Кожна окрема культурно-історична епоха залишає наступним поколінням власний скарб у галузі художньої культури. З часом накопичується спільний досвід людства у сфері мистецтва. Саме сукупність цих культурних цінностей формує художню культуру.

Сучасне людство — це тисячі народів, сотні держав, понад шість мільярдів землян, які зовсім між собою різні. У ХХІ столітті з усього різноманіття культур складається єдина цивілізація зі спільними проблемами та базовими цінностями. Однак ця єдина цивілізація існує в багатонаціональному та полікультурному світі, в якому гармонійно співіснують та взаємодіють культури різних країн. Глобалізація культури все більше асоціюється з екологічними та етичними ідеями єдності людства і його долі. Тіснішим стає зв'язок між різними країнами, народами. Вибудовується новий художній образ світу — полікультурний, — у якому переплітаються, поєднуються і доповнюють одне одного мистецтва різних народів.

1) Полікультурний світ.

У сучасному суспільстві стає дедалі очевиднішим, що людство розвивається шляхом розширення взаємозв’язків між різними народами і країнами в різних сферах життя: економіці, мистецтві, освіті тощо. Сьогодні неможливо відшукати етнічні спільноти, які б не відчували на собі вплив із боку культур інших народів. Отож, і мистецтво певної країни стає духовною цінністю не лише народу, який живе в ній, але й усієї світової спільноти та кожної окремої особистості.

Наведіть приклад елементів культури інших народів, з якими ви познайомились на уроках художньої культури.

Яким чином, наприклад, в епоху класицизму, відбувалося взаємопроникнення різних культур?

Наведіть приклад взаємопроникнення культур інших народів у музичному мистецтві.

Завдяки сучасним засобам передачі різноманітної інформації, доступності внутрішній світ сучасної людини значно розширився, став багатшим. Долучаючись до літератури, архітектури, кіно, театру, живопису, скульптури різних народів та епох, ми пізнаємо навколишній світ. Саме таким чином ми збагачуємось, підвищуємо свій культурний рівень.

Як ви гадаєте: чи не може таке швидке взаємопроникнення культур призвести до втрати власної національної культури, самобутності?

Указом президента України 2017 рік оголошено роком Японії. Були розроблені різноманітні заходи року Японії в Україні: перегляд японських кінофільмів, виставки картин японських художників, концерти дружби, презентації видів спорту, японської музики, фестиваль повітряних зміїв тощо.

- А чи відбувається взаємопроникнення культур інших народів у нашій школі? (Відповідь учнів) Так, щороку ми проводимо тижні культур різних країн: Греції, Польщі, Німеччини, Болгарії, Білорусії, Молдавії, Росії, Грузії, Ізраїля. Учні вивчають пісні (в оригіналі), інструментальні твори, танці, знайомляться з територією, звичаями, обрядами, кухнею, національними костюмами та ін. Ці заходи цікаві як дітям так і дорослим. Таким чином ми збагачуємо свій культурний рівень.

1) Культурні регіони світу.

Організація ЮНЕСКО розробила концепцію культурних регіонів світу. Розглянемо найбільш суттєві риси деяких з них.

Арабо-мусульманський регіон охоплює арабо-мусульманські країни Середньої і Передньої Азії, Близького Сходу, Північної Африки. В основу мистецтва цього регіону покладено традиційну мусульманську ідеологію. Центральним образом мусульманської культури є чудовий сад – символ раю. Основною культовою спорудою є мечеть – центр мусульманського міста, осередок культури. Мечеті повторюють місце першої проповіді Мухаммеда в Медині: прямокутний двір з водоймою у центрі, огороджений по периметру критими галереями. Обов’язковим архітектурним елементом є галерея з міхрабом – нішею, спрямованою на Мекку. З 8 століття важливою ознакою соборної мечеті стає мінарет. Після завоювання частини християнського світу араби замість галереї з міхрабом стали використовувати приміщення християнських храмів. Відомі два типи мечетей: колонні і купольні. Шедевром першого типу є мечеть у Кордові. Видатний зразок купольної споруди – «Блакитна» мечеть султана Ахмеда. Унікальним явищем арабської культури є арабеска – складний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних фігур і рослинних мотивів. Араби творчо опанували досягнення більш культурних підкорених ними народів, створили вишукану культуру, що вплинула на середньовічну європейську.

Африканський регіон охоплює Африку на південь від Сахари. Традиційне африканське мистецтво – мистецтво народне, сягає в глиб віків. Традиційна скульптура представлена масками і статуетками. Багатоетнічний склад населення зумовив різноманітне музичне мистецтво, тісно пов’язане з магічними обрядами. Африканський танок – дивне поєднання звуків (ритм барабану, вокал), рухів, яскравих барв. Музика африканських рабів вплинула на формування нової американської та європейської музичної культури.

Індійський культурний регіон охоплює Південно-Східну Азію. Центром його є багатоетнічна та полікультурна Індія, у якій співіснують біля 900 мов та їх діалектів. Індійці мають древню літературу, представлену багатьма розвиненими жанрами, музичне, танцювальне, театральне мистецтво, живопис, багату і своєрідну архітектуру. Основою світосприйняття індусів є віра у нескінченні перевтілення душі, що наповнює оточуючий світ у їхній уяві нерозривною єдністю форм і змісту. Прикладом такої єдності є храм бога Шиви в Кхаджурахо (Х-ХІ ст.). Іншим типом культових споруд є так звані «ступи», присвячені шануванню Будди, та печерні храми, прикрашені скульптурами, різьбленням та кольоровими фресками.

Далекосхідний культурний регіон охоплює Китай, Корею та Японію. Основою китайської культури є ідея гармонії двох протилежних начал - чоловічого, небесного та жіночого, земного. Втіленням ідеї гармонії між небом та землею є храм Неба у Пекіні. Для Японії характерна надмірна увага до створення штучно гармонізованого простору з використанням максимальної кількості елементів у їх природному стані. Широко відомі японські сади та парки, у тому числі «сади каменів».

Латиноамериканський культурний регіон охоплює країни Латинської Америки. Латиноамериканське мистецтво виникло внаслідок змішування індіанської, африканської та європейської (іспанської, португальської) культур. Елементи культури доколумбової Америки активно використовували видатні майстри сучасного мексиканського монументального живопису Д. Рівейра та Д.А. Сікейрос. Найбільш відомою є музична і хореографічна культура регіону, що історично формувалась з трьох коренів – індіанського, креольського та африканського. Це бразильська самба та кубинська румба, аргентинське танго.

Північноамериканський регіон охоплює країни Північної Америки. Населення Америки дуже строкате: європейці, що почали заселяти Північну Америку наприкінці ХVІ ст., кольорове населення – американські індіанці, африканці, мулати, китайці, японці та ін.. Культура в Америці – це простір, швидкість, кіно, технології… і великі письменники: Фенімор Купер, Уолт Уїтмен, Едгар По,Джек Лондон, Ернест Хемінгуей та багато інших.

Європейський культурний регіон охоплює Грецію, Італію, Францію, Іспанію,Велику Британію, Німеччину, Нідерланди, Австрію, слов’янські країни.

Основні особливості Європейського регіону:

1. Швидкі темпи зміни суспільно-економічних епох;

2. формування основних культурних стилів;

3. динамічне освоєння природного середовища;

4. створення машинного виробництва;

5. лідерство у світовому культурному розвиткові.

