ТЕМА. КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА ГАЛИЦЬКОГО

ВАРІАНТ 1

Мета: сформувати уявлення про Галицько-Волинську державу як спадкоємицю традицій Київської Русі, показати роль Данили Галицького в процесі державотворення, висвітлити засади його внутрішньої і зовнішньої політики; розвивати вміння складати хронологічні таблиці, аналізувати історичні факти й події, оцінювати їх значення; визначати роль особистості в історичному процесі; виховувати повагу до історичного минулого, національну свідомість на основі особистого сприймання історії.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань.

Основні персоналії: Данило Романович, Василько Романович, Батий, Інокентій IV.

Епіграф уроку:

Цей же Данило був другим після Соломона.

З Іпатіївського літопису

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Робота над епіграфом до уроку. Визначення теми.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Згадайте, що вам відомо з курсу Всесвітньої історії про царя Соломона. Наскільки доречним є порівняння Данила Галицького з царем Соломоном, ми спробуємо відповісти в кінці уроку, даючи відповідь на проблемне завдання.

Проблемне завдання

Якими є роль і місце Данила Галицького в історії України? Використовуючи метод «Мозкового штурму», визначаємо основні віхи життя Д. Галицького, які стануть складовими проблемного завдання для подальшого опрацювання і складання плану уроку.

План уроку

1. Боротьба за Галицьку землю після загибелі Романа Мстиславича.

2. Правління Данила Галицького.

а) Внутрішня політика.

б) Боротьба з монголо-татарами.

в) Зовнішня політика.

Учитель. Отже, ви самі склали план уроку, за яким ми будемо сьогодні працювати. Методом «Незакінчених речень» давайте визначимо основні завдання нашого уроку:

— Від цього уроку я очікую...

— Сьогоднішній урок навчить мене...

III. Основна частина уроку

Учитель. Сьогодні на уроці нам потрібно відшукати відповідь на надзвичайно важливе питання: яке ж місце посідає ця людина в історії нашої держави? Перш ніж ми ближче розпочнемо знайомство з головним героєм уроку, пропоную намалювати в зошиті стрічку часу, де ви будете позначати головні дати життя і діяльності Данила Галицького.

Учні працюють над цим завданням протягом всього уроку.

Стрічка часу

1201 р. — народження.

1205 р. — загибель батька Романа Мстиславича.

1223 р. — битва на річці Калка.

1238 р. — розгром хрестоносців під Дорогочином, утвердження його влади в Галичині.

1245 р. — перемога під Ярославлем, остаточне утвердження при владі, відвідування Золотої Орди.

1253 р. — коронація в Дорогочині.

1264 р. — смерть першого українського короля.

Учитель. Князь Роман Мстиславич загинув, залишивши по собі тільки-но створену державу, яку необхідно було зміцнювати, розвивати, піднімати на вищий щабель розвитку. Але ні його малолітні сини, ні дружина Ганна не змогли протистояти галицьким боярам. Почалась міжусобна боротьба.

Словникова робота

Пригадайте, що таке міжусобна боротьба.

Де ми вже зустрічалися з цим терміном, вивчаючи історію?

Робота з підручником

1) Чому на галицький престол було запрошено князя Новгородської землі?

2) Завдяки яким подіям Данилові вдалося посісти галицький престол?

Коли це відбулося?

IV. Інтерактивна частина

Клас об'єднується в 3 групи, кожна з яких досліджуватиме один епізод із життя та діяльності князя Данила. Завдання виконується учнями поетапно.

1. «Пошук інформації»

Учитель роздає учням картки з необхідною інформацією про діяльність князя.

Приклад. Свідчення літописців: «Коли зіткнулись війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили... в полки татарські, а Данило поранений був у груди. Але через молодість і відвагу він не чув ран, що були на тілі його... був він сильний, — і Данило кріпко бився, побиваючи татар...

Літературні джерела: «... Невеселий вертався князь Данило в рідну землю. Прикро йому було, що він, син славного князя Романа, нащадок великого Мономаха, мусив признати над собою зверхність татарського хана, поганина...» (А. Лотоцький «Княжа слава»)

Наукові джерела: «Романовим синам Данилу було всього чотири, а Василькові — два роки, й галицькі бояри прогнали їх разом із їхньою матір'ю, княгинею Анною...» (О. Субтельний. «Україна. Історія»).

