ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ

СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ ШАХОВСЬКИЙ

Народився С.М. Шаховський ( справжнє прізвище, ім’я по батькові Гельфгот Шнеєр Меєрович) 1909 р. на х. Синяківщина в сім’ї механіка парового млина. Здобувши освіту в Лохвицькому комерційному училищі (яке було реорганізоване в 1919 р. в трудову школу) юнак в 1923 – 1925 р. навчається в Харківській будівельній профшколі, працює на швейній фабриці ім. Ю.Д.Тинякова.

Бурхливе літературне життя Харкова 20-30-х років минулого століття зацікавило молодого сільського хлопця, то ж він екстерном навчається в Харківському педагогічному інституті, який закінчив у 1932 р. Цього ж року вступив на начання до аспірантури Харківського державного університету. Чимало років свого життя віддав викла- дацькій і науковій роботі: працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка, в Харківському, Львівському університетах, Українському поліграфічному інституті.

Семен Михайлович – один із засновників кафедри видавничої справи та редагування Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова.

30-річним його приймають до Спілки письменників СРСР .

Його творча доля успішно почалася з виступів на сторінках літературно-мистецького і громадсько-політичного журналу ЦК ЛКСМ України " Молодняк, ( зараз "Дніпро") та " Критик”. Літературознавець досліджував широке коло проблем історії і теорії української літератури, естетики.

Значна кількість літературно-критичних праць присвячена вивченню творчості Т. Г. Шевченка : ”Великий революціонер-демократ"(1937), "Шевченко і російська література" (1939), "Сто років "Заповіту "(1946), "Шевченко-драматург "(1949), "Шевченко – поет і мислитель "(1961), "Огонь в одежі слова: Питання майстерності і стилю поезії Т. Г. Шевченка" (1964). Всього за 27 років підготовлено 9 досліджень про Кобзаря.

Літературознавець звертався також до творчості І. Я. Франка, Лесі Українки, В.С. Стефаника, П.Г. Тичини, П.А. Загребельного, Ю. К. Смолича, В. М. Сосюри, П. Й. Панча. Серед них : " Михайло Коцюбинський ", (1943),"Павло Тичина. Життєпис поета і громадянина "(1968), "Юрій Смолич "(1970), "Романи Павла Загребельного "(1974). Йому також належать праці з теорії літератури: "Історія української літератури. Короткий нарис.”,"Літературні роди і види "(1958), "Лірика і лірики "(1960), "Критика і літературний процес” (1976).

С. М. Шаховський – автор підручника "Українська література” для 10 класу середньої школи, який витримав перевидання з 1938 по 1959 р., упорядник "Хрестоматії критичних матеріалів про нову українську літературу"( 1940), яка була також перевидана в до повненому вигляді в 1947-1949 р., книги "Про Шевченка"(1939),

Він був також редактором ряду книг, зокрема про творчість І.Франка, бібліографічного покажчика про М. Коцюбинського.

Літературознавець входив також до складу редколегії журналу ”Слово і час ".

Всього перу дослідника належить понад 20 книг, чимало літературно-критичних статей в збірниках, періодичній пресі. Все це – наслідок любові до літератури, працелюбність.

Творча літературознавча спадщина українського літературознавця сприяла розвиткові української літератури.

Семен Михайлович був з-поміж перших літературознавців і письмеників, поруч з М.Малиновською, Л. Новиченком, Л. Коваленком, М. Бажаном, який у відгуку на роман О. Гончара "Собор "високо оцінив новий роман видатного українського письменника, відзначаючи його "велике інтелектуальне наповнення, пошуковість, дискусійнійний план, гостропроблемність і полемічність ", за що потім розплачувався.

В силу певних обставин не завжди об’єктивно оцінювалися як його дослідження, так і літературознавець не завжди об’єктивно рецензував і деякі твори.

В постанові ЦК КП(б) У "Про перекручення і помилки у висвітленні історії українсь- кої літератури в "Нарисі історії української історії" від 24 серпня 1946 р. вказувалося, що у "Нарисі історії української літератури”, виданим Інститутом мови і літератури Академії наук УРСР його автори М. М. Ткаченко, С. І. Маслов, Є. П. Кирилюк, І. І. Пільгук і С. М. Шаховський ”перекрутили марксистсько-ленінське розуміння історії української літератури і подали її в буржуазно-національному дусі.

Історія української літератури висвітлюється в "Нарисі” поза зв’язком з боротьбою класів, як процес ізольований від цієї боротьби. Автори "Нарису” ігнорують класову боротьбу, як основний закон розвитку класового суспільства, і замість цього надають вирішальну роль в розвитку творчості письменників національному моментові."

Помер відомий літературознавець 16 червня 1984 р. Похований на Лісовому кладовищі в м.Києві. На могилі пам’ятник: прямокутна стела з чорного граніту, на якій вигравірувано зображення розкритої книги, портрет і напис: "Профессор Шаховский Семен Михайлович. 20.У.1909. – 16.У1.1984 ".

На жаль, на батьківщині він залишається забутим і не знаним.

Архів вченого знаходиться в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

ЛІТЕРАТУРА

Шаховський С.М. // Українська Радянська Енциклопедія. Т.12. – К.: УРЕ, 1985. – С. 370

Шаховський Семен Михайлович //Шевченківський словник. В 2-х т. Т.2. – К. : УРЕ, 1977. – С. 553

Історія української літератури. У 8-и т. Т. 8. Література післявоєнного часу ( 1946-1967 рр.) – К. : Наукова думка, 1971. – с. 271, 460, 533, 536,539, 543.

Історія української літератури. У 2-х т. Т. 2. Радянська література .- К. : Наукова думка, 1988. – С. 344, 345,346, 351, 358,359, 361,363.

Ляш П. Письменник із Синяківщини // Нова праця. – 1986. – 13 грудня

Письменники радянської України. 1917-1987 : Бібліографічний довідник. – К.:Рад.письменник, 1988. – С.456

Проценко Л. А. Київський некрополь : Путівник-довідник. – К.: Укр.. письменник, 1994. – С.294