Європейський культурний регіон - це не стільки територія, скільки особливий спосіб співжиття соціумів, система цінностей, прогрес у всіх сферах буття.

1) Діалог культур.

Жодна національна культура сама по собі не може претендувати на право бути пануючою. Кожна національна культура являє собою сукупність неповторних і незамінних цінностей, оскільки через свої унікальні традиції та форми художньої культури кожен народ заявляє про себе усьому світові.

З відкриттям меж між європейськими державами підсилюється мобільність людей, зростає їхнє прагнення до вивчення інших культур, до встановлення й підтримки різного роду культурних відносин усередині своєї країни та за кордоном. Міста Європи перетворюються в багатомовний простір, у якому співіснують різні національні культури.

Актуальним стає вміння людей жити у злагоді, навіть якщо їхні традиції та звички протилежні. Розумним шляхом до об'єднання може бути тільки діалог культур.

Якщо світові культури є у певному розумінні «особистості», то між ними повинен існувати нескінченний «діалог». Російський культуролог і фі­лософ М.М. Бахтін писав: «Ми ставимо чужій культурі нові питання, яких вона сама собі не ставила, ми шукаємо в ній відповідей на ці питання, і чужа культура відповідає нам, відкриває перед нами нові свої сторони, нові смислові глибини... При такій діалогічній зустрічі двох культур вони не зливаються й не змішуються, кожна зберігає свою єдність і відкриту цілісність, але вони взаємозбагачуються».

Чудовим зразком полікультурності, діалогу Заходу і Сходу є китайський павільйон і японська пагода в м. Брюссель (Бельгія), мавританського стилю – палац Альгамбра в м. Гранада (Іспанія) та ін..

Орієнталістичний дух в європейському образотворчому мистецтві відчутний у творчості Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Матіса. Ван Гог та Гогег у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати смисл життя у первісності існування інших народів. Ці відчуття вони передали у своїх картинах: «Таїтянки», «Момент істини» Гогена тощо.

Світової слави здобув український живописець Іван Марчук. Тривалий час він проживав у Австралії, Канаді й США. Доробок митця налічує близько 5000 картин, які він систематизував у цикли. 42 твори належить до циклу «Шевченкіана», за що художник був удостоєний Національної премії імені

Т. Шевченка. Завдяки своїй техніці «пльонтанізму» Іван Марчук потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph». Нині митець живе і працює в Києві.

Видатний художник-реаліст Ілля Рєпін (1844-1930) народився на Харківщині. Мешкаючи за межами малої Батьківщини, він завжди з любов’ю згадував Україну і присвятив їй значну кількість творів: «Українка біля тину», «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Бандурист», «Вечорниці», «Українська хата», портрет Т.Шевченка та інші.

На батьківщині художника в Чугуєві відкрито меморіальний музей, а в Києві – встановлено пам’ятник.

Багато українців виявили свої таланти в країнах Європи.

Світове виконавське мистецтво збагатила своїми творчими здобутками славетна українська співачка Соломія Крушельницька (1872-1952). Вона володіла чарівним лірико-драматичним сопрано. Співачка виступала на багатьох музично-драматичних сценах світу (міланській Ла Скала, паризькій Гранд-опера, лондонській Ковент-Гарден). Виконуючи провідні оперні партії (Аїда, Соломея, Чіо-Чіо-Сан тощо), вона не забувала знайомити зарубіжну публіку із українською народною піснею.

Видатний український танцівник, хореограф, теоретик балету Сегій (Серж) Лифар після стажування в Італії стає лідером балетної трупи антрепренера С.Дягілєва в Парижі. З високою майстерністю він виконував провідні ролі майже в усіх найвідоміших балетах цієї трупи. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За 26 років роботи в Опері Лифар виховав одинадцять зірок балету.

Сергій Лифар дуже любив свою Батьківщину. Яскравим прикладом цього є те, що він на пропозицію президента прийняти громадянство Франції відповів: «Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». Він так і залишився «персоною без громадянства» — не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він.

Ідеалом «людини культури» є така людина, яка шукає власні відпо­віді на «вічні» питання буття. Під час цього пошуку вона вступає в діалог з культурами різних історичних епох, зокрема сучасності. Метою учасників діалогу культур є досягнення взаєморозуміння при всій можливій різниці їхніх поглядів, вірувань і традицій.

На жаль, розмаїття культур має і певні вади, які виражаються в упередженому ставленні до інших людей на підставі їхніх релігійних вірувань, раси, національного походження, що може стати причиною конфліктів. Щоб запобігти конфліктам у суспільстві, основою якого є розмаїття поглядів, слід на перше місце поставити виховання в собі толерантності — терпимості до чужих поглядів, вірувань, політичних уподобань та позицій, поведінки тощо.

Полікультурна особистість має здатність до вільного діалогу з представниками різних культур, що відкриває можливості для взаєморозуміння. Вона готова до міжнаціонального спілкування й співробітництва з представниками різних етнічних груп, спрямована на встановлення добросусідських відносин з усіма народами і прагне підвищити загальну культуру за рахунок взаємного збагачення досвідом духовного розвитку, освоєння культурних досягнень всіх народів.

1) Полікультурність України.

На території сучасної України, завдяки її географічному розташуванню, проживає понад 100 націй і народностей. Відтак склалась унікальна ситуація розмаїття культур у всіх різновидах: етнічному, мовному, релігійному. В дослідженнях учених українське суспільство характеризується як багатокультурне. Сьогодні з’являється можливість не лише вільного розвитку кожної національної культури, а й постійного їхнього зближення в полікультурному просторі України.

Так у нашій країні є приклади архітектурних споруд різних націй і народностей: арабський культурний центр в Одесі, мечеть на честь Сулеймана та Роксолани в Маріуполі, мечеть Ахать-Джамі в Донецьку, китайський місток в Білій Церкві (Олександрійський парк) тощо.

Не менш важливим є питання інтеграції українського мистецтва у світовий культурно-мистецький простір з метою обміну досвідом у цій сфері та підвищення ролі культури у формуванні позитивного іміджу України у світі. У цьому напрямку влаштовуються різноманітні заходи, зокрема місцеві, регіональні та міжнародні музичні фестивалі, конкурси, творчі зльоти, семінари, конференції тощо.

Проводяться Дні культури різних держав в Україні, виставки робіт українських художників у містах Європи, концерти музичних гуртів, хореографічних колективів.

Зміцнення громадянсько­го суспільства через гармонізацію інтересів його до культури інших народів є потенціалом розвитку сучасних держав та ре­алізації їх соціально значущих функції.

Висновок

Європейський принцип «єдності в розмаїтті» активно стверджується в різних сферах, зокрема культурно-просвітницькій і мистецькій. Адже без зміцнення культурних зв’язків розвиток людства неможливий.

Унікальна пам’ятка об’єднаної Європи – парк «Міні-Європа» в Брюсселі. На території парку зібрані макети 350 найвидатніших архітектурних споруд з 80 країн Європи в масштабі 1:25. Тут відвідувачі мають можливість ознайомитися із Ейфелевою та Пізанською вежами, Палацом Дожів, німецькими Бранденбурзькими воротами, Афінським Акрополем, британським Тауером, міською ратушею в Брюсселі тощо.