2. «Спільний проект»

На основі відібраних матеріалів, хронологічної таблиці та підручника школярі здійснюють «науково-історичне» узагальнення щодо свого епізоду. По завершенні роботи групи усно звітуються і на дошці або ватмані записують висновки, що є частиною підсумкового тексту.

Бесіда за запитаннями

1. Як ви вважаєте, якими словами можна схарактеризувати дитячі роки Данила?

2. Які риси характеру виявив Данило під час битви на річці Калка?

3. Чому спочатку Данило Романович утвердився на Волині, а не в Галичині?

4. Змоделювати ситуацію. Рольова гра «Данило Романович відвідує Золоту Орду».

5. Чи випадково те, що коронація відбулась в Дорогочині?

Рольова гра

Дійові особи: Батий, Данило Галицький.

Батий. Ти прийшов, князь Данило.

Князь. Прийшов, великий хане. Про Галич поговорити прийшов.

Батий. Ти, князь Данило, приїхав просити у мене ярлик?

Князь. Про ярлики не знав, бо на землі батька свого сиджу. А якщо ярлик твій на цю землю потрібний, з радістю візьму...

Батий. Гаразд, я його тобі дам, але спершу маєш випити чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис.

Князь. Ну що ж, хане, досі я такого не пив. А нині, як ти велиш, буду пити.

Проведення дискусії на тему: «Отримання князем Данилом ярлика — це вияв національної зради чи далекоглядність державного діяча?».

Евристична бесіда за запитаннями

1. Чи міг Данило самостійно здолати ворога?

2. Галицько-Волинська держава була більш розвинена, ніж Золота Орда. Чому Данило відмовився від збройного опору ворогові?

3. Чи були у Данила союзники?

4. Як ви оцінюєте факт визнання Данилом залежності від Золотої Орди?

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Завершення роботи над проблемним завданням, перевірка «лінії часу» (на дошці).

Використавши «Пам'ятку для характеристики історичного діяча», скласти історичний портрет.

Метод «Мікрофон»

Висновки. У 1264 р. добігло кінця життя Данила Галицького. Але його історичний шлях продовжується й донині, знаходячи свій прояв у живому зацікавленні, яке викликає це ім'я при спробі оцінити його роль в історії.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Випереджальне завдання: підготувати міні-характеристику наступників Данила Галицького — Лева І, Мстислава Жварно, Володимира, Юрія II Волеслава.

ВАРІАНТ 2

Очікувані результати

Після цього уроку учні будуть:

• знати основні постаті, визначати дати, пояснювати поняття;

• розрізняти, аналізувати різні джерела історичної інформації (літописні, наукові, літературні) та працювати з ними;

• уміти узагальнювати та систематизувати знання про особливості розвитку Галицько-Волинського князівства в період правління Данила Галицького;

• уміти висловлювати своє ставлення щодо особи короля Данила і його ролі в розбудові української держави.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань.

Метода та прийоми: «Мозковий штурм», незакінчені речення, пошук інформації, спільний проект, бесіда, робота з роздавальним матеріалом.

Обладнання: атлас з історії України; детальна хронологічна таблиця «Життя та діяльність Данила Галицького»; ілюстрації, репродукції картин, виставка літератури до теми; роздавальний матеріал.

Основні поняття й терміни: політична роздробленість, боярська опозиція, монголо-татари, Золота Орда, ярлик, хрестовий похід, Папа Римський, легат, коронація, католицизм, православ'я.

Основні дати: 1205 р. — загибель Романа Мстиславича; 1223 р. — битва на р. Калці; 1238 р. — розгром хрестоносців під Дорогочином, утвердження влади Данила Романовича в Галичі; 1245 р. — відвідання Данилом Галицьким Золотої Орди; 1253 р. — коронація Данила Галицького; 1264 р. — смерть короля Данила.

Основні персоналії: Роман Мстиславич, Данило Романович, Василько Романович, Батий, Інокентій IV, Куремса, Бурундай.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Урок розпочинається «Мозковим штурмом», за допомогою якого визначаються сім основних віх життєвого та державотворчого шляху Данила Галицького, що стануть проблемними завданнями для подальшого опрацювання. Підбиваючи підсумки, вчитель отримує такі результати:

1. Дитинство. На чужині.

2. Юність. Битва на р. Калці.

3. Утвердження. Перемога під Дорогочином.

4. Зрілість. «О, лиха ти, честь татарськая!»

