ТЕМА. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIII ст.

ВАРІАНТ 1

Розвиток писемності, освіти, наукових знань, музики та літератури в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві

Мета: ознайомити учнів з головними етапами формування української народності, усною народною творчістю та пам'ятками літератури; сформувати уявлення про розвиток освіти і літератури в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві, походження терміна «Україна» та національної символіки; розвивати вміння характеризувати літературні твори і порівнювати їх з тогочасними літературними пам'ятками Європи; виховувати інтерес до історії власного народу, його непростого минулого.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати розвиток освіти та пам'ятки літератури;

• у них сформується уявлення про умови розвитку культури в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи та прийоми: розповідь вчителя, репродуктивна бесіда за запитаннями, випереджальні завдання, робота з атласом.

Обладнання: атлас з історії України. 7 клас. — К.: Мапа, 2002; буклет портретів «Зустріч з історією»,— К.: Україна, 1992; виставка книжок за темою.

Основні поняття: народність, діалект, світська мова, культура, літопис. Основні дати: 988 р. — Володимир Великий створив першу державну школу; 1113 р. — написано «Повість минулих літ»; XII ст. — створюється Київський літопис; XIII ст. — створюється Галицько-Волинський літопис.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Проводиться методом усного екзамену з білетом.

1. Що ми розуміємо під соціальною структурою? На які стани поділялось населення Київської Русі?

2. Що нового з'явилося в сільському господарстві держави?

3. Що розуміють під висловом «революція у виробництві заліза»? Які її наслідки?

4. Як розвивалось ремесло Київської держави?

5. Які торгові шляхи ти знаєш?

III. Оголошення теми, завдань та очікуваних результатів

IV. Вивчення нової теми

1. Формування української народності

Учитель. За часів Київської Русі починає формуватись українська народність.

Народність — це спільність людей, що формується в процесі злиття різних племен, яким притаманна спільна територія, мова, культура. Територією формування української народності були: Київщина, Переяславщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Поділля, Східна Галичина, Закарпаття і Північна Буковина. Зміцненню зв'язків між цими землями сприяв розвиток господарства.

У побуті населення користувалось племінними говірками, які поступово зливались у діалекти, кожен з яких відповідав певній місцевості. Так, у Київській державі утворилось два діалекти: подніпровський та південно-західний. Приблизно у XIII ст. вони злились в єдину українську мову.

У XI—XII ст. склались сприятливі умови для значного піднесення культури.

Культура — це сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному та духовному житті. Культуру умовно поділяють на матеріальну і духовну. До матеріальної культури належать засоби виробництва, продукти праці, трудові навички, постановка освіти і виховання, уміння суспільства практично використовувати досягнення науки і техніки. Основними складовими духовної культури є: знання, теорії, ідеї, наукові праці, освіченість населення, моральні навички, естетика, твори мистецтва, ступінь залучення до досягнень науки і мистецтва.

2. Походження терміна «Україна» та національної символіки

Це питання учні готують попередньо та самостійно у формі наукового дослідження, результати якого повідомляють класу.

Учитель. Вважають, що назва «Україна» походить від слова «край» чи «країна». Поряд з цією назвою існували традиційні місцеві назви, а саме: «Русь», «Руська земля», «Галицька Русь» та «Карпатська Русь».

1-й учень. Уперше назва «Україна» згадується в Київському літописі під 1187 роком. Описуючи загибель переяславського князя Володимира Глібовича, літописець зазначав: «І плакали за ним всі переяславці. За ним вся Україна стогнала». Отже, назва «Україна» тоді вже поширювалась на Переяславщину та Чернігівщину. У тому ж літописі під 1189 роком йдеться про «Україну Галицьку», тобто Галицьке князівство, до складу якого входили Побужжя, Буковина та Галицькі землі аж до берегів Чорного моря і гирла Дунаю.

2-й учень. У Галицько-Волинському літописі під 1213 роком зазначається, що князь Данило Романович зі своїм військом визволив від польських та угорських загарбників міста «Берестей, Угровеськ, Верещин і всю Україну». Тут Україною літописець називає північно-західні землі Галичини і Волині. Цей же літопис під 1279 роком розповідає про похід галицького князя Лева Даниловича на Західний Буг проти польських загарбників, в результаті якого він відвоював українські землі. Літописець повідомляє, що у 1285 р. польські війська захопили землі на Україні.

