Пiсня гордостi

Щоб відчути повносилість, треба все забути.

Покинути тіло, дати спокій думам,

Відключитись неначе заснути.

Пробудившись стрепенутись, розправити крила,

І щодуху… в небо…в небо….в височінь пірнути.

Впевнено, свіжий потік вітру уловивши  по ньому по плити.

А діставшись крайньої вершини, глянути з висока, на те що вже забуто.

Виважено і розсудливо та на повні груди, пісню гордості співати,

Затягнути щоб всі чули, взявши верхні ноти, в перше чи в останнє,

В кожний відзвук вложити вспомини й бажання.

© Copyright: Марина Сидоренко, 2009

Свидетельство о публикации №1907230854