5. Справи державні. «Тут я збудую город...»

6. Проти татар. Коронація.

7. Останні дні. «Сей же Данило був другим по Соломоні...»

II. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів

Учитель звертає увагу учнів на те, що цей урок спрямований на узагальнення та систематизацію знань про особливості розвитку Галицько-Волинської держави в період правління Данила Галицького. Методом незакінчених речень («Від цього уроку я очікую...») уточнюються очікувані результати навчальної діяльності учнів.

III. Надання необхідної інформації

Учні отримують від учителя для ознайомлення матеріал, що містить уривки з літописних, наукових та літературних джерел історичної інформації. З метою економії часу інформації! може бути подана в письмовому вигляді на домашнє опрацювання.

Літописна інформація

«А назавтра княгиня вчинила раду.., і втекли вони в Ляхи. При цім Данила узяв дядько перед себе [і] вийшов із города, а Василька взяв піп Юрій з кормилицею [і] вийшов із города дірою городської стіни... У ті ж роки [Лешко Білий] послав Данила в угри і з ним послав посла свого В'ячеслава Лисого... Король [Андрій] пожалкував про те, що сталося, і залишив Данила в себе...»

(Галицько-Волинський літопис)

«Коли зіткнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили... в полки татарські..., а Данило поранений був у груди. Але через молодість і відвагу він не чув ран, що були на тілі його.., був-бо він сильний,— і Данило кріпко бився, побиваючи татар...

...Кріпко вони билися... Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги..., повернув коня свого на втечу... І коли він біг, то захотів води, пивши, відчув рану на тілі своєму,— в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був-бо він смілий і хоробрий, од голови й до ніг його не було на нім вади».

(Галицько-Волинський літопис)

«Данило сказав: «Негоже є держати отчину нашу крижевникам [хрестоносцям]-темпличам, тобто соломоничам». І пішли вони... на них із великою силою, узяли город [Дорогочин] місяця березня і старійшину їх Бруна схопили і воїв захопили, і вернулися у Володимир...»

(Галицько-Волинський літопис)

«...Прибув він до Батия на Волгу... І поклонився він за звичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він [Батий] сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси,— то й се добре. Чи п'єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумиз?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш — я п'ю...»

...О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая... Пробув же князь у них днів двадцять і п'ять, [а тоді] одпущений був... і поручена була земля його йому...»

(Галицько-Волинський літопис)

«Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали [сюди] од татар: сідельники, і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла. І настало пожвавлення...»

(Галицько-Волинський літопис)

«Він охоче прийняв вінець од Бога, од церкви Святих Апостолів, від престолу Святого Петра, і від отця свого папи, і від усіх єпископів своїх...

Прийняв же Данило од Бога вінець у городі Дорогочині, коли він ішов на війну [проти ятвягів]».

(Галицько-Волинський літопис)

«Сей же король Данило [був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні...»

(Галицько-Волинський літопис)

Наукова інформація

«Передчасна смерть не дала Романові закріпити престол за своїми малолітніми синами Данилом (що мав 3 роки) і Васильком (1 рік)... Вдова Романа з дітьми спочатку зачинилась у Володимирі на Волині, але, боячись, що бояри видадуть її ворогам, утекла потай до Польщі. Польський король Лешко залишив її з Васильком у себе, а малого Данила вислав в Угорщину до короля Андрія. З цього часу для молодих Романовичів настали часи, повні різних пригод і тривог...»

(Д. Дорошенко. Нарис історії України)

«[Романовим] синам Данилу було всього чотири, а Василькові — два роки, й галицькі бояри прогнали їх разом із їхньою вольовою матір'ю, княгинею Анною...»

(О. Субтельний. Україна. Історія)

«Княгині Анні довелося утікати в Ляхи спершу з Галича, а далі й з Володимира (під час другої втечі годувальниця навіть виносила малого Василька через підземний хід — діркою міського муру). Відтак Данилове дитинство пройшло при дворі його дядька, угорського короля...»

(Н. Яковенко. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.)

«Данило Романович ішов в авангарді і навіть погромив перші татарські чати... Серед князів не було єдиного командування, ані якогось спільного плану. 31 травня 1223 р. стався бій... Княжі дружини й земські полки билися хоробро, але були розгромлені... Данило Романович врятувався, хоч і був поранений. Погром справив страшне враження по всій Україні...»

