Білоцерківський ЗДО №8 "Золотий півник"

Традиції України багаті та різноманітні, відображають культурну спадщину та історію українського народу. Українські звичаї та обряди передаються з покоління в покоління, зберігаючи дух нації.

Як наприклад Різдво та Великдень: Святкуються з урочистими богослужіннями, колядками, щедрівками, а також традиційними стравами, такими як кутя та паска. Весілля: Обряди включають сватання, вінчання, весільний поїзд та інші традиційні ритуали, що символізують єднання двох родин. Івана Купала: Святкування літа, яке супроводжується плетінням вінків, стрибанням через багаття та пошуком цвіту папороті. Вишиванка: Традиційний одяг, прикрашений орнаментом, що є символом української ідентичності. Мова та пісні: Українська мова та народні пісні, які є невід'ємною частиною культурної спадщини і виявом народного духу.

Ці та інші традиції є важливим елементом українського життя, що об'єднує людей та зміцнює національну свідомість.

Україна багата на традиції, які відображають глибокі народні вірування, обряди й культурні особливості.

Наш заклад дошкільної освіти не стоїть осторонь від дотримання українських традицій. Ми активно впроваджуємо в освітній процес святкування національних свят, знайомимо дітей із обрядами, піснями, народними іграми та звичаями.

Щороку малята з захопленням беруть участь у таких заходах.

Ми переконані, що знайомство з традиціями змалку формує у дітей любов до рідної культури, шанобливе ставлення до спадщини нашого народу та гордість за те, що вони — українці. Усе це відбувається у формі ігор, театралізованих вистав, творчих занять, які наповнюють кожен день позитивними емоціями та новими знаннями.

Дотримання українських традицій у нашому закладі є невід'ємною частиною виховного процесу, адже саме через знайомство з культурою закладаються основи національної свідомості та любові до Батьківщини.

День української хустки — це відносно нове, але дуже символічне свято, яке відзначають 7 грудня. Воно створене для популяризації української культури, підкреслення важливості традиційного українського одягу та збереження спадщини наших предків.

Хустка в Україні має багатий символізм і часто асоціюється із жіночою долею, красою та сакральністю.

У повсякденному житті хустка була не лише прикрасою, а й оберегом, який захищав від злих очей. Її кольори й візерунки залежали від регіону та статусу жінки (одружена чи незаміжня).

У ритуалах під час весіль наречена могла дарувати хустку як символ поваги. У траурі хустка ставала знаком скорботи.

Навіть сьогодні хустка повертається в моду й часто використовується у фольклорних ансамблях та сучасному дизайні.

Андріївські вечорниці

Свято Андрія (13 грудня) асоціюється з вечорницями, на яких дівчата гадали на судженого. Ворожіння супроводжувалося співами, жартами та іграми. Молодь веселилася, а головною стравою цього вечора були вареники. Це свято також зберегло багато язичницьких рис, пов’язаних із культом родючості та шануванням природи.

Свято сягає своїм корінням в дохристиянські часи, коли люди вірили в магічну силу природи, особливо під час переходу до зими. Після прийняття християнства воно отримало нове забарвлення й було пов’язане зі святим апостолом Андрієм, якого вважали покровителем молоді та шлюбу.

Головною частиною вечорниць було ворожіння, оскільки вважалося, що цієї ночі можна дізнатися свою долю.

Кусання калити — один із центральних і найвеселіших обрядів Андріївських вечорниць, що символізує випробування молодості, сили духу та кмітливості. Обряд пов'язаний із давніми сонячними культами, адже калита (круглий корж) нагадує сонце. Калита — це круглий корж із прісного тіста, часто з медом або маком. Її підвішували високо на стрічці, і хлопці мали "кусати" її без допомоги рук, намагаючись не засміятися. Той, хто зберігав серйозний вигляд, вважався переможцем. Завдання ускладнювали тим, що корж піднімали або хитали, а присутні жартували, щоб розсмішити учасника.

Хлопці по черзі "їхали на коцюбі" (дерев’яній палиці) до калити, наче на коні. Це мало виглядати серйозно, але сміх і жарти навколо робили завдання непростим. Якщо хлопець засміявся чи не впорався — отримував «кару»: його обличчя могли вимазати сажею або медом, додаючи ще більше веселощів.

День вишиванки — щорічне українське свято, яке відзначають у третій четвер травня. Воно присвячене традиційній українській вишитій сорочці — символу національної ідентичності, духовності та зв'язку поколінь. Це неофіційне свято, яке об'єднує українців усього світу.

Традиційна вишиванка мала захисний характер. Її орнаменти й кольори служили оберегами від злих сил. Кожен регіон України має свої унікальні візерунки, техніку вишивки й кольорову гаму. Вишиванка передавалася від батьків до дітей, символізуючи зв'язок родини й народу.

Для українців вишванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам'ять.