Народився 11 березня 1930 року в місті Одесі. 

З початком Великої Вітчизняної війни 1941—1945 pp. сім'я була евакуйована в село Рештан Ферганської області, де Борис Давидович розпочав трудову діяльність в якості слюсаря місцевої машинно-тракторної станції. В 1944 році разом з сім'єю повернувся до міста Одеси і розпочав роботу слюсарем на заводі «Кінап«. В 1950—1953 роках проходив строкову службу в лавах Радянської Армії. Після служби повернувся на рідний завод і, продовжуючи працювати слюсарем, в 1959—1964 роках заочно навчався на факультеті фізичного виховання Одеського педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. З 1961 року працював заступником голови обласної ради добровільного спортивного товариства «Авангард», а закінчивши інститут, перейшов на роботу викладачем фізичного виховання Одеського автомеханічного технікуму. 

В 1977 році Борис Давидович призначений на посаду директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи Олімпійського резерву № 2 і з тих пір залишається її беззмінним керівником. На цій посаді розкрився його організаторський талант. 

За роки роботи в школі ним створено сучасний спортивний комплекс. Під його керівництвом колектив школи підготував плеяду талановитих спортсменів, які в різні часи входили до складу збірних команд України і СРСР, ставали чемпіонами і призерами Олімпійських ігор, Європи і Світу. Учні школи постійно поновлюють склад Національної збірної, команд майстрів вищої і супер ліг з волейболу і баскетболу. 

В 1996 році при школі побудовано приміщення для Центру реабілітації дітей-інвалідів (створено обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє»), в якому щоденно курс лікування проходять біля 200 пацієнтів. 

За період роботи Центру в ньому пройшли реабілітацію понад 18 тисяч дітей з патологією опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і важкими враженнями мови із усіх регіонів України і 22 країн ближнього і далекого зарубіжжя. Центр отримав світове визнання. 

Борис Давидович проводить активну громадську роботу. Обирався депутатом Одеської міської ради п'яти останніх скликань, є почесним одеситом Всесвітнього клубу одеситів. 

Робота Центру висвітлюється в засобах масової інформації багатьох країн світу. 

За активну участь в педагогічній діяльності Борису Давидовичу в 1990 році присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України». Його нагороджено Почесною Грамотою Верховної Ради України (1991р.), орденом «За заслуги» III ступеню, «Святий Князь Володимир» (2000 p.), почесним знаком голови Одеської обласної державної адміністрації (1999 p.). 

З 2005 року почесний громадянин м. Одеси.

24 серпня 2007 року Борису Давидовичу Указом Президента України присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Держава». 

Демченко Д. М., Савельева Н. В., Фурсенко Л. І. 

Педагогічний Олімп Одещини. — 

Одеса: Одеський інститут удосконалення вчителів, 2008. — 336 с.