Хіба може щось протистояти впертому дитячому «не хочу читати»? Коли батьки й приклад подають, і заохочують, і книжки купують, але не діє. Виявляється, є книжки саме для тих, хто не хоче читати. А ще — запитання, які будь-кого потроху  привчать переказувати та аналізувати. Зібрали ці способи для вас. 

Яку книжку порадити тому, хто не любить читати? 

Експерти-освітяни мають поради стосовно цього

1. «Дівчата можуть усе»                                                      

А також інші комікси, графічні романи, які доступні для будь-якого віку та рівня навичок читання. По-перше, там короткі речення та візуальна підтримка. По-друге, комікси підійдуть для школярів зі синдромом дефіциту уваги, бо потребують коротших періодів зосередження, ніж інші книги.

У коміксі «Дівчата можуть усе» розповідається про пригоди чотирьох героїнь, які вважають себе IT-дівчатами та винахідницями. У невеликому місті ІТ-компанія оголосила конкурс серед школярів: потрібно створити винахід, що змінить світ на краще.

2. «Щоденник слабака» Джефа Кінні (видавництво КМ Букс)

Теж комікс. Бестселер про Ґреґа Гефлі, який завершив початкову школу і вважає, що солодке дитинство минуло. Як виживати серед рослявих і недобрих підлітків, які вже голяться? Ґреґ не втрачає оптимізму й ділиться веселими пригодами й порадами. Історії короткі, не потребують великих зусиль. А почуття, що ти не такий, як усі, безпорадний, часто близькі дітям зі складнощами у навчанні. Це змушує співпереживати герою. 

3. «Риба на дереві» Лінда Муллі Гант (видавництво Vivat) 

Книга розповідає про труднощі Еллі Нікерсон, яка не вміє читати, хоч вже у шостому класі. Вона страждає через знущання однокласників, та історія подана з гумором, без зайвого драматизму. Але згодом дівчинка усвідомлює: якщо людина долає проблему, це робить її не гіршою за інших, а сильнішою. Наприкінці книги в Еллі діагностують дислексію, і вона виявляє, що в кожного є сильні сторони та труднощі. Книга сповнена настанов та порад для тих, кому важко читати.

4. «Дім дивних дітей міс Сапсан» 

Книга має достатній діапазон характерів, щоб привабити різних дітей. Старовинні та дещо моторошні світлини притягують до себе, стають таємним входом до книги. Можна розпочати з розглядання їх, обговорення припущень, хто зображений та які пригоди на нього чекають.

5.  «Поклик монстра» Патріка Несса

У головного героя, 12-річного Конора, помирає мати. Він не хоче жити з бабусею за її правилами. Тож нічний монстр, який так раніше лякав уночі, поступово стає другом. Але історії, які він оповідає підлітку, змушують по-новому глянути на близьких, на те, якими складними є зазвичай люди. Зло може видаватися добром та навпаки. Похмура неприязна людина насправді є турботливою та люблячою, а товариська і приємна — маніпулятором.

Коротенькі історії легко читати, а спільний герой спонукає продовжувати. Зацікавить тих дітей, що полюбляють історії про монстрів. Але книга лише маскується під страшні оповідання, насправді вона про переживання втрати, родинне тепло та прийняття.

Три поради для «нечитайликів»

1. Розпочніть з аудіокниг

Зазвичай діти, яким важко читати, здатні знайти свій улюблений сюжет «на слух». Важливо, щоб щось настільки сподобалося, що школяр прагнув слухати це знов і знов. Для цього їх варто разом обговорювати, шукати щось за інтересами вашої дитини (чи учня). Якщо «родзинка» знайшлася, запропонуйте слідкувати за сюжетом одночасно по книзі та по аудіо. Поступово книга перестане лякати, і тоді знайомий текст вже захочеться перечитати.

2. Хай читають, але не книги 

Учні, яким важко чи не подобається читати, вважають, що обсяг роботи, пов’язаної з «книгою», лякає. Тож хай це будуть кулінарні рецепти, спортивні журнали. Гарний варіант: інтерв’ю улюблених музикантів та статті про них, тексти пісень. 