Таким чином, вивчаючи художні цінності різних народів у процесі діалогів мистецтв, сприяють активізації культурних контактів між країнами та людьми. Люди вчаться жити разом, толерантно ставитися до традицій і вірувань один одного. Так виникає спільна загальнолюдська система цінностей.

Мистецька скарбничка:

Полікультурне суспільство – термін, що вживається стосовно регіонів, де історично проживають представники двох та більше етнічних груп.

Художній образ – розкриття реальних явищ через особливе й індивідуально неповторне.

Толерантність – ставлення з повагою до іншої точки зору, вірувань, прагнення зрозуміти відмінну від власної позицію, терпимість, поблажливість до когось або чогось.

Мечеть – культова споруда, храм для молитов у мусульман.

Пагода – буддистська чи індуїстська споруда культового призначення. У різних країнах до пагод зараховують різні типи споруд.

(ВІДЕО)

Мистецтво є складовою культурної спадщини людства, і щоб зберегти її для нащадків, створюють бібліотеки, музеї, галереї.

Зібрання рукописів, книжок, предметів старовини, зокрема й мистецтва, існували з давніх-давен. Нещодавно китайськими археологами було зроблено приголомшливе відкриття: віднайдено найдавніший у світі музей музичних інструментів, який упродовж тисячі років був прихований від людського ока. Колекція налічує 150 експонатів: дудочки з кісток, флейти різних форм і розмірів, дзвони з бронзи, окарини з глини тощо.

Культурно-мистецька спадщина — сукупність цінностей, успадкованих суспільством від попередніх поколінь, — охоплює пам’ятки високої (шляхетної) культури й водночас повсякденного народного побуту. Розрізняється 8 видів пам’яток: археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об’єкти науки і техніки.

В Україні на державному обліку перебуває понад 152 тисяч пам’яток культурно-історичної спадщини. Залежно від історичної

та художньої цінності пам’ятки культури бувають світового, державного (національного) і місцевого значення.

У нашій країні діє кілька десятків історико-культурних заповідників. Ось ті, що пов’язані з мистецтвом: «Ольвія» на Миколаївщині, «Кам’янець» на Хмельниччині, гончарства в Опішному на Полтавщині, «Чернігів стародавній», «Качанівка», «Гетьманська столиця» на Чернігівщині.

Видатні цінності людства перелічено в Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Також там зазначено держави, де розташовано ці пам’ятки, якими вони опікуються для їх збереження. До цього Списку включено такі пам’ятки України: Софійський собор з архітектурним ансамблем та Києво-Печерську лавру в Києві; ансамбль історичного центру Львова; Церкву Спаса на Берестові; Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях (нині — Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, с. 172); Херсонес Таврійський; дерев’яні церкви Карпатського регіону з Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Здійсніть віртуальний тур дерев’яними церквами України зі світової спадщини ЮНЕСКО в інтернет-джерелах.

Музеї — це науково-дослідні та науково-освітні заклади, які збирають, вивчають, зберігають і популяризують пам’ятки історії, матеріальної та духовної культури. В Україні діє понад 380 музеїв.

До художніх музеїв належать заклади, колекції та експозиції яких відображають історію і сучасний стан образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

(ФОТО)

Розрізняють такі типи цих закладів: музеї широкого профілю, які охоплюють живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво; музеї, присвячені одному з видів мистецтва, наприклад, картинні галереї; меморіальні музеї; історико-художні музеї, колекції та експозиції яких комплексно відображають особливості культури певного регіону, включають світську та сакральну архітектуру, подекуди садово-паркові ландшафти.

Картинна галерея як тип художнього музею відома в Європі з XVII ст., відтоді як предмети мистецтва почали зберігати й експонувати в довгих світлих приміщеннях палаців, одна зі стін яких утворювалась колонами або стовпами.

Багато художніх музеїв і картинних галерей викликають значний туристичний інтерес, наприклад, Дувр, Прадо, Уффіці та ін.

Лувр — один із найбільших художніх музеїв світу — розташовано в центрі Парижа у старовинному королівському палаці. Музей можна назвати універсальним, адже його фонди охоплюють значні географічні та часові межі (від античності до середини XX ст.).

Експонати розподілені в такі колекції: Давній Схід, Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Етрурія, Рим, мистецтво ісламу, скульптура, предмети мистецтва, картини, графічне мистецтво. Найвідомішими експонатами Дувру є античні скульптури «Венера Мілоська», «Ніка Самофракійська», «Джоконда» («Мона Ліза») Леонардо да Вінчі.

(ФОТО)

У серці Флоренції, італійського міста, яке стало колискою Ренесансу, розташовано галерею Уффіці — один з найстаріших з усіх існуючих нині музеїв. Своїм створенням галерея зобов’язана Козімо І Медічі, який 1559 р. надав для адміністративних потреб один зі своїх розкішних палаців (арх. Дж. Базарі). Основою колекції стало зібрання картин роду Медічі, яке вважали тоді одним з кращих у світі. У галереї зберігається чимало картин італійської та інших живописних шкіл XIV-XVIII ст., зокрема шедеври Відродження геніальних майстрів пензля Боттічеллі, Рафаеля, Леонар-до да Вінчі, Мікеланджело, Джотто, Тіціана, Караваджо, Рубенса; унікальна колекція живописних автопортретів. Галерею утворюють 45 залів із зібранням картин, розміщених у хронологічному порядку.

У столиці Іспанії Мадриді розташовано один з найбільших музеїв європейського образотворчого мистецтва — Прадо. Будівля закладу є видатним взірцем пізнього іспанського класицизму. У галереї міститься багата колекція картин ХІІ-ХІХ ст., заснована на колишньому королівському зібранні. Вона розподілена на такі школи (групи): італійська, фламандська, іспанська, німецька. Тут зберігаються чи не найповніші зібрання творів

І. Босха, Д. Веласкеса, Ф. Гойї, Б. Мурільйо, Ф. Сурбарана, Ель Греко.

(ФОТО)

Зібрання Дрезденської картинної галереї (галереї «Старих майстрів») започаткували володарі Саксонії. У XIX ст. було споруджено сучасну будівлю галереї, що входить до ансамблю Цвінгера. Крім, власне, галереї тут розташовано ще кілька музеїв (палати зброї, порцеляни, геології). Найвідоміше полотно — «Сікстинська Мадонна» Рафаеля.

Фонд Гуггенхайма має три музеї: у Нью-Йорку, Венеції і Більбао (Іспанія), будується четвертий — в Абу-Дабі. Музей у Більбао визнаний однією з найкрасивіших у світі будівель (арх. Френк Гері). Блискучі титанові плитки нагадують гігантську рибу або футуристичний корабель чи літак. Тут зберігається одна з найбільших у світі колекцій творів мистецтва епохи модернізму, зокрема твори таких майстрів, як Е. Дега, П. Клеє, П. Пікассо, Ф. Марк, Ф. Леже, А. Колдер, П. Мондріан, В. Кандинський, Р. Раушенберг, М. Роткотаін.

(ФОТО)

Здійсніть віртуальні екскурсії до згаданих у підручнику музеїв.

У самому центрі Києва розташовано Національний художній музей України. Його збудовано на добровільні пожертвування киян і відкрито у 1899 р. Будівлю з колонадою споруджено за проектом зодчого П. Бой-цова в неокласичному стилі, а допрацьовував проект В. Городецький. Обабіч широких сходів установлено статуї левів, фронтон прикрашає алегорична композиція «Торжество мистецтв», нижче — фриз із рельєфами на міфологічні сюжети, над карнизом застигли фантастичні грифони. Спочатку музей старожитностей і мистецтв мав універсальний характер. Нині в його колекції понад 16 тис. творів живопису, скульптури, графіки від XII ст. і до сьогодення.

