Психологічна підтримка під час військового стану

👩‍👦Як відповідати дітям на складні запитання

І дорослим, і дітям складно не знати точної дати закінчення війни. Проте дещо нам точно відомо, і саме про це ми можемо поговорити з дітьми.

❓Коли закінчиться війна?

Варіант відповіді:

🍀Війна безумовно закінчиться. Поки що складно сказати, коли саме. Зараз наша величезна сильна армія трощить ворога та перемагає його. Дуже важливо вигнати його повністю за кордони нашої країни, нам потрібна повна перемога.

🍀Спеціальні групи оборони територій (тероборона) охороняють кожен район, щоб був порядок і щоб вороги не змогли проникнути непоміченими.

🍀 Волонтерів дуже багато, усі працюють на перемогу. Весь світ підтримує нас, посилає нам гарну потужну зброю, ліки, продукти.

🍀 Крім того, багато компаній закрилися і не працюють у Росії, щоб вплинути на її громадян. Закрилися: Плейстейшн, TikTok, МакДональдз та багато інших.

🍀Наше завдання в цей час — вижити та зберегти любов у серці та розум у голові. Ми всі будемо дуже потрібні відразу після перемоги, а наразі ми потрібні одне одному. Це те, на що ми можемо вплинути своїми власними маленькими кроками.

👣 Маленькі кроки для кожного

1️⃣Піклуватися про гарний фізичний стан та самопочуття:

🔸повноцінно харчуватися;

🔸 дихати повітрям;

🔸 по можливості рухатися;

🔸 не мовчати, якщо щось болить, повідомляти дорослим про це, не терпіти до останнього — це важливо;

🔸 пити воду;

🔸 обіймати та обійматися.

2️⃣Піклуватися про стан душі:

🔸спілкуватися, жартувати;

🔸радіти маленьким речам у житті та нашим перемогам;

🔸сміятися, якщо смішно;

🔸плакати, коли гірко.

💙 Так працює наша психіка — їй потрібні і сміх, і сльози, і обійми для здоров’я. Не соромтеся показувати одне одному меми, розказувати смішні історії, ділитися тим, про що сумуєте. Це і є те, що робить нас людьми, і цього в нас нікому не відібрати.

💛Із зовнішнім ворогом — армією Росії — ведуть боротьбу наші воїни. Із внутрішнім ворогом — безсиллям, безпорадністю, горем — ми можемо боротися, спілкуючись та підтримуючи одне одного.

📌Підхід ненасильницького спілкування сформулював американський психолог Маршалл Розенберг у 1960-х роках і описав у книзі «Мова життя».

🔹Наші потреби безпосередньо пов'язані з почуттями. Якщо потреби задоволені, ми раді, якщо ні — злимося. Розенберг пропонує зосередитися на розумінні потреб та почуттів  інших людей. 

🔹Здатність з емпатією та співчуттям ставитися до себе та оточення — фундамент для побудови комунікації у ключі ненасильницького спілкування. 

🔹Ненасильницьке спілкування складається з чотирьох компонентів: спостереження, почуття, потреби та прохання. Розенберг пропонує чітко формулювати кожен із них без оцінок, перекладання відповідальності та засудження.

🔍1. Спостереження

Перший крок ННС — спостереження. Поясніть співрозмовнику, що сталося, і як ви це бачите. 

✔️Назвіть конкретні факти без оцінки, ярликів та засудження. Якщо не відділити факти від своїх суб’єктивних  оцінок, людина почує критику та сприймати інформацію далі не стане. У спілкуванні з'явиться стіна нерозуміння. 

✔️Важливо не додумувати за іншу людину і не узагальнювати. 

✔️Щоб навчитися робити спостереження, уявіть ситуацію «зверху», начебто ви в ній не берете участі. Зауважте об'єктивні деталі та факти без своєї думки.

Приклади:

❌З оцінкою: «Іванов — поганий футболіст».

✅Без оцінки: «Іванов не забив жодного м'яча за останні 15 ігор».

