Embedded Files
Вогнева підготовка передбачає вивчення матеріальної частини зброї, основ і правил стрільби, дій при озброєнні (прийомів стрільби); прийомів і правил метання ручних гранат; способів розвідки цілей і визначення дальностей до них, а також управління вогнем і проведення стрільби. На заняттях по вивченню матеріальної частини ті, що навчаються, знайомляться з призначенням, бойовими властивостями і пристроєм зброї, боєприпасів, приладів, правилами їх обслуговування, збереження і підготовки до стрільби.
Вогнева підготовка передбачає вивчення матеріальної частини зброї, основ і правил стрільби, дій при озброєнні (прийомів стрільби); прийомів і правил метання ручних гранат; способів розвідки цілей і визначення дальностей до них, а також управління вогнем і проведення стрільби. На заняттях по вивченню матеріальної частини ті, що навчаються, знайомляться з призначенням, бойовими властивостями і пристроєм зброї, боєприпасів, приладів, правилами їх обслуговування, збереження і підготовки до стрільби.
Основи стрільби містять теоретичні положення, знання яких необхідне для розуміння процесів, що відбуваються при стрільбі, і засвоєння її прийомів і правил. Виучувані отримують знання, необхідні для влучної стрільби по різним цілям у всілякій обстановці. Вчення діям при озброєнні здійснюється в цілях опанування прийомів стрільби з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи, із-за укриттів, з БМП, БТР, танків тощо) і різними способами (з місця, коротких зупинок і з ходу).
Основи стрільби містять теоретичні положення, знання яких необхідне для розуміння процесів, що відбуваються при стрільбі, і засвоєння її прийомів і правил. Виучувані отримують знання, необхідні для влучної стрільби по різним цілям у всілякій обстановці. Вчення діям при озброєнні здійснюється в цілях опанування прийомів стрільби з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи, із-за укриттів, з БМП, БТР, танків тощо) і різними способами (з місця, коротких зупинок і з ходу).
Навчання киданню ручних гранат проводиться в тісному поєднанні з процесом вивчення стрільбі і має за мету навчити особовий склад прийомам і правилам кидання ручних осколкових і протитанкових гранат на дальність і влучність з положень стоячи, з коліна, лежачи, із-за укриттів, на ходу, з БМП, БТР, танків і т. д., по нерухомих цілях, що з'являються і рухаються.
Навчання киданню ручних гранат проводиться в тісному поєднанні з процесом вивчення стрільбі і має за мету навчити особовий склад прийомам і правилам кидання ручних осколкових і протитанкових гранат на дальність і влучність з положень стоячи, з коліна, лежачи, із-за укриттів, на ходу, з БМП, БТР, танків і т. д., по нерухомих цілях, що з'являються і рухаються.
У ході занять з розвідки цілей щепляться навички в орієнтуванні, огляді і оцінці місцевості, відшуканні цілей, цілевказанні і у визначенні дальності до цілей.
У ході занять з розвідки цілей щепляться навички в орієнтуванні, огляді і оцінці місцевості, відшуканні цілей, цілевказанні і у визначенні дальності до цілей.
На заняттях з управління вогнем виучувані отримують практику в оцінці важливості цілей і визначенні черговості їх поразки, у виборі виду зброї і боєприпасів, способів стрільби, постановці вогневих завдань, в спостереженні за результатами стрільби, коректуванні вогню і в здійсненні маневру вогнем, а також у веденні вогню в складі підрозділу. (Wikipedia)
На заняттях з управління вогнем виучувані отримують практику в оцінці важливості цілей і визначенні черговості їх поразки, у виборі виду зброї і боєприпасів, способів стрільби, постановці вогневих завдань, в спостереженні за результатами стрільби, коректуванні вогню і в здійсненні маневру вогнем, а також у веденні вогню в складі підрозділу. (Wikipedia)
Міна наземна також міна інженерна (від фр. mine — рудник, шахта, підкоп) — у військовій справі — вид інженерних боєприпасів, міна, що встановлюється під землею, на поверхні або поблизу неї, та призначених для влаштування наземних мінно-вибухових загороджень з метою ураження живої сили та військової технікипротивника, руйнування доріг та різнорідних загороджень і споруд, ускладнення просування та маневру військ супротивника.