(Д. Дорошенко. Нарис історії України)

«З 1230 р. починається боротьба Данила за Галичину... В цій боротьбі брали участь Литва, Угорщина, Польща (Мазовія), Австрія, Пруський орден хрестоносців, який на початку XIII ст. оселився на Балтицькому узбережжі. Нарешті в 1238 р. галицьке міщанство відчинило браму перед Данилом...»

(Н. Полонська-Василенко. Історія України)

«...Данило мусив поїхати до ханського двору в Сарай над Волгою і був там досить прихильно прийнятий, але остаточно мусив визнати себе васалом хана. Які були умови підданства, докладно не відомо,— звичайно татари вимагали від підлеглих країн деяких контрибуцій й участі у воєнних походах. Таким способом Данило врятував свою державу від руїни».

(І. Крип’якевич. Історія України)

«...Володарі Галичини і Волині після поїздки до Данила 1245 р. на поклін у Сарай вважалися федератами хана: вони мусили висилати власне військо до монгольських походів, але регулярної данини, супроводжуваної переписом населення, не платили...»

(Н. Яковенко. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.)

«...У 1250-х роках... розгорнулися масштабні фортифікаційні роботи, зокрема були перебудовані й укріплені Володимирський та Крем'янецький замки і ряд інших фортець. Тоді ж Данило провів реорганізацію війська: його важкоозброєна кіннота (оружники) вперше на Русі вдяглися у звичний для Європи рицарський обладунок, що захищав і вершників, і коней, а паралельно виокремилася легкоозброєна кіннота з луками (стрільці)».

(Н. Яковенко. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.)

«Водночас з політикою внутрішнього зміцнення князівства Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері намагається реалізувати свої плани щодо створення антиординської коаліції. Князь не тільки примирюється, а й налагоджує союзницькі відносини зі своїми колишніми ворогами — Польщею, Угорщиною та Литвою. Шлюб дочки Данила та Володимиро-Суздальського князя Андрія Ярославича, молодшого брата Олександра Невського, скріпив воєнний союз двох найвпливовіших руських князів».

(О. Бойко. Історія України)

«Данило звернувся до Папи Інокентія IV з проханням допомогти зібрати слов'ян на хрестовий похід проти монголо-татар. За це Данило погоджувався на перехід своїх володінь під церковну юрисдикцію Рима. Так він уперше поставив питання, що згодом стане важливою й постійною темою галицької історії, а саме — питання про відносини між західними українцями та римською церквою».

(О. Субтельний. Україна. Історія)

«Данило не хотів, щоб коло прийняття ним з папських рук королівської корони було багато шуму. Тому коронація відбулася тихо й скромно, на самій північно-західній окраїні Данилових володінь в Дорогичині (1253)».

(Д. Дорошенко. Нарис історії України)

«Ідею з'єднання християнства під одним пастирем нарід сприйняв прихильно, тим більше, що Інокентій запевняв пошану обрядів української церкви, виклинав тих, що зневажали грецьку православну віру...»

(І. Крип’якевич. Історія України)

«Року 1264 помер Данило в гіркій свідомості безпорадності свого становища...».

(Н. Полонська-Василенко. Історія України)

«...Йому вдалося здійснити два головні завдання правителя — встановити внутрішній мир у своїх володіннях і забезпечити їх авторитет в очах сусідів...»

(Н. Яковенко. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.)

«Данило — це найбільша постать в історії Галицько-Волинської держави... Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа і поклав основи під її дальший розвиток».

(І. Крип’якевич. Історія України)

«Безперечно, Данило був князем визначним і досить талановитим... Але при тім усім він був тільки князем — продуктом князівсько-дружинної політичної традиції і над нею не підіймався ані трохи... Його дипломатці хаотична. Його політика супроти татар короткозора, непевна, уривчаста... Вибранець народний, підтриманий громадою в боротьбі з боярством, він не сміє зближатися до сих мас...»

(М. Грушевський. Історія України-Руси)

«На тлі тих складних обставин, в яких йому доводилось діяти, його досягнення були справді видатними... Проте не всі його плани увінчалися успіхом. Данилові не вдалося утримати Київ, як і не вдалося йому здійснити свою найважливішу мету — позбутися монголо-татарського іга. І все ж він спромігся звести тиск монголо-татар до мінімуму. Намагаючись звільнитись від впливів зі Сходу, Данило звернувся на Захід, тим самим подавши західним українцям приклад, який вони наслідуватимуть в усі наступні століття».

