Сторінка медичної сестри
Всесвітній день здоров’я ротової порожнини – 20 березня
Гігієна ротової порожнини має важливе значення для загального стану здоров'я та благополуччя людини. Дослідження показують, що нелікування захворювань ротової порожнини може підвищити ризик несприятливих станів здоров'я.
Основна мета гігієни порожнини рота – це запобігання утворенню зубного нальоту, який може спричинити карієс або інфекцію ясен.
ТОП ПРИЧИНИ: чому гігієна порожнини рота є настільки важливою:
Це впливає на ваш загальний стан здоров'я. Наша ротова порожнина є своєрідними дверима у внутрішню частину нашого організму. Хронічні захворювання (напр. діабет) часто починають проявлятися у вигляді ураження ротової порожнини або інших проблем із зубами, таких як інфекція ясен. Дослідження Гарвардського університету показали, що пацієнти із захворюваннями пародонту схильні до більшого ризику серцево-судинних захворювань. Крім вищезазначених захворювань, є й інші ускладнення для здоров'я, спричинені поганою гігієною порожнини рота: бактеріальна пневмонія, інфекційний ендокардит, ускладнення під час вагітності, низька вага при народженні, рак, сепсис.
Раннє виявлення захворювань ротової порожнини. Якщо ви регулярно відвідуєте стоматолога, то він оглядає та оцінює стан ваших зубів. Такі огляди здатні допомогти виявити будь-які захворювання ротової порожнини або ускладнення.
Запобігає втраті зубів. Одна із причин втрати зубів – це погана гігієна ротової порожнини. Наліт здатен призвести до серйозного карієсу/інфекції ясен і як наслідок до втрати зубів. Регулярне та правильне чищення зубів щіткою та зубною ниткою допоможе зменшити накопичення зубного нальоту. Окрім того, 2-чі на рік варто проходити професійне чищення зубів.
Аби мати білосніжну та яскраву посмішку.
#Карієс_зубів - це багатофакторне захворювання твердої речовини зуба, яке при відсутності лікування призводить до подальшого руйнування структури та порушення функції зубів і може призвести до їх втрати. За даними World Health Organization (WHO), стоматологічний_карієс – це головна проблема охорони здоров'я у світі (близько та найбільш поширене неінфекційне захворювання. Приблизно 98% населення Європи страждає карієсом зубів.
На розвиток та/або прогресування карієсу зубів впливає безліч різних факторів, зокрема:
відсутність або неналежна гігієна зубів;
особливості формування зуба (тісне або неправильне позиціонування);
статус зубів (наприклад, їх відсутність);
склад та консистенція продуктів харчування, що вживаються в їжу;
характеристики хімічного складу слини та її кількість;
вчасність лікування зубів;
вміст фтору в емалі;
прийом медикаментів.
Всі мають ризик виникнення карієсу зубів. Існує чіткий зв'язок між споживанням цукрів та карієсом зубів. Доросле населення частіше зіштовхується із проблемою карієсу, адже хвороба - кумулятивна та пролонгована в часі. У виникненні карієсу важливий спадковий фактор. Частина людей генетично має емаль, більш стійку до дії кислот. Стан зубів корелює також зі станом ендокринної та імунної систем. Зокрема, надлишок кортикостероїдів негативно позначається на стані зубів. Ряд пацієнтів відзначають зв’язок між виникненням раптових проблем із зубами та пережитим нервовим потрясінням.
Для профілактики карієсу слід дотримуватися рекомендацій:
Скоротіть вживання виробів з борошна, солодкої та кислої їжі.
У кінці та між прийомами їжі вживайте продукти, які механічно очищують зуби – тверді овочі та фрукти .
Ретельно полощіть рот після кожного прийому їжі.
Чистіть зуби не менше разів на добу, тривалістю не менше хв.
Правильно підберіть зубну пасту (концентрація фториду має складати щонайменше 1350 ppm). Проте, якщо у вас чутливі зуби, то не використовуйте пасти з фтором. Зубна паста для дітей має містити фториди в концентрації 1350-1500 ppm, на 1 чищення достатньо до 0,5 см пасти.
Міняйте щітку кожні міс. (з часом щетинки зношуються, що погіршує якість очищення).
Використовуйте зубну нитку для очищення важкодоступних ділянок ротової порожнини.
Вчасно видаляйте зубний камінь.
З профілактичною метою намагайтесь відвідувати стоматолога кожні півроку.
СКАРЛАТИНА
Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.
На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.
Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).
Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.
Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики.
Захворюваність на скарлатину повсюдна, але у країнах з помірно холодним і вологим кліматом частіше. Кількість хворих збільшується восени і взимку.
Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.
У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик.
Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.
Висип здебільшого в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.
Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими — утворюють так званий носогубний трикутник Філатова.
Ділянка суглобового згину набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.
Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.
За легкої форми симптоми інтоксикації організму слабо виражені, блювота відсутня, ангіна незначна (має катаральний характер). Висип типовий, інколи блідий.
Під час середньоважкої форми всі описані симптоми скарлатини виражені сильніше. Температура підвищується до 39 °С. Ускладнення зустрічаються частіше, ніж за легкої форми.
У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.
Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.
Діагноз ґрунтується на епідеміологічних даних, характерній клінічній картині та лабораторних дослідженнях. Для лікування скарлатини лікар призначає курс антибіотиків.
Профілактика поширення хвороби полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Пацієнтам, хворим на скарлатину, слід перебувати в ізоляції до 24 годин після отримання першої дози антибіотика. Якщо антибіотик не призначався, ізоляція має тривати протягом 21 дня.
До загальних профілактичних заходів належать:
харчування, багате на вітаміни;
провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;
дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
загартовування та заняття спортом;
лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).
Епідеміологічна ситуація в Україні
Випадки скарлатини реєструють у всіх регіонах країни. У 2019 році було зареєстровано 14 456 випадків захворювання на скарлатину, зокрема 14 313 — у дітей віком до 17 років.