Міна наземна також міна інженерна (від фр. mine — рудник, шахта, підкоп) — у військовій справі — вид інженерних боєприпасів, міна, що встановлюється під землею, на поверхні або поблизу неї, та призначених для влаштування наземних мінно-вибухових загороджень з метою ураження живої сили та військової технікипротивника, руйнування доріг та різнорідних загороджень і споруд, ускладнення просування та маневру військ супротивника.
За призначенням наземні міни поділяються на протитанкові, протипіхотні, протитранспортні, протидесантні, об'єктні та спеціальні.(Матеріал з Вікіпедії)
За призначенням наземні міни поділяються на протитанкові, протипіхотні, протитранспортні, протидесантні, об'єктні та спеціальні.(Матеріал з Вікіпедії)
Постріл і його періоди
Постріл і його періоди
Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду. Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). При цьому утворюється велика кількість газів та виділяється багато тепла.Так, наприклад, пороховий заряд зразка 1943 р. масою 1,6г згорає при пострілі за 0,0012 с та створює при вибуху 1,6[1] л газів, тобто по об’єму приблизно у 1000 разів більше, ніж було вибухової речовини до пострілу. Температура порохових газів досягає 2500-3000 оС.Порох містить в собі велику енергію. Заряд масою 1,45г виштовхує з каналу ствола автомата АК-74 кулю масою 3,4 грама з швидкістю 900 м/с (3374 км/год) та вистрілює її на відстань 3150м [2]. Потужність пострілу більше 2100 к.с., тобто більше потужності паровозу. Однак, паровоз свою потужність (~2000 к.с.) віддає неперервно, секунда за секундою, година за годиною, а зброя досягає своєї потужності за малі частки секунди.
Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду. Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). При цьому утворюється велика кількість газів та виділяється багато тепла.Так, наприклад, пороховий заряд зразка 1943 р. масою 1,6г згорає при пострілі за 0,0012 с та створює при вибуху 1,6[1] л газів, тобто по об’єму приблизно у 1000 разів більше, ніж було вибухової речовини до пострілу. Температура порохових газів досягає 2500-3000 оС.Порох містить в собі велику енергію. Заряд масою 1,45г виштовхує з каналу ствола автомата АК-74 кулю масою 3,4 грама з швидкістю 900 м/с (3374 км/год) та вистрілює її на відстань 3150м [2]. Потужність пострілу більше 2100 к.с., тобто більше потужності паровозу. Однак, паровоз свою потужність (~2000 к.с.) віддає неперервно, секунда за секундою, година за годиною, а зброя досягає своєї потужності за малі частки секунди.
Явища, які виникають при пострілі
Явища, які виникають при пострілі
Від удару ударника по капсулю зачиненого в патроннику патрона відбувається вибух ударного складу. Полум’я від капсуля через затравочні отвори на дні гільзи проникає до порохового заряду та запалює його. При згоранні порохового(бойового) заряду утворюється велика кількість сильно нагрітих газів (до 3000 оС), які створюють на початку ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола та затвор.Під тиском порохових газів куля зміщується зі свого місця та врізається оболонкою в нарізи каналу ствола. Тиск газів, який потрібен для цього, називається тиском форсування.Оскільки нарізи проходять по стінкам ствола гвинтоподібно (в’ються зліва вгору направо), то куля, врізаючись в них, набуває обертального руху, порох продовжує горіти, при цьому збільшується кількість газів та їх об’єм. Куля просувається по каналу ствола з неперервно зростаючою швидкістю та виштовхується назовні за напрямком осі каналу ствола[3].Від тиску газів на стінки гільзи та ствола відбувається їх розтягування, і гільза, щільно притискаючись до патронника, перешкоджає прориву порохових газів в сторону затвору. Одночасно при пострілі тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї(ствола) назад, а також виникає коливальний рух (вібрація) ствола та відбувається його нагрівання.Розпалені гази та частки незгорілого пороху, які витікають з каналу ствола слідом за кулею, при пострілі разом з повітрям породжують полум’я та ударну хвилю; остання є джерелом звуку при пострілі.При згоранні порохового заряду, приблизно 25-35 % енергії, яка виділяється, йде на надання кулі поступального руху(основна робота); 15-25% енергії – на виконання другорядних робіт (врізання та подолання тертя кулі при русі по каналу ствола; нагрівання стінок ствола, гільзи та кулі; переміщення рухомих частин зброї, газоподібної та незгорілої частин пороху); близько 40% енергії не використовується та губиться після вильоту кулі з каналу ствола.