💖2. Почуття

✔️Далі потрібно зрозуміти, яку емоцію ви відчуваєте, та назвати її. У спілкуванні люди передають емоції щоразу, але найчастіше роблять це невербально, без використання слів (мімікою, жестами, інтонацією). 

✔️Якщо перевести невербальну форму спілкування на вербальну, комунікація стане точнішою. 

📌Наприклад, коли ви показуєте страх мімікою, людина може не зрозуміти вас чи недооцінити серйозність ситуації. Якщо проговорити «я боюся» вголос, співрозмовник вас точно зрозуміє, йому доведеться щось зробити.

✔️Щоб висловити почуття, потрібно назвати одну позитивну чи негативну емоцію. Висловлювати почуття словами важко, особливо людям, котрі не часто до себе прислухаються. Почуття можна переплутати з оцінкою, інтерпретацією чи думкою. Щоб ясніше виражати емоції, Розенберг пропонує використовувати словник почуттів і постійно його поповнювати.

❌Не почуття: «Я відчуваю, що мене не люблять».

✅Почуття: «Я відчуваю байдужість».

3. Потреба

Наступний компонент ННС — формулювання потреб без оцінки, суджень і думок. Потреба пояснює, на чому ґрунтуються почуття і чому подальше прохання для вас важливе. Якщо цього не зробити, людина може сприйняти потребу як причіпку чи критику. 

У відповідь на критику люди обороняються і відповідають тим самим. 

📌Наприклад, коли дружина каже: «Ти щовечора затримуєшся допізна. Любиш свою роботу більше за мене!», вона каже, що її потреба у близькості не задоволена, але чоловік почує критику. 

📌Неусвідомлено почне захищатися та відповість пасивною агресією: «Я працюю по 12 годин, щоб заробити на нашу наступну відпустку. Ти не цінуєш мою працю!». Всередині агресії ховається потреба у визнанні.

Розенберг пише, що більшість із нас ніколи не вчилися мислити мовою потреб. Якщо вони не одержують відгуку, ми думаємо, що щось не так з оточенням. Важливо відділяти потреби від суджень. 

Наприклад:

❌Судження: «Ти обіцяєш третій день».

✅Потреба — Чесність.

❌Судження: «Досить заглядати в мій телефон».

✅Потреба — Довіра.

💬4. Прохання

Четвертий компонент ненасильницького спілкування — прохання — що ви хочете отримати від інших людей, щоб поліпшити своє життя. Потрібно конкретно і чітко попросити людину задовольнити вашу потребу. 

📌Наприклад, замість «Давай побачимося днями» призначити чітку дату зустрічі: «Давай побачимося у вівторок о 20:00».

🔸У більшості випадків людина робить те, що вам не подобається, не через агресію та ненависть, а тому що інакше не вміє, або думає, що все робить правильно. Зрозуміле прохання дає співрозмовнику чіткий план дій, який може покращити ваші стосунки та життя. 

🔸Щоб сформулювати зрозуміле прохання, Розенберг рекомендує використовувати позитивні формулювання без «не» та з уникненням абстрактних описів. 

🔸Психолог наводить приклад кадру з мультфільму про людину, яка впала в озеро і кричала своєму собаці на березі: «Лессі, потрібна допомога!». У наступному кадрі собака лежала у кріслі психіатра.

🔸Співрозмовник може сприйняти прохання як вимогу, якщо подумає, що за непокору його покарають чи звинуватять. Тоді людина може його не виконати та відповісти насильством.

❌Критика: «Не роби так більше!».

✅Прохання: «Приходь на зустрічі за 10 хвилин до початку».

❗️Пам'ятайте, що мета ННС не в досягненні своїх цілей будь-яким шляхом, а встановлення відносин, заснованих на чесності та емпатії. Тільки такі стосунки задовольнять потреби усіх сторін. 

🔙Як говорити про війну з тими, хто був там. Не варто очікувати від людини, яка побувала в зоні бойових дій, що вона ділитиметься з вами емоціями чи обговорюватиме пережиті події. 

🔺По-перше, вона може цього просто не потребувати. 

