Темнi люди

Темні, люди хмарою, наче круки,

Крутять про між небом-землею.

Взлітаючи скликають схожих з собою,

Для більшої зграї.

Щоб старженний – навіженний,

Наче ритуальний танок танцювати.

Погратись душами вдовіль,

За ради розваги – смикати за нити,

І жбурнути попід ноги.

Смакуючи – трофей доклювати.

А як все скінчиться – кривлячи душею,

Сказати – які гарні, хоч і дивнуваті були ції люди.

Вгамуючись, знайдуть інших для своєї втіхи.

І спочатку все почнеться, зграї танці і жбурляння.

Все це видно лиш здалеку – а не в епіцентрі,

Де й самого може затягнути,

Та ще й невідомо,  в згараю – чи на її осуд.

© Copyright: Марина Сидоренко, 2008

Свидетельство о публикации №1809300382