Учитель. Отже, з кінця XII ст. назва «Україна» поступово почала поширюватись на Подніпров'ї, Подністров'ї, Побужжі, Приазов'ї, Прикарпатті, Київщині, Переяславщині, Чернігівщині, Галичині та Волині. Саме на цій території формується українська народність та поширюється символ — тризуб. Цей процес пройшов такі етапи розвитку:

1) V—III ст. до н. е. — Трипільська культура.

2) І ст. н. е. — іменні знаки влади Боспорських царів Котіса та Рамітока.

3) VI—VIII ст. — знаки влади вождів племен в Руських землях.

4) X ст. — родовий знак київських князів.

3. Розвиток освіти і наукових знань у Київській державі та Галицько-Волинському князівстві

Учитель. Розвиток господарства та міжнародні зв'язки вимагали збільшення кількості освічених людей. Вже за князювання Володимира Святославовича у 988 р. було створено першу державну школу, де вчилися діти з найближчого оточення князя. За Ярослава Мудрого створюються школи при церквах і монастирях. Існували також школи для дівчат. Першу з них заснувала онука Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монастирі. Загалом за княжої доби існувало три типи шкіл:

• князівська (палацова, де учні утримувались за кошт князя);

• церковна (книжна, де готували священиків і дяків);

• світська (приватна, де вивчали купецько-ремісничу справу діти купців та ремісників).

У всіх типах шкіл обов'язковими предметами були: письмо, читання, арифметика, хоровий спів, музика. У княжих школах поєднувалось інтелектуальне, музичне і фізичне виховання, вивчали поетику та іноземні мови. У церковних школах звертали увагу на риторику і філософію. Основними підручниками для читання були Євангеліє та Псалтир. Уявлення про людину давали твори Платона, Аристотеля, Сократа, Епікура. «Ізборник Святослава» 1073 р. подавав відомості з історії, ботаніки, зоології, медицини, астрономії, математики, логіки, етики. Історію також вивчали за Геродотом.

До школи брали не тільки дітей бояр та заможних міщан, але й здібних сиріт. Вони навчались при монастирських школах і ставали ченцями.

У Галицько-Волинському князівстві освіту здобували в школах, що існували при церквах і монастирях. Після закінчення школи здібні учні переходили на державну службу або залишалися при монастирях, де займались переписуванням та оздобленням книг, іконописом.

Із наукових знань найбільшого розвитку в Київській державі набула медицина. У дохристиянські часи лікуванням займалися знахарі та волхви. Першим лікарем був преподобний Антоній, який лікував відварами з трав та мікстурами хворих ченців і світських людей. Першу лікарню створив чернець Агапіт. Його вважають засновником терапевтичної школи. Агапіт вміло лікував простудні захворювання та хвороби внутрішніх органів людини. Першим дерматологом на Русі став чернець-іконописець Алімпій. Засновником педіатрії був чернець Даніман. Він лікував дітей молитвами, покладанням рук, святою водою та освяченою оливою (миром). Першим на Русі фармацевтом вважають Прохора Лободника. Він вирощував лікарські рослини та використовував їх для лікування. Під час голоду в Києві навчив міщан випікати хліб з лободи. Засновником психотерапії в Київській державі був чернець Лаврентій Затворник. Першу наукову працю з медицини «Алімма» написала в середині XII ст. онука Володимира Мономаха Євпраксія-Зоя. Цей трактат має п'ять частин і 29 розділів. Зберігається він у бібліотеці міста Флоренція (Італія).

4. Література Київської держави та Галицько-Волинського князівства

Це питання готується методом випереджальних завдань.

Учитель. Початковою формою літератури була усна народна творчість: обрядові пісні, легенди, загадки, замовляння, заклинання. Згодом з'явилися пісні-билини, які розповідали про боротьбу з ворогами та інші важливі події. Улюбленими героями того часу були: Ілля Муромець, Добриня Микитич, Олексій Попович.

1-й учень. Поступово робились перші спроби запису важливих подій. Так виникло літописання — явище, яке не мало аналогів у літературі Європи. Літопис — це запис найважливіших подій за роками (тобто за літами). Згодом з кількох літописів почали робити зведення (звід). Один з перших зводів було складено за Ярослава Мудрого. Найдавнішим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Він написаний ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р. У період феодальної роздробленості виникає літописання в Чернігові, Переяславі, Володимирі та ін. У XII ст. було створено Київський літопис, у XIII ст. — Галицько-Волинський.

Учитель пропонує учневі показати на карті «Культура та церква Київської держави» центри літописання.

2-й учень. Протягом XI—XII ст. створюються перші художні та публіцистичні твори. До нашого часу дійшли лише деякі. Це — «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Моління» Даниїла Заточника, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Перлиною літератури того часу є «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора. Цей твір написаний наприкінці XII ст.