🔺По-друге, вона може не хотіти обговорювати це саме з вами. Це може відбуватися з різних причин — через недовіру саме до вас, неготовність узагалі торкатися «болючих тем», небажання вносити війну в мирне життя, а також прагнення захистити вас від того, крізь що вона пройшла. 

🔺Іноді відкритися комусь чужому легше, ніж близьким.

🪖Досить часто побратими стають ближчими для військовослужбовців, ніж родина. Поставтеся до цього з розумінням. Пройдений важкий шлях було розділено з іншим, вони вижили разом, у них є спільний досвід, історії та жарти. Бойовий товариш може стати тим, із ким пов’язане життя, хто розуміє й підтримує, хто здатний розділити переживання та зрозуміти без слів. Часто така взаємна підтримка дає змогу легше адаптуватися до умов, що змінилися.

🍀Порадійте життю й самі — ваше «кисле» обличчя не підтримає оточуючих. Іноді навпаки — здатне викликати почуття провини через те, що непростий стан людини впливає на інших. Насправді нікому не стане ліпше, якщо вам погано. Не варто зупиняти своє життя заради інших — військові воюють за те, щоб країна жила. Дивно буде також робити вигляд, ніби нічого не сталося, й не обговорювати тему війни. Від цього бойові дії не припиняться. Радше робити щось задля перемоги на своєму місці — те, що приносить користь, дає змогу знаходити сенс і адаптуватися до нових умов.

❌Фрази, які не мають звучати: «Я тебе розумію», «Ох ти ж бідненький!», «Ти мусиш…», «Ти повинен…», «Усе буде гаразд». Вони не працюють. Ми реально не знаємо, що саме людина пережила, як вона це зробила, що з нею зараз. Ми не можемо пообіцяти, що в світі зникне зло й стане безпечно жити. 

✅Найголовніші фрази в цей момент: «Я поруч», «Ти не сам». І справді — залишатись разом і долати життєві труднощі спільно є надзвичайно цінним під час війни.

🙅Не варто також називати людину «хворою», «нещасною», «такою, що потребує лікування». Ненормальність зараз породжується ситуацією. Всі переживання та реакції є нормальними в ненормальній ситуації війни. Кожен реагуватиме за цих обставин із огляду на наявні цінності, ідеї, знання, ресурси, фізичні й душевні сили. «Нормалізація», розуміння того, що відбувається з людиною, дає змогу зменшити її напругу з цього приводу. Психологи пропонують безліч брошур, буклетів, розповсюджують інформацію через ЗМІ та соціальні мережі саме задля психологічної просвіти населення.

❕Для кожної людини першочерговим є забезпечення її базових потреб. Потурбуйтеся про це — створіть можливість поїсти, виспатися, помитися. Проте бажання нагодувати чимось смачним не має перетворюватися на насильство. Змушувати щось робити — теж не найкраща ідея. Коли людина переживає сильні емоції, організм витрачає багато енергії, а тому потребує тривалішого відновлення. Якщо в людини з’являються нові здорові звички, їх варто підтримати. Це може стати не лише фізичним, а й психологічним ресурсом.

🆕Війна змінила життя всіх нас, але різною мірою. Нове часто сприймається вороже. Тому перед тим, як щось змінювати, спитайте іншого, чи готовий він до цього. Іноді найбільш ресурсним є щось звичне, те, що було в мирний час, — випити чаю з улюбленої чашки, скрип дверей, знайомі запахи тощо. Тому переставити меблі перед поверненням воїна додому може виявитися не найкращою ідеєю. Йому доведеться адаптуватися ще й до цього. Якщо це можливо — не змінюйте звичних умов побуту. Ритуали, які були до війни, також можна зберігати — це дає відчуття стабільності, контролю над ситуацією.

Є кілька речей, яких варто навчитися, щоб краще справлятись із стресом, ховаючись в укритті.

🧾 1. Пристосування та зосередження на тому, що ви можете контролювати, а не на тому, чого змінити вам не під силу. 

