Post date: Mar 2, 2015 12:53:24 PM
На класній годині 20 лютого ми говорили про революцію Гідності 2014-2015 року. Це викликало у мене бажання викласти свою точку зору на ці події. Роздуми,думи,біль…Минув рік с того часу,як на нашій землі, в самому серці України -м.Києві,розгорілось полум’я ворожнечі між народом та владою. Ці події розпочались на площі української столиці ,напевно вразили весь світ. Протестуючи спочатку проти порушення волі народу – призупинення процесу підписування Угоди асоціації України з ЄС, а потім і проти міліцейського свавілля, люди провели кілька місяців на вулицях столиці. Вони мали політичні вимоги, пройшли через велику кількість випробовувань, але все-таки, в кінцевому підсумку досягли свого – створили народне віче, і реалізували свої цілі. Адже в них була мета – показати, який дух українського народу, що люди не бажають бути рабами вищих чинів. А головне,що вони варті кращого життя.
Нажаль, багато з протестуючих людей загинули. Колишня українська влада вела себе відверто безвідповідально. Спочатку влада відмовлялася реалізовувати ті вимоги, які були виставлені до неї народом. Потім, коли затягування подій досягло свого апогею, люди з площі почали діяти, але українська влада відмовилася сприймати це нормально, а тому розпорядилася міліції застосовувати по відношенню до людей неприпустимі засоби – це злочин проти людства. Спочатку це були бити, але потім в справу пішло й інше, більш важка зброя, в тому числі і вогнепальна. У зв’язку з усім цим загинули мирні протестувальники. Люди поклали власне життя, щоб в Україні могла помінятися влада, а на місце злодійкуватих чиновників прийшли чесні люди, які керуються іншими «європейськими» поглядами на нове майбутнє нашої неньки України.
Мені щиро жаль тих,хто загинув тоді, на Майдані Незалежності …Вони вже увічнені в сотнях поетичних рядків, в нашій пам’яті. Завершити свої думки хочеться уривком з вірша Т.Г.Шевченка,які читав на барикадах,а саме на вулиці Грушевського , Сергій Нігоян – перша жертва тієї страшної сутички.
«І вам слава,сині гори,
Кригою окуті.
І вам,лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда,за вас слава
І воля святая!»
Сідаш Катерина,учениця 9 класу