Від удару ударника по капсулю зачиненого в патроннику патрона відбувається вибух ударного складу. Полум’я від капсуля через затравочні отвори на дні гільзи проникає до порохового заряду та запалює його. При згоранні порохового(бойового) заряду утворюється велика кількість сильно нагрітих газів (до 3000 оС), які створюють на початку ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола та затвор.Під тиском порохових газів куля зміщується зі свого місця та врізається оболонкою в нарізи каналу ствола. Тиск газів, який потрібен для цього, називається тиском форсування.Оскільки нарізи проходять по стінкам ствола гвинтоподібно (в’ються зліва вгору направо), то куля, врізаючись в них, набуває обертального руху, порох продовжує горіти, при цьому збільшується кількість газів та їх об’єм. Куля просувається по каналу ствола з неперервно зростаючою швидкістю та виштовхується назовні за напрямком осі каналу ствола[3].Від тиску газів на стінки гільзи та ствола відбувається їх розтягування, і гільза, щільно притискаючись до патронника, перешкоджає прориву порохових газів в сторону затвору. Одночасно при пострілі тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї(ствола) назад, а також виникає коливальний рух (вібрація) ствола та відбувається його нагрівання.Розпалені гази та частки незгорілого пороху, які витікають з каналу ствола слідом за кулею, при пострілі разом з повітрям породжують полум’я та ударну хвилю; остання є джерелом звуку при пострілі.При згоранні порохового заряду, приблизно 25-35 % енергії, яка виділяється, йде на надання кулі поступального руху(основна робота); 15-25% енергії – на виконання другорядних робіт (врізання та подолання тертя кулі при русі по каналу ствола; нагрівання стінок ствола, гільзи та кулі; переміщення рухомих частин зброї, газоподібної та незгорілої частин пороху); близько 40% енергії не використовується та губиться після вильоту кулі з каналу ствола.
Періоди пострілу
Періоди пострілу
Постріл триває дуже короткий проміжок часу (0,001 – 0,06с). При пострілі розрізняють 4 послідовних періоди:
Постріл триває дуже короткий проміжок часу (0,001 – 0,06с). При пострілі розрізняють 4 послідовних періоди:
- Попередній;
- Попередній;
- Перший чи основний;
- Перший чи основний;
- Другий;
- Другий;
- Третій, або період післядії газів;
- Третій, або період післядії газів;
Попередній період триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Протягом цього періоду в каналі ствола створюється тиск газів, необхідних для того аби зсунути кулю з місця та подолати опір її оболонки врізанню в нарізи ствола. Цей тиск називається тиском форсування;він досягає 250-500 кг/см2 (300 кг/см2 у стрілкової зброї під патрони зразка 1943 р.) в залежності від конструкції нарізів, ваги кулі та міцності її оболонки.
Попередній період триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Протягом цього періоду в каналі ствола створюється тиск газів, необхідних для того аби зсунути кулю з місця та подолати опір її оболонки врізанню в нарізи ствола. Цей тиск називається тиском форсування;він досягає 250-500 кг/см2 (300 кг/см2 у стрілкової зброї під патрони зразка 1943 р.) в залежності від конструкції нарізів, ваги кулі та міцності її оболонки.
Перший, чи основний період триває від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду. В цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється. На початку періоду , коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів росте швидше, ніж об’єм закулевого простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується та досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецької зброї під патрони зразка 1943 р.- 2800 кг/см2)[4]. Цей тиск створюється у стрілецькій зброї при проходженні кулею 4-6 см шляху. Потім, внаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі об’єм закульного простору збільшується швидше, ніж приток нових газів, тиск починає знижуватися, в кінці періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і наприкінці періоду досягає приблизно ¾ початкової швидкості. Пороховий заряд повністю згорає до того, як куля вилетить з каналу ствола.
Перший, чи основний період триває від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду. В цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється. На початку періоду , коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів росте швидше, ніж об’єм закулевого простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується та досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецької зброї під патрони зразка 1943 р.- 2800 кг/см2)[4]. Цей тиск створюється у стрілецькій зброї при проходженні кулею 4-6 см шляху. Потім, внаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі об’єм закульного простору збільшується швидше, ніж приток нових газів, тиск починає знижуватися, в кінці періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і наприкінці періоду досягає приблизно ¾ початкової швидкості. Пороховий заряд повністю згорає до того, як куля вилетить з каналу ствола.