Архітектурна споруда музею у формі найбільшої у світі писанки стала візитівкою Коломиї. У колекції Музею писанки зібрано понад 12 тис. зразків з різних етнорегіонів України та зарубіжжя: Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, Індії.

Поцікавтеся, чи є експонати з вашого етнорегіону в Музеї писанки. Які музеї та галереї є у вашому рідному краї? Які експонати там зберігають? Чи є інформація про них в Інтернеті?

(ФОТО)

Здавна люди цінували книжки, тому почали створювати бібліотеки. З великою повагою їх називали «храмами мудрості». Таблички, свитки, папіруси, книги служили для збереження і відтворення знань.

Бібліотека — культурно-освітній заклад, що комплектує, зберігає друковану продукцію, популяризує писемну культуру. Бібліотеки виконують інформаційну, освітню, видавничу функції.

Легенди донесли до нас відомості про бібліотеки стародавнього світу. Перші бібліотеки збирали глиняні таблички з оригінальною формою письма — клинописом (Ассирія, Вавилон), потім папірусні сувої (Єгипет), а згодом — і паперові книги в монастирях, університетах. У період античності з’являється слово «бібліотека» (від гр. biblion — книга і theke — сховище) і виникають, власне, бібліотеки.

Знаменита Александрійська бібліотека зберігала пам’ятки культури, що збирали звідусюди впродовж кількох століть. На цих скарбах формувалися покоління давньогрецьких мислителів. Але під час війн і пожеж зібрання майже повністю було знищено, зокрема папіруси давніх єгиптян, які містили цінну інформацію про зародження людської цивілізації.

Конкурувати з Александрійською бібліотекою могла тільки Пергам-ська бібліотека, яка складалася з 4 залів. Коли єгипетські правителі,

побоюючись суперництва, заборонили вивозити папіруси за межі країни, винахідливі пергамці знайшли власний спосіб записувати інформацію на спеціально обробленій шкірі тварин — пергаменті.

(ФОТО)

У вирії історії обидві древні бібліотеки канули у вічність...

За підтримки ЮНЕСКО почалося відродження Александрійської бібліотеки. Вона відкрилася 2002 р.,

вражаючи тепер не надбаннями древніх, а інноваційними формами. Крім, власне, бібліотечних залів у ній діють планетарій, музей, галереї, зал для незрячих людей і навіть майстерня з реставрації рукописів. Символічна архітектура будівлі — сонячний годинник піднімається від землі, ніби сходить сонце знань.

В епоху середньовіччя бібліотеки зазвичай існували при великих монастирях і храмах. У Київській Русі перша бібліотека з’явилася при Софійському соборі 1037 р.

Однією з найстаріших в Європі вважають бібліотеку абатства Сант-Галлен в Швейцарії. Вона внесена до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО завдяки своєму унікальному інтер’єру і колекції рідкісних манускриптів. При вході можна побачити напис грецькою «Аптека душі». Цінні музичні рукописи тут публікувалися як факсиміле.

(ФОТО)

Павільйон Тянь-Ї — найдавніша приватна бібліотека в Китаї, що збереглася до нашого часу. Вона заснована чиновником епохи Мін (XVI ст.). За її образом побудовано сім імператорських бібліотек. Нині тут створено музей з експозиціями китайського живопису і каліграфії.

Існують бібліотеки в королівських палацах, а є такі, що за красою інтер’єрів самі схожі на палац. Читальні зали цих скарбниць людської мудрості більше нагадують зали музеїв. Тут неможливо відірвати погляд не тільки від унікальних книжкових сторінок, а й від розкоші інтер’єрів.

Наприклад, зал бібліотеки монастиря Віблінген у Німеччині, оздоблений колонами, алегоричними дерев’яними скульптурами і фресками на стелі, виглядає як суцільний витвір примхливого мистецтва рококо.

(ФОТО)

Виходу бібліотек за межі монастирів сприяли європейські університети, найстаріший із яких — Болонський в Італії (1088). Із відкриттям світських навчальних закладів бібліотеки стали створювати переважно для використання книг, а не тільки для їх зберігання, як раніше. Нині у знаменитому університетському комплексі Оксфорда діє дуже багато спеціалізованих бібліотек, колекції яких містять як унікальні стародруки, так і останні наукові публікації на будь-яку тему. Однією

з найважливіших з-поміж них є Бодліанська бібліотека, заснована ще у XVI ст. Вона оскаржує у Ватиканської право називатися найстарішою в Європі, а у Британської — титул найбільшого книжкового зібрання країни. Ротонда Радкліф, побудована для бібліотеки, належить до шедеврів англійської архітектури XVIII ст.

Світову славу університету в Мехіко принесли знамениті архітектори і художники Альфаро Сікейрос і Дієго Рівера, які прикрасили стіни Центральної бібліотеки й ректорату муралами. ЮНЕСКО оголосило університетське містечко об’єктом Світової спадщини.

(ФОТО)

Найбільшою у світі є бібліотека Конгресу США. Вона містить понад сотню мільйонів одиниць 470 мовами світу, з-поміж яких чимало унікальних.

Сучасні бібліотеки вражають різноманітністю архітектурних форм і оригінальних ідей декору. Наприклад, екстер’єр «Книжкова полиця» у Канзас-Сіті складається з 22 книг, популярних серед мешканців міста.

Подумайте і запропонуйте 22 книги, які варто поставити на «стіну-полицю» бібліотеки, якщо б її будували в одному з міст України.

(ФОТО)

В Україні найбільшими вважають Національну бібліотеку України ім. В. Вернадського, яка

входить до десяти найбільших національних бібліотек світу. Також Національну парламентську бібліотеку України, наукові бібліотеки у Львові, Одесі, Харкові, Чернівцях, Острозі тощо.

(ФОТО)

Вітчизняні бібліотеки є унікальними сховищами колосальної кількості книг, газет і журналів, нот, інших джерел інформації, які комплектують насамперед українськими виданнями. Національні бібліотеки ведуть міжнародний книгообмін з книгозбірнями багатьох країн світу.

Відповідно до змін інтересів і потреб людини бібліотеки впроваджують нові форми роботи. В Європі виникають пересувні бібліотеки-автобуси, відкривають міні-бібліотеки в кафе, навіть на зупинках громадського транспорту. Кращі бібліотеки сьогодення набувають значення центрів культури й мистецтва, де відбуваються виставки, концерти, творчі зустрічі.

(ФОТО)

Які бібліотеки для дітей та юнацтва є у вашому рідному краї? Які заходи вони влаштовують? Чи є в них електронні каталоги?

В Україні цікаву роботу проводять бібліотеки для дітей. Читальні зали цих скарбниць людської мудрості перетворюються на лекторії, літературно-мистецькі вітальні, інтернет-клуби, художні студії, ігрові кімнати.

У сучасному світі, коли відбувається цифрова революція, дедалі

популярнішими стають електронні бібліотеки. Найбільшою з них заслужено визнано The Google Books (оброблено близько 20 % всіх існуючих книжок, здійснюється їх переклад 480 мовами). На звання найоцифро-ванішої претендує бібліотека Кембриджського університету, яка першою має намір усі свої фонди перевести в електронний формат.

