Embedded Files
Малихін Валерій Валерійович - учасник російсько-української війни. Молодший сержант (командир відділення снайперів).
Дата народження: 06 жовтня 1971
Дата загибелі: 16 серпня 2022
Народився і виріс у місті Малин. Закінчив міську ЗОШ № 2, опісля – Малинське професійно-технічне училище (наразі – Малинський професійний ліцей). Згодом після проходження строкової військової служби закінчив Тюменський державний нафтогазовий університет за спеціальністю «інженер-механік». Певний період свого життя проживав у місті Ноябрськ Тюменської області (росія), але рідна земля позвала його назад. Повернувшись на Батьківщину, багато років працював на ТОВ «Юнігран», а в останні роки був водієм великовантажних автомобілів.
З дитинства до молодих років займався одним із улюблених видів спорту – вільною боротьбою. За цей час отримав безліч нагород та відзнак. Зі шкільних років захоплювався полюванням та рибальством. Мисливський дух дістався йому у спадок від батька та діда. Перелік його захоплень багатогранний.
Він також любив готувати та пригощати всіх своїми смачними стравами. Після смерті батька продовжив його справу – бджільництво. Був доброзичливий, комунікабельний та завжди готовий прийти людям на допомогу. Любив свою родину та був хорошим батьком.
З початку вторгнення росії в Україну в 2014 році став на захист рідної землі, вступивши до добровольчого батальйону «Київ-2», де проявив мужність та відвагу в зоні АТО.
У перші дні повномаштабного вторгнення росії на територію України вступив до територіальної оборони громади, а згодом був призваний до лав Збройних Сил України. У липні 2022 року Малинська міська територіальна громада отримала Подяку від командування військової частини А4080, яке з гордістю повідомило, що серед кращих захисників Вітчизни був командир відділення снайперів, молодший сержант Малихін Валерій Валерійович, який непохитно та відважно виконував свій обов’язок та показував приклад вірності військовій присязі. Професійно і бездоганно виконував обов’язок командира та самовіддано виконував поставлені перед ним бойові задачі з відсічі нападу російських окупантів.
Загинув 16 серпня 2022 року поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований в селі Діброва.
Звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» (посмертно) присвоєно 16 вересня 2022 року за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту територіальної цілісності та незалежності України.
Афанасьєв Максим Петрович - учасник російсько-української війни. Сержант, командир відділення, командир машини 1 взводу 1 роти 1 механізованого батальйону однієї із військових частин.
Дата народження: 14 грудня 1971
Дата загибелі: 17 липня 2023
Щирий, добрий, спокійний. Він був хорошим другом, надзвичайно чуйним чоловіком, гарним батьком.
До повномасштабного вторгнення Максим Петрович не був професійним військовим, проте із гідністю виконав свій обов'язок перед рідною країною. Його серце завжди билося в такт сердець бойових побратимів. Він надихав їх своїм прикладом відповідального воїна.
В дома на нього чекали дружина, донька, рідні, яким він обіцяв обов’язково повернутися.І повернувся... та на жаль, на щиті.
Війна забрала його життя 17 липня 2023 року поблизу н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області.
Свій вічний спочинок Максим Петрович знайшов на Алеї Героїв нового міського кладовища.
Вічна пам’ять та слава Герою!
Дідковський Віталій Леонідович - учасник російсько-української війни. Солдат, гранатометник стрілецького відділення 403-го окремого стрілецького батальйону 32-ї механізованої бригади.
Дата народження: 11 жовтня 1981
Дата загибелі: 04 листопада 2023
Народився у місті Малин 11 листопада 1981 року. Навчався у місцевій школі № 2, потім вступив до Київського політехнічного інституту. По завершенні навчання певний час працював на підприємстві "Папір-Мал".
Енергійний та веселий, товариський та життєрадісний, невтомний трудівник, гарний майстер по будівництву - таким Віталія Леонідовича пам'ятають усі, хто його знав.
У зв'язку із повномасштабним російським вторгненням Віталій змінив мирну професію на військову і став на захист рідної країни.
Гранатометник стрілецького відділення, відданий присязі на вірність українському народу, він мужньо виконував свій військовий обов'язок.