Другий період триває від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду приток порохових газів зупиняється, однак сильно стиснуті та нагріті гази розширюються та спричиняють тиск на кулю, збільшуючи швидкість її руху . Зниження тиску в другому періоді відбувається досить швидко і біля дульного зрізу – дульний тиск –складаєу різних зразків зброї 300-900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола(дульна швидкість) трохи менше початкової швидкості.
Другий період триває від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду приток порохових газів зупиняється, однак сильно стиснуті та нагріті гази розширюються та спричиняють тиск на кулю, збільшуючи швидкість її руху . Зниження тиску в другому періоді відбувається досить швидко і біля дульного зрізу – дульний тиск –складаєу різних зразків зброї 300-900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола(дульна швидкість) трохи менше початкової швидкості.
У деяких видів стрілецької зброї, особливо коротко-ствольних (наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній , оскільки повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола фактично не відбувається.
У деяких видів стрілецької зброї, особливо коротко-ствольних (наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній , оскільки повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола фактично не відбувається.
Третій період, або період післядії газів триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту зупинки дії порохових газів на кулю(10-15 см від ствола) . Протягом цього періоду порохові гази, витікаючі з каналу ствола з швидкістю 1200-2000 м/с, продовжують діяти на кулю та передають їй додаткову швидкість. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на відстані кількох десятків сантиметрів від дульного ствола. Розпалені гази, що витікають з каналу ствола слідом за кулею, при зустрічі з повітрям утворюють полум’я та ударну хвилю, яка являється джерелом звуку при пострілі.Третій період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде врівноважений опором повітря.
Третій період, або період післядії газів триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту зупинки дії порохових газів на кулю(10-15 см від ствола) . Протягом цього періоду порохові гази, витікаючі з каналу ствола з швидкістю 1200-2000 м/с, продовжують діяти на кулю та передають їй додаткову швидкість. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на відстані кількох десятків сантиметрів від дульного ствола. Розпалені гази, що витікають з каналу ствола слідом за кулею, при зустрічі з повітрям утворюють полум’я та ударну хвилю, яка являється джерелом звуку при пострілі.Третій період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде врівноважений опором повітря.
Зовнішня балістика стрільби
Зовнішня балістика стрільби
Політ кулі в повітрі, сили що діють на неї. Форма траєкторії польоту кулі та її елементи. Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається за інерцією.
Політ кулі в повітрі, сили що діють на неї. Форма траєкторії польоту кулі та її елементи. Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається за інерцією.
Траєкторія — це крива лінія, яку описує центр тяжіння кулі в польоті (іл. 11.3). Розрізняють такі елементи траєкторії:
Траєкторія — це крива лінія, яку описує центр тяжіння кулі в польоті (іл. 11.3). Розрізняють такі елементи траєкторії:
1. Точка вильоту — центр дульного зрізу каналу ствола, початок траєкторії.
1. Точка вильоту — центр дульного зрізу каналу ствола, початок траєкторії.
2. Лінія кидання — умовна лінія, що є продовженням осі каналу ствола у момент вильоту кулі.
2. Лінія кидання — умовна лінія, що є продовженням осі каналу ствола у момент вильоту кулі.
3. Горизонт зброї — умовна горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту.
3. Горизонт зброї — умовна горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту.
4. Кут піднімання — кут між лінією піднесення і горизонтом зброї.
4. Кут піднімання — кут між лінією піднесення і горизонтом зброї.
Куля при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння та сили опору повітря. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія нагадує за формою умовну нерівномірно зігнуту криву лінію.
Куля при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння та сили опору повітря. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія нагадує за формою умовну нерівномірно зігнуту криву лінію.
Прямий постріл. Постріл, під час якого траєкторія польоту кулі на всій відстані не перевищує траєкторії лінії прицілювання, називають прямим пострілом (іл. 11.5).
Прямий постріл. Постріл, під час якого траєкторія польоту кулі на всій відстані не перевищує траєкторії лінії прицілювання, називають прямим пострілом (іл. 11.5).
У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без зміни прицілу. При цьому точку прицілювання по висоті, як правило, вибирають на нижньому краю цілі.
У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без зміни прицілу. При цьому точку прицілювання по висоті, як правило, вибирають на нижньому краю цілі.
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності (пологості) траєкторії. Що вища ціль і що пологіша траєкторія, то більша дальність прямого пострілу; тоді на більшій відстані на місцевості може бути вражена ціль з однієї й тієї ж установки прицілу.