Учитель пропонує учневі прочитати уривок із «Слова о полку Ігоревім» і визначити, про якого князя та про які події йдеться.

3-й учень. Крім літописів, на території Галицько-Волинського князівства з'являються перекладені з грецької та староболгарської мов рукописні церковні книги: «Галицьке Євангеліє» (1144 р.), «Кристоно-польський Апостол» (XII ст.), «Галицьке Євангеліє» (1266—1301 рр.) та інші. Відомим переписувачем церковних книг у XIV ст. був волинський князь Володимир Василькович. У Галицько-Волинському князівстві були також поширені літературні твори світського характеру, написані на Київщині, Чернігівщині, Волині. Це — «Житіє Бориса і Гліба», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово про закон і благодать» Іларіона та інші.

Учитель пропонує учневі пригадати основний зміст «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

Учитель. Отже, в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві зароджується і розвивається література різних жанрів. Її умовно можна поділити на літературу релігійного змісту, світську та перекладну. Під впливом релігійних та світських перекладних творів зароджується оригінальна література. Це твори історичного характеру — літописи і житія святих, перші педагогічні твори у вигляді повчань молоді. У XI—XII ст. з'являються перші романи східної тематики: «Троянська війна», «Повість про Індійське царство» та інші.

5. Закріплення отриманих знань

Проводиться шляхом репродуктивної бесіди за запитаннями:

1) Що ми називаємо народністю?

2) Що ми називаємо культурою? Як умовно її можна поділити?

3) Коли і де вперше згадується термін «Україна»?

4) Коли вперше з'явилось зображення тризуба на території України?

5) Які школи були в Київській державі?

6) Хто міг навчатися в школах?

7) Як умовно можна поділити літературні твори часів Київської держави?

6. Оцінка результатів розвитку освіти та літератури в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві

Проводиться шляхом продовження незакінчених речень:

1) Розвиток освіти в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві набув...

2) Про високий рівень літератури свідчить...

V. Підсумок уроку та оцінювання знань учнів

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель робить висновки з даної теми та оцінює діяльність учнів на уроці, їх вміння аналітично мислити.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Написати домашній твір на тему: «Перлина давньоруської культури» (про один з творів літератури).

ВАРІАНТ 2

Архітектура, образотворче і прикладне мистецтво в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві

Мета: сформувати уявлення про розвиток культури в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві; ознайомити з найвизначнішими пам'ятниками архітектури та живопису; розвивати вміння давати характеристику пам'яткам культури і порівнювати їх з іншими пам'ятками культури; виховувати повагу до митців минулого та усвідомлення себе громадянами держави, яка має багату культурну спадщину.

Очікувані результати:

• Сформувати уявлення про шлях розвитку духовної культури в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві.

• Навчитись розрізняти складові елементи культури.

• Навчитись характеризувати пам'ятки культури.

Тип уроку: систематизації та узагальнення знань.

Методи та прийоми: репродуктивна бесіда за запитаннями, розповідь вчителя, імпровізована екскурсія, опис, методи «Мікрофон» та «Мозковий штурм», імпровізація наукової конференції, виставка книжок, репродукцій та творів прикладного мистецтва.

Обладнання: атлас з історії України. 7 клас. — Київ: Мапа, 2002; буклет портретів «Зустріч з історією»,— Київ: Україна, 1992; буклет «Втрачені скарби». — Київ: Україна, 1991; буклет «Українське декоративне мистецтво». Вишивка. — Вип. 1,— Київ: Мистецтво, 1990; буклет «Українське декоративне мистецтво». Вишивка. — Вип. 2,— Київ: Мистецтво, 1990; твори декоративно-ужиткового мистецтва; виставка літератури з теми.

Основні поняття: архітектура, живопис, прикладне мистецтво, фреска, мозаїка, купол.

Основнідати: 989—996 р. — час спорудження Десятинної церкви; 6 грудня 1240 р. — день руйнування Десятинної церкви; 1037 р.— завершено спорудження Софіївського собору.

Проблемне питання: «Що зумовило високий рівень культури в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві?».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Цей етап уроку проводиться шляхом репродуктивної бесіди за запитаннями:

1. Що ми називаємо культурою та яка її структура?

2. Які умови необхідні для розвитку культури?

3. Елементи яких обрядів збереглись до наших днів?

4. Як розвивалась освіта в Київській державі?

5. Чому книга високо цінувалась на Русі?

6. Які твори започаткували давньоруську літературу?