4 листопада 2023 року Віталій Леонідович героїчно загинув в районі населеного пункту Іванівка, Куп'янського району Харківської області.
Йому було лише 42.
У травні 2024 року Віталія Дідковського було посмертно нагороджено почесною відзнакою Міністерства оборони України "За заслуги у важких боях".
Свій останній спочинок він знайшов на Алеї Героїв нового міського кладовища м. Малина.
Вічна пам'ять та вічна слава Захиснику!
Боковой Петро Геннадійович - учасник російсько-української війни. Солдат.
Дата народження: 03 червня 1973
Дата загибелі: 21 лютого 2024
Народився в місті Малин Житомирської області. Середню освіту здобув у Малинській загальноосвітній школі № 2. Потім було навчання у Малинському професійно-технічному училищі. З 1991 по 1993 рік перебував на строковій військовій службі. Після демобілізації розпочав свій трудовий шлях - працював на різних підприємствах. Останнє місце роботи - товариство "Юнігран".
З початком повномасштабного вторгнення росії на Україну у квітні 2022 року доєднався до лав захисників України.
Останнє місце служби - Авдіївський напрямок, де отримав тяжке поранення у жовтні 2023 року. Спочатку перебував на лікуванні у військовому госпіталі м. Дніпра, з часом був переведений до м. Житомир.
21 лютого 2024 року у Житомирській лікарні серце Захисника навіки зупинилося.
Нагороджений медаллю "За хоробрість у бою".
Дата народження: 21 червня 1992
Дата загибелі: 22 лютого 2024
Петренко Володимир Миколайович - учасник російсько-української війни. Солдат, номер обслуги механізованого відділення механізованої роти ЗСУ.
Народився 21 червня 1992 року в місті Малині Житомирської області. Спочатку був дитячий садочок «Ялинка», затим десять років навчання в Малинській середній школі №2 (нині Малинський ліцей №2), яку успішно закінчив 2009 року. Під час навчання Володимир відзначився активною участю в шкільному житті. У випускному класі отримав грамоту за активність у громадській діяльності, а також грамоту Товариства сприяння оборони України за перемогу в конкурсі творчих робіт, присвяченому 17-й річниці Збройних Сил України. Крім того, він був нагороджений грамотою від Малинського відділу освіти за III місце в міському конкурсі школярів із володінням персональним комп’ютером (номінація PowerPoint).
У 2007 році Володимир відмінно закінчив відділ духових інструментів (валторна) при Малинській дитячій школі мистецтв. Його досягнення в музичній сфері також були визнані: він отримав грамоту за перше місце в шкільному та обласному конкурсах, де духовний оркестр «Малин», у якому Володимир брав участь, став переможцем.
Серед інших його нагород — грамота за сприяння у благодійній діяльності та підтримку громадських проєктів від Благодійного фонду «Волонтер 2015», а також диплом від департаменту культури, молоді та спорту Житомирської ОДА за «філософський погляд та життєвий оптимізм», проявлений у творчій роботі на обласному конкурсі з популяризації книг та читання «Книга мого формату».
Володимир також отримав сертифікат Школи медіапатріотів.
Після завершення навчання у 2014 році на факультеті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка УДУ імені Михайла Драгоманова Володимир працював у медіа та займався волонтерською діяльністю. Він був редактором житомирського видання «Полісся.today», кореспондентом газети «Малинські новини», волонтером, який допомагав дітям-сиротам та учасникам АТО/ООС. Останній час, перед повномасштабним російським вторгненням, працював у Малинській центральній публічній бібліотеці, де вів розмовний клуб «Говоримо українською», брав активну участь у місцевих культурних заходах та був учасником духовного оркестру «Малин».
У 2023 році Володимира Петренка мобілізували. До цього він не мав досвіду служби в армії. Після півторамісячного здобуття військового досвіду у навчальному центрі потрапив на ділянку фронту під Куп’янськом. Служив на посаді номера обслуги механізованого відділення механізованої роти ЗСУ
На жаль, на Куп'янському напрямку Володимир Петренко загинув.
За даними Інституту Масової інформації, він став 72-м медійником, який загинув унаслідок російської агресії проти України.