Щоб почуватися краще — думайте про те, що можливо  зробити «тут і зараз».

🧠У моменти активації частин мозку, які відповідають за прагнення та пошук того, що може піти нам на користь, — відбувається своєрідне перемикання й відволікання від страху та паніки.

🧾 2. Навчитися мріяти. 

📌Під час Другої світової війни було виявлено, що дуже корисно концентруватися на тих справах, які плануєте виконати одразу після завершення війни. 

•Подумайте, що робитимете, куди поїдете, чого навчитеся, що збудуєте, з ким зустрінетеся… 

❗️Мріяти в часи тотальної невизначеності дуже складно, але, якщо ви ховаєтеся в укритті, важливо не фіксуватися на своєму страху, бо сіяння паніки — один із різновидів зброї, яку використовує ворог.

•Адже страх зазвичай приносить набагато більше страждань, ніж нам здається. Ви не можете вплинути на хід бомбардувань, проте — можете працювати над своїм самопочуттям і прокачувати навички стресостійкості. 

🧾 3. Знаходячись в укритті, контактуйте з іншими людьми. 

•Бавтеся з дітьми. Згадайте ігри, як-от «Слова», «Крокодил», «Хто я», та запропонуйте пограти іншим або членам своєї родини. 

•Якщо у вас нема ніякого бажання з кимось спілкуватися — встановіть на телефон додатки з кросвордами або тетрісом.

🧾 4. Звертайте увагу на присутніх. Можливо, комусь знадобиться  допомога або підтримка.

🧾 5. Обов'язково пийте воду в достатній кількості.

🧾 6. Опануйте нескладні дихальні техніки й використовуйте їх, коли є нагальна потреба знизити рівень тривоги.

✏️Мета дистанційного навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

🙅‍♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

📝Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

📚Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх

🙇‍♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків. 

📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору. 

💛Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

👩‍🏫Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини. 

❤️Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.

👩‍👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.

👥В Україні зараз немає жодної людини, яку б не зачепила війна. Але досвід кожного з нас різниться. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі.

💙 Спілкування з оточуючими під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли взаємодієш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій (це може стосуватись як військових, так і цивільних). 

💛Варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх, контактуючи з ними. Адже іноді саме «дбайливе» ставлення може провокувати негативні переживання в людей, які й так пережили стресові події.

💙 Завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати. Сам факт, що вона — перед вами, є свідченням того, що вона є «здатною». 

💛У більшості випадків людина може сама вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Не забирайте в неї здатність бути суб’єктом власного життя.

☑️Не робіть вибір за іншого.

Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось змінювати в планах, оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.

☑️Поважайте кордони людини.

Вона має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Також не варто торкатися чужого тіла без дозволу. Якщо нам дуже хочеться обійняти — це наше бажання, й воно може не збігатися з потребою іншої людини.

☑️Перебування в зоні бойових дій може сильно впливати на людину, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно — ми не можемо знати всі обставини життя іншого. Краще запитати прямо й пояснити, що саме вас турбує.

☑️Не жалійте, а співпереживайте. 

Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай дорослому ми співчуваємо, співпереживаємо. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.

☑️Турбуючись про людину, непогано створити умови для переживання нею позитивних емоцій. Однак не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, сум, горювати й усвідомлювати те, що з нею відбувається.

☑️Не знецінюйте її емоції, порівнюючи з іншими — кожен переживає власні стани, й кожному потрібен свій час, аби пройти цей процес.

☑️Дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо людині, котра повернулась із зони бойових дій, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію — добре буде надати їй таку можливість. Означення словами того, що вона пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не лише говорити — ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте з нею поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто — для цього потрібно бути емоційно стабільним, ставати опорою самому собі.

💬Як говорити про війну?

📍Де б ми зараз не були: в Україні, чи закордоном - бувають ситуації, коли на вулиці чи в магазині зав’язується розмова про війну з незнайомцями. Часто ці незнайомці - люди, які нещодавно переїхали в ваше місто, тікаючи від війни. Як бути в такій ситуації?

