Мене часто запитують як вихованці так і їх батьки :
- «Чи потрібен особливий дар, талант, щоб малювати? Грамотно малювати можна навчитися, було б бажання. Головне – не тільки володіти необхідними технічними навичками і засвоїти засоби малювання і живопису, а й навчитися помічати цікаве, прекрасне, узагальнювати побачене, відчувати душою та передавати через свій малюнок настрій та задум глядачу.
Готуючись до занять гуртка, відповідно до змісту, мети та цілей визначаю оптимальну форму діяльності як для себе, так і для вихованців, використовую сучасні методичні прийоми з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, які спрямовані на розвиток креативних здібностей учнів. Завдання класифікую на 3 види:
- тренувальні, де пропонується робота зі зразка, з ілюстрацією, додатковою конкретизацією. Вони використаються з метою довести до стандартного рівня первісні знання, уміння, навички;
- частково-пошукові, де учні повинні самостійно вибрати той або інший відомий їм спосіб зображення предметів.
- творчі, де характерна новизна формулювання, що учень повинен осмислити, самостійно визначити зв'язок між невідомим й арсеналом своїх знань, знайти спосіб зображення заданого.
Прищеплюю інтерес до свого гуртка шляхом створення на заняттях творчої, емоційно-піднесеної атмосфери; прагненням цікаво, нестандартно та водночас доступно викладати свої думки. У зображувальній діяльності дуже часто підтримую інтерес до занять різноманітними сюрпризними моментами, ігровими вправами, прийомами. Атмосферу захопленості заняттям, предметом та мистецтвом у цілому створюю шляхом використанням різноманітних типів нестандартних уроків : урок-сюрприз , урок-свято, урок-конкурс, урок-мандрівка в світ художника, заняття-діалог, заняття-презентація, заняття-виставка, заняття-розгадка таємниці знайомих картин, заняття-відкриття та інші. Переконаний : емоційність, зацікавленість,захопленість - обов’язкові компоненти в гуртку образотворчого мистецтва.
Малювання для дитини часто - як засіб вираження на папері її задумів і переживань. Сприймаючи довкілля, дитина хоче перенести на папір побачене та не завжди знає, як втілити задумане. І тут на допомогу повинен прийти педагог.
Буває, що коли у дитини не виходить щось з першого разу, вона втрачає інтерес до діяльності: не вийшла відразу красива квітка – не буду більше малювати. Часто від дитини можна почути: «Я не вмію малювати». Виникає запитання: «Звідки ти знаєш?», «Хто тобі сказав?». Тоді треба зацікавити малечу: «А ти спробуй зі мною разом. Ось тобі папір і мені, тобі олівець і мені. Намалюємо веселе сонечко, воно добре, лагідне, всміхається. Ось і народилося сонечко, не саме народилося, а ми йому допомогли».
Наше завдання не тільки в тому, щоб дати конкретні уміння, навички. Потрібно намагатися допомогти дитині побачити світ, пережити з нею красу, вселити у неї впевненість у своїх силах і запалити вогник радості, творчості, які важливо підтримувати з самого початку творчого шляху, сказавши: «Ти все зможеш!». Вкладайте дитині віру в себе. Перша похвала – і дитина чекає іншу похвалу. Тому не скупіться на неї і вас чекатиме творче задоволення від праці дітей. Дитина росте і досвід росте разом з нею. Потрібно менше говорити «ні», яке гасить вогник дитячого пізнання. А якщо у дитини не виходить зовсім нічого намалювати олівцем чи пензликом? Не біда. Просто скажіть їй: «Твій пензлик не хоче сьогодні малювати квіти? Відклади його в сторону. А пальчики у тебе слухняні? Давай-но спробуємо намалювати без пензлика. Хочеш?». І ось у малюка заблищали оченята, і він з цікавістю погоджується.
Руки людини – унікальний інструмент. Вони все можуть робити. Руками ми їмо, пишемо, будуємо, перемо, готуємо їжу, пестимо дітей. Наші руки завжди з нами. Та й ніяким пензликом не намалюєш таких ягідок калини, як пальчиком. Звичайно, не треба відмовлятися від пензлів, фарб, олівців, фломастерів, крейди. Але використовувати усі матеріали у поєднанні, а деякі елементи малювати пальчиком все ж варто.
За незначний проміжок часу гуртківці набувають необхідні знання про кольорову гаму та практичні уміння створити нові барви шляхом змішування кольорів, навчаються передавати власний емоційний стан за допомогою ніжних, суворих, сумних кольорів.
Художні матеріали, якими користуються діти, досить різноманітні: кольорове чорнило, пастель, олівці, фарби, акварель, гуаш тощо. Малюнки виконуються на папері, картоні.
Також у своїй педагогічній роботі надаю великого значення розвитку творчої особистості, формуванню художньо – образного мислення, засвоєнню мови мистецтва, форм, жанрів, стилів, а також інших теоретичних знань і технологічних умінь. Це розширення художнього досвіду, опанування елементарними художніми уміннями та навичками у практичній діяльності, набуття досвіду створення художніх образів у процесі власної елементарної творчості; збагаченню емоційно - почуттєвої сфери; розвитку художніх і загальних здібностей, вихованню в учнів естетичного ставлення до дійсності та емоційно – ціннісного ставлення до мистецтва; вихованню художніх інтересів, смаків, морально естетичних ідеалів, потреб у художньо – творчій самореалізації та духовно – естетичному самовдосконаленні відповідно до вікових можливостей; формуванню універсальних якостей творчої особистості.