З діяльністю музеїв і бібліотек пов’язані благодійність і меценатство. Благодійність має різні форми: піклування, патронаж, покро вительство, спонсорство тощо. Благодійність у галузі мистецтва зазвичай характеризують як меценатство. Слово меценат уживають у значенні «багатий покровитель наук та мистецтв». В античні часи римський політичний діяч Гай Цільній Меценат надавав матеріальну підтримку поетам і художникам. Так виникло це слово.

Славнозвісні українські меценати Костянтин Острозький та Іван Мазепа, представники родин Разумовських і Терещенків, Григорій Галаган і Василь Тарновський, Богдан і Варвара Ханенки, Андрій Шептицький і Павло Харитоненко — це люди, які підтримували фінансово українську культуру, допомагали будувати храми, опікувалися долею митців.

У наш час розширюються можливості віртуальних подорожей і екскурсій через музейні й бібліотечні сайти. Проте і в цифрову епоху значущість музеїв, галерей і бібліотек не зникає, бо як кіно не замінило театр, так слайд-шоу не замінить справжню картину і книжку. Тому люди у наш час відвідують ці культурно-освітні заклади не тільки заради пізнання певної інформації, а щоб зануритися в унікальну атмосферу знань і краси та збагатити свій духовний світ.

Мистецька скарбничка

Меценат — багатий покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо підтримує матеріально розвиток культури, освіти, гуманітарну сферу.

Мурал (англ. mural— «фреска»; ісп. иго — «стіна», «мур») — різновид монументально-декоративного малярства, що виконується безпосередньо на стіні. Факсиміле (від лат. fac simile — «зроби подібне») — друк твору, що графічно точно відтворює раніше випущене оригінальне видання або рукопис, підпис, малюнок тощо.

1. Які форми збереження культурної спадщини ви знаєте?

2. Назвіть провідні художні музеї світу, складіть топ-10 музеїв України.

3. Проведіть диспут з наміром довести чи спростувати тезу «Сучасна бібліотека втратила титул «храму мудрості».

4. Ознайомтеся з інформацією про музеї свого краю та продумайте план заходів щодо їх індивідуального чи колективного відвідування.

5. Професійні випробування. Уявіть себе музейним співробітником. Розробіть річну програму віртуальних подорожей і екскурсій художніми музеями світу за допомогою ресурсів мережі Інтернет.

Сьогодні ми розглянемо засоби впливу та створення реклами.

Пригадайте теорію. (Відео)

Реклама

– Яке ваше ставлення до реклами? Яка реклама мала на вас найбільший вплив? Поясніть чому. (відповіді учнів)

Учитель. Реклама стала нині частиною повсякденна, без неї важко уявити сучасне життя. Вона створює віртуальний світ і залучає до нього споживача, формуючи його інтереси й потреби. Реклама багатофункціональна: вона має економічний, соціальний, політичний, культурний, просвітницький, психологічний, естетичний вплив на суспільство.

Реклама передбачає цілеспрямовану організацію заходів для отримання певної вигоди (прибутку, сформованої громадської думки, політичної мети). Проте вона здатна не лише формувати споживацькі стереотипи й еталони, а й акцентувати увагу людей на таких важливих проблемах сьогодення, як стан навколишнього середовища, охорона здоров’я, гігієна й санітарія. У даному разі рекламі притаманні правдивість, гуманізм. Цивілізована реклама не маніпулює суспільною свідомістю, а стимулює актуальні, спрямовані на саморозвиток потреби, збагачуючи людей новими знаннями й досвідом.

За спрямованістю розрізняють рекламу комерційну (бізнесову, товарну) та соціальну, зокрема політичну, просвітницьку тощо. За характером вплив рекламних засобів може бути індивідуальним та масовим, тобто розрахованим на широке коло споживачів.

– Визначте на ілюстраціях соціальну і комерційну рекламу. Наведіть власні приклади різних видів реклами. (відповіді учнів)

Учитель. Залежно від території рекламу поділяють на локальну (охоплює торговельний заклад або населений пункт); регіональну (охоплює певний регіон), загальнонаціональну (в масштабах однієї держави) і міжнародну.

Реклама є комунікативним процесом, її сенс схоплюється миттєво і засвоюється на рівні підсвідомості, коли ми гортаємо сторінки преси, слухаємо радіо, дивимося на екран телевізора або подорожуємо лабіринтами Інтернету. Для цього використовують спеціальні рекламні прийоми комплексного впливу на людину з метою привернути її увагу, зацікавити й переконати: повтори тексту, гіперболізація, посилання на думку фахівців чи авторитетів, креативні візуальні ідеї тощо.

– Які рекламні засоби, прийоми ви вважаєте найпереконливішими? Які емоції збуджують насамперед? Аргументуйте свою думку. (відповіді учнів)

Учитель. Реклама існувала починаючи з античних глашатаїв, що сповіщали про театральні або спортивні видовища. Її вплив підвищився з поширенням друку. Стимулюючи прагнення людей до задоволення різних потреб, реклама сприяла продуктивності виробництва. Сучасні ЗМІ перетворили її на бізнес. Приміром, телебачення заповнене рекламними роликами. А з поширенням Інтернету реклама охопила колосальні території й усі категорії споживачів.

До засобів розповсюдження рекламної продукції належать:

– кіно, відео, телебачення (короткометражні фільми, слайд-фільми, рекламні передачі, ролики, телезаставки);

– радіо (інтерв’ю, рекламні передачі та повідомлення, радіорепортажі);

– періодичні друковані видання (газети, журнали з рекламними оголошеннями й статтями);

– поліграфічна продукція (плакати, афіші, листівки, буклети, каталоги);

– пряме розсилання (рекламні поштові пропозиції, інформаційні листи);

– зовнішня реклама (білборди, плазмові екрани, транспаранти, вказівники, панно, вивіски та вітрини магазинів);

– світлова реклама (статичні й динамічні лайтбокси, електронні табло, газосвітлові оголошення, «рядок, що біжить»);

– реклама на транспорті (зовнішнє оформлення автомобілів, трамваїв і тролейбусів, вагонів метро, реклама в салонах громадського транспорту);

– ярмарки, виставки (презентації, прес-конференції, «круглі столи», зустрічі з фахівцями, демонстрація товарів, дегустація продуктів);

– Інтернет (слайд-фільми, відеокаталоги, оголошення, банери).

Під час розповсюдження реклами поширюють складові елементи фірмового стилю виробника: товарний знак або емблему, логотип, слоган, корпоративний колір, сувенірну продукцію.

– Проаналізуйте логотипи, які вас зацікавили. Наведіть приклади фірмового стилю підприємства або установи. (відповіді учнів)

Учитель. Рекламісти, аби привернути увагу, викликати оптимістичний настрій споживача, застосовують

візуальні образи. Доведено, що ефективним є співвідношення, коли 70 % повідомлення становить відеоряд та мінімум тексту. У рекламних слоганах, текстових коментарях, музичному супроводі використовують народну творчість: прислів’я, приказки, частівки, казки, пісні.

