Косач-Шимановська Олександра Антонівна (1847- ?)

Навесні 1879 р. Петро Антонович перевозить до Луцька всю родину. У березні цього ж року заарештовано Лесину тітку Олену Антонівну Косач за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень)[14]. Дізнавшись про це, Леся, вражена звісткою, в кінці 1879 або на початку 1880 року написала свою першу поезію — «Надія».

Влітку 1880 р. Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського.

«Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття великої вдячності. „Тьотя Саша [Олександра Антонівна Косач-Шимановська – К.В.] була першою вчителькою музики [3, 37], – згадує сестра письменниці Ольга Косач-Кривинюк.

Джерело: Вікіпедія