Невтомний трудівник культурної ниви полтавського краю

ГРИГОРІЙ ІПАТІЙОВИЧ МАРКЕВИЧ - український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч, зробив чимало для розвою культурного життя на Полтавщині, але його ім’я сьогодні майже не знане і не згадуване, і як сказав відомий полтавський літературознавець П. П. Ротач: “Його Полтава ледве зна”, та й на його батьківщині рідко хто щось розповість про нього. До того ж і в літературі про нього не так легко щось віднайти.

Григорій Іпатійович Маркевич народився в 1849 р, в м. Вороньки Лохвицького повіту ( тепер с. Вороньки Чорнухинського району). Навчався в Полтавській духовній семінарії. Закінчивши в 1871 р. Київську духовну академію працював у Катеринославській семінарії. Переїхавши до Полтави – вчителював, був інспектором класів у Полтавському інституті шляхетних дівчат, викладав російську мову, природознавство, фізику і космографію. Активно займався культурно-освітньою роботою. Саме він започаткував у Полтаві український музично-драматичний гурток, яким керував у 1911-1918 рр., щорічні шевченківські вечори. Був дослідником історії України, писав вірші.

У середині 90-х років у Полтаві засновано гурток українських культурно-громадських діячів, до складу якого разом з Г. Маркевичем входили В. П. Горленко, Л. В. Падалка, В. І. Василенко, М. А. Дмитрієв та інші відомі люди Полтави. Григорій Іпатійович Маркевич входив і до складу Українського клубу, який започаткувався в 1913 р. Серед його активних членів були відомі представники місцевої інтелігенції В. Андрієвський, Є. Сіяльський, П. Чижевський, В. Щербаківський.

Визначною заслугою Г. І. Маркевича є його книговидавнича діяльність, він був по- мітною постаттю серед українських книговидавців. У його приватному видавництві “Книгарня Г. І. Маркевича”, яке діяло в 1905-1918 р.р. видавалися твори Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, І. Тобілевича, Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, Панаса Мирного.Тут побачили світ перша ”Коротка граматика української мови” Залозного і “Рідна мова” Базилевича, ”Арифметика“ О. Степо- вика, дитячі книжки, ноти. У ”Книгарні Маркевича“ друкувалися також афіші вистав і вечорів Полтавського музично-драматичного гуртка, художні листівки з зображенням письменників та гетьманів України, “Альбом пам’ятників і краєвидів Полтави “.

В 1906 р. Г. І. Маркевич, Панас Мирний, М. Дмитрієв та Г. Шерстюк заснували перше в Україні видавництво педагогічної літератури “Український учитель“ з метою ширити знання “поміж людьми, розбуджуючи у їх любов до рідної мови і засіваючи поміж ними хоч невеличкі зерна того добра, що надає людям всесвітній досвід - наука“.

Григорій Іпатійович був першим видавцем часопису “Рідний край“ (1905-1907рр.) та входив до його редколегії разом з Панасом Мирним, Г. Коваленком, М. Дмитрієвим та іншими. У виданні друкувалася славна плеяда літераторів і науковців: Леся Українка, Панас Мирний, Опанас Сластьон, І. Нечуй-Левицький, П. Капельгородський та інші.

Значна роль Г. І. Маркевича у справі поширення на Полтавщині творів Т. Г. Шевченка. З ініціативи книговидавця у Полтаві видано “Кобзар” в 1917 р., та окремі твори: “Іржавець”, “Великий льох“, “Назар Стодоля”. Деякі поезії вміщувалися на концертних програмах шевченківських вечорів. Г. І. Маркевич першим у 1909 р. надрукував ноти до “Заповіту“ Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві, спорудження якого було ще однією справою нашого земляка. Багато зусиль доклав культурний діяч і до спорудження пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.

Композитор М. В. Лисенко у листі від 4 березня 1898 р. писав : “ … Вам відома турбація з пам’ятником І. Котляревському. Та в нас у Києві так і дивляться, що одвоювання проекта пам’ятника належить у Думі цілком Вам. Коли б не ви виступили з гарячою промовою і не боронили б обчеського бажання усієї свідомої України, то паничі полтавські та подла чужа нам інтелігенція з головою на чолі одсунули б на який – небудь дом з читальнею…

… Аж приїздив до нас Лев Васильович Падалка, любий земляк і привіз звістку, що пам’ятник у сьому році, в августі, ніяким чином не може бути викінченим і значиться і святкування відкриття його теж не справдиться…”

Відомого українського композитора М. В. Лисенка і Г.І. Маркевича поєднувала майже 30- річна дружба і таке ж тривале листування. Відомо понад 40 листів М.В. Лисенка до Г.І.Маркевича. в яких митці обговорювали свої творчі плани, ділилися враженнями від вистав, концертів тощо.

Г. І. Маркевич щиро дружив з відомим українським письменником Панасом Мирним та своїм земляком Левом Падалкою, які входили до складу часопису “Рідний край“, листувався з ними.

В Інституті рукописів Інституту літератури Національної академії наук України (ф. 25, од. збер. 284) зберігаються архівні документи знаного українського книговидавця за 1867-1918 рр. Це зошити з літературними записами, виписками Григорія Іпатійовича, його листи до Н.В. Кропивницької, П.Я. Стебницького та до нього вже згаданого М. В. Лисенка, Олени Пчілки, Панаса Мирного, Гулака-Артемовського, Я. П. Забіли, П. К. Саксаганського, К. Стеценка, О. Кошиця, П. Житецького, А. Ф. Кащенка, Ореста Левицького. Всього 259 листів від 31 адресата, що свідчить про велику різносторонність його інтересів і співпрацю з тогочасними видатними діячами культури, вченими.

Наприкінці життя Григорій Іпатійович був серед організаторів створення в Полтаві капели бандуристів.

Помер Г. І. Маркевич 15 квітня 1923 р. в м. Полтаві, де і похований.

Невтомному трудівникові культурної ниви полтавського краю присвятив свої поетичні рядки Петро Ротач.

“Про нього йшла колись луна

Поет, друкар непересічний.

І все ж…історія одвічна:

Його Полтава ледве зна.

Ми всі в полоні суєти…

Та часом чую в книгозбірні,

Як заговорять други вірні –

Книжки, ним видані, і ти

Відхилиш трепетно віконце,

Протерши скло від порохні,

В давно минуле, й ніби сонце

Звідсіль сяйне у наші дні.

У сяйві променів ясних

Нараз імен сузір’я вирне:

Микола Лисенко, і Мирний,

І Україна серед них.

У спілці дружній голоси

Лунали сміливо й зугарно,

Його, Маркевича, книгарню

Вкраїна знала в ті часи.

На ріднім полі битія

Ще проростуть духовні зерна,

І пам'ять з небуття поверне

Полтавця вславлене ім’я “

ЛІТЕРАТУРА

Лисенко М. В. Листи. – К. : Музична Україна, 2004. – 680 с.

Маркевича Г. І. книгарня // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 515-516

Олійник І. Наші славні земляки // Нова праця. – 1976. -10 серпня

Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. – К.: Спадщина, 1999. – С. 203-204

Ротач П. П. Григорій Маркевич // Ротач П. П. Дух минувшини. – Полтава: Археологія, 1999. – С. 32-33

“Український учитель” // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. – К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 924

Черкаський В.М. Панас Мирний: Біографія. – К.: Наукова думка, 1978.- 391 с.