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності (пологості) траєкторії. Що вища ціль і що пологіша траєкторія, то більша дальність прямого пострілу; тоді на більшій відстані на місцевості може бути вражена ціль з однієї й тієї ж установки прицілу.
Під час стрільби по цілях, які розташовані на відстані, що перевищує дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу вершини піднімається вище цілі, й тоді ціль, на певному відрізку траєкторії, не буде вражатись при тій самій установці прицілу. Відстань на місцевості, на якій низхідна крива траєкторії не перевищує висоти цілі, називають вражаючим простором .
Під час стрільби по цілях, які розташовані на відстані, що перевищує дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу вершини піднімається вище цілі, й тоді ціль, на певному відрізку траєкторії, не буде вражатись при тій самій установці прицілу. Відстань на місцевості, на якій низхідна крива траєкторії не перевищує висоти цілі, називають вражаючим простором .
Уражаючий простір, таким чином, залежить від: а) висоти цілі (він буде більшим, ніж настильніша траєкторія), б) настильності траєкторії, в) кута нахилу місцевості.
Уражаючий простір, таким чином, залежить від: а) висоти цілі (він буде більшим, ніж настильніша траєкторія), б) настильності траєкторії, в) кута нахилу місцевості.
Прикритий простір. Простір за перешкодою, яка не пробивається кулею, від її вершини до точки зустрічі, називають прикритим простором . Прикритий простір буде тим більшим, що більша висота перешкоди і що пологішою є траєкторія стрільби.
Прикритий простір. Простір за перешкодою, яка не пробивається кулею, від її вершини до точки зустрічі, називають прикритим простором . Прикритий простір буде тим більшим, що більша висота перешкоди і що пологішою є траєкторія стрільби.
Мертвий простір. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути вражена при даній траєкторії, називають мертвим простором . Практичне значення величини прикритого, мертвого простору дозволяє правильно використовувати перешкоди для захисту від вогню противника, а також уживати заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.
Мертвий простір. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути вражена при даній траєкторії, називають мертвим простором . Практичне значення величини прикритого, мертвого простору дозволяє правильно використовувати перешкоди для захисту від вогню противника, а також уживати заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.
Визначення відстані окомірно за відрізками місцевості — це найпростіший і найшвидший спосіб. Головне в ньому — тренованість зорової пам’яті та вміння подумки відкладати на місцевості уявну постійну міру відрізків місцевості (50 м, 100 м, 200 м, 500 м). Закріпивши в пам’яті ці еталони, неважко порівнювати з ними й оцінювати відстані на місцевості.
Визначення відстані окомірно за відрізками місцевості — це найпростіший і найшвидший спосіб. Головне в ньому — тренованість зорової пам’яті та вміння подумки відкладати на місцевості уявну постійну міру відрізків місцевості (50 м, 100 м, 200 м, 500 м). Закріпивши в пам’яті ці еталони, неважко порівнювати з ними й оцінювати відстані на місцевості.
При вимірюванні відстані за методом послідовного уявного відкладення добре вивченої постійної міри потрібно пам’ятати, що місцевість і місцеві предмети видаються меншими відповідно до їх віддалення, тобто за віддалення у два рази предмет буде видаватись удвічі меншим. Тому при визначенні відстані уявно відкладені відрізки зменшуватимуться відповідно віддаленню.
При вимірюванні відстані за методом послідовного уявного відкладення добре вивченої постійної міри потрібно пам’ятати, що місцевість і місцеві предмети видаються меншими відповідно до їх віддалення, тобто за віддалення у два рази предмет буде видаватись удвічі меншим. Тому при визначенні відстані уявно відкладені відрізки зменшуватимуться відповідно віддаленню.
