«Створення сприятливого психолого-педагогічного середовища для інклюзивної 

Інклюзивне навчання в умовах ДНЗ забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей.

 В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує рівноцінне ставлення до них і створює спеціальні умови для їхнього перебування в ДНЗ.

      Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах ДНЗ та їхню соціалізацію.

Діти з особливими освітніми потребами стають частиною  життя дошкільного закладу, вони включаються в групи загального розвитку. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, які вони є.

Інклюзивні освітні заклади створюють сприятливі умови для того, щоб усі учасники освітнього поцесу не лише краще розуміли ці питання, але і залучалися до нової системи цінностей і поглядів для ефективної взаємодії з дітьми, які відрізняються своїм розвитком від однолітків. Така освіта вимагає нових і гнучкіших способів навчання, розробки навчальних програм, які б були максимально ефективні для усіх дітей.

Особливим аспектом у роботі з такими дітьми є індивідуальний підхід до кожної дитини і щоденні додаткові заняття. Важливим елементом роботи має бути орієнтир не лише на навчання і виховання дитини, але і супровід сім'ї як цілісної системи.

Сприятливе соціальне та розвивальне середовище в групі та ДНЗ в цілому є однією з вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із основних завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку в умовах ДНЗ.

Розвивальне освітнє середовище – це комплекс психолого-педагогічних, матеріаль­но-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що за­без­пе­­чують організацію життєдіяльності дітей у ДНЗ. Це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.

Розвивальний простір ДНЗ потрібно розглядати як інтегровану категорію, що поєднує в собі:

·                    природне довкілля,

·                    світ культури,

·                    соціум,

·                    сенсорно-пізнавальний простір,

·                    ігрове

·                    мовленнєве середовище

·                    середовище особистості дитини.

Якщо говорити про мовленнєве середовище, то воно  вважається розвивальним, якщо створює доброзичливу атмосферу, в якій діти:

·        виявляють мовленнєву активність,

·        вільно спілкуються між собою та з вихователем,

·        вчаться, дізнаються про нове та цікаве,

·        чують літературне мовлення,

·        мають змогу самостійно обирати однолітків для спілкування, гри, трудової чи іншої діяльності,

·        залучаються до мовленнєво-творчої діяльності.

Наповнення відповідних осередків (центрів) здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 11.09.2002 №509                      "Про затвердження Типового переліку обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах" та від 18.07.2008 №1/9-470 "Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку в  дошкільних навчальних закладах".

Створюючи розвивальний простір для дітей в умовах ДНЗ, педагогам необхідно дотримуватися наступних принципів:

·        безпечність;

·        урахування закономірностей розвитку дітей;

·        раціональність;

·        динамічність;

·        активність;

·        комфортність кожної дитини;

·        позитивно-емоційне навантаження.

Найголовнішим принципом організації розвивального простору є його безпечність, адже від цього залежить збереження життя та здоров’я дітей. Саме тому під час створення розвивального простору особливу увагу необхідно звертати на якість матеріалів, з яких виготовлено обладнання, іграшки тощо та їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам.

Організовуючи життєдіяльність дітей, педагогам необхідно враховувати психологічні закономірності розвитку дітей дошкільного віку, їхні індивідуальні особ­ли­вості. Важливо, щоб розви­валь­ний простір максимально задовольняв потреби кожної дитини, а тому варто  напов­нити  його  різноманітними  атрибутами, які допоможуть  зацікавити кожну дитину, а також подбати про те, щоб вона змогла знайти для себе улюблене заняття.

Дотримання принципу раціональності потребує від педагогів урахування особливостей архітектури та дизайну групового приміщення ДНЗ. У ньому доцільно передбачити місце для створення постійних і змінних осередків, де діти могли б самостійно чи невеликими групами за власним бажанням займатися різними видами діяльності, не заважаючи один одному. Саме тому доцільно використовувати підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини.

Розвивальний простір групової кімнати не може бути сталим. Педагогам необхідно періодично змінювати його матеріальне наповнення, враховуючи інтереси, потреби, настрій дітей, освітні завдання тощо. Раз на місяць потрібно змінювати розміщення ігрового матеріалу. Для забезпечення динамічності розвивального простору варто використовувати модульні столи, пересувні ящики, ширми тощо.

Принцип активності передбачає, що всі предмети мають бути доступними дітям, щоб їх можна було вільно брати, використовувати, класти на місце.

Доцільно створений розвивальний простір дає можливість дитині почуватися комфортно в усіх осередках групи. Разом з тим, педагогам треба надати кожній дитині її "особистий простір" – місце, де вона може побути наодинці. З цією метою у груповій кімнаті варто створити "куточок усамітнення" чи "куточок роздумів" з м’яким диванчиком, подушками тощо.

Створюючи розвивальне середовище групової кімнати, обов’язково потрібно брати до уваги і його позитивно-емоційне навантаження. В оформленні приміщень варто використовувати теплу пастельну гаму кольорів; забезпечувати достатнє освітлення та режим провітрювання; продумувати розміщення меблів, яке сприятиме використанню дітьми осередків групової кімнати та не створюватиме відчуття захаращеності під час перебування у приміщенні; використовувати озеленення приміщення.

Працівникам ДНЗ також необхідно уникати конфліктів, бути спокійними, уважними. Своєю поведінкою та діями вони мають  позитивно  впливати  на  розвиток психічних процесів дітей. Загальна тональність мовлення педагогічних працівників має бути помірною, оцінка, вказівка – спокійними, доцільними та коректними.

      Не менш важливими є вимоги до по­ведінки вихователя у процесі взаємодії з дитиною з особливими потребами. Вони пе­редбачають глибокі знання індивідуально-пси­хологічних особливостей дітей з ООП. Емоційна рівновага цієї категорії вихованців перш за все досягається за умов, коли під час розмови вихователь сідає на одному рівні з дитиною, щоб вона могла дивитися йому в очі, і розмова була довірчою, та відбувалося зняття нервово-психічного на­пруження завдяки дотикам (вихователь по­вільно й ніжно бере руки вихованця у свої руки і при потребі їх гладить). Під час бесіди педагог не повинен говорити голосно, адже дитина здебільшого прихильно реагує на нормальний, а не на гучний тон. Приємний голос справляє заспокійливий, пом'якшуючий ефект на враз­ливу психіку дошкільника, особливо в період соціальної адаптації.

     Діти з ООП дуже чутливі, емоційні і тонко відчувають, коли педагог ставиться прихильно до їхніх почуттів, думок, ідей. Тому вихованців заспокоюють під­бадьорливі коментарі вихователя, наприклад: «Мені подобається, як ти використав жовтий колір у своєму малюнку», «Ой, я бачу, що в тебе багато ідей», «Молодець, добре міркуєш!» тощо. Водночас необхідно уникати запитань, на які дитина могла б відповісти одним словом «так» або «ні».

Важливим моментом у створенні комфорт­них умов перебування дітей з ООП в ДНЗ є надання їм можливості періодично розвантажуватися, розслаблятися. Для цього можна використати ігри у «клякси» або ігри з папером, які сприяють релаксації. Для зняття агресії, звільнення від негативних емоцій слід боксувати гумову гру­шу. Ще можна запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи.

Отже, важливим чинником соціальної адаптації дітей з ООП в ДНЗ є забезпечення їхньої емоційної рівноваги. Пріоритетна роль у цьому питан­ні належить вихователю, адже саме він несе відповідальність за ефективність педагогічної взаємодії.