7. Яку роль у культурному житті Галицько-Волинського князівства відігравали монастирі?

8. Яке походження терміна «Україна»?

Під час бесіди вчитель звертає увагу на те, що в цей час відбувається формування української народності.

III. Оголошення теми, завдань та очікуваних результатів

На цьому етапі уроку вчитель оголошує нову тему, уточнює завдання учнів та бажані результати виконання цих завдань.

IV. Вивчення нової теми

1. Імпровізована екскурсія до визначних пам’яток архітектури

Учитель. Складовою частиною культури є архітектура — система будівель та споруд, що формують просторове середовище для життя і діяльності людей. Це можуть бути окремі будівлі, архітектурні ансамблі, майдани. Найбільш відомими архітектурними пам’ятками Київської Русі є Десятинна церква і Софія Київська. Наша перша зупинка біля Десятинної церкви.

Екскурсовод. Найстарішою мурованою церквою Києва є Десятинна церква. Вона була споруджена протягом 989—996 рр. на Старокиївській горі. В оздобленні церкви використали багато різьбленого мармуру, тому сучасники називали її Мармуровою. Вона була прикрашена іконами, дорогим посудом, який Володимир вивіз з Херсонесу. Стіни розписані фресками та оздоблені мозаїкою. Підлога була викладена майоліковою плиткою та інкрустована мозаїкою. Це був хрестово-купольний шестистовпний храм на зразок базиліки. 6 грудня 1240 р. вона була зруйнована монголо-татарами. Літописець писав: «Коли ж Володимир побачив, що церкву завершено, він, увійшовши до неї, помолився Богу, говорячи: «Господи Боже! Поглянь із небес, і побач, і одвідай сад свій, і зроби, щоб

те, що насадила десниця твоя, люди сіїновії, серце яких ти навернув до істини, могли пізнати тебе, істинного Бога. І поглянь ти на церкву осю, що її спорудив я, недостойний раб твій, на честь матері, яка породила тебе, і Пріснодіви Марії Богородиці». А коли він помолився, то сказав так: «Осе даю церкві сій, святій Богородиці, од маєтності своєї і од моїх городів десяту частину».

Учитель. Наступна наша зупинка біля архітектурної пам'ятки, яка і нині зачаровує, — це Софія Київська.

Екскурсовод. За Ярослава Мудрого архітектура набуває чітких національних ознак. Прикладом цього є Софійський собор, збудований в 1037 р. Цей храм має 13 куполів. Як у більшості церков того часу, в неї грубі мури, в яких великі квадрати цегли чередуються з каміннями, і все це скріплене вапном. У середині стіни були вкриті мозаїкою та фресками. Підлога викладена зі шматочків кольорової смальти. У Літописі Руському записано: «І прикрасив він її іконами многоцінними, і золотом, і сріблом, і начинням церковним. У ній же належні співи воздають Богові в належні часи».

Учитель. На території Галицько-Волинського князівства будували переважно з дерева. Перлиною дерев'яної архітектури була наскельна фортеця IX—XIV ст. Тустань. З каменю будували спочатку лише храми, рідше — князівські палати. До наших днів збереглися рештки Успенського собору у Володимирі, збудованого в 1160 р. У Перемишлі, Галичі, Звенигороді було започатковано будівництво церков з білого каменю. Особливо красивою була церква Івана у Холмі. Це наша наступна зупинка.

Екскурсовод. Галицько-Волинський літопис зазначає: «Звів також Данило церкву святого Іоанна Златоустого, красну і гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; з кожного кута — склепіння, і стояли вони на чотирьох головах людських, вирізблених одним умільцем; троє вікон були прикрашені склом римським; при вході в олтар стояли два стовпи цілого каменю і на них склепіння; а вгорі прикрашений був зорями золотими на лазурі; внутрішній же поміст її був вилитий з міді і чистого золота, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє були прикрашені каменем тесаним — галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм горорізьби їх були всяких барв і золоті; попереду ж їх на західних дверях був зроблений Спас, а на північних — Св. Іоанн Злотоустий, так що всі, хто дивився на них, дивувалися. Прикрасив Данило камінням дорогим, бісером і золотом також ікони, які він приніс із Києва, і образ Спаса і Пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з київського монастиря святого Федора; приніс він також ікону Стрітення з городаВручого од отця його Мстислава Мстиславича. Диву подібні були образи сі, що погоріли в церкві Іоанна; один архангел Михаїл зостався з чудових тих ікон. І дзвони Данило приніс із Києва, а інші тут вилив. Усе це вогонь спалив».