При цьому слід враховувати таке:
При цьому слід враховувати таке:
- що ближча відстань, то яснішим і чіткішим нам видається видимий предмет;
- що ближча відстань, то яснішим і чіткішим нам видається видимий предмет;
- що ближче предмет, то він видається більшим;
- що ближче предмет, то він видається більшим;
- більші предмети видаються ближчими, ніж дрібні, які розташовані на тій же відстані;
- більші предмети видаються ближчими, ніж дрібні, які розташовані на тій же відстані;
- предмет яскравішого кольору видається ближчим, ніж предмет темного кольору;
- предмет яскравішого кольору видається ближчим, ніж предмет темного кольору;
- яскраво освітлені предмети видаються ближчими, ніж слабко освітленні, які розташовані на тій же відстані;
- яскраво освітлені предмети видаються ближчими, ніж слабко освітленні, які розташовані на тій же відстані;
- під час туману, дощу, у сутінках, у похмурі дні, при насиченні повітря порохом спостережувані предмети видаються дальшими, ніж у ясні та сонячні дні;
- під час туману, дощу, у сутінках, у похмурі дні, при насиченні повітря порохом спостережувані предмети видаються дальшими, ніж у ясні та сонячні дні;
- що більша різка різниця в кольорах предмета і тла, на якому його видно, то меншою видається відстань (наприклад, узимку покрите снігом поле ніби наближує темні предмети, які розташовані на ньому);
- що більша різка різниця в кольорах предмета і тла, на якому його видно, то меншою видається відстань (наприклад, узимку покрите снігом поле ніби наближує темні предмети, які розташовані на ньому);
- предмети на рівній місцевості видаються ближчими, ніж на пагорбах, особливо скороченою видається відстань, що визначають через широкий водяний простір;
- предмети на рівній місцевості видаються ближчими, ніж на пагорбах, особливо скороченою видається відстань, що визначають через широкий водяний простір;
- складки місцевості (долини рік, западини, яри), які невидимі (або не цілком видимі) спостережникові, зменшують відстань;
- складки місцевості (долини рік, западини, яри), які невидимі (або не цілком видимі) спостережникові, зменшують відстань;
- при спостереженні лежачи предмети видаються ближчими, ніж при спостереженні стоячи;
- при спостереженні лежачи предмети видаються ближчими, ніж при спостереженні стоячи;
- при спостереженні знизу догори — від підошви гори до вершини предмети видаються ближчими, а при спостереженні згори донизу — дальшими;
- при спостереженні знизу догори — від підошви гори до вершини предмети видаються ближчими, а при спостереженні згори донизу — дальшими;
- коли сонце розташоване позаду спостережника, відстань видається меншою; якщо сонце світить в очі — відстань видається більшою, ніж у дійсності;
- коли сонце розташоване позаду спостережника, відстань видається меншою; якщо сонце світить в очі — відстань видається більшою, ніж у дійсності;
- що менше предметів на ділянці, за якою ведеться спостереження (при спостереженні через водяний простір, рівний луг, степ, ріллю), то відстань видається меншою.
- що менше предметів на ділянці, за якою ведеться спостереження (при спостереженні через водяний простір, рівний луг, степ, ріллю), то відстань видається меншою.
Точність визначення відстані окомірно залежить від натренованості спостерігача. Для відстані 1000 м звичайною є помилка в межах 10-20%.
Точність визначення відстані окомірно залежить від натренованості спостерігача. Для відстані 1000 м звичайною є помилка в межах 10-20%.
Шкала поля
Шкала поля
Визначення відстані за видимістю (розрізнюванням) предметів. Неозброєним оком можна приблизно визначити відстань до цілей за ступенем їх видимості. Стрілець з нормальним гострим зором може побачити і розрізнити певні предмети з максимальних відстаней. Слід узяти до уваги, що в таблиці 11.2 вказані максимальні відстані, з яких починають бути видимими ті чи інші предмети. Користуватися цією таблицею як довідковою не рекомендується. Кожен стрілець має індивідуально для себе уточнити ці дані.
Визначення відстані за видимістю (розрізнюванням) предметів. Неозброєним оком можна приблизно визначити відстань до цілей за ступенем їх видимості. Стрілець з нормальним гострим зором може побачити і розрізнити певні предмети з максимальних відстаней. Слід узяти до уваги, що в таблиці 11.2 вказані максимальні відстані, з яких починають бути видимими ті чи інші предмети. Користуватися цією таблицею як довідковою не рекомендується. Кожен стрілець має індивідуально для себе уточнити ці дані.
При визначенні відстані окомірно бажано користуватися орієнтирами, відстань до яких уже точно відома.
При визначенні відстані окомірно бажано користуватися орієнтирами, відстань до яких уже точно відома.
