Post date: Feb 28, 2016 8:38:49 AM
16 лютого 2016 року у 10 класі проведена класна година «Біль Афганської землі». 27 років пройшло з того часу, коли радянські війська вивели свій військовий контингент з території Афганістану. Близько 16 тисяч солдат не повернулися у свої домівки, де їх чекали матері, жінки. Тисячі молодих юнаків пізнали, що таке війна, яка продовжувалася 10 років, найважча війна у чужих далеких горах, на чужині. Немає, мабуть, кладовища в Україні, Росії, Білорусії, де б не було могил молодих воїнів- інтернаціоналістів. На території Борівського є Меморіал загиблим воїнам у роки Другої Світової війни і загиблому земляку в Афганській війні Назаренку Леоніду Миколайовичу. Йому було тільки 21 рік.
В Шинданде, Кандагаре и Баграме
опять на душу класть тяжелый камень,
опять нести на Родину героев,
которым в двадцать лет могилы роют…
Но надо добраться, надо собраться,
если нарваться, то можно сорваться и тут:
горы стреляют, «стингер» взлетает…
Если нарваться, то парни второй раз умрут…
Учні ознайомилися із збіркою віршів молодого українського воїна- поета Олександра Стовби «Мама, я вернусь…». Його не змогли зламати ні тяжкі рани, ні звірячі душманські катування. Друге крилате ім’я Сашка АИСТ. У книзі Олексія Дмитренка «Аист» розповідається про долю лейтенанта Олександра Стовби, який як і багато молодих воїнів віддали свої життя у смертельних боях.