Отже, церква Івана у Холмі була збудована за часів Данила Галицького. Вона мала один купол, який всередині був розписаний «золотими зорями на лазурі», а внутрішній поміст церкви було вилито з міді та чистого золота. Вікна прикрашали вітражі. Церква була оздоблена різьбленим каменем білого та зеленого кольору. Прикрашав цю церкву скульптор Авдій.

2. Живопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

Учитель. Тісно з архітектурою був пов'язаний розвиток живопису. Живопис — це вид образотворчого мистецтва, засобом вираження якого є малюнок. Колір дає можливість передати різнобарв'я навколишнього світу.

Церкви та княжі палати прикрашалися фресками і мозаїкою. У Софії Київській використано 177 відтінків мозаїки. Творів давньоруського живопису збереглось дуже мало. Одинадцять з них знаходяться на хорах Софії Київської. Найвідомішою іконописною майстернею була Печерська. У період Київської доби було створено Ченстохівську ікону Божої Матері, яку в XIV ст. вивезли з Галичини.

3. Виставка творів прикладного мистецтва

Учитель. Поширеним серед населення було прикладне мистецтво. Його ще називають декоративно-ужитковим. Це мистецтво, твори якого виробляються масово для загального вжитку. Вони оточують нас повсюдно, тому ми їх використовуємо, часто не звертаючи уваги на їх мистецьку вартість чи антимистецький вигляд. Маю на увазі такі види прикладного мистецтва, як ткацтво, вишивка, розмальовування хат, гончарних виробів, різьблення по дереву, відливання чи карбування металевого знаряддя. Вироби художнього ремесла у великій кількості вивозились за кордон.

4. Закріплення отриманих знань

Цей етап уроку проводиться шляхом репродуктивної бесіди за запитаннями.

1) Що ми називаємо архітектурою?

2) Що ви запам'ятали про Десятинну церкву?

3) Що цікавого дізнались про Софію Київську?

4) Чому церкву Івана у Холмі вважають особливо красивою?

5) Що ми називаємо живописом?

6) Яке мистецтво вважають прикладним, або декоративно-ужитковим?

5. Оцінка результатів розвитку культури в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві

Працюємо методом «Мікрофон».

На цьому етапі уроку учні реплікою висловлюють свою думку про тогочасний рівень розвитку культури.

6. Висновки імпровізованої наукової конференції з даної теми

Крип’якевич І. «Культурні здобутки, витворені верхніми верствами, входили в народні маси і проникали дедалі глибше. Культура України стала так високо, що сусіди дивились на неї із заздрістю».

Закшевський С. «Польські князі відправлялися на Київ, щоб дещо із культурних скарбів привезти до своєї вбогої землі».

Грушевський М. «Перенесення центрів українського політичного життя на захід до Володимира і Галича зближувало його все більше з життям західним. Але мистецтво стоїть на основі русько-візантійській, людність міцно держиться свого і в своїх латинських грамотах князі зазначають свою національну свідомість, титулуючись князями всієї Малої Руси».

Сучасник. Аналізуючи шлях розвитку України з висоти XXI століття, можна сказати, що культура українського народу розвивалась в руслі світового культурного процесу. Українці творили, базуючись на успадкованому від своїх предків і перейнятому від інших народів, передавали своїм нащадкам, а також усьому світові вже як власний дар у скарбницю світової культури.

7. «Мозковий штурм» з проблемного питання

На цьому етапі уроку учні висловлюють свої думки щодо проблемного питання, а вчитель, вибираючи правильні, формує відповідь на запитання.

V. Підсумок уроку та оцінювання знань учнів

Учитель. Отже, культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства у IX—XIII ст. сягала європейського рівня. Татаро-монгольська навала на деякий час загальмувала духовний розвиток держави, але знищити історичні та культурні традиції не змогла. Культурна спадщина IX—XIII ст. стала основою, на якій сформувалась і виросла культура України в добу пізнього Середньовіччя.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Виконати завдання на контурній карті «Культура та церква Київської держави».

3. Скласти характеристику архітектурної споруди (польський костьол або греко-католицька церква архістратига Михаїла) за планом:

• Назва споруди (попередня і сучасна).

• Її призначення (початкове і сучасне).

• Адреса будівлі.

• Опис об'єкта (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений).

• Опис внутрішнього інтер'єру споруди.

• Джерела відомостей про пам'ятник.

• Збереженість будівлі (стан пам'ятника і навколишньої території, дата ремонту, реставрації).

• Інформація про охорону пам'ятника.

• Прізвище, ім'я та по батькові автора характеристики.