На мистецтві реклами позначаються художні стилі: модернізм і постмодернізм. На ранньому етапі

її розвитку запозичували методи модерну (подання звичайних речей як предметів мистецтва з ознаками технократичної краси). Нині в рекламній творчості втілюють естетику урбанізму; відчутне захоплення кольором і лінією, як в абстракціоністів. Нове ставлення до речей сприяло вивільненню кольору, який і дотепер є основним виражальним засобом реклами. Спостерігається зрівнювання масових виробів з творами мистецтва, як у дадаїстів. Фантазію рекламістів збуджує «виразність беззмістовного», притаманна кубізму і сюрреалізму. Популярні засоби поп-арту, мінімалізму.

– Запропонуйте власний варіант оригінальної реклами. Доберіть фольклорні елементи до рекламних слоганів. (відповіді учнів)

Учитель. Прогрес технологій у галузях фотографії, поліграфії, а також у комп’ютерній техніці, а надто – в комп’ютерній графіці, дав поштовх рекламному дизайну. Реклама, сягнувши певного художнього рівня, виробила власні засоби виразності, почала впливати практично на всі види сучасної художньої творчості. Щ об вплив на споживача був дієвішим, у рекламі використовують живопис, театр, кіно, телебачення, літературу, музику. Тому рекламу можна сприймати як особливий, нетрадиційний

вид сучасного мистецтва. Наразі вона й сама змінює не тільки життя і побут людей, а й сучасне мистецтво, яке відповідно також вбирає засоби та методи рекламної творчості, акумулює її емоційно-ігрові засади, доступність, плакатність, простоту змісту або, іноді, і навмисний примітив.

– Наведіть приклади використання образів мистецтва в рекламі. (відповіді учнів)

Учитель. Часом дуже популярна антиреклама – інформація, яка покликана зменшувати інтерес до того чи того продукту, компанії. Наприклад, інтернет-користувачі поширюють власноруч виготовлені банери, принти, слогани, що розкривають негативну сутність певного бренду, речі, послуг. Навіть проводять конкурси антиреклами, визначають її рейтинги.

Реклама здатна творити модель поведінки, використовуючи правила етикету, дає зразки культури спілкування, зокрема елементарні правила ввічливості. Споживачеві пропонується естетизована схема поведінки, взірці зовнішнього вигляду (мова, одяг, міміка, жести тощо). Отже, реклама формує певний стиль життя.

Утім можливості реклами для розвитку естетичних смаків пересічної людини в нашій країні реалізовані недостатньо. Для підвищення рівня культури українського суспільства варто активніше спрямовувати рекламу на інформацію про мистецтво – явища, події, заходи в цій царині.

Лекція вчителя (складання опорного конспекту).

Перегляд відеосюжету «Історія фотографії».

Учитель. У наш час складно уявити, що колись не існувало фотографій, адже тепер майже в кожній родині зберігається добірка сімейних фото, бодай невеличка, а в декого – своєрідний фотолітопис роду.

Запис у зошит

Фотографія (від грец. «світло» та «пишу») – сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, які мають на меті реєстрацію зображень об’єктів за допомогою світла.

Фотомистёцтво – створення за допомогою технічних засобів зорового образу документального значення, художньо виразного і достовірного, що фіксує в застиглому зображенні мить дійсності.

Учитель. Фотографія має на меті створення за допомогою фотоапарата зображень певних предметів, об’єктів, людей. У результаті фотограф отримує світлину (на папері) або електронне зображення (цифрова фотографія). Спочатку вона була монохромна, згодом виникла й кольорова.

Винахідниками фотографії є французи Жозеф Нісефор Ньєпс і Луї Жак Дагерр та англієць Вільям Генрі Фокс Телбот (1839).

За відтворюваними подіями фотографії умовно поділяють на репортажні (без втручання фотографа)

і постановочні.

Зазвичай розрізняють фотографів-професіоналів і аматорів, які знімають для власного задоволення. Професіоналів часто поділяють на весільних, модельних, рекламних, пейзажних, спортивних фотографів, а також фотожурналістів. Деякі суміщують ці професії. Фотографії може створювати як одна людина, так і група осіб. Першою жінкою-фотографом була англійський ботанік Анна Аткінс.

– Яка роль фотографії у нашому житті? Якими якостями має володіти фотограф? (відповіді учнів)

Учитель. Фотокореспонденти висвітлюють соціальні катастрофи, різноманітні явища природи, дивовижні стихії. Часом завдяки невтомній, інколи й небезпечній, роботі фахівців фотографів з’являються фоторепортажі в ЗМІ. Цікаво, що за багатьма параметрами складності й ризику до десятки найстресовіших професій входять фотожурналісти разом із військовими, пожежниками, пілотами тощо.

Фотожурналістика – журналістські матеріали, які створюються за допомогою фотографічних форм і засобів.

Має розгалужену палітру жанрів і прийомів. Основні з них: фотозамітка, фоторепортаж, фотокореспонденція, фотофейлетон, фотонарис, фотозвинувачення, фотофакт тощо.

Фотомистецтво належить до візуальних, або пластичних, мистецтв і водночас до так званих «технічних». Тривалий час побутувала думка, що на статус мистецтва може претендувати лиш е рукотворна річ, тому до цього кола не включали зображення, отримані за допомогою техніки (фотографія, кіно, телебачення). Від початку існування їх вважали тільки розвагами, згодом – техні-чними засобами передавання інформації, і, зрештою, у процесі створення власної художньої мови відбувся їх перехід на мистецький рівень.

В Україні художньою фотографією займається велика кількість людей – аматорів і фотохудожників.

В 1989 році була створена Національна спілка фотохудожників України, яка займається організацією та проведенням національних і міжнародних фотоконкурсів, сприяє розвитку художньої фотографії в Україні.

Масовому розвитку художньої фотографії сприяє і газета «День», яка протягом багатьох років проводить на державному рівні дорослі і дитячі конкурси фотографії, демонструє найкращі твори на пересувній виставці в багатьох містах України.

– Поміркуйте, чому професія фотожурналіста входить в 10 найнебезпечніших? (відповіді учнів)

Додаткова інформація.

У порівнянні з іншими професіями, журналістів гине декілька на рік і кожна така загибель детально висвітлюється на шпальтах газет. Та 50% представників цієї професії хоч раз у житті чули на свою адресу погрози чи ставали об’єктом недолугих жартівників.

Ну не подобається багатьом наш брат, і нічого тут не вдієш. Особливо дошкуляють ті, у кого перо гостріше за інших. Бо кар’єру на цьому поприщі можна зробити лише за умови цікавих, гострих та актуальних матеріалів, і чи не кожна «акула пера» мріє якщо не розкрити вбивство президента Кеннеді і заробити свій перший мільйон та всесвітню славу, то хапнути за руку хабарника місцевого масштабу. Тому недолюблюють журналістів самі ж герої гострих та актуальних матеріалів. Відтак і помста буває різною – історії Гії Гонгадзе та Анни Політковської довгий час не сходили з перших шпальт, а дехто відбувся просто легким переляком, як-от газета «Сегодня». Лише нещодавно до редакції солідного видання подзвонив жартівник та запевнив, що в приміщенні знаходиться бомба. Одним словом життя – не мед, повірте.

Існує два напрями фотографії – документальна і художня. Документальна фіксує миттєвості життя, об’єктивну реальність. Художня втілює художній задум, авторський погляд на сцени й об’єкти, спеціально обрані або організовані для фотографування.