(О. Субтельний. Україна. Історія)

Літературна інформація

«І так лишився малий княжич Данилко на Угорщині, а княгиня Романова з княжичем Васильком у Кракові.

Не мав Данилко при собі нікого із своїх, тільки Дмитруся Домамирича, ще батькового отрока...

Король Андрій як опікун княжича Данилка подбав і про дальшу освіту княжича. Передусім передав його вчителеві латинської мови...

Княжич Данилко був пильний учень і скоро засвоював собі цю, світову тоді, мову Та не занедбував княжич і лицарського діла...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

...Вночі, коли на чорних мурах сови

І пугачі пророчили біду,

Вона, прикривши рота Василькові,

Щоби не плакав, бігла по саду.

За нею біг безбоязко Данилко,

І речі ніс боярин Мирослав;

В пролом стіни княгиня, аче білка,

Шугнула — страх їй дихать не давав...

(Й. Кащишин. Сказання про короля Данила)

«Князь Данило кидався в саму гущу татар і відразу, куди він налітав, татари розбігалися, багато з них залишилося на землі з розкраяними головами...

...Данило налетів на маленький татарський загін, що вирвався вперед. Просто на Данила стрімголов мчав сміливець — татарський хан. Він махав кривою шаблею і вигукував щось. Та не встиг навіть звести руки — впав, зарублений Даниловим мечем...»

(А. Хижняк. Данило Галицький)

«...Сумний вертався князь Данило з недобитками у Володимир. Рана на грудях пекла його, та він на неї не вважав. Його лютіше пекла душевна рана, болів душею над перемогою невірних татар над українськими силами...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

«Виглянуло сонце й освітило рицарські полки. Заблищали щити і наконечники копій, заіскрились дивовижні рогаті німецькі шоломи. Рицарі стояли на лузі, по обидва боки шляху. Данило пильно придивлявся. Вони стояли, немовби неживі істоти, тільки іноді якийсь кінь ударить ногою... Грізний вигляд ворогів приголомшив руських воїнів. Згадали Данилові слова — справді, з такою силою ще не доводилось зустрічатися...

Надівши шолом, Данило опустив забороло і подав знак...

Твердою рукою відбили руські воїни наскок хрестоносців-пройдисвітів на Дорогочин. Обірвали марення завойовників, перед якими вже мерехтіла в пожадливій уяві багата Волинська земля...»

(А. Хижняк. Данило Галицький)

«...Невеселий вертався князь Данило в рідну землю. Прикро йому було, що він, син славного князя Романа, нащадок великого Мономаха, мусив признати над собою зверхність татарського хана, поганина...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

...Князь знав про тут заведені порядки І свій полин, хоч весь кипів, а пив...

І голос в нім, мов зимова колядка,

Дзвенів: «Терпи, юнак, терпи!

Терпіння — мудрість чистого сумління!

Ти знаєш, як до тебе я молюсь,

Щоб Бог явив тобі благословення:

На короля свого заждалась Русь!..

(Й. Кащишин. Сказання про короля Данила)

«Життя скрізь по всій Галицько-Волинській державі відроджувалося наново. Городи, відбудовані й ще сильніше укріплені.., залюднювалися, процвітав промисел і торгівля. По селах хлібороби спокійно обробляли поля в надії, що страшне татарське лихоліття минуло й уже не вернеться...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

«Коронація відбулася в дорогичинській церкві дуже велично...

Насамперед мав промову по-латині легат Опізо...

Йому відповів теж по-латині митрополит Курило...

На другий день відбулася коронаційна врочистість. Була Служба Божа, князь Данило причащався. Потім митрополит мав проповідь... Князь Данило став перед царськими воротами навколішки, і легат Опізо наложив йому королівську корону на голову...

Король Данило дав бенкет у своєму дорогочинському теремі...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

...Народ тиснувся — голці впасти ніде! —

І ахав, як Данило з Васильком

Приятелів, князів, своїх сусідів

Вітали ґречно, як велить закон.

Всім не терпілось бачити в короні

Данила-князя, вже як короля,

Із скіпетром на золотому троні,

Якщо не зблизька, то хоча б здаля...

(Й. Кащишин. Сказання про короля Данила)

«Півтора року пролежав король, мучений важкою недугою, а у березні 1264 р. не стало його в живих...

