У яких випадках звертатися до психолога та соціального педагога?

• Якщо у Тебе є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;

• якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;

• якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;

• якщо Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

• ... і просто поспілкуватися, поділитися новинами, змінами, думками, ідеями, почуттями.

ТУТ ЗАВЖДИ ТЕБЕ РАДА БАЧИТИ ТА ЧУТИ

Кибукевич Марина Робертівна 

095-318-35-08

Психологічна підтримка в умовах війни

Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку. Психологи сформулювали корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах, як допомогти близьким та підтримувати здоровий психічний стан в критичних умовах.

Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР.

У кого може статись ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутисьу людей, які:

• втратили на війні рідних, друзів, побратимів;

• бачили вбитих;

• стріляли;

• перебували чи перебувають під обстрілами чи бомбардуваннями;

• непокоїлися через рідних чи друзів, які в небезпеці;

• почувалися залишеними, самотніми та зрадженими;

• стали свідком теракту;

• потрапили в полон чи в оточення.

Симптоми посттравматичного стресового розладу

• постійні та неконтрольовані думки про травматичні події, сни про них;

• відчуття постійної небезпеки;

• надмірна збудженість;

• уникнення згадок про травму;

• панічні атаки: відчуття страху, поверхневе дихання, нудота, прискорене серцебиття, біль у грудях;

• зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками;

• негаразди в буденному житті;

• проблеми в стосунках, віддалення від партнера;

• суїцідальні думки.

• неспроможність висловлювати й проявляти емоції: плакати, радіти, співчувати

Як лікується ПТСР

Перш за все, пам’ятайте: ПТСР – це розлад, який лікується. І після курсу лікування ви знову зможете жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість і почувати себе захищеним.

Лікування передбачає психотерапію та медикаментозну допомогу.

У разі появи симптомів ПТСР:

Зверніться до сімейного лікаря, психіатра або фахівця з психічного здоров’я.

Подбайте про першочергові потреби: фізичну безпеку, наявність харчів, питної води тощо. Відновіть режим сну. Дайте знати про свої потреби державним структурам та гуманітарним організаціям, щоб вони могли вчасно забезпечити вас необхідним.

Уникайте вживання алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не допоможе забути жахіття, проте є ризик, що розвинеться залежність.

Звʼяжіться з близькими, друзями, родичами, дайте їм знати, що ви живі, обговоріть із ними свій досвід, поділіться переживаннями та почуттями. Якщо ви боїтеся, що ваші розповіді можуть їх травмувати, запитайте в них, чи вони готові почути все, що відбувалося. Найімовірніше, ви отримаєте ствердну відповідь.

Контактуйте з іншими людьми, які пережили подібний досвід, наприклад, із сусідами. Діліться з ними цими порадами.

Будьте готові до змін у психічному стані: після кількох днів полегшення може настати стан спустошення, виснаження, перевтоми. Це цілком природна реакція на надмірний стрес, у якому ви були весь цей час. Організму треба дати можливість відновитися.

Зупиняйте почуття провини. Ви можете відчувати злість та ненависть, огиду тощо. Усі негативні емоції, спрямовані на ворога й окупанта, є природними і мають право на існування. Те, що з нами зробили, заслуговує на ненависть і злість. Утім, якщо ви маєте почуття провини, варто його зупиняти. У тому, що з вами сталося, винен ворог. Саме на нього й треба спрямовувати почуття.

Швидкі способи самодопомоги при ПТРС

Ці техніки можуть бути корисними як для особистого використання, так і під час роботи з людьми з ПТСР.

Техніка заземлення: вправа «тут і тепер» 

Переорієнтуйте себе в просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з наступних питань:

• Де я?

• Який сьогодні день?

• Яке сьогодні число?

• Який сьогодні місяць?

• Який рік?

• Скільки мені років?

•  Яка зараз пора року?

Стабілізаційна вправа: антистресове дихання 4:8

Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання — на 1–2) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим. Робіть цю вправу не менше 10 разів. Уявляйте, що ви «видихаєте» напругу.

Інтелектуальне заземлення

• • Детально опишіть середовище навколо вас («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).

  • Опишіть ваші буденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви…).

  • Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».

  • Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.

Фізична стабілізація

Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.