❓Яких правил комунікації дотримуватися при спілкуванні з незнайомими людьми?

🔵По-перше, варто відразу розуміти, що в ситуації, коли ми на вулиці заговорили з незнайомою людиною, то ми не знаємо, на якому етапі проживання травматичної події людина перед нами: в гострому стресі, втраті, травмі тощо.

🔵Тому в будь-якому разі, будьте щирими (це одразу відчувається) та чіткими в своїх словах. Спробуйте уникати двозначних фраз. Якщо бачите, що людина в ступорі чи вас не зрозуміла — перепитайте, чи все гаразд і чи не потрібно пояснити щось ще раз. Конкретика та реалістичність — наші найкращі друзі.

🔵Якщо людина почала розповідати про свій досвід, послухайте стільки, скільки можете. Імовірно, вона хоче виговоритися і бути поміченою — це теж одна зі спроб адаптації до нового середовища, спосіб знайти собі місце. 

🔵Однак, пам’ятайте, що така розмова може забрати багато сил, прислухайтеся до себе, чи готові продовжувати і маєте ресурси на неї.

❓Як себе поводити?

🟡Будьте такими, як ви є. Якщо вам незручно, ви губитесь, відчуваєте страх — так і скажіть.

🟡Уникайте категоричних суджень та висновків, які можуть додати людині сорому, страху чи вини: «А чого ж ви раніше не виїхали?», «А як же ж ви там батьків лишили?», «І ви не боїтеся за свій дім?» тощо.

🟡Краще не говорити фрази, які можуть сприйматися як знецінення чи неправда: «Не жалійтеся», «Не перебільшуйте», «Ну он там людям ще гірше було», «Ви маєте бути сильним/ою заради дітей, чоловіка, батьків», «Я вас розумію», «Було б чого так реагувати», «Все буде добре» тощо. 

❓Про що краще не питати?

🔵Не питайте про емоції: «А вам було страшно?», «А ви думали, що помрете?», «А вам було шкода лишати дім?» тощо. Таким чином ви створюєте ситуацію, в якій легко «провалитися»  в травмуючі переживання.

🔵Не розпитуйте про деталі минулих подій, виїзду, не зупиняйтеся на чутливих моментах. Це можуть бути тригери минулих переживань, з якими ви можете не впоратися. Це робота психолога та психотерапевта за запитом клієнта.

🔵Не питайте про плани на майбутнє. Людина перед вами у складній ситуації невизначеності, це недоречно.

❓Як висловити свою підтримку? 

🟡Підтримати можна словами: «Я з вами тут, я поруч», «Ви робите достатньо», «Мені прикро, що вам зараз боляче», «Я вам співчуваю», «Ви робите найкраще з можливого», «Я вас підтримую».

🟡Якщо раптом захочете обняти людину, обов’язково спитайте дозволу. 

🟡Також можете поцікавитися, чи можете допомогти людині.

😡*ЯК КЕРУВАТИ ГНІВОМ, ЩОБ НЕ ПСУВАТИ СТОСУНКИ З ОТОЧЕННЯМ* 

🆘1. Коли відчуєте імпульс до зриву — спробуйте  не реагувати на нього. Намагайтеся відтягти час. 

Якщо є можливість усунутися фізично від об'єкта подразнення — зробіть це. Приблизно через 15 хвилин ви заспокоїтеся. 

📌Відмовляючись реагувати на подразник звичним неекологічним способом, ви даєте собі внутрішню свободу. 

Ваша початкова реакція — це лише звичка, рефлекс, що формувався із самого дитинства. За бажання ви можете це змінити, поступово відпрацьовуючи нові стратегії поведінки. Для цього вам знадобиться час, терпіння та увага.

🆘 2. Якомога точніше визначайте, що ви можете змінити, а що — ні. 

Вчіться відпускати ситуації, на які ви не можете вплинути. Відмовтеся від нав'язування іншим свого бачення світу. Ваш світ від цього не постраждає.

🆘 3. Не наживайте собі ворогів, ображаючи та принижуючи у розмові співрозмовника. 