Похорон був величний. Було народу стільки, що в Холмі не могли поміститися і таборували на полях за Холмом у наметах.

І похоронили короля в церкві Пресвятої Богородиці в срібній домовині...»

(А. Лотоцький. Княжа слава)

Одну він ціль стеріг в своїм житті —

З’єднати землі всіх князівств і вотчин,

Молився він і мріяв стати зодчим

Могутньої воскреслої Русі.

І подолати розбрат і розруху,

Поставити фортеці вздовж доріг,

Щоб заздрий ворог здалеку лиш нюхав

Духмяний запах руських паляниць...

(Й. Кащишин. Сказання про короля Данила)

IV. Інтерактивна частина

Клас об'єднується у 7 груп, кожна з яких досліджуватиме один епізод із життя та діяльності короля Данила.

А. «Пошук інформації». Учитель роздає учням картки, де на кожній записана окрема цитата з поданої вище інформації. Вони отримують завдання — вибрати всі уривки, що стосуються групової проблеми наступним чином: літописна інформація — наукова інформація — літературна інформація.

Б. «Спільний проект». На основі відібраних матеріалів, хронологічної таблиці та підручника школярі здійснюють «науково-історичне» узагальнення щодо свого епізоду. По завершенні роботи групи усно звітуються і на дошці або ватмані записують висновки, що є частинами підсумкового тексту.

Орієнтовний варіант відповіді групи 1

Після загибелі у 1205 р. князя Романа Мстиславича залишилася вдова Ганна з двома синами: Данилом і Васильком. Вони не могли посісти княжий престол, зважаючи на сильні позиції, які мали бояри у Галицько-Волинській державі. По-перше, вони отримували величезні прибутки від солеваріння й торгівлі. По-друге, князі залучали бояр до міжусобних чвар, роздаючи їм за це землі, маєтки й посади, що ставало економічною основою для боярського впливу. По-третє, бояри часто переходили на сторону іноземних правителів (поляків та угорців), підпадаючи під їх заступництво й отримуючи значні привілеї. Княгиня з малолітніми дітьми змушена покинути батьківщину Таким чином, дитинство Данила Галицького починається з чужоземного поневіряння.

Орієнтовний варіант відповіді групи 2

Дії галицького боярства спровокували глибоку політичну кризу, що протягом кількох років послаблювала сили князівства. Це давало можливість Польщі та Угорщині втручатися у його внутрішні справи. Так, у 1210 р. угорські та волинські полки увійшли в Галич і посадили на стіл малого Данилка. Однак спокій не настав у Галицькій землі. У 1213 р. в історії України стався унікальний випадок порушення норм феодального права — боярин Володислав Кормильчич оголосив себе князем. Це викликало невдоволення Угорщини, її війська зайняли Галич і призначили королем п'ятирічного Коломана, сина Андрія II. Проте внаслідок загострення, що виникло між Польщею і Угорщиною, восени 1219 р. влада в Галичині перейшла до новгородського князя Мстислава Удатного, зятем якого був юний Данило Романович.

Тим часом руським землям загрожувала нова небезпека — з азійських степів, очолювані Чінгізханом, сунули монголо-татарські полчища. Захопивши Північний Китай, Центральну Азію та Закавказзя, монголи націлились на Європу. Весною 1223 р. тридцятитисячне військо під командуванням Джебе і Субедея, здійснюючи розвідувальний похід, розгромило одну з половецьких орд, що кочувала у межиріччі Волги і Дніпра. Половецькі хани звернулися по допомогу до руських князів.

31 травня 1223 р. неподалік від р. Калки об'єднана русько-половецька рать зустрілася з монголо-татарським військом. У складі галицької дружини перебував 22-річний Данило. Це було його перше бойове хрещення.

Орієнтовний варіант відповіді групи 3

Після участі у битві на р. Калці Данило Романович почав зміцнювати своє владне становище, утверджуючись спочатку на Волині. У 1228 р., після смерті Мстислава Удатного, він розпочав підготовку до оволодіння Галичем.

Та над краєм нависла нова небезпека. 3 березня 1237 р. Конрад І Мазовецький віддав м. Дорогочин Добжинському ордену тевтонів-хрестоносців. Зрозумівши небезпечність такої ситуації, Данило навесні 1238 р. розгромив хрестоносців. До кінця цього ж року він, подолавши опір угорських військ та місцевих боярських угруповань, утвердився в Галичі.