ПЕТРЕНКА Володимира Миколайовича поховано на Алеї Героїв нового міського кладовища.
Сілінський Богдан Володимирович - учасник російсько-української війни. Солдат, стрілець та водій-механік БМП 63-ї ремонтної бригади РАО (ракетно-артилерійське озброєння).
Дата народження: 21 січня 1996
Дата загибелі: 15 березня 2024
Народився у місті Житомир 21 січня 1996 року у сім’ї люблячих батьків, які дуже чекали на свого первістка та дали йому одне з найкращих імен, що означає «Богом даний». Був єдиною улюбленою дитиною. Коли Богданові було 6 років, батько пішов з життя, тож майбутнього воїна виховували мама та бабуся, які його любили понад усе.
Загальну середню освіту Богдан отримав у Малинській загальноосвітній школі № 2. Після закінчення 9 класу вступив до ДНЗ «Малинський професійний ліцей» та здобув професію електрика. Здобута професія йому дуже подобалась, він гарно розумівся на ній. Працював за фахом на підприємствах Малина.
Все своє життя Богдан прожив у місті Малин, де мав дуже багато друзів та товаришів. Був веселою та компанійською людиною.
З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році Богдан прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України. Але його відразу не взяли, оскільки був молодим та недосвідченим. Наполегливість та бажання захищати Батьківщину призвели до того, що вже червні 2023 року він проходив підготовку в навчальному центрі «Десна», де і отримав свій позивний «Чайка».
За 2 місяці підготовки здобув спеціальність стрілець та водій-механік БМП, і вже в серпні розпочав проходження військової служби в 63-й ремонтній бригаді РАО (ракетно-артилерійське озброєння).
Рідні згадують, що за чотири місяці підряд на позиції «нуль» на лиманському напрямку у Богдана розкрився бойовий дух та на повну проявився ген українського воїна-захисника. Дисциплінований, працьовитий, терплячий до тяжкостей війни, без нарікань на труднощі, він казав рідним – "Це Моє". Для Богдана - Збройні Сили України були найкращим роботодавцем. Ніколи не скаржився, у нього завжди все було добре. Навіть в мерзлому окопі – все було добре! Впевнений, він без страху виконував бойові завдання.
За мужність та відвагу у грудні 2023 року був нагороджений медаллю «Захисникам Вітчизни». Разом із побратимами готовий був воювати із ворогом до переможного кінця.
Та 15 березня 2024 року в селі Зарічне Донецької області молоде життя Богдана обірвала ворожа куля.
Найденко Андрій Петрович – учасник російсько-української війни, солдат, водій відділення взводу охорони батальйону управління.
Дата народження: 19 жовтня 1972
Дата загибелі: 03 липня 2024
Найденко Андрій Петрович навчався у Малинській загальноосвітній школі № 2. У мирний час працював на різних підприємства нашої громади.
З квітня 2022 добровольцем став на захист Батьківщини. Перевозив гуманітарну допомогу тим, хто її потребував, перебував в місцевій територіальній обороні, ніс службу в 71 –й окремій штурмовій бригаді на Авдієвському та Запорізькому напрямках.
Загинув 3 липня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини із відсічі збройної агресії росії в районі н.п.Волохівське Харківської області.
НАЙДЕНКО Андрія Петровича поховано на Алеї Героїв нового міського кладовища.
Олександр Володимирович Осадчий — учасник російсько-української війни, старший солдат, стрілець стрілецького відділення стрілецької роти.
Дата народження: 26 вересня 1976
Дата загибелі: 03 липня 2024
Народився 26 вересня 1976 року в місті Малин. Середню освіту здобув у місцевій загальноосвітній школі №2. Потім навчався у Державному університеті економіки і технологій. У 1998 році розпочав свій трудовий шлях на державній службі: працював у місцевому відділі контрольно-ревізійного управління (нині — аудиторська служба), а згодом — у фінансовому відділі Малинської райдержадміністрації.