Поплескайте себе по плечах чи стегнах, порухайте великими пальцями стоп, потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці.

Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.

Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло…).

Торкніться свого «заземлюючого» предмета (наприклад, стільця), після негативної реакції на щось.

Стабілізаційна техніка в уяві: вправа «Безпечне місце» 

Уявіть місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

Як боротися з перевтомою

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

• відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції

• неуважність та погіршення концентрації

• погіршення пам’яті

• уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення

• зниження цікавості до роботи

• підвищена дратівливість

• нервозність

• порушення сну

• перманентна сонливість

• підвищення тиску та частоти пульсу

• головний біль

• зниження апетиту

• емоційна спустошеність

Методи боротьби з перевтомою:

1. Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.

2. Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері.Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.

3. Регулярне харчування.

4. Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.

5. Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.

6. Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.

7. Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.

8. Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.

9. Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.

10. Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.

11. Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.

12. Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь.То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.

13. Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя.

14. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.

15. Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Як впоратись з панікою та тривогою

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

• серцебиття, прискорений пульс, пітливість

• озноб, тремор

• відчуття нестачі повітря, задишка

• біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки

• нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення

• відчуття відчуження, нереальності світу

• страх здійснити неконтрольований вчинок

• гострий страх неминучої смерті

• відчуття оніміння або поколювання в кінцівках

• безсоння

Методи боротьби з панікою:

• використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих

• ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання

• використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється

• “заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте

• поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки

• робіть самомасаж; торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло

• напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше

• дайте вихід емоціям; плачте, співайте

• використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо

• вмийтесь холодною водою

• спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток

• не вживайте алкоголь

• приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!

• якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як боротись з апатією

Гострі приступи паніки та тривоги зазвичай зміняються почуттям апатії. Такі періоди можуть бути не тривалими, але вони також потребують пропрацювання. Важливо пам’ятати, що апатія – закономірний “хімічний” відкат після сплеску гормонів стресу.

Методи подолання апатії:

• дійте; виконуйте будь-які прості дії та не намагайтесь їх аналізувати

• дотримуйтесь щоденної рутини; регулярне харчування, гігієна, розминка

• робить щось руками; наприклад, мийте посуд, пакуйте речі, плетіть сітку

• плануйте свої задачі на день; нехай їх буде небагато, але намагайтесь виконати їх будь-що

• обмежте доступ інформації; читання новин треба обмежити до декількох коротких періодів на день

• залучайте близьких та знайомих до спільної роботи

Як зберегти близькі стосунки

Під час критичних ситуацій стосунки з близькими піддаються тяжким випробуванням. Намагайтесь зберегти стосунки і допомогти близьким, адже це підвищує вашу здатність до виживання та опору, а також надає сенс вашим діям.

• спрямовуйте негативні емоції, які виникають, не на близьких, а на зовнішнього ворога

• завантажте себе роботою, допомогою іншим

• дайте вихід емоціям; кричіть, співайте, плачте

• рухайтесь, танцюйте, робіть розминку, ходіть пішки

• обіймайтесь

• тримайте контакт, запитуйте, як справи, дзвоніть і пишіть

• пропонуйте свою допомогу

• приготуйте страву разом і неспішно поїжте

• зберігайте ритуали мирного життя, наскільки це можливо в поточних умовах: читайте книжки, сервірувати стіл, організовуйте спільне чаювання

Як допомогти тим, хто паралізований тривогою

Якщо ви спостерігаєте надмірну дестабілізуючу тривогу чи панічну атаку в того, хто знаходиться поруч із вами, вживайте наступних заходів:

• не йдіть з людиною на прямий фізичний контакт

• зверніться до людини голосом

• говоріть чітко і твердо

• спокійним голосом нагадайте людині, що вона знаходиться у безпечному місці (якщо це так)

• фокусуйте її увагу на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо

• не запитуйте, а натомість давайте вказівки, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”

• прослідкуйте, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама

Як позбутися почуття провини

У звичайних умовах людина має час розібратися у почутті провини й правильно з нею впоратись, тобто визначити можливі помилки, виправити їх та зрозуміти, як уникнути їх в майбутньому. В критичних умовах пропрацювати провину доволі складно, і вона може дуже негативно відбиватись на психологічному стані людини, пригнічувати її та паралізувати її діяльність.