– Визначте, фотографія на початку цієї теми (с. 168) художня чи документальна? (відповіді учнів)

Перегляд відеосюжету «Великий фотограф Ансел Адамс».

Додатково опрацювати матеріал підручника с.169. Портрет митця. Ансел Адамс.

Легендою американського і світового фотомистецтва є Ансел Адамс (1902-1984). Коли йому було

10 років, батько забрав його зі школи й організував домашнє навчання, зокрема й уроки гри на фортепіано. Захоплення музикою було достатньо серйозним. Після того, як хлопчик зацікавився фотографією, він довго не міг зробити вибір між двома своїми захопленнями. У віці 17 років Ансел вступив до клубу, члени якого захищали природні пам’ятки. Багато фотографій юнак присвятив охороні парків і заповідників, що використовував клуб у природоохоронній діяльності. Широкої популярності А. Адамс набув завдяки своїм чорно-білим пейзажам. Він вважав, що технічна досконалість і майстерність фотографа не можуть зрівнятися з художнім поглядом, зі здатністю митця виразити своє світовідчуття за допомогою фотографії.

Визнаний класик фотографії заснував перший у США факультет мистецтва фотографії в Каліфорнійській школі мистецтв. Багато його робіт можуть слугувати наочними посібниками з композиції, адже не тільки викликають певні емоції, а й допомагають зрозуміти взаємозв’язок між об'єктами в кадрі.

Фотографія А. Адамса «Хребет Тітон і річка Снейк» увійшла до 116 робіт, обраних для занесення на золоту пластинку космічного корабля «Вояжер», який був запущений у космос, щоб передати іншим цивілізаціям інформацію про природу Землі.

Обговорення цитати А. Адамса. «Я сподіваюся, що моя робота буде сприяти самовираженню в інших і стимулювати пошук краси і творчого азарту в величезному світі навколо нас».

Перегляд відеосюжету «Альфред Федецький».

Учитель. Одним із найвідоміших фотографів в Україні був свого часу Альфред Федецький, уродженець Житомира, випускник Фотографічного інституту Віденської Академії мистецтв. Він відкрив фотомайстерню в Харкові, фотографував коронованих осіб, військових, діячів мистецтва,

шляхтичів і міщан.

–*Поцікавтеся творчістю сучасних українських фотохудожників.

Учитель. Щоб ідентифікувати будь-який вид мистецтва, потрібно передусім з’ясувати сутність його мови. Яка ж специфіка візуальної мови фотографії?

Фотомитець здатний виразити власне ставлення до зображуваного в художньому образі за допомогою

таких засобів виразності, як композиція, ракурс, світлотінь, колір. Завдяки вибору певної миті зйомки можна передати своєрідність явища природи, неповторність події, людини. Фотокомпозиція передбачає доцільне розташування об’єктів, елементів переднього плану і тла відповідно до вимог візуальної гармонії.

Художні аспекти фотографії виявляються у виборі стилю, жанру, прийомів оброблення фотоматеріалів. Техніка фотозйомки полегшує пошук задуманого образу, а сучасні технічні засоби спростили отримання якісного зображення.

– Порівняйте фото лаври з картинами (формат, композиція, ракурс, кольори тощо). Які досягнення живописців успадкувало фотомистецтво? (відповіді учнів)

Перегляд відеосюжету «Види та жанри фотографій». Учні коментують їх особливості.

Учитель. До найпопулярніших жанрів фотомистецтва належать пейзаж, портрет і репортаж. Усім їм притаманний документалізм – властивість, яка вперше увійшла в мистецтво з появою фотографії. Документалізм, достовірність, реальність відрізняють фотографію від живопису, графіки.

Отже, фотомистецтво поєднує художню виразність із правдивістю.

Замість тематичних жанрів, на які традиційно поділяють образотворче мистецтво, у сучасній візуальній культурі існує жанровий поділ за принципом суто технічної репрезентації твору: живопис, фотографія, інсталяція, відео тощо.

– Чи може фотографія мати свій художній стиль? Натуралістично відзнятий кадр буде ретельно демонструвати всі деталі, що потрапили в об’єктив. Якщо ж знімок зробити під кутом авторського художнього бачення, буде зовсім інша робота. Характер і сила авторського відхилення від дзеркальної фотографії і визначають саме стиль. Він може бути індивідуальним чи відповідати певній художній школі.

У сучасній фотографії розрізняють такі напрями й стилі: етнографічно-соціологічний, репортажний, плакатно-рекламний, художньо-конструктивний, декоративний, символічний, імпресіоністичний. Нерідко фотохудожник працює одразу в кількох напрямах.

Усі стилі й жанри художньої фотографії складають цілісну картину цього виду мистецтва і сприяють розумінню його естетичних можливостей.

Аерофотографія – напрям фотомистецтва, який дає можливість відчути себе птахом і побачити нашу планету з висоти пташиного лету. Фотохудожники зазвичай піднімалися в повітря на гелікоптері, щоб

зафіксувати мальовничі пейзажі нашої планети.

Цікаво відкривати світ морів і океанів під час підводних фотозйомок. Дайвери знімають дивні

підводні печери, риб, водорості.

На основі колажу, монтажу виник новий вид творчості – фотоарт, де фотографія стає частиною

простору або пам’ятки про певну художню акцію, яку неможливо безпосередньо показати публіці.

У Нью-Йорку засновано Міжнародний центр фотографії (1966). Музеї фотомистецтва є у Дрездені

(Німеччина), Антверпені (Бельгія), Хмельницькому (Україна). Французьке місто Арль щорічно

стає місцем проведення літнього фестивалю фотографії. В Україні також відбуваються національні й міжнародні виставки, конкурси з фотомистецтва для професіоналів і аматорів. Відомий фотохудожник Василь Пилип’юк заснував першу в нашій країні фотогалерею «Світло і тінь».

Реклама

– Яке ваше ставлення до реклами? Яка реклама мала на вас найбільший вплив? Поясніть чому. (відповіді учнів)

Учитель. Реклама стала нині частиною повсякденна, без неї важко уявити сучасне життя. Вона створює віртуальний світ і залучає до нього споживача, формуючи його інтереси й потреби. Реклама багатофункціональна: вона має економічний, соціальний, політичний, культурний, просвітницький, психологічний, естетичний вплив на суспільство.

Реклама передбачає цілеспрямовану організацію заходів для отримання певної вигоди (прибутку, сформованої громадської думки, політичної мети). Проте вона здатна не лише формувати споживацькі стереотипи й еталони, а й акцентувати увагу людей на таких важливих проблемах сьогодення, як стан навколишнього середовища, охорона здоров’я, гігієна й санітарія. У даному разі рекламі притаманні правдивість, гуманізм. Цивілізована реклама не маніпулює суспільною свідомістю, а стимулює актуальні, спрямовані на саморозвиток потреби, збагачуючи людей новими знаннями й досвідом.

За спрямованістю розрізняють рекламу комерційну (бізнесову, товарну) та соціальну, зокрема політичну, просвітницьку тощо. За характером вплив рекламних засобів може бути індивідуальним та масовим, тобто розрахованим на широке коло споживачів.

– Визначте на ілюстраціях соціальну і комерційну рекламу. Наведіть власні приклади різних видів реклами. (відповіді учнів)

Учитель. Залежно від території рекламу поділяють на локальну (охоплює торговельний заклад або населений пункт); регіональну (охоплює певний регіон), загальнонаціональну (в масштабах однієї держави) і міжнародну.

