Профілактика втоми
Батьки хочуть бачити своїх дітей успішними і з самого початку шкільного життя прагнуть використовувати будь-яку можливість для їх розвитку: додаткові заняття з іноземної мови, музична школа, індивідуальні заняття з учителем по математиці, різні студії.
Проте фахівці вважають, що шанси школяра виправдати очікування сім'ї часто залежать лише від його витривалості. Про те, до чого можуть привести шкільні перевантаження і як з ними боротися, розповідає Майя Соколова, кандидат медичних наук дитячий невролог Клініки головного болю і вегетативних розладів академіка Олександра Вейна.
Від чого вони втомлюються?
Причин для перевтоми у школярів більш ніж достатньо. Надлишок інформації призводить до того, що дитина просто перестає її сприймати і нічого не запам'ятовує. Та і спілкування з учителями та однолітками − незалежно від того приємні воно, викликає емоції або ні − вимагає від нього великої напруги.
Причому втомлюватися інтелектуально діти починають ще в початковій школі: до першокласника пред'являються нові − підвищені − вимоги, розумові навантаження збільшуються, відповідальність зростає.
Наступний небезпечний рубіж − старші класи. У перехідному віці у підлітків змінюється гормональний фон − організм і так постійно знаходиться в стані стресу, а інтелектуальні перевантаження удвічі ускладнюють його роботу.
Недивно що старшокласники часто скаржаться на головний біль, сонливість і апатію.
Батьки рідко звертають на це увагу: «Які твої роки, щоб хворіла голова, та і чого їй хворіти?». І лише особливо дійшлі мами вирушають з дитиною до лікаря. На прийомі з'ясовується, що навантаження в школі переходить усі розумні межі, а скарги дитини − закономірний наслідок перевтоми.
Синдром непосидька
Попередити наслідки перевтоми можна, якщо вчасно звернути увагу на головні проблеми сьогоднішнього часу − синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.
Дитині не сидиться на місці. Вона не може довго слухати учителя починає якусь справу і тут же переключається на інше. Потім усе кидає і хапається за третє. То плаче, то сміється.
Часто б'ється, що-небудь ламає. Перед сном стає легкозбуджуваною. Змучена мама і папа ведуть дитину до психологів, лікарів. Там школяру ставлять діагноз: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Батькам «непосидька» пояснюють, що, як ні парадоксально, але така неприборкана активність може бути наслідком розумової перевтоми.
Школяр з дефіцитом уваги зовсім не відстає в розвитку від своїх однокласників, а в чомусь навіть випереджає. Але він ніколи не записує домашнє завдання, постійно відволікається на уроках, вчиться нестабільно: в його щоденнику десяток (п'ятірок за старою системою оцінювання) і четвірок − п'ятірок (трійок) порівну. У нього часто виникають проблеми з однолітками. Він не може «поводитися добре», не тому, що не хоче, а тому що не може.
Фахівці пояснюють, що голова таких дітей може продуктивно працювати лише впродовж 10−15 хвилин, після чого дитина «відключається» на 3−5 хвилин, щоб накопичити енергію. Для того, щоб підтримувати активність мозку в цей період, школяр інтенсивно рухається: бігає по класу, смикає сусідку по парті за кіски і пускає паперові літачки у вікно.
У такій ситуації треба вчасно звернутися до лікаря, який складе індивідуальну психотерапевтичну програму корекції і допоможе батькам правильно організувати режим дня дитини. Інакше збільшення навантажень в старших класах приведе до великих проблем із здоров'ям.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ:
1. У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хвалите її в кожний раз, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити упевненість дитини у власних силах.
2. Уникайте повторень слів «ні» і не «можна».
3. Говорите стримано, спокійно і м'яко.
4. Давайте дитині тільки одно завдання на певний відрізок часу, щоб вона змогла його завершити.
5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
6. Заохочувайте дитину за усі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
7. Підтримуйте чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну повинно відповідати цьому розпорядку.
8. Уникайте по можливості скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, в кафе чинить на дитину надмірно стимулюючу дію.
9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, шумних приятелів.
10. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
11. Давайте дитині більше можливостей витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.
12. Постійно враховуйте недоліки поведінки дитини. Дітям з синдромом дефіциту уваги властива гіперактивність, яка неминуча. Але вона може утримуватися під розумним контролем за допомогою вищезазначених заходів.