Протидія булінгу
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами:
0 800 500 225
116 111
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).
4. Чат-бот StopSexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
5. Ютуб-канал Stop Sexting Ukraine
6. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина»
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога)
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно.
Запобігання булінгу в шкільному середовищі.
Що таке булінг?
Булінг (від англ. Bully - хуліган, забіяка, насильник) – це тривалий процес свідомого жорсткого фізичного і психологічного ставлення,однієї людини (групи людей) до іншої. Є ще модифікації - мобінг кібербулінг.
Мобінг - дії менш радикальні - обзивання, непристойні жарти, плітки.
Кібербулінг - цькування через інтернет, соцмережі, смс, електронну пошту.
Що робити, коли з'явилися перші ознаки цькування?
Поради підлітку:
Пильнуй за колективом. Визнач лідера, свиту і тих, хто непопулярний. Є два шляхи. Або безпосередньо налагоджувати контакт із лідером, або знайти підтримку серед тихих мовчунів, і у них дізнатися, що і як відбувається. Це, якщо колектив для тебе новий. З агресором варто спілкуватися наодинці, при свідках він не піде на контакт, буде на ту саму публіку працювати. А от в ситуації один на один є шанс нормально поговорити і прояснити позицію.
Якщо це свої люди, то треба змінювати поведінку і свою реакцію на їх випади: аналізуй, що їх більше підбадьорює і роби навпаки.
Не розумієш як краще вчинити, запитай у старших. Краще, у старших учнів, у них є свіжий і сучасний досвід. Батькам (іншим дорослим) теж скажи: будь-який досвід важливий, він дозволить знайти свій шлях.
Не сподівайся, що все закінчиться саме собою. Що переслідувачам рано чи пізно набридне. Як говорив психолог Михайло Литвак: «Надія помирає останньою, але її треба вбивати першою» для того, щоб почати діяти. Шукай способи, як змінити ситуацію, читай, аналізуй, знаходь помічників.
Міняй те, що можна змінити. Якщо є очевидні неохайності - виправ. Якщо щось непоправно, якщо це необхідність (окуляри) або твоя фізіологічна особливість, просто тримай спину рівно, а погляд прямо. Як каже мій тренер: «Чим складніша ситуація, тим рівніша спина!». Це аналогія із тваринним світом. Підібганий хвіст - визнання поразки. Гучний рик - готовність до бою. Знаки тіла - дуже важливі, тренуй їх.
Якщо при «сутичці» не можеш сказати ні слова, у тебе тремтить голос, просто задумливо мовчи, але дивись в очі. Погляд повинен таким, щоб у ньому читалася твоя позиція і все, що ти хочеш сказати, але не можеш. Розумію, що сказати простіше, ніж зробити. Але ти тренуйся перед дзеркалом, коли ніхто не бачить. Звичайно, після тренування погляду, треба буде вчитися відповідати (див. п 4). Шукай формулювання, звернися за допомогою.
Знайди альтернативне коло спілкування поза школою. У тебе точно є талант і захоплення, йди до себе подібним. Навіть під час пошуку себе, перепробувавши кілька видів занять, ти зустрінеш багато нових хлопців, а можливо, і друзів, зможеш отримати підтримку і зміцнити віру в себе.
Що робити, коли булінг очевидний?
Насправді, для підлітка порада одна - розповісти тому дорослому, якому найбільше довіряєш. Самому з натовпом не впоратися. Просити про допомогу не соромно, а логічно і стратегічно обгрунтовано.
Розкажи все як є, не применшуючи, а потім обговоривши шляхи вирішення, йди вказівкам. Не забувай усі поради перевіряти на «можу / хочу». Якщо щось вимагають зробити / сказати, а ти не відчуваєш впевненості або не знаходиш в собі сил, так і скажи, і разом шукайте інші шляхи. У рішення завжди є кілька варіантів, можливо, пропоноване, просто не твій шлях.
Що робити однокласникам, які хочуть допомогти?
Потрібно знайти безпечного дорослого, кому довіряєте найбільше, розповісти йому про те, що діється.
Розповісти своїм батькам, запитати поради.
Обговорити з іншими однокласниками. Знайти тих, кому так само нестерпно це спостерігати: вас повинно бути більше.
Якщо всі будуть проти агресора, йому нічого не залишиться, як здатися. Але, це дуже складне завдання. Для цього вам точно потрібна буде допомога дорослих.
Намагайтеся не діяти розумно, шукати підтримки у шкільного психолога, адміністрації школи , вчителів.
Як батькам і гімназії запобігти булінгу ?
Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.
Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:
1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.
Як допомогти дитині, якщо вона – жертва
Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:
Заспокойтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент вона вразлива. Будьте терплячими і делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання по кілька разів.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось вчителю або друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.
Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій варіант.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку
Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг. Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам’ятайте: ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку.
До чого може призвести булінг ?
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
– втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
– відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
– втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
– втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
– частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
– частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
– часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
– потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.