Реклама є комунікативним процесом, її сенс схоплюється миттєво і засвоюється на рівні підсвідомості, коли ми гортаємо сторінки преси, слухаємо радіо, дивимося на екран телевізора або подорожуємо лабіринтами Інтернету. Для цього використовують спеціальні рекламні прийоми комплексного впливу на людину з метою привернути її увагу, зацікавити й переконати: повтори тексту, гіперболізація, посилання на думку фахівців чи авторитетів, креативні візуальні ідеї тощо.

– Які рекламні засоби, прийоми ви вважаєте найпереконливішими? Які емоції збуджують насамперед? Аргументуйте свою думку. (відповіді учнів)

Учитель. Реклама існувала починаючи з античних глашатаїв, що сповіщали про театральні або спортивні видовища. Її вплив підвищився з поширенням друку. Стимулюючи прагнення людей до задоволення різних потреб, реклама сприяла продуктивності виробництва. Сучасні ЗМІ перетворили її на бізнес. Приміром, телебачення заповнене рекламними роликами. А з поширенням Інтернету реклама охопила колосальні території й усі категорії споживачів.

До засобів розповсюдження рекламної продукції належать:

– кіно, відео, телебачення (короткометражні фільми, слайд-фільми, рекламні передачі, ролики, телезаставки);

– радіо (інтерв’ю, рекламні передачі та повідомлення, радіорепортажі);

– періодичні друковані видання (газети, журнали з рекламними оголошеннями й статтями);

– поліграфічна продукція (плакати, афіші, листівки, буклети, каталоги);

– пряме розсилання (рекламні поштові пропозиції, інформаційні листи);

– зовнішня реклама (білборди, плазмові екрани, транспаранти, вказівники, панно, вивіски та вітрини магазинів);

– світлова реклама (статичні й динамічні лайтбокси, електронні табло, газосвітлові оголошення, «рядок, що біжить»);

– реклама на транспорті (зовнішнє оформлення автомобілів, трамваїв і тролейбусів, вагонів метро, реклама в салонах громадського транспорту);

– ярмарки, виставки (презентації, прес-конференції, «круглі столи», зустрічі з фахівцями, демонстрація товарів, дегустація продуктів);

– Інтернет (слайд-фільми, відеокаталоги, оголошення, банери).

Під час розповсюдження реклами поширюють складові елементи фірмового стилю виробника: товарний знак або емблему, логотип, слоган, корпоративний колір, сувенірну продукцію.

– Проаналізуйте логотипи, які вас зацікавили. Наведіть приклади фірмового стилю підприємства або установи. (відповіді учнів)

Перегляд відеосюжету «Рекламний бізнес».

Учитель. Рекламісти, аби привернути увагу, викликати оптимістичний настрій споживача, застосовують

візуальні образи. Доведено, що ефективним є співвідношення, коли 70 % повідомлення становить відеоряд та мінімум тексту. У рекламних слоганах, текстових коментарях, музичному супроводі використовують народну творчість: прислів’я, приказки, частівки, казки, пісні.

На мистецтві реклами позначаються художні стилі: модернізм і постмодернізм. На ранньому етапі

її розвитку запозичували методи модерну (подання звичайних речей як предметів мистецтва з ознаками технократичної краси). Нині в рекламній творчості втілюють естетику урбанізму; відчутне захоплення кольором і лінією, як в абстракціоністів. Нове ставлення до речей сприяло вивільненню кольору, який і дотепер є основним виражальним засобом реклами. Спостерігається зрівнювання масових виробів з творами мистецтва, як у дадаїстів. Фантазію рекламістів збуджує «виразність беззмістовного», притаманна кубізму і сюрреалізму. Популярні засоби поп-арту, мінімалізму.

– Запропонуйте власний варіант оригінальної реклами. Доберіть фольклорні елементи до рекламних слоганів. (відповіді учнів)

Учитель. Прогрес технологій у галузях фотографії, поліграфії, а також у комп’ютерній техніці, а надто – в комп’ютерній графіці, дав поштовх рекламному дизайну. Реклама, сягнувши певного художнього рівня, виробила власні засоби виразності, почала впливати практично на всі види сучасної художньої творчості. Щ об вплив на споживача був дієвішим, у рекламі використовують живопис, театр, кіно, телебачення, літературу, музику. Тому рекламу можна сприймати як особливий, нетрадиційний

вид сучасного мистецтва. Наразі вона й сама змінює не тільки життя і побут людей, а й сучасне мистецтво, яке відповідно також вбирає засоби та методи рекламної творчості, акумулює її емоційно-ігрові засади, доступність, плакатність, простоту змісту або, іноді, і навмисний примітив.

– Наведіть приклади використання образів мистецтва в рекламі. (відповіді учнів)

Учитель. Часом дуже популярна антиреклама – інформація, яка покликана зменшувати інтерес до того чи того продукту, компанії. Наприклад, інтернет-користувачі поширюють власноруч виготовлені банери, принти, слогани, що розкривають негативну сутність певного бренду, речі, послуг. Навіть проводять конкурси антиреклами, визначають її рейтинги.

Реклама здатна творити модель поведінки, використовуючи правила етикету, дає зразки культури спілкування, зокрема елементарні правила ввічливості. Споживачеві пропонується естетизована схема поведінки, взірці зовнішнього вигляду (мова, одяг, міміка, жести тощо). Отже, реклама формує певний стиль життя.

Утім можливості реклами для розвитку естетичних смаків пересічної людини в нашій країні реалізовані недостатньо. Для підвищення рівня культури українського суспільства варто активніше спрямовувати рекламу на інформацію про мистецтво – явища, події, заходи в цій царині.

Презентація «Фотомистецтво та реклама» (повторення вивченого).

Мистецька скарбничка с.179 (запис у зошит)

Білборд (англ, billboard – афіша, реклама на дошці) – рекламний щит на підставці, встановлений зазвичай на узбіччях автотрас поблизу місця продажу рекламованого товару, один з найпопулярніших видів зовнішньої реклами.

Бренд (англ, brand – клеймо) – комплекс уявлень, асоціацій, емоцій, ціннісних характеристик про продукт або послугу. Складовими бренду є елементи фірмового стилю: назва (слово, словосполучення), логотип, палітра кольорів тощо.

Реклама (від лат. «виголошую») – елемент культури, спосіб впливу на споживача, щоб з метою донести інформацію про предмет рекламування, сформувати відповідні потреби.

Фотографія (від грец. «світло» та «пишу») – сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, які мають на меті реєстрацію зображень об’єктів за допомогою світла.

Фотомистёцтво – створення за допомогою технічних засобів зорового образу документального значення, художньо виразного і достовірного, що фіксує в застиглому зображенні мить дійсності.

Фоторепортаж – оперативний жанр фотожурналістики, що складається із серії знімків, на яких висвітлюється певна подія.

2. Узагальнення й систематизація знань, застосування їх у різних ситуаціях, наближених до життєвих

Відповідь на запитання підручника с. 179.

1 Назвіть засоби виразності фотомистецтва. Порівняйте з живописом і графікою.

2. У чому полягають особливості професії фотохудожника?

3. Які є способи розповсюдження рекламної інформації? Розкрийте вплив реклами на суспільство.

4. Поясніть специфіку реклами як своєрідного синтетичного виду мистецтва.