Полюбляє лише комп’ютерні ігри? Хай читає фанфіки (фанатські тексти) за їхніми мотивами. Так, звучить як святотатство, але це діє. Переконайтеся, що у тексті немає нічого 18+. Такі фанфіки можна знайти. Хай у них низький літературний рівень, вважайте, це ліки, а не страва для гурмана. Якщо дитина відчуває, що чогось не вистачає, заохочуйте самій вигадувати та записувати історії. З цього теж починається цікавість до книжок. 

3. Один книжковий анонс — щодня 

На занятті, якщо ви вчитель, або вдома перед сном, виділіть 10 хвилин, аби зачитати такий собі анонс книжки. Це постійно має бути нове видання. Не йдеться про те, що написано про текст на перших сторінках. Все має бути як у кіноанонсі або рекламі: супер яскраві подія чи діалог, які інтригують і спонукають дізнатися, що далі. Знайдіть найцікавіше, динамічне місце у тексті й зупиніться на вістрі подій. Також можна переглянути разом буктрейлери. Зробіть це вашою традицією. Якщо дитина зацікавиться, придбайте цю книгу: всі відповіді там. 

Як розговорити того, хто читає мовчки?

Дитина читає? Ура! Але ви не знаєте, наскільки вона усвідомлює прочитане, що виносить з того? Запитання, аби провести успішне засідання Книжкового клубу, стануть у пригоді вчителям та учням, батькам та дітям при обговоренні книжки. Вони не про перевірку знання тексту. Але дуже несхожі на типові завдання з підручників, тому дають змогу маленьким читачам поділитися враженнями. А ще — підвищують зацікавленість у читанні, а це саме те, що нам треба. 

1. Тобі хотілося повільно насолоджуватися історією або швиденько дізнатися, що у фіналі?

2. Який момент у книзі — твій улюблений?

3. А який момент не сподобався?

4. Ти перечитував(ла) якісь уривки? Якщо так, які саме?

5. Чи хочеш прочитати ще одну книгу цього автора?

6. Чи вплинуло прочитання книги на твій настрій? Якщо так, то як саме?

7. Що найбільше вразило в книзі?

8. Що ти подумав, коли прочитав назву?

9. Як змінилася думка про книгу, коли ти її прочитав (ла)?

10. Якби треба було дати книжці нову назву, якою б вона була?

11. Якби можна було щось запитати автора, що б це було?

12. Ця книга схожа на інші книги чи сюжети фільмів?

13. Чи згадаєш ти про цю книгу за кілька років?

14. Чи колись виникне бажання її перечитати? Чому так або чому ні?

15. Кому ти дав би прочитати цю книгу?

16. Чи є запитання з книги, про які ти все ще думаєш?

17. Якому герою ти найбільше співпереживаєш?

18. Якби довелося помінятися місцями з одним персонажем, хто б це був?

19. Чи є персонажі, яких ти насварив(ла) би? Що їм варто сказати?

20. Хтось з персонажів дратував тебе? Чому?

21. На когось із героїв ти хотів би бути схожим?

22. Який поворот історії тебе здивував?

23. Вдалося вгадати фінал? У який момент?

24. Що буде з героями після офіційного закінчення книги?

25. Хотілося б дізнатися про інші пригоди героїв? Якщо одного, то кого саме?

26. Що ви думаєте про структуру книги? Чи добре це послужило історії?

27. Чи є бажання прочитати більше книг, дія яких відбувається в ті ж роки та в тому ж місці?

28. Чи здається книга реалістичною? Чи так і буває у житті?

29. Чи є у книзі щось, що схоже на твоє життя?

30. Яку б фразу ти би взяв (ла) собі як статус у соцмережі?

Перший друкований буквар , виданий українським автором , мав назву , «Наука до читання й розуміння слов’янського письма» і побачив світ у Вільні в 1569 році стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник , який містив1061 слово.

Першим букварем ,виданим в Україні, був «Буквар» надрукований

1574 року у Львові Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. Це був перший друкований підручник у східних слов’ян. До нас дійшов лише один примірник , який був знайдений в Римі в 1927 році. Він зберігається в Гарвардському університеті. Факсимільне видання було здійснено в Києві в 1964 та в1974 роки.