Навіть якщо людина не має рації, намагайтеся засуджувати вчинок, а не особистість.

🆘 4. Якщо у вас є почуття гумору і ситуація дозволяє — жартуйте. Гумор розчиняє гнів.

🆘 5. Намагайтеся подивитися на ситуацію очима співрозмовника і зрозуміти його логіку. 

Байдужість до думки опонента говорить про те, що ви не зацікавлені у вирішенні конфлікту, оскільки хочете домінувати над ним.

🆘 6. Якщо все ж таки гнів захлеснув вас, то пустіть його енергію у продуктивну діяльність. Наприклад, займіться спортом чи фізичною роботою.

🆘 7. Під час появи гніву спитайте себе: чим насправді я незадоволений? Яка з моїх потреб не задоволена? Що я можу зробити для того, щоб задовольнити цю потребу та покращити своє становище? Якщо буде можливість, запишіть свої відповіді. Це допоможе вам контролювати свій гнів.

Останнім часом дуже багато людей стикаються з необхідністю робити той чи інший вибір. 

Залишити країну або виїхати тимчасово за кордон? Залишатися за кордоном чи повертатися додому? 

Змінити роботу або залишити все як є? 

Ці та інші запитання неодноразово постають перед українцями. 

❓Чому одні люди легко роблять вибір, а інші довго не можуть визначитися? 

Причин для вагань може бути безліч. Ось найпоширеніші з них:

🟠 Відсутність або примарність гарантій того, що все буде добре.

🟠 Людина боїться брати на себе відповідальність за своє життя. 

Цим пояснюються спроби пошуку людей, з якими цю відповідальність можна розділити. Завжди легко звинуватити подругу за невлучну пораду, що не дала бажаних результатів, аніж себе за помилкове рішення.

🟠 Небажання покидати зону комфорту. 

Навіть якщо людина знаходиться в зоні бойових дій, вона може боятися кудись поїхати, адже не дивлячись на небезпеку для здоров’я, людина ніби прив’язана до рідного дому, людей, які залишаються. 

🟠 Невміння слухати себе й розуміти свої цінності.

⁉️Що робити?

💥Знайти причину вагань. Усвідомити та проаналізувати її.

💥Іноді для того, щоб прийняти правильне рішення, потрібен час. 

💥Вчитися слухати себе. Дослідити свої цінності й на основі цього приймати рішення.

✅ Техніки, які допоможуть зробити вибір:

👯‍♀️1. «Порада друга».

Уявіть, що ваш друг потрапив у аналогічну ситуацію. 

Що б ви йому порадили? 

Іноді, щоб прийняти правильне рішення, потрібно ніби «вийти за межі проблеми», подивитися на неї зі сторони. Тому дуже часто ця практика допомагає подивитися на ситуацію більш тверезо.

📊2. «Квадрат Декарта».

Вам потрібно:

1. Докладно прописати «плюси» та «мінуси» зробленого вами вибору.

2. Докладно прописати «плюси» та «мінуси» можливого рішення залишити все як є. 

3. Кожну відповідь оцінити за ступенем важливості.

4. Підрахувати результати за всіма блоками окремо.

5. Порівняти отримані результати.

6. Зробити вибір.

📌Наприклад:

Ви хочете залишити країну, але вас переповнюють сумніви стосовно того, чи варто це робити.

«Плюси виїзду за кордон».

✔️Ви та ваші діти опинитесь у безпеці.

✔️Ви зможете допомагати країні завдяки сприянню розповсюдження інформації про війну в Україні серед людей, активістів, волонтерів, ЗМІ за кордоном.

✔️Якщо ви знайдете достойну роботу, то зможете фінансово підтримувати рідних, що залишилися в Україні.

«Мінуси виїзду за кордон».

✔️Ви будете далеко від рідних, які залишилися в Україні.

✔️Необхідність вивчати нову мову й розпочинати все з нуля.

✔️Ви можете втратити роботу в Україні і т. п.

«Плюси того, щоб залишитися в Україні».

