ГРИГОРІЙ ІПАТІЙОВИЧ МАРКЕВИЧ (1849, м. Вороньки - 15 квітня 1923 р, м. Полтава).– український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч.

Навчався в Полтавській семінарії. Закінчивши в 1871 р. Київську духовну академію працював у Катеринославській семінарії. Переїхавши до Полтави – вчителював, займався культурно-освітньою роботою. Саме він започаткував у Полтаві український музично-драматичний гурток, щорічні шевченківські вечори. Досліджував історію України, краю, писав вірші.

Визначною заслугою Г .І. Маркевича є його книговидавнича діяльність, він був помітною постаттю серед українських книговидавців. У його приватному видавництві "Книгарня Г. І. Маркевича ” видавалися твори Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, І. Тобілевича, Лесі Українки. Тут побачили світ перша українська граматика Залозного і " Рідна мова ” Базилевича, дитячі книжки, ноти. Григорій Іпатійович був першим видавцем часопису " Рідний кай ", видавав українські підручники.

Значна роль Г. І. Маркевича у справі поширення на Полтавщині творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи книговидавця у Полтаві видано " Кобзар ” в 1917 р., та деякі окремі твори. Г.І.Маркевич першим у 1909 р. надрукував ноти до "Заповіту " Кобзаря. Багато зусиль доклав культурний діяч і до спорудження пам”ятника І.П. Котляревському в Полтаві та Т. Г. Шевченку.

Г. І. Маркевич щиро дружив з відомим українським письменником Панасом Мирним, композитором М. В. Лисенком.