Найдавнішу в Україні граматику під назвою «Граматика доброглаголіваго елліно-словенського язика» видано Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1591році.

Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская…» Рукопис датовано 1643 роком , видано фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.

Першу друковану граматику української народнорозмовної мови - «Граматику малоросійського наречія» - видав у 1818 році в Петербурзі О.Павловський.

Автором першої в Галличині граматики української мови був І. Могильницький – культурно -освітній і церковний діяч, який обстоював ідею самостійності української мови.

Першим підручником з іноземної мови була « Читанка» Івана Федорова, видана 1578 року, яка містила двомовний греко-слов’янський текст для читання й слугувала посібником для вивчення грецької мови. Єдиний примірник цього видання виявлено у Державній бібліотеці в м.Гота (Німеччина), а перша публікація про нього з’явилась в 1961році.

Цікаві факти про книги

Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід.

До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400-1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом “Іліади” Гомера довжиною близько… 150 метрів.

У бібліотеці індійського міста Адьяр зберігаються сотні книжок, що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки таких книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням.

Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.

Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви “написані” золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.

В наші часи з’явилася “металева книга”. Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.

Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовщих романів, напевно, слід вважати “Кларису” – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.

Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.

Не менш цікаве і “Диявольське Євангеліє”, яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.

З виданням “Історії Південної півкулі”, що було видруковано у США,

можливо знайомитися лише за допомогою… спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.

А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки… в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.

Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм х 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.

Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.

Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.

Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.

На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні “сторінки” її сягають сорока метрів завширшки.

Цікаві факти із бібліотечної історії

Перш ніж увійти до бібліотек Арабського Халіфату, що називалися "будинками мудрості", читач здійснював обмивання у джерелі біля входу. Підлога бібліотеки покривалася килимами, де і розташовувалися читачі.

Перший книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента

У середньовічному Китаї власник приватної колекції Жао Жун написав трактат "Положення про обертаність стародавніх книг". Тоді ж власники приватних зібрань - Дін Сюнфей і Хуан Юйцзі уклали "Договір про обмін старовиною" - свого роду договір про книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента. "... Якщо у нього є, а в мене відсутня або у нього відсутня, а в мене є, то взаємообмінюємося. Про це ми домовилися".Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.

Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.

Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.

На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні “сторінки” її сягають сорока метрів завширшки.

Перша посадова інструкція бібліотекаря

У ХV столітті італійський герцог Федеріго да Монтефельтро розробив інструкцію, в якій сформулював вимоги, що пред'являються до бібліотекаря: вченість, приємний характер, представницька зовнішність, красномовство.

Перша бібліотека України

Звичайно, бібліотека при Софійському соборі у Києві, заснована 1037 року Ярославом Мудрим.

Перша бібліотечна асоціація та перша бібліотечна школа

У 1876 році у Філадельфії з ініціативи директора бібліотеки Колумбійського університету в Нью-Йорку Мелвіл Дьюі була утворена перша Американська бібліотечна асоціація, у 1887 році - відкрита професійна бібліотечна школа. Особливу увагу приділяв Дьюї залученню в бібліотечну професію жінок. Професія бібліотекаря до ХХ століття вважалася винятково привілеєм чоловіків.

Бібліотечні провидиці

Під кінець ХХ століття особливо багато писали і говорили про кінець традиційної бібліотеки і про нову інформаційну епоху, хоча ще в ХIХ ст. В.Ф. Одоєвський описував якусь математичну формулу, яка буде виведена "для того, щоб у величезній книзі знаходити саме ту сторінку, що потрібна і швидко розрахувати, скільки сторінок потім можна пропустити без вади".

У ХХ столітті один з найсміливіших прогнозів розвитку бібліотек дав Станіслав Лем у романі "Магелланова хмара". "... У 2531 був введений новий спосіб зберігання людської думки. Стали використовувати Тріон: маленькі кристали кварцу. Кристал розміром з піщинку міг містити в собі стільки ж інформації, скільки міститься в стародавній енциклопедії. Була створена єдина для всієї земної кулі Центральна тріонова бібліотека ... ".