Як впоратись із почуттям провини:

• не починайте звинувачувати себе; не ви розв’язали цю війну

• в першу чергу дбайте про себе і залишайтесь в безпеці, ваша пряма відповідальність сьогодні — дбати про себе і не створювати зайвого клопоту Збройним Силам, зменшити навантаження на них, щоб вони могли повною мірою виконувати свій обов’язок

• переключіть свою увагу на те, що ви можете зробити прямо тут і зараз

• станьте корисним; запитайте, як ваші руки, ваші знання та вміння знання можуть принести користь тим, хто залишився поряд і тим, хто потребує моєї допомоги

• складіть список задач, які ви зробите прямо зараз; беріться лише за ті справи, які будуть зараз вам під силу

• допоможіть тим, чим вмієте; навчіться тому, що ще не вмієте, і що вам легко дається

Токсичне почуття провини дуже непросто здолати. Якщо вам потрібна допомога – звертайтеся до спеціалістів, піклуйтесь про себе.

Діти з синдромом дефіциту уваги: як бути батькам і вчителям?

Деяким дітям складно всидіти на одному місці і зосередитися на одному виді діяльності. Про них говорять: «неуважний», «гіперактивний», «складний», «агресивний». Все це може бути ознакою СДУГ – синдрому дефіциту уваги і гіперактивності.

Як виявляється цей синдром і що робити дорослим, які оточують таку дитину?

СДУГ. Важливо розуміти, що діти з таким синдромом не невиховані – у них просто по-іншому працює мозок. У них все в порядку з інтелектом, і вони потенційно можуть вчитися на «відмінно», але у них не виходить. «Дефіцит уваги» означає, що пізнавальна функція недостатньо розвинена. Таких дітей все відволікає, їх увага розсіяна, вони не можуть зосередитися на тому, що їм не цікаво, і, в той же час, вони дуже рухливі – не можуть всидіти спокійно на одному місці.

Також дітям із СДУГ властива імпульсивність. Вони спочатку роблять, а потім осмислюють цю дію. А нерозуміння з боку оточуючих може викликати у них агресію.

ЯКЩО ВИ УЧИТЕЛЬ:

– посадіть дитину зі СДУГ недалеко від себе, щоб допомагати їй «повернутися» (зосередитися на уроці) непомітно для інших дітей. Дуже важливо не виявляти свого невдоволення поведінкою такої дитини при всьому класі – це може глибоко уразити її. Досить тихенько доторкнутися до її плеча, щоб повернути її увагу;

– використовуйте заохочення замість покарань;

– дайте дитині зі СДУГ трохи більше, ніж усім іншим, простору для руху – їй необхідно мати можливість, наприклад, відкинутися на стільці або пересісти на інший варіант;

-зробіть її своїм помічником: довірте роздачу і збір зошитів, написання завдань на дошці і невеликі побутові доручення (принести крейду, вимити губку для дошки, сходити за книгою в бібліотеку);

– не дозволяйте іншим дітям вішати ярлики на таку дитину, ображати її, кривдити. Пояснюйте їм, що незвичайна поведінка їхнього однокласника – це його особливість. Він потребує підтримки, а не критики. Головне – подавати їм особистий приклад своїм ставленням до дитини зі СДУГ;

– не скупіться на похвалу. Хваліть дитину за найменші досягнення і не забувайте повідомляти про них її батькам – їм доводиться непросто і вони шукають будь-яку можливість пишатися своїм чадом.

ЯКЩО ВИ БАТЬКИ:

– знайте, що покарання не виправлять поведінки дитини зі СДУГ. Цей синдром супроводжуватиме її протягом усього життя;

– привчайте таку дитину до режиму і планування, пояснюйте їй причинно-наслідкові зв’язки і заохочуйте навіть за найпростіші досягнення;

– обов’язково віддайте дитину в одну або відразу кілька спортивних секцій, бажано, щоб це були не бойові мистецтва, ну і не шахи, звичайно. Підійдуть плавання, футбол, танці;

– вчіть її жити в соціумі, спілкуватися з іншими людьми за загальноприйнятими в суспільстві правилами. Вчіть поважати особисті межі інших людей;

– постійно займайте її різною корисною діяльністю;

– не звинувачуйте дитину за погані оцінки і поведінку;

– в разі можливості віддайте таку дитину в малокомплектний клас. Це буде комфортно і для неї (чим більше людей, тим більший стрес), і для педагога, який зможе приділити їй достатню кількість уваги.

