Педагогічне кредо: " Дитина - це ніжний паросток , який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги."

Поради психолога

Здобувачі освіти для напрацювання механізмів стресостійкості, за для навчання технікам, які допоможуть стабілізуватися та легше впоратися зі спогадами про пережите, можуть для роботи використовувати програму «ДІТИ ТА ВІЙНА НАВЧАННЯ ТЕХНІК ЗЦІЛЕННЯ», схвалену рішенням Вченої ради ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти») і розміщену на сайті: https://drive.google.com/file/d/16yCTn6CmrDEF9kf6Iwd2oTod3wuvAJpp/view.

На вебсайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» розміщено

матеріали щодо протидії сексуальному насильству:

https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-

robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/protydiia-

seksual-nomu-nasyl-stvu/ .

Міністерство освіти і науки України інформує про роботу лінії безоплатної психологічної допомоги від Національної психологічної асоціації 0-800-100-102, посилання:
https://mon.gov.ua/ua/news/pracyuye-liniya-bezoplatnoyi-psihologichnoyi-dopomogi-vid-nacionalnoyi-psihologichnoyi-asociaciyi

Лінія працює у двох форматах через аудіо- та відеозв’язок і приймає дзвінки громадян України, які нині перебувають в інших країнах:

v Чехія +420 800 012 058

v Польща +48 800 088 141

v Франція +33 805 080 466

v Португалія +351 800 780 756

v Швеція +46 20 160 46 46

v Ірландія +353 1800 817 519

v Італія +39 800 939 092

v Австрія +43 800 017967

v Велика Британія +44 808 164 2432

v Румунія +40 800 400 597

v Словаччина +421 800 182 399

v Угорщина +368 098 1580

v Болгарія +359 800 46 160

v Іспанія +34 900 861 441

v Німеччина +49 800 000 26 00

v Естонія +372 8000 044 624

v Литва +370 800 00 414

v Латвія +371 80 005 945

v Бельгія +32 800 11 728

v Данія +45 80 82 08 61

v Нідерланди +31 800 230 04 05

Психологічне здоров’я: як «в очікуванні» зберігати спокій 

Майже кожного тижня в більшість українських міст прилітають ворожі ракети або безпілотники. Між прильотами українці перебувають у стані «очікування» наступних атак. Щоб уникнути страху, панічних приступів чи навіть постравматичного синдрому (ПТРС), варто намагатися контролювати психоемоційний стан. 

Завжди майте план дій на випадок оголошення повітряної тривоги, а також під час виявлення військових авіаоб’єктів. 

У тривожному рюкзаку мають бути необхідні речі, зарядний пристрій, перекуси та вода, а також речі, які вас можуть зосередити або відволікти. За відсутності електрики вдома скористайтеся зарядженням пристроїв у «Пунктах незламності». 

Слідкуйте за станом зарядженості електронних девайсів, а також наявністю мобільного зв'язку. За потреби майте у запасі сім-карти інших операторів або користуйтесь національним роумінгом.

 У період «спокою» між черговими атаками відстежуйте ситуацію в країні. 

Для контролю власного психоемоційного стану не забувайте, що воєнний стан, чергова тривога, повідомлення про загрозу є тимчасовими та мають завершення, тому продовжуйте жити. Насамперед дбайте про фізичне здоров’я, харчування, відпочинок, планування власного добробуту та професійної діяльності тощо. 

Намагайтеся більше часу приділяти власному хобі або знайдіть його. Слідкуйте за своїми емоціями та відчуттями. Нормальним для організму є відчуття страху та тривоги, тому дозволяйте собі це відчувати. 

Більше спілкуйтеся з рідними, близькими та знайомими на позитивні теми. Це дозволить вам зблизитися та відволікатися від негативних новин. 

За можливості намагайтеся тішити себе та близьких. На свята готуйте сюрпризи, подарунки, а також обійми тощо. 

Приділяйте час дітям і домашнім тваринам. Вони відчувають ваш психоемоційний стан і також можуть боятися.

Зазначимо, для підтримки освітян і здобувачів освіти від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну працюють телеграм-канали «Підтримай дитину» та «Подай про себе», де педагоги та психологи надають актуальні поради, рекомендації, техніки, ігри тощо 

П о р а д и    б а т ь к а м 

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

________________________________________________________________________________________________________________________________

Виховуємо обдарованих дітей

(поради батькам,які прагнуть розвивати здібності своїх дітей)

1.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки .

2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

3.Непозбавляйте дитини ігор,забав,казок,створювати умови для виходу дитячої енергії,рухливості,емоційності.

4.Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих),оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами,найменше спроможна досягти висот самовираження.

5.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра,навчіть її обходитися без вас».

6.Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7.Будьте терплячими до ідей,поважайте допитливість,запитання дитини. Відповідайте на всі питання,навіть,якщо вони,на ваш погляд,виходять за рамки дозволеного .

8.Навчати слід не того,що може сама дитина,а того,що вона опановує за допомогою дорослого,показу,підказки.

______________________________________________________________________________________________________________________________

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

    Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

    Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

    Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

    • електромагнітне випромінювання;

    • утома очей від мерехтіння екранного зображення;

    • тривала статична робоча поза;

    • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

    • термін перебування за комп'ютером;

    • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

    • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

    • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

    • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

    Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

    Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

    Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

______________________________________________________________________________________________________________________________

Батьківська любов має бути мудрою.

 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ:

• не поспішайте задовольняти бажання дитини;

•  не намагайтися виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;

•  давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;

•  не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);

•  навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;

•  не нав’язуйте синові чи донці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте, буде краще;

•  привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або що робить;

•  спонукайте дитину пізнавати довкілля;

•  створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання (закрийте розетки, заховайте сірники, приберіть скло, яким можна порізатися, тощо);

•  пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюканні та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними);

•  вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;

•  з найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших;

•  пам’ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки;

•  поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями;

•  любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе вирости гарними людьми, вдячними і здатними до самореалізації в життєвих умовах.