Визначення відстані за уявними розмірами цілі. Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно:
Визначення відстані за уявними розмірами цілі. Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно:
- тримати перед собою лінійку на відстані витягнутої руки (50-60 см від ока) і виміряти в міліметрах видиму ширину або висоту предмета, до якого потрібно визначити відстань;
- тримати перед собою лінійку на відстані витягнутої руки (50-60 см від ока) і виміряти в міліметрах видиму ширину або висоту предмета, до якого потрібно визначити відстань;
- дійсну висоту (ширину) предмета, виражену в сантиметрах, поділити на видиму висоту (ширину) в міліметрах і результат помножити на 6 (постійне число). Як результат цих дій, отримаємо відстань.
- дійсну висоту (ширину) предмета, виражену в сантиметрах, поділити на видиму висоту (ширину) в міліметрах і результат помножити на 6 (постійне число). Як результат цих дій, отримаємо відстань.
Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно добре знати лінійні розміри різноманітних об’єктів, або мати ці дані під рукою (на планшеті, у записній книжці).
Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно добре знати лінійні розміри різноманітних об’єктів, або мати ці дані під рукою (на планшеті, у записній книжці).
Розміри об’єктів, які найчастіше трапляються, спостерігачу слід пам’ятати, бо вони потрібні й для способу вимірювання відстані за кутовою величиною, який є для спостерігачів основним.
Розміри об’єктів, які найчастіше трапляються, спостерігачу слід пам’ятати, бо вони потрібні й для способу вимірювання відстані за кутовою величиною, який є для спостерігачів основним.
Лінійні розміри деяких предметів
Лінійні розміри деяких предметів
Визначення дальності за кутовими розмірами цілі. Для застосування цього способу потрібно знати лінійну величину предмета, за яким ведеться спостереження (його висоту, довжину або ширину), і той кут (у тисячних), під яким видно даний предмет. У тисячних долях проградуйована шкала поля бінокля (іл. 11.7).
Визначення дальності за кутовими розмірами цілі. Для застосування цього способу потрібно знати лінійну величину предмета, за яким ведеться спостереження (його висоту, довжину або ширину), і той кут (у тисячних), під яким видно даний предмет. У тисячних долях проградуйована шкала поля бінокля (іл. 11.7).
Відстань до предмета визначається за формулою: D = В ■ 1000/Y, де D — відстань до предмета; В — одна з лінійних величин; Y — кут, під яким стрілець бачить видиму частину предмета (об’єкта); 1000 — постійний коефіцієнт.
Відстань до предмета визначається за формулою: D = В ■ 1000/Y, де D — відстань до предмета; В — одна з лінійних величин; Y — кут, під яким стрілець бачить видиму частину предмета (об’єкта); 1000 — постійний коефіцієнт.
Наприклад, висота залізничної будки — 4 м, розвідник бачить її під кутом 25 тисячних (товщина мізинця). Тоді відстань до будки складатиме 4 · 1000 : 25 = 160 м.
Наприклад, висота залізничної будки — 4 м, розвідник бачить її під кутом 25 тисячних (товщина мізинця). Тоді відстань до будки складатиме 4 · 1000 : 25 = 160 м.
Щоб визначити кутову величину, потрібно знати, що відрізку в 1 мм, віддаленому від ока на 50 см, відповідає кут у дві тисячні (записується 0-02). Звідси легко визначити кутову величину для будь-яких відрізків. Наприклад, для відрізка в 0,5 см кутова величина буде 10 тисячних (0-10), для відрізка в 1 см — 20 тисячних (0-20) тощо.
Щоб визначити кутову величину, потрібно знати, що відрізку в 1 мм, віддаленому від ока на 50 см, відповідає кут у дві тисячні (записується 0-02). Звідси легко визначити кутову величину для будь-яких відрізків. Наприклад, для відрізка в 0,5 см кутова величина буде 10 тисячних (0-10), для відрізка в 1 см — 20 тисячних (0-20) тощо.
Визначення дальності до цілі за елементами зброї. Визначати дальність до цілей можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок; це — криюча величина мушки.
Визначення дальності до цілі за елементами зброї. Визначати дальність до цілей можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок; це — криюча величина мушки.
Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на 200 м — 50 см, на 300 м — 75 см тощо. Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата удвічі більша за ширину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м. Відстань у цьому випадку до людини становить 400 м.
Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на 200 м — 50 см, на 300 м — 75 см тощо. Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата удвічі більша за ширину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м. Відстань у цьому випадку до людини становить 400 м.
**************************************************************************
**************************************************************************
**************************************************************************
**************************************************************************
Настанови із стрілецької справи
Настанови із стрілецької справи
Page updated
Google Sites
Report abuse