Рене Джайн, автор програм по зменшенню тривожності у дітей, ділиться цілим набором корисних технік. Вона підкреслює, що кожна дитина унікальна і деякі техніки можуть підійти одному і не підійти іншій дитині. Проте вона рекомендує спробувати кожен прийом три-чотири рази перш, ніж зробити висновок про її корисності.

Знайома ситуація: дитина місяць тільки й говорить про свято, на який її запросили, а потім відчайдушно відмовляється туди йти: «Там будуть незнайомі люди, зі мною ніхто не захоче грати, у мене болить живіт, давай повернемося додому!» Часто ні нашу увагу, ні турбота, ні запевнення в тому, що все буде добре, не допомагають дитині впоратися з тривожністю. Ось техніки, які діють - підберіть ті, які підходять саме вашій дитині і вашій родині.

Що написано пером...

1. Дослідження, опубліковане в журналі Psychological Science, доводить користь простого прийому: написати на папері те, що вас турбує, не подобається, лякає і... порвати папір! В клапті. І викинути. Це дійсно сприяє зменшенню стресу. Запропонуйте дітям написати свої страхи на листку паперу, а потім порвати і викинути його разом зі страхом та занепокоєнням.

2. Щоденник занепокоєння: дослідники з Гарварду з'ясували, що ми можемо зменшити рівень стресу від тривожних нас факторів на 6 місяців, якщо протягом чотирьох днів поспіль будемо писати по 15 хвилин в день про те, що нас турбує. Якщо у вас схильний до неспокою дитина, запропонуйте йому придбати таку звичку «виписувати» свою тривогу.

3. Напишіть собі листа. Доктор Крістен Нефф з університету Остіна стверджує, що це дуже дієва техніка: напишіть лист самому собі, якби відчували стрес не ви, а, скажімо, ваш кращий друг. Доброзичливо й об'єктивно поспівчувайте і допоможіть порадою хорошій людині — вам, коханому. Чудова техніка і для дорослих і для дітей.

Тихо сам з собою

4. Поговоріть зі своїм занепокоєнням. Потрібно дати неспокою лице та ім'я. Діти можуть вибрати ляльку або іншу іграшку, яка буде уособлювати їх стрес — нехай вони поговорять з нею, пояснять, що турбуватися не варто, все буде добре.

Взяти себе в руки

5. Обійміть себе. Фізичний контакт сприяє виділення окситоцину, гормону гарного настрою і знижує рівень кортизолу — гормону стресу. Наступного разу, коли дитина буде турбуватися, навчіть його обіймати себе.

6. Потерти вуха. Тисячолітня традиція китайського голковколювання стверджує, що заспокоїтися можна просто потерши вуха. Навчіть дитину цього прийому: нехай він протягом п'яти секунд стискає пальцями мочку кожного вуха.

7. Тримайте себе за руку. Дослідники виявили, що пацієнт, який тримає когось за руку під час медичних процедур краще контролює фізичні і психологічні прояви неспокою. Навчіть дитину в момент занепокоєння тримати руки зі сплетеними пальцями разом, поки тривога не почне відступати.

8. Йога. Журнал Journal of Developmental and Behavioral Pediatrics опублікував дослідження, яке показує, що діти, які займаються йогою, не тільки зміцнюють м'язи, але і стрессостойкость. Якщо ви і ваша дитина з йогою не знайомі, можна просто робити вправи на розтяжку.

9. Деяким дітям глибоке дихання і медитація не допомагають, а тільки погіршують їхній стан. Їм потрібно робити навпаки — застосовувати фізичне зусилля. Наприклад, з усією стіли навалитися на стіну, напружуючи м'язи рук, ніг, спини, преса, рахуючи до 10. Потім глибоко дихати, рахуючи до 10, і так три рази.