✔️Ви будете поруч із рідними, які відмовляються їхати.

✔️Ви не втратите роботу.

✔️Ви зможете приєднатися до волонтерського руху всередині країни й допомагати ЗСУ.

«Мінуси знаходження в Україні на момент воєнних дій».

✔️Постійна небезпека для життя.

Наведене вище є прикладом того, як виконувати завдання. Якщо перед вами стоїть аналогічний вибір — ваші відповіді можуть дуже відрізнятися від написаного, і це нормально.

✍🏻Далі кожну зазначену вами відповідь ви можете оцінити за ступенем важливості цього фактора для вас від 1 до 10 (де 1 — для мене це не важливо, 10 — для мене це дуже важливо). На основі підрахунку результатів за усіма 4 блоками окремо можна приймати рішення стосовно того чи іншого питання.

🎲3. «Правило 10/10/10».

Дотримання цього правила допоможе вам оцінити ситуацію із трьох часових перспектив. Отже, вам необхідно дати відповідь на три запитання:

🤔Як я буду почуватися через 10 хвилин після прийняття рішення?

🤔Як я буду почуватися через 10 місяців після прийняття рішення?

🤔Як я буду почуватися через 10 років після прийняття рішення?

Відповідаючи на ці запитання, ви виходите з полону сильних емоцій і дивитеся на ситуацію зі сторони, що, безперечно, допоможе прийняти правильне рішення.

Список ресурсів, на які можна звернутися щоб отримати психологічну допомогу:

1. Ви можете записатися на безоплатну консультацію зі спеціалістом Психологічної підтримки від медико-психологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfKTScLrK6Vt-ibwrd9_hBnBJwYixd6PexkwltiymOM4pA6RQ/viewform

2. Безкоштовну допомогу усім, хто її потребує, готові надавати сертифіковані психологи Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом. Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням: https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5-e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY  та залишити свою заявку і контактну інформацію.

3. Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає безкоштовну психологічну допомогу. Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – заповніть анкету за посиланням: https://tellme.com.ua/get-help та очікуйте дзвінка спеціаліста.

4. Поліцейські психологи створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbot для зворотного зв’язку психолога з клієнтом.

5. Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky.

6. Онлайн-програма «Бути батьками ангела» для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них. Зареєструватися можна за посиланням: https://angelscare.org.ua/freeregistration.

7. Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact.

8. Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». Звернутися можна за номером гарячої лінії центру: (044) 222 90 94.

9. «Телефон довіри для всіх» – лінія екстреної безкоштовної анонімної психологічної допомоги. Приймає дзвінки  з 19.00 до 7.00. Контактні номери за регіонами: Одеса (048) 737 7676, Харків (057) 759 7676, Київ (044) 228 7676, Донецьк (062) 213 7676, Луганськ (064) 272 7676, Дніпропетровьск (056) 767 7676, Чернівці (037) 290 7676, Івано-Франківськ (034) 273 7676, Херсон (055) 239 7676, Львів (032) 253 7676, Миколаїв (0512) 59 76 76.

10. Безкоштовна психологічна допомога надається українцям в умовах війни в рамках всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Звернутися можна за номером 5522.

11. Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного).

12. Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб – 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів безкоштовні.

13. Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.        

14. Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації надають безкоштовно за номером:0 800 210 160.

15. Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Viber, Telegram: (067)-718-9966; (063)-721-04-63;(066)-219-09-73.

Якщо ж у dас періодично зникає електроенергія, телефонний зв’язок або з’єднання з мережею інтернет, ви можете завантажити практичний посібник «Діти та війна: навчання технік зцілення» за посиланням: http://ipz.org.ua/wp-content/uploads/2017/10/dity_fin_ispp-1.pdf. Це посібник містить 5 планів занять щодо стабілізації психо-емоційного стану дитини, а також містить дієві інструкції та рекомендації щодо покращення психологічного становища особи.

Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту «Друг» розробила Telegram-бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події. З ресурсом можна ознайомитися, перейшовши за посиланням https://t.me/friend_first_aid_bot.