Орієнтовний варіант відповіді групи 4

У часи збирання Данилом батьківських земель монгольська армія під проводом онука Чінгізхана Батия протягом зими 1239 — весни 1241 р. захопила всю територію сучасної України. У період монгольського нашестя Данило Галицький перебував в Угорщині та Польщі, де намагався створити антимонгольську коаліцію. Після повернення його чекали значні руїни та людські втрати, а також чергове зіткнення з боярами, які запросили на престол чернігівського Ростислава Михайловича. Здобувши у 1245 р. перемогу у битві під м. Ярославом над військами Ростислава, Данило остаточно утверджується як правитель Галицько-Волинського князівства.

Зміцнення влади й самостійна політика Данила викликали невдоволення Батия, і він висловив претензії на Галицьку землю. Обговоривши з братом Васильком ситуацію, князь вирішив поїхати на зустріч з ханом й у жовтні 1245 р. вирушив до Орди.

Орієнтовний варіант відповіді групи 5

Повернувшись від Батия, Данило розпочав новий етап державотворчої діяльності. Він реформував військо та адміністративний апарат, приборкав бунтівне галицьке боярство, особливу увагу приділив розбудові міст. Ще у 1237 р. князь заснував м. Холм, який невдовзі став столицею князівства. Були перебудовані й укріплені Володимирський і Кременецький замки, розпочалося будівництво Львова (1256). Усі міста прикрасили унікальні архітектурні пам'ятки.

Данило Галицький проводив активну зовнішню політику: розвивав дружні відносини з Угорщиною, Польщею, Литвою; цікавився справами Центральної Європи (Австрія); робив спроби порозумітися з російськими князями. Галицько-Волинське князівство стало центром торгівлі й ремесла, осередком перебування іноземних підприємців, ремісників і біженців.

Орієнтовний варіант відповіді групи 6

Основна мета діяльності князя Данила — створення антиординської коаліції європейських держав. Для досягнення цієї мети він маневрує поміж територіальними домаганнями Золотої Орди й уніатськими устремліннями Папи Римського Інокентія IV. Ще на шляху до Золотої Орди Данило Романович зустрівся з Карпіні, папським послом до Батия. Вони мали переговори про унію католицизму з православ'ям. Князь також листувався з Папою щодо допомоги західних держав у боротьбі проти монголів та об'єднання обох церков. Його насамперед цікавила організація хрестового походу проти Орди. Проте такі сподівання виявилися марними, і це призвело до призупинення переговорів.

На початку 50-х рр. XIII ст. знову ожили надії на допомогу Інокентія IV. Папа пообіцяв зібрати рицарів Європи на хрестовий похід, а Данило — прийняти від нього королівську корону. У грудні 1253 р. в м. Дорогочині князь отримав від папського легата Опізо королівські регалії — вінець, скипетр і корону (короною тоді називали кулю з хрестом зверху, що символізувала державу).

Орієнтовний варіант відповіді групи 7

Після Дорогочинської коронації ані Папа, ані інші європейські правителі ніякої допомоги проти татар не надіслали. Данило припинив відносини з Римом і вступив у відкрите протистояння із Золотою Ордою.

Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти хана Куремси, який намагався захопити територію краю. У результаті рішучих дій руських військ удалося відвоювати у татар землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. У плани короля входило визволення Києва, але перешкодили ускладнення з Литвою (1255—1256).

Замінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, Орда в 1258 р. розпочинає новий наступ. Не маючи сил для захисту, Данило під тиском вимог Бурундая був змушений віддати наказ про руйнування Володимира, Луцька, Львова, Крем'янця, Данилова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди Холма. Саме в цьому місті від душевних переживань та серйозної хвороби у березні 1264 р. помер король Галицько-Волинської держави.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Використовуючи метод «Мікрофон», учитель підбиває підсумки уроку за наступними питаннями:

1) Чи можна вважати літописи максимально достовірним джерелом історичної інформації?

2) У дослідженнях науковців-істориків існують протиріччя щодо розкриття однакових фактів, подій, процесів. Чим вони зумовлені? Свою думку аргументуйте.

3) Яких позицій повинні дотримуватись літератори, описуючи історичні події? Обґрунтуйте думку.

VI. Повідомлення домашнього завдання

Розробити опорну таблицю (схему) «Державотворча діяльність Данила Галицького».