Початок російської військової агресії проти України повністю змінив життя Олександра. Він не міг стояти осторонь, адже був палким патріотом своєї країни, тож улітку 2015 року вступив до лав Збройних Сил України. Військову службу в зоні АТО/ООС проходив на Донеччині у складі батальйону десантно-штурмових військ 81-ї окремої аеромобільної бригади. Обороняв такі населені пункти, як Мар'їнка та Костянтинівка.
Після короткого перерви Олександр знову повернувся на військову службу на донецькому напрямку. Він планував у квітні 2022 року повернутися до сім'ї та цивільного життя, але повномасштабне російське вторгнення не дозволило здійснитися цим сподіванням. Захист рідної країни став пріоритетом для військовослужбовця.
За час служби у Збройних Силах України Олександр Осадчий неодноразово був нагороджений грамотами та відзнаками за участь у бойових діях.
3 липня 2024 року життя Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання у н.п. Макарівка Волноваського району Донецької області.
Ця тяжка втрата залишила глибоку рану в серцях рідних Олександра Володимировича — дружини, доньки та матері.
Поховали Олександра Осадчого на Алеї Героїв нового міського кладовища, де він спочиватиме поруч з іншими Героями-Захисниками, які також віддали життя за свободу та волю України.
Литвинов Віталій Володимирович - учасник російсько-української війни. Капітан.
Дата народження: 22 січня 1979
Дата загибелі: 28 грудня 2024
Життєрадісний та щирий, Віталій з дитинства вчився цінувати дружбу, відвагу і вірність. Родом з Івано-Франківщини, разом з родиною у 1988 році переїхали до Малина. Після закінчення місцевої ЗОШ №2 він вступив до Національного університету ім.Шевченка, де здобув вищу освіту з відзнакою.
2022 змінив його життя зі звичного, мирного на тривожне, сповнене небезпек, воєнне.
Мобілізований у березні 2022 року, він швидко зарекомендував себе як справжній лідер, здатний повести за собою своїх бійців у найскладніші моменти. Служба в у Силах спеціальних операцій навчила його швидко реагувати на зміну обставин і приймати складні рішення.
Як командир він завжди був взірцем для своїх підлеглих. Його мудрість, сміливість та стратегічне мислення неодноразово рятували життя товаришів по службі та допомагали виконувати важливі бойові завдання. Під його командуванням взвод здійснював численні успішні операції, забезпечував необхідну підтримку в боях.
Командир 1 мінометного взводу - старший офіцер мінометної батареї, капітан ЛИТВИНОВ Віталій загинув 28 грудня 2024року поблизу населеного пункту Попівка Охтирського р-ну, Сумської області.
ЛИТВИНОВА Віталія Володимировича поховано на Городищанському кладовищі.
ФЕДОРЕНКО Михайло Олександрович
Дата народження: 05.06. 1998
Дата загибелі: 21.02.2025
Народився та виріс в м.Малин, навчався в місцевій школі №2, далі продовжив навчання в Малинському лісотехнічному коледжі. Після проходження строкової служби працював в службі охорони у торговельному центрі «Епіцентр» м.Буча.
Всі, хто мали нагоду спілкуватися з Михайлом, пам’ятають його добру посмішку та готовність прийти на допомогу. Друзі знали, що завжди можуть розраховувати на його підтримку.
Лютий 2022 змінив його життя зі звичного, мирного на тривожне, сповнене небезпек, воєнне.
В лютому 2023 Михайло став на захист України. У складі 30 окремої механізованої бригади ім.Князя Костянтина Острозького пройшов пекельні бої по визволенню території нашої держави від російського загарбника на Харківському та Донецькому напрямках. Боронив Часів Яр, Кліщіївку, Синьківку, Лиман, Соледар.
Разом з тим Михайло складав плани на майбутнє мирне життя. Адже дома чекали батьки, сестра, брат та кохана Ірина. На жаль, доля виявилася жорстокою.
21лютого 2025р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Васюківка, Бахмутського р-ну Донецької області старший солдат оператор безпілотних літальних апаратів Михайло ФЕДОРЕНКО загинув.
ФЕДОРЕНКА Михайла Олександровича поховано на Алеї Героїв нового кладовищі.
Матеріали взяті з офіційного сайту Малинської міської ради
Google Sites
Report abuse