттєвих характеристик, тому він зрозумілий навіть дітям, які сприймають вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка.

Сашко, незважаючи на свій юний вік, стає для вовка не лише другом, але й рятівником. Він зовсім не боїться Сіроманця, а навіть навпаки — захищає його перед дорослими, допомагає звільнитись з полону, та коли розуміє, що тварина майже втратила зір,— не роз­думуючи втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб по­казати його відомим лікарям. Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті.

Тема: зображення конфлікту цивілізації та природи.

Ідея: уславлення дружби, співчуття, беззастережної хоробро­сті та самовіддачі у взаємодії людини з твариною; засудження жор­стокого поводження з тваринами та людського злопам’ятства.

Прочитайте повість та дайте відповіді на запитання!

▼Яким був Сіроманець у молодості? Чим він полюбляв займа­тись? Що змінилось, коли прийшла старість?

▼ Що пов’язувало вовка з Василем Чепіжним?

▼ Навіщо, на вашу думку, Чепіжний налаштовував проти Сіро­манця усіх селян?

▼ Хто був у селі єдиним захисником вовка? Чому?

▼ За яких обставин відбулося перше знайомство хлопчика з вов­ком? Наведіть цитату з тексту.

▼ Чому хлопчик ходив до школи через ліс?

▼ Навіщо Чепіжний їздив до Києва? Яким був результат цієї по­дорожі?

▼ Як селяни планували впіймати Сіроманця?

▼ Де сховав Сашко свого друга-вовка?

▼ Що трапилось, коли випав перший сніг?

▼ Як поводився Чепіжний, коли думав, що переміг вовка?

▼ Як Сіроманцю вдалося звільнитися з полону?

▼ Про що розпитував Сашко свою вчительку на уроці? Навіщо він це робив?

▼ Що розлютило Чепіжного в газеті?

▼ Де переховувався Сіроманець після втечі з села? Що з ним тра­пилось, коли пішов густий сніг?

▼ Хто знайшов напівживого вовка та врятував його?

▼ Які нові друзі з’явились у вовка? Яка нагода трапилась йому, щоб віддячити своїм рятівникам?

▼ 3 ким потоваришував Сашко за відсутності Сіроманця?

▼ Чому хлопчик сумував? Які новини повернули його до нормаль­ного життя?

▼ Чому Чепіжному знову не пощастило з вовком?

▼ Як відбулася довгоочікувана зустріч Сашка з вовком? З ким по­знайомив хлопчик свого друга?

▼ Як Сашко вирішив допомогти Сіроманцю? Що він зробив для цього?

▼ Які пригоди чекали на друзів у дорозі?

▼ Що зробив Сашко, щоби люди не впізнали вовка?

▼ Що трапилось з ними у місці призначення їхньої подорожі?

▼ Навіщо вовк повернувся в село?

▼ Якими подіями закінчується повість?

Тестове опитування

1. Що робив Сіроманець усе життя?

А Полював;

Б водив зграю;

В був відлюдником;

Г переховувався.

2. Кого вовк вичікував у засідці?

А Коня з вершником;

Б зграю;

В мисливців;

Г мандрівників.

3. Що трапилось після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем?

А Дітям заборонили ходити до лісу;

Б селяни влаштували облогу вовку самотужки;

В до села прилетів вертоліт із мисливцями;

Г вовка хотіли заманити до села.

4. Хто захищав Сіроманця?

А Ніхто;

Б дядько Побігайло;

В голова колгоспу;

Г хлопець Сашко.

5. Кого купив Чепіжний на базарі?

А Великого собаку;

Б вовкодавиху;

В рись;

Г ведмедя.

6. Що Чепіжний з мисливцями робили в лісі?

А Копали яму-пастку;

Б полювали на диких кабанів;

В вирубували дерева;

Г збирали гриби.

7. Одного дня Сашко зрозумів, що Сіроманець:

А оглух;

Б втратив нюх;

В сліпий;

Г пошкодив лапу.

8. Чим Василь Дмитрович хвалився журналістам?

А Що вполював найбільшу кількість диких кабанів;

Б що впіймав Сіроманця;

В що врятував село;

Г що підстрелив останнього вовка.

9. Де переховувався Сіроманець від переслідувачів?

А Глибоко в лісі;

Б на іншому березі лиману;

В вдома у Сашка;

Г на полігоні.

10. Хто врятував його від неминучої голодної і холодної смерті?

А Льотчики;

Б танкісти;

В селяни;

Г зграя.

11. Як віддячив вовк рятувальникам?

А Став сторожовим собакою;

Б втік за першої ліпшої нагоди;

В врятував хлопця в лісі;

Г допомагав пасти худобу.

12. Куди втік Сашко з Сіроманцем?

А У степи;

Б до Одеси;

В до Києва;

Г до сусіднього села.

Напишіть міні-твір на тему «Чи вміє вовк дружити?» (5-7 речень).

Список літератури: Що читати влітку учням

6 клас

Календарно-обрядові пісні:

«У ржі на межі», «Ой бiжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору» (русальні); «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, Купайло!» (купальські); «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька» (жниварські) — на вибір. Пісні зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «А в кривого танця», «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать».

Пісні літературного походження:

«Ще не вмерла України…» П. ЧУБИНСЬКОГО і М. ВЕРБИЦЬКОГО,

«Ой, у лузі червона калина похилилася» С. ЧАРНЕЦЬКОГО і Г. ТРУХА,

Микола ВОРОНИЙ. «Євшан-зілля»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Думка», «Іван Підкова».

Володимир РУТКІВСЬКИЙ. «Джури козака Швайки».

Я і світ:

Леся УКРАЇНКА. «Мрії», «Як дитиною, бувало…», «Тиша морська»,

Володимир ВИННИЧЕНКО. «Федько-халамидник»,

Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ. «Теплота родинного інтиму…», «Забула внучка в баби черевички…»,

Ірина ЖИЛЕНКО. «Жар-Птиця», «Підкова», «Гном у буфеті»,

Ігор КАЛИНЕЦЬ. «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим»

Емма АНДІЄВСЬКА. «Казка про яян», «Говорюща риба»/

Пригоди і романтика:

Всеволод НЕСТАЙКО. «Тореадори з Васюківки»,

Ярослав СТЕЛЬМАХ. «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»,

Леся ВОРОНИНА. «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9».

Гумористичні твори:

Леонід ГЛІБОВ. «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба і Віл»,

Степан РУДАНСЬКИЙ. «Добре торгувалось», «Запорожці у короля»,

Павло ГЛАЗОВИЙ.«Еволюція», «Найважча роль», «Заморські гості», «Похвала».