- Читання збільшує словниковий запас.

Особливо якщо ви читаєте твори різних авторів і жанрів, стикаючись зі словами й термінами, які рідко вживаються в повсякденній мові.

- Читання робить розумнішим, відточує аналітичні здібності і покращує концентрацію.

Воно «включає» мозок. Французький письменник і філософ-просвітитель Дені Дідро стверджував, що люди, коли перестають читати, перестають і мислити.

А оскільки багато творів містять безліч деталей, які потрібно запам’ятовувати та відслідковувати, щоб розгадати таємницю або зрозуміти контекст, розвиваються аналітичні здібності. Це допомагає критично оцінювати не тільки текст і сюжет, а й те, що відбувається у вашому житті.

І навик концентруватися на змісті, не відволікаючись на сторонні предмети і фон, стане в нагоді в житті. Наприклад – в метушливій  ​​офісній роботі, коли всі і кожен окремо відволікають,  не переживаючи про чиюсь особисту продуктивність та ефективність.

- Читання зміцнює пам’ять.

Незаперечний факт. Для розуміння твору потрібно запам’ятати безліч речей і нюансів, а це тренує пам’ять. Може статися,  що дуже скоро вам не знадобляться нагадувалки на смартфоні.  

Більше того, читання, а це, по суті, активність мозку, яка тримає його, так би мовити, в тонусі, є профілактикою хвороби Альцгеймера. Саме тому кажуть, що воно омолоджує, адже організм старіє швидше, коли старіє мозок.

- Читання допомагає в спілкуванні.

Воно вдосконалює мовні навички та дозволяє ясно і чітко викладати свої думки. Адже не дарма Вольтер, французький філософ-просвітитель XVIII століття, стверджував: «Читаючи авторів, які добре пишуть, звикають добре говорити».

Після пари-трійки свіжих творів ви напевно станете цікавим співрозмовником, який справляє  незабутнє враження на людей, що  взагалі не читають.

- Читання відкриває світ і додає впевненості в собі.

Будь-яка книга, по суті, є новим віконцем у світ. Вона допомагає його пізнати і дізнатися, можливо, з абсолютно іншого  для вас боку.

А демонстрація виключної ерудиції та глибоких знань того чи іншого предмета сприяє впевненості в собі, власне, як і визнання оточуючими.

- Читання знижує стрес.

Доведено, що лише шість хвилин читання знижує рівень стресу на 65%. Навіть від нудьги рятує. Ритміка та захоплюючий сюжет художньої літератури дозволяють відволіктися від своїх проблем та заспокоїтися.

- Читання зміцнює сон.

Тільки якщо ви заміните щовечірній перегляд  телевізора читанням паперової книги. Справа в тому, що підсвічування його екрану, а також екрану інших гаджетів, пригнічує вироблення відповідального за міцний сон гормону мелатоніну. А ось книга в цьому плані цілком безпечна.

- Читання дозволяє прожити життя інших людей.

І ви знаєте, це унікальна можливість. Ваша уява сама  намалює декорації. Жоден фільм не дасть вам такої можливості.

- Читання розвиває уяву.

І чим більше ви читаєте, тим ваша здатність фантазувати краща: ви регулярно програвайте в голові все те, про що читаєте.

- Читання допомагає у вирішенні складних завдань.

І мова не про математичні приклади. Читання, підвищуючи соціальні навички, наділяє здатністю розділяти загальноприйняті стандарти, міфи, нав’язані думки та свої власні. Інакше кажучи, допомагає легше зорієнтуватися в навколишньому світі й налагодити потрібні соціальні контакти.

Що стосується останнього моменту, все пояснюється просто: читач художньої літератури активно взаємодіє з вигаданими персонажами та проектує на реальність отриманий досвід. Так легше знайти вихід зі складної ситуації і навіть зрозуміти свою другу половинку. З цього виходить що…

- Читання вчить взаєминам.

Розкриваючи їх, книги дозволяють стати на місце іншої людини, зрозуміти мотив тих чи інших його вчинків. І це дуже захоплююче заняття.

Отже, від читання книг лише одна користь. Читайте, розвивайтеся, мрійте!