10. Поза супергероя. Уявіть собі, що замість того, щоб сгорбиться і вдавиться в стілець, ви розправили плечі, схрестили руки на грудях і стали прямо. Бетмен? Зорро? Супервумен? Так, поза вищості допомагає зменшити занепокоєння і стрес, і навчіть цьому дитину — всього дві хвилини в ролі Людини-Павука і все в порядку.

11. Фізичні вправи підвищують рівень ендорфінів в нашому оганизме, тому і самопочуття покращується. Нехай ваша дитина стрибає і скаче, якщо йому це допомагає позбутися від занепокоєння.

Реальний світ замість екранів

12. Наука підтверджує, що засилля гаджетів погіршує сон дітей і посилює тривожність. Влаштуйте дитині пригода: тиждень без гаджетів, а замість них — креативні ігри.

13. Прогулянка на природі. Дослідники з Стенфорда з'ясували, що парки і ліс чудово діють на школярів: діти можуть «возз'єднатися» з реальним, матеріальним світом через відчуття всіх його характеристик. Це заспокоює свідомість і прибирає тривожність.

14. Вода — надійний союзник у боротьбі зі стресом. І це значить, що потрібно не тільки дивитися на річку або водоспад. Іноді досить пити більше води. Адже мозок складається з неї на 85% і якщо ви п'єте недостатньо, то це погіршує його роботу.

15. Всього 10 хвилин в теплій або прохолодній ванні — і дитині стане набагато легше. Доведено століттями гідротерапії.

Слухати більше

16. Нехай дитина слухає музику. Будь-яку, яка йому подобається. Нехай підспівує і танцює!

17. Книголюби знають, як важко відірватися від захоплюючої книги. Почитайте щось цікаве вголос вашій дитині, розкажіть історію або запропонуйте хорошу аудіокнигу, які перенесуть дитини в світ, де немає ні страху, ні тривоги.

Робити добро

18. Робити добро — не тільки правильно і добре, але ще і терапевтично корисно. Дослідники відзначають поліпшення самовідчуття у людей, які регулярно допомагають іншим, не чекаючи нагороди або похвали. Навчіть вашу дитину робити добро, це обов'язково знизить рівень його тривожності.

19. Дружите зі своєю дитиною. Дружити — це означає вміти розпізнавати моменти, коли один потребує тобі, і з готовністю допомагати йому. Будьте другом вашій дитині: послухайте, про що він турбується, і постарайтеся конкретно допомогти і підбадьорити.

20. Турбуються всі. Розкажіть дитині про те, що його тривога — це не щось надзвичайне., автор програм по зменшенню тривожності у дітей, ділиться цілим набором корисних технік. Вона підкреслює, що кожна дитина унікальна і деякі техніки можуть підійти одному і не підійти іншій дитині. Проте вона рекомендує спробувати кожен прийом три-чотири рази перш, ніж зробити висновок про її корисності.

У наш нелегкий час, коли іде емоційне вигорання за рахунок збільшення інтенсивності праці, зростання серед населення впливу шкідливих звичок, зловживання комп’ютерними іграми, емоційна нестабільність під впливом суттєвих факторів, зокрема – військової агресії на території нашої країни – все це негативно відображається на психіці наших громадян.

У збереженні та зміцненні психічного здоров’я важливе значення відіграє дотримання принципів здорового способу життя.

Сучасне життя, нажаль, сприяє появі стресу: зміни в житті – наявність військового конфлікту, економічна криза, негаразди в колективі та, навіть, просто поїздка у громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а це цілком може призвести до депресії.

Стреси стали складовою частиною нашого життя. Люди борються з ними, зовсім не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх.

Особливе значення має психогігієна – комплекс заходів, спрямований на  дотримання культури міжособистісних стосунків, уміння керувати своїми емоціями, чергувати працю та відпочинок, створювати сприятливий психологічний клімат у колективі та сім’ї, систематично займатися фізичною культурою, дотримуватися раціонального харчування та режиму дня, достатньої тривалості сну, розвивати позитивне мислення та інше.

Найбільшу радість нашим здобувачам освіти приносять: наявність родини (батька, мами, братів і сестер, бабусь та дідусів); наявність друзів та можливість проводити з ними вільний час; прагнення до миру в нашій країні та у світі; заняття улюбленою справою (танці, співи, музика, живопис, спорт, комп’ютерні ігри); можливість відвідувати очно навчальний заклад (дякуючи  нашим відважним ЗСУ); можливість заробити кишенькові гроші на задоволення власних потреб; прогулянки на природі; спілкування з тваринами та інше. 

Психологічна підтримка дітей під час війни (http://surl.li/borno) 

Первинна психологічна допомога під час війни (http://surl.li/boroq) 

ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС

В умовах воєнного часу учні змушені перейти на дистанційну форму навчання і кожного дня потребують підтримки учителів-предметників, яка так необхідна на кожному уроці. Завданням кожного педагога є забезпечити таку підтримку учнів в умовах дистанційного навчання у воєнний час, що зможе демонструвати психологічну стійкість, мудрість, вдячність, усвідомлення найголовнішого в житті, виваженість усіх учасників навчально-виховного процесу.

На сьогоднішній день травмовані всі учні і педагоги мають розуміти стан учнів, знати як допомогти їм впоратися зі складнощами, забезпечити спокійне налаштування на уроки. Тож варто спробувати органічно вплести в уроки прості вправи для підтримки та стабілізації психоемоційного стану школярів. До речі, багато порад, які допоможуть впоратися з цим завданням, можна знайти в Telegram-каналі «Підтримай дитину». Також допоміжні матеріали розміщено на сайті Міністерства освіти і науки.

Педагог завжди є прикладом для учнів, тож важливо спілкуватися, допомагати їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макрорівні як народу, і на мікрорівні як класу або сім’ї. Важливо також слухати, про що говорять учні і те, про що вони мовчать… І відповідати як дозволяє ситуація – бо не завжди учитель знає відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це означає передати учням віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою! .

Уроки, на жаль, можуть перериватися повітряними тривогами. Що робити в такому випадку? Так, потрібно негайно йти до укриття, це зрозуміло, але що буде із заняттями? Чи потрібно починати все заново, куди та як переносити уроки… А що робити, якщо тривога була вночі і вчителі з учнями банально не виспалися? Запитань дійсно багато, але педагогу варто підготуватися до складних запитань, які будуть задавати учні і не боятися давати на них відповіді. Учні запитуватимуть про війну, цікавитимуться вашою думкою – і це нормально. Чому почалася війна, хто винен, коли вона закінчиться, чому все настільки погано, чи варто їхати в іншу країну…

Як запевняють психологи, найгірший варіант – приховувати правду. Оскільки учнів неможливо вилучити з інформаційного простору, чутки та фейки матимуть серйозний вплив на свідомість і настрій школярів. Також, аби скласти повну картину, діти інколи дофантазовують події, а це подекуди гірше, аніж отримати правдиву інформацію. Саме тому учителям не рекомендується ухилятись від розмов про складні чи неприємні речі. Звісно, знайти правильний тон буває непросто.

Ніхто не знає, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для учнів, це і вчитися, і малювати, читати, слухати, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу.

І головне – транслюйте впевненість! Учням на сьогоднішній день дуже потрібен ідеал впевненості і стабільності, а керівники і педагоги закладів освіти точно можуть ним стати!

Луценко С. М., кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри педагогіки, спеціальної освіти та менеджменту;

Івашина Л.П., кандидат наук з державного управління, доцент, старший викладач кафедри педагогіки, спеціальної освіти та менеджменту;

Пінчук Д.М., старший викладач кафедри педагогіки, спеціальної освіти та менеджменту

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС ВІЙНИ

ЮНІСЕФ створив брошуру з важливою інформацією для батьків, які переживають війну разом зі своїми дітьми, в тому числі й для тих, хто втікає із зони бойових дій з дітьми

У брошурі ви знайдете корисні контакти та необхідну інформацію (основні правила безпеки, гігієни, харчування, щеплення, психологічної підтримки).

Відповіді на питання, які наразі є найбільш актуальними, зібрано в одному матеріалі, який підготували  ЮНІСЕФ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Брошуру шукайте за посиланням: 

https://www.unicef.org/ukraine/documents/parents-at-war? fbclid=IwAR0rWa_2ngNrflm_gwpXBqEhz4txiD9ltkb-39qZp_